Саратовський район

Саратовський район рос. Энгельсский район — муніципальне утворення в Саратовській області. Адміністративний центр району — місто Саратов (не входить до складу району). Населення району — 49 683 чол.

Саратовський район
рос. Саратовский муниципальный район
Герб Прапор
місто	Саратов
Країна	Росія
Регіон	Саратовська область
Номерний знак	64, 164
Офіційна мова	російська
Населення
- повне	49 683
Площа
- повна	1.9 тис. км²
Часовий пояс	MSK ()
Дата заснування	23 липня 1928
Вебсайт	офіційний сайт адміністрації (рос.)
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саратовський район

Географія

Саратовський район — приміський район обласного центру, розташований на правому березі Волги, охоплюючи півкільцем місто Саратов. Район знаходиться на Приволзькій височині, плато і схили якої покриті лісом.

Межує з Воскресенським, Базарно-Карабулацьким, районами на півночі, з Татищевським, районами із заходу, з районом на півдні і з Енгельським та Марксовським районами на сході.

Історія

Район утворений 23 липня 1928 року в складі Нижньо-Волзького краю. До його складу увійшла частина території колишнього Саратовської губернії.

З 1934 року район у складі Саратовського краю, з 1936 року — в складі Саратовської області.

З 1937 по 1957 роки район називався Ворошиловський на честь К. Є. Ворошилова.

З 1 січня 2005 року район перетворений в муніципальне утворення Саратовський муніципальний район.

Економіка

У районі розробляються родовища нафти, газу, будівельних матеріалів.

Район сільськогосподарський, птахівництво (є кілька птахофабрик), вирощуються овочі, фрукти, соняшник, зернові, колись розвинене тваринництво району знаходиться в зруйнованому стані, повністю зруйнована інфраструктура, ферми, сховища, парки, МТС та інші споруди промислового тваринництва с. Синенькі, с. Сергеєвське, с. Поповка, с. Багаєвка, с. Іванівський та інших. У стані руйнації знаходиться ремонтне підприємство сільськогосподарської техніки Багаєвська СГТ.

Діє ряд промислових підприємств, завод залізобетонних виробів і елеватор в Тарханах, на території якого зараз виготовляється картон, цегельний завод в Олександрівці, також запущено новий цегляний завод ГРАС в цьому селі. Також, до 2006 року в Тарханах діяла тютюнова фабрика. Текстильна фабрика в Червоному Текстильнику закрита і в даний час не діє. Робочі звільнені.

Транспорт

Приміські електропоїзди Саратовського району

На території Саратовського району знаходиться 2 автодорожні і 1 залізничний міст через Волгу:

• Саратовський міст сполучає між собою міста Саратов і Енгельс. Його довжина 2825,8 метрів. На момент спорудження (1965) — найдовший міст у Європі.
• пристанських міст знаходиться в районі села Пристанное Саратовського району і з'єднує його з селом Енгельського району. Відкритий в 2009 році. Довжина основного прольоту моста — 1228 метрів, загальна довжина з під'їзними спорудами — 12 760 метрів.
• Саратовський залізничний міст з'єднує селище Увек на території Саратова з селищем міського типу Приволзький. Відкритий в 1935 році. Загальна довжина 1850 метрів.

По території району проходять 3 федеральні траси («Сизрань — Саратов — Волгоград»), («Саратов — Вороніж») і («Саратов — Пенза — Нижній Новгород») (291,9 км по району) і одна дорога обласного значення (Піщано-Уметське шосе) (21,9 км по району).

Діють залізничні гілки «Саратов-Москва», «Саратов-Казань» і «Саратов-Волгоград».

Пам'ятки

Визначною пам'яткою району є (поряд з селом Злобовка) — поблизу траси на Вороніж. У лісі (нині ботанічний заказник) росте більше 50 видів екзотичних дерев і чагарників з Північної Америки, Європи, Кавказу, Криму й інших регіонів світу.

Біля села Шевиревка на річці Єлшанка знаходиться один з найбільших ставків району. Біля села Усть-Курдюм знаходиться місце проведення традиційного літнього татарського свята «Сабантуй».

Примітки

1. База данных показателей муниципальных образований: Саратовская область — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
2. . Архів оригіналу за 3 грудня 2010. Процитовано 4 серпня 2014.
3. txt06661.htm Закон Саратовської області від 23 грудня 2004 року № 78-ЗСО «Про муніципальних районах»
4. . Архів оригіналу за 28 січня 2013. Процитовано 4 серпня 2014.