Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Святилище І́се або Велике святилище Ісе (яп. 伊勢神宮, いせじんぐう, ісе джінґу, «божественний палац Ісе») — комплекс сінтоїстських святилищ у місті Ісе префектури Міє, в Японії. Центральна організація . Офіційна назва — Джінґу (神宮). Від часу заснування вважається центральною синтоїстською святинею Японії. Пов'язане з культом богині сонця Аматерасу, пращуркою роду Імператорів Японії.
| Святилище Ісе | |
| Дата створення / заснування | 4 до н. е. |
|---|---|
 | |
| Офіційна назва | яп. 神宮[1] |
| Посада керівника організації | Q11591085? |
| Країна |  Японія |
| Адміністративна одиниця | Ісе |
| Розташований на природоохороній території | Національний парк Ісе-Сіма |
| Є власником | d |
| На заміну | d |
| Присвячено | Аматерасу |
| Отримані відзнаки | d |
| Архітектурний стиль | d |
| Статус спадщини | Національні скарби Японії |
| Зупинка громадського транспорту | d[2], d[2] і d[2] |
| Кількість підписників у соціальних мережах | 30 500 ± 99 |
| Офіційний сайт(яп.)(англ.)(фр.) | |
 Святилище Ісе у Вікісховищі | |
Координати: 34°27′18″ пн. ш. 136°43′33″ сх. д. / 34.45500000002777341° пн. ш. 136.72583333335776956° сх. д.
Короткі відомості
Сучасне Святилище Ісе є великим синтоїстським комплексом, який нараховує близько 125 великих і малих святилищ, божниць і кумирень.
Головними складовими святилища є «внутрішній палац» найку́ (内宮), присвячений Аматерасу Омікамі, і «зовнішній палац» ґеку́ (外宮), присвячений богині врожаю .
У «внутрішньому палаці» зберігається божественний образ богині сонця Аматерасу — дзеркало Ята, одна з трьох Імператорських реліквій Японії.
Святилищу Ісе належить «священний ліс» (神宮林), площею 5 410 га, який використовується для перебудови «палаців» і божниць.
Окрім місць для поклоніння і паломництва на території святилища знаходяться приміщення для священнослужителів, музеї та виставкові зали.
Історія
Згідно з «Анналами Японії» заснування святилища Аматерасу в Ісе має таку легенду. В 98 до н. е. за правління Імператора Судзіна Японію вразила епідемія і для зцілення країни проводилися молебні до богині сонця і покровительки імператорської родини Аматерасу. Імператор вирішив перенести її святилище, яке знаходилося в Імператорському палаці, до села Касануї краю Ямато і доручив здійснення обрядів своїй доньці . Згодом, у 5 до н. е. за правління Імператора Суйніна Японія сильно постарждала від природних лих, у зв'язку з чим святилище знову перенесли. Імператорська донька , яка була жрицею богині сонця, полишила Касануї і, слідуючи настановам Аматерасу, вшановувала її на берегах річки Ісудзу в краю Ісе. Саме там було закладено нову божницю, що стала відома як Святилища Ісе, а пізніше як «внутрішній палац» найку цього святилища.
«Зовнішній палац» ґеку був споруджений у 478 році за правління Імператора Юряку, коли за «наказом Аматерасу» святилище богині перенесли з місцевості Манаї провінції Тамба до Ватарай в провінції Ісе.
На відміну від «Анналів Японії», сучасна історіографія датує появу святилища Ісе кінцем 5 — 1-ю половиною 6 століття. Заснування «внутрішнього палацу» найку пов'язується з частим паломництвом жінок імператорської родини до Ісе, де вони проводили обряди на честь Аматерсу. Постання ж «зовнішнього палацу» ґеку пояснюється релігійною реформою, в результаті якої численні місцеві божества Ісе були переведені в статус "прислуги" богині сонця і вшановувалися разом із нею.
Місцевість Ісе знаходилася на південному сході, узбережжі Тихого океану, де існував потужний солярний культ. Ймовірно через це Імператори Японії обрали її місцем для спорудження божниці для Аматерасу.
У 6 — 7 століттях, з поступовим зміцненням імператорської влади, ріс авторитет Святилище Ісе, а після 672 року і перемоги Імператора Темму, воно стало головною святинею країни. У цей час було запроваджено інститут жриць святилища Ісе, так званих сай'о, які обиралися з незаміжніх доньок Імператора, а також започатковано церемонію переносу святині, у зв'язку з введенням правила про перебудову святилища кожні 20 років.
У 8 столітті оформилася ієрархія священнослужителів святилища Ісе — «єпископи» сайсю (祭主), «настоятелі» дайдзінґусі (大神宮司) та «священики» неґі (禰宜). На посади перших двох призначали представників роду Накатомі, відомого згодом як Фудзівара, наближених Імператора. Обов'язки неґі в «внутрішньому палаці» виконували члени роду Аракіда, а в «зовніщньому» — члени роду Ватарай. Окрім цього згідно з «Кодексом Тайхорьо» при дворі Імператора Японії встановлювалось Відомство святилища Ісе (斎宮寮)., а також основні святилищні обряди — , та .
Економічною основою святилища Ісе до середини 19 століття були численні земельні наділи по всій території Японії та «святилищні» повіти. Вони перебували під охороною не лише центральних, але і місцевих властей, і рідко зазнавали шкоди навіть в часи міжусобних воєн в країні. Прибутки святилищу приносили також численні паломники з різних верств населення.
У 2-й половині 19 століття, у результаті проголошення синто державною релігією Японської імперії, Святилище Ісе стало найголовнішим храмом країни. Після поразки Японії у Другій світовій війні воно продовжує утримувати позиції лідера синтоїстського світу, ставши головною святинею Асоціації синтоїстських святилищ. 4 січня щороку, за звичаєм, його відвідує Прем'єр-міністр Японії
Примітки
- https://www.isejingu.or.jp/about/index.html
- https://www.isejingu.or.jp/access/
- Для розрізнення з іншими святилищами, які належать до класу джінґу використовується назва Ісе но джінґу (伊勢の神宮, Джінґу в Ісе).
Бібліографія
- 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) 京大日本史辞典編纂会、東京創元社、1994. — P.54.
- Капранов С. В. «Ісе моногатарі» як пам'ятка японської релігійно-філософської культури доби Хейан. — К.: Видавництво НАУКМА, 2004.
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Святилище Ісе |
- Шевцова Г. В. Ісе святилище [ 25 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Велика українська енциклопедія, електронна версія (дата звернення: 29.05.2021).
- Офіційний сайт святилища Ісе [ 5 жовтня 2011 у Wayback Machine.](яп.)
- Офіційний сайт Асоціації синтоїстських святилищ [ 28 липня 2011 у Wayback Machine.](яп.)
- Святилище Ісе на Google.maps(яп.)
Координати: 34°27′18″ пн. ш. 136°43′33″ сх. д. / 34.45500° пн. ш. 136.72583° сх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Svyatilishe I se abo Velike svyatilishe Ise yap 伊勢神宮 いせじんぐう ise dzhingu bozhestvennij palac Ise kompleks sintoyistskih svyatilish u misti Ise prefekturi Miye v Yaponiyi Centralna organizaciya Oficijna nazva Dzhingu 神宮 Vid chasu zasnuvannya vvazhayetsya centralnoyu sintoyistskoyu svyatineyu Yaponiyi Pov yazane z kultom bogini soncya Amaterasu prashurkoyu rodu Imperatoriv Yaponiyi Svyatilishe Ise Data stvorennya zasnuvannya4 do n e Oficijna nazvayap 神宮 1 Posada kerivnika organizaciyiQ11591085 Krayina Yaponiya Administrativna odinicyaIse Roztashovanij na prirodoohoronij teritoriyiNacionalnij park Ise Sima Ye vlasnikomd Na zaminud PrisvyachenoAmaterasu Otrimani vidznakid Arhitekturnij stild Status spadshiniNacionalni skarbi Yaponiyi Zupinka gromadskogo transportud 2 d 2 i d 2 Kilkist pidpisnikiv u socialnih merezhah30 500 99 Oficijnij sajt yap angl fr Svyatilishe Ise u Vikishovishi Koordinati 34 27 18 pn sh 136 43 33 sh d 34 45500000002777341 pn sh 136 72583333335776956 sh d 34 45500000002777341 136 72583333335776956 Vnutrishnij palac najku Svyato Kammisosaj u najku Paviljon v najku dlya ritualnih tanciv kagura Zovnishnij palac geku Ceremoniya vidlyakuvannya zlih duhiv na teritoriyi svyatilisha Ise utvorena 1871 roku Korotki vidomostiSuchasne Svyatilishe Ise ye velikim sintoyistskim kompleksom yakij narahovuye blizko 125 velikih i malih svyatilish bozhnic i kumiren Golovnimi skladovimi svyatilisha ye vnutrishnij palac najku 内宮 prisvyachenij Amaterasu Omikami i zovnishnij palac geku 外宮 prisvyachenij bogini vrozhayu U vnutrishnomu palaci zberigayetsya bozhestvennij obraz bogini soncya Amaterasu dzerkalo Yata odna z troh Imperatorskih relikvij Yaponiyi Svyatilishu Ise nalezhit svyashennij lis 神宮林 plosheyu 5 410 ga yakij vikoristovuyetsya dlya perebudovi palaciv i bozhnic Okrim misc dlya pokloninnya i palomnictva na teritoriyi svyatilisha znahodyatsya primishennya dlya svyashennosluzhiteliv muzeyi ta vistavkovi zali IstoriyaZgidno z Annalami Yaponiyi zasnuvannya svyatilisha Amaterasu v Ise maye taku legendu V 98 do n e za pravlinnya Imperatora Sudzina Yaponiyu vrazila epidemiya i dlya zcilennya krayini provodilisya molebni do bogini soncya i pokrovitelki imperatorskoyi rodini Amaterasu Imperator virishiv perenesti yiyi svyatilishe yake znahodilosya v Imperatorskomu palaci do sela Kasanuyi krayu Yamato i doruchiv zdijsnennya obryadiv svoyij donci Zgodom u 5 do n e za pravlinnya Imperatora Sujnina Yaponiya silno postarzhdala vid prirodnih lih u zv yazku z chim svyatilishe znovu perenesli Imperatorska donka yaka bula zhriceyu bogini soncya polishila Kasanuyi i sliduyuchi nastanovam Amaterasu vshanovuvala yiyi na beregah richki Isudzu v krayu Ise Same tam bulo zakladeno novu bozhnicyu sho stala vidoma yak Svyatilisha Ise a piznishe yak vnutrishnij palac najku cogo svyatilisha Zovnishnij palac geku buv sporudzhenij u 478 roci za pravlinnya Imperatora Yuryaku koli za nakazom Amaterasu svyatilishe bogini perenesli z miscevosti Manayi provinciyi Tamba do Vataraj v provinciyi Ise Na vidminu vid Annaliv Yaponiyi suchasna istoriografiya datuye poyavu svyatilisha Ise kincem 5 1 yu polovinoyu 6 stolittya Zasnuvannya vnutrishnogo palacu najku pov yazuyetsya z chastim palomnictvom zhinok imperatorskoyi rodini do Ise de voni provodili obryadi na chest Amatersu Postannya zh zovnishnogo palacu geku poyasnyuyetsya religijnoyu reformoyu v rezultati yakoyi chislenni miscevi bozhestva Ise buli perevedeni v status prislugi bogini soncya i vshanovuvalisya razom iz neyu Miscevist Ise znahodilasya na pivdennomu shodi uzberezhzhi Tihogo okeanu de isnuvav potuzhnij solyarnij kult Jmovirno cherez ce Imperatori Yaponiyi obrali yiyi miscem dlya sporudzhennya bozhnici dlya Amaterasu U 6 7 stolittyah z postupovim zmicnennyam imperatorskoyi vladi ris avtoritet Svyatilishe Ise a pislya 672 roku i peremogi Imperatora Temmu vono stalo golovnoyu svyatineyu krayini U cej chas bulo zaprovadzheno institut zhric svyatilisha Ise tak zvanih saj o yaki obiralisya z nezamizhnih donok Imperatora a takozh zapochatkovano ceremoniyu perenosu svyatini u zv yazku z vvedennyam pravila pro perebudovu svyatilisha kozhni 20 rokiv U 8 stolitti oformilasya iyerarhiya svyashennosluzhiteliv svyatilisha Ise yepiskopi sajsyu 祭主 nastoyateli dajdzingusi 大神宮司 ta svyasheniki negi 禰宜 Na posadi pershih dvoh priznachali predstavnikiv rodu Nakatomi vidomogo zgodom yak Fudzivara nablizhenih Imperatora Obov yazki negi v vnutrishnomu palaci vikonuvali chleni rodu Arakida a v zovnishnomu chleni rodu Vataraj Okrim cogo zgidno z Kodeksom Tajhoro pri dvori Imperatora Yaponiyi vstanovlyuvalos Vidomstvo svyatilisha Ise 斎宮寮 a takozh osnovni svyatilishni obryadi ta Ekonomichnoyu osnovoyu svyatilisha Ise do seredini 19 stolittya buli chislenni zemelni nadili po vsij teritoriyi Yaponiyi ta svyatilishni poviti Voni perebuvali pid ohoronoyu ne lishe centralnih ale i miscevih vlastej i ridko zaznavali shkodi navit v chasi mizhusobnih voyen v krayini Pributki svyatilishu prinosili takozh chislenni palomniki z riznih verstv naselennya U 2 j polovini 19 stolittya u rezultati progoloshennya sinto derzhavnoyu religiyeyu Yaponskoyi imperiyi Svyatilishe Ise stalo najgolovnishim hramom krayini Pislya porazki Yaponiyi u Drugij svitovij vijni vono prodovzhuye utrimuvati poziciyi lidera sintoyistskogo svitu stavshi golovnoyu svyatineyu Asociaciyi sintoyistskih svyatilish 4 sichnya shoroku za zvichayem jogo vidviduye Prem yer ministr YaponiyiPrimitkihttps www isejingu or jp about index html https www isejingu or jp access Dlya rozriznennya z inshimi svyatilishami yaki nalezhat do klasu dzhingu vikoristovuyetsya nazva Ise no dzhingu 伊勢の神宮 Dzhingu v Ise Bibliografiya 新編 日本史辞典 Nove vidannya Slovnik istoriyi Yaponiyi 京大日本史辞典編纂会 東京創元社 1994 P 54 Kapranov S V Ise monogatari yak pam yatka yaponskoyi religijno filosofskoyi kulturi dobi Hejan K Vidavnictvo NAUKMA 2004 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Svyatilishe Ise Shevcova G V Ise svyatilishe 25 lyutogo 2022 u Wayback Machine Velika ukrayinska enciklopediya elektronna versiya data zvernennya 29 05 2021 Oficijnij sajt svyatilisha Ise 5 zhovtnya 2011 u Wayback Machine yap Oficijnij sajt Asociaciyi sintoyistskih svyatilish 28 lipnya 2011 u Wayback Machine yap Svyatilishe Ise na Google maps yap Koordinati 34 27 18 pn sh 136 43 33 sh d 34 45500 pn sh 136 72583 sh d 34 45500 136 72583 coordinates ne mozhna mati bilsh nizh odin pervinnij teg na storinku