Санджая з Матараму правив у 732 746 роках або у повному варіанті титулатури Rakai Mataram Sang Ratu Sanjaya прибл пер Са

Санджая з Матараму (правив у 732 – 746 роках) або у повному варіанті титулатури Rakai Mataram Sang Ratu Sanjaya (прибл. пер. Санджая володар Матараму) був засновником королівства Матарам у восьмому сторіччі.

Санджая
Sanjaya
правитель
Початок правління:	732
Кінець правління:	746
Інші титули:	Rakai Mataram Sang Ratu Sanjaya

Попередник:	Санна
Наступник:	рака

Дата народження:	VIII століття
Країна:	королівство Матарам
Династія:	Санджая/Шайлендра (?)

Джерела інформації про Санджаю

Його ім'я було вказане під 732 роком у санскритських ^:87-88, які було знайдено вирізьбленими у камені поблизу підніжжя пагорбу Укір (Вукір) (близько 320 м у висоту), що знаходиться на півдні , центральна Ява.

Іншим джерелом що підтверджує існування Санджаї та історію його наступників є статут матарамського правителя острова Балітунга. Він пригадував, що довгий список будівельників яванського царського палацу () починає рака Санджая, далі йде махараджа , , , Гарунг, ракай , , та Ватакура (який власне і був рака Балітунга).

Санджая був також відомий як ракай Матараму з додатковим титулом 'великий рату Санджая'. Титул ракай (від рака чи раке, означає 'володар') міг доповнювати будь-які титули дворянства від короля до звичайного зброєносця. Ім'я Король Санджая Сага було також згадане у стародавніх романтизованих і міфологізованих Сунданських манускиптах з (або історії Парахіанган) датованих пізнішим періодом, і в яких Санджая був зображений у вигляді Сунданського короля-героя .

Династії Санджая та Шайлендра

Чангальські списки. Найдавніше джерело, де згадується про Санджаю, короля Матараму.

Дослідник Бош вважає, що Санджая започаткував власну династію, і таким чином виникло дві династії, що правили центральною Явою; буддистська та шиваїстська династія Санджаї. Джерела стверджують, що Санджая був затятим послідовником шиваїзму, так написано у старому китайському звіті, що називає Сандажаю китайською мовою як Чі Єн.

На думку інших істориків, династії Санджая ніколи не існувало, адже у царських надписах згадується лише одна центральнояванська династія – Шайлендра. Ця теорія була запропонована Поербатжараком, який припустив, що існувало лише одне царство (Меданг) зі столичною областю (Матарам), у якій правив Санджая, що походив з роду Шайлендра. Вчений вважає, що релігійна плутанина пов`язана з тим, що рід Шайлендра спочатку сповідував шиваїзм, а після реформи ракай Панангкарана перейшов у буддизм Махаяна.

Засновник нового кратону

Відповідно до Чангальских списків, Санджая побудував лінгам (символ Шиви) на пагорбі Кунджаракунджа. Лінгам розміщувався на острові Явадвіпа (Ява), який джерело описує як благословенний, з великою кількістю рису і золота. Надпис повідомляє, що Явадвіпа довго був під владою мудрого і доброго царя Санна, а після його смерті почались міжусобиці. Скориставшись кризою, Санджая, племінник Санни (син його сестри Саннахи), зійшов на трон. Санджая оволодів святим письмом, бойовими мистецтвами і був втіленням військової могутності. Після завоювання сусідніх областей його правління було мирним і процвітаючим.

Джерело описує Санджаю як законного спадкоємця попереднього правителя Яви, Санни. Після падіння царської влади, Санджая знову об`єднує королівство і сходить на трон. Жестом створення нового лінгаму він демонструє становлення нового центру політичної влади, кратону, що ототожнюється з царським палацом та фактичною столицею держави. Таким чином, права Санджаї на трон були легалізовані та закріплені у Чангальських списках. Аналіз частини напису, що стосується васальних держав і переможених царів, дає підстави вважати, що район пагорбу Укір був першою столицею королівства Матарам. Санджая, або його наступник Панамкарана (правив у 746 — 784 роках) пізніше, між 742 і 755 роками, переніс столицю на схід.

Карта, що зображує центр королівства Матарам до (зліва) і після (справа) перенесення столиці на захід

Див. також

Примітки

(1968). Walter F. Vella (ред.). The Indianized States of Southeast Asia. University of Hawaii Press. ISBN .
R. Ng. Poerbatjaraka (1919). De Batoe-toelis bij Buitenzorg. Tijdschrift voor Indische taal-, land-, en volkenkunde. 59: 380—417.
Dr. Bosch, "Srivijaya, de Sailendravamsa en de Sanjayavamsa", 1952.
Drs. R. Soekmono, (1973, 5th reprint edition in 1988). Pengantar Sejarah Kebudayaan Indonesia 2, 2nd ed. Yogyakarta: Penerbit Kanisius. с. 40.

[Coedes-1] (1968). Walter F. Vella (ред.). The Indianized States of Southeast Asia. University of Hawaii Press. ISBN .

[2] R. Ng. Poerbatjaraka (1919). De Batoe-toelis bij Buitenzorg. Tijdschrift voor Indische taal-, land-, en volkenkunde. 59: 380—417.

[3] Dr. Bosch, "Srivijaya, de Sailendravamsa en de Sanjayavamsa", 1952.

[4] Drs. R. Soekmono, (1973, 5th reprint edition in 1988). Pengantar Sejarah Kebudayaan Indonesia 2, 2nd ed. Yogyakarta: Penerbit Kanisius. с. 40.