Самарська Ганна Миколаївна

Самарська Ганна Миколаївна, до шлюбу Косяченко (1 грудня 1941(19411201), село Богданівка, Яготинський район) — українська художниця, майстриня народного декоративного живопису і петриківського розпису. Продовжує одночасно творчі ідеї Катерини Білокур і майстринь з Петриківки. Народна художниця України (2009), заслужена майстриня народної творчості УРСР (1974), нагороджена орденом «Знак Пошани» (1974), лауреатка премії імені Катерини Білокур, членкиня Національної спілки художників України (1977).

Ганна Миколаївна Самарська
Ганна Самарська на персональній виставці
При народженні	Ганна Миколаївна Косяченко
Народження	1 грудня 1941(1941-12-01) (82 роки) Богданівка, Яготинський район, Полтавська область (зараз Київська область)
Національність	українка
Країна	Україна
Жанр	Декоративно-ужиткове мистецтво, живопис
Діяльність	художниця
Напрямок	народний декоративний живопис, петриківський розпис
Вплив	Катерина Білокур
Вплив на	Тамара Вакуленко
Член	Національна спілка художників України
Звання
Нагороди

Життєпис

У 1952 в десятирічному віці познайомилася зі славнозвісною односельчанкою Катериною Білокур. Це знайомство було визначальним в житті Ганни Косяченко, Катерина Білокур стала її духовною наставницею і вчителькою на все життя. Дружба між ними продовжувалася до смерті Білокур.

З 1960 року працювала на Київській фабриці сувенірних виробів близько року, де познайомилася, зокрема, з майстринею петриківського розпису Марфою Тимченко. За час роботи на фабриці освоїла принципи петриківського розпису, переважно вивчаючи твори учениць Тетяни Пати, що працювали у Києві, зокрема Марфи Тимченко, напряму не навчаючись у них.

Згодом переїхала в Петриківку, де з 1961 до 1990 працювала на Фабриці петриківського розпису «Дружба». Входила до художньої ради фабрики та очолювала групу майстринь.

Стиль петриківського розпису Ганни Самарської мав значний вплив на розвиток цього напрямку мистецтва, зокрема творчий винахід художниці зображати «пухнасті» хвости пташок став широко відомим і був перейнятий багатьма іншими майстринями і маймтрами петриківки.

Після виходу на пенсію залишилася жити в Петриківці, але згодом полишила петриківський розпис і зосередилася на квітковому живописі, розвиваючи спадщину Катерини Білокур і виконуючи великі полотна, створення кожного з яких потребує значного часу. При цьому Самарська не продає твори і не працює на замовлення, віддаючи весь час створенню цілісної колекції своїх робіт, яка в майбутньому зможе стати основою для виставок і видання альбомів репродукцій. У 2008 році було опубліковано альбом репродукцій Самарської, в який увійшло понад сто її робіт (переважно квітковий живопис). У 2020 році було опубліковано другий альбом репродукцій Ганни Самарської, що включає роботи художниці 2009-2019 років, зокрема і нові петриківські розписи.

Література

• Ганна Самарська. Земле моя, моя Україно: альбом. — Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2008. — 182 с.
• Земле моя, моя Україно! Альбом творчих робіт Ганни Самарської, частина II / Автори-упорядники: О. С. Вакуленко, . — Київ: ТОВ «Конві принт», 2020. — 200 с.
• Художні промисли України. — Київ: Мистецтво, 1979. — 256 с.
• Петриківський розпис: Книга-альбом / упорядник О. І. Шестакова. — Київ: Мистецтво, 2016 (2015). — 240 с.
• Петриківка: Альбом репродукцій. — Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001 (перевидання 2004). — 216 с.
• Белоусов Е. Петриковка — жемчужина Украины. — Днепропетровск: ИМА-пресс, 2014. — 160 с.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 19 червня 2015.
2. . Архів оригіналу за 19 червня 2015. Процитовано 19 червня 2015.
3. . Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 19 червня 2015.
4. Ганна Самарська. Замле моя, моя Україно: альбом. Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2008. 182 с.

Посилання

• Ганна Самарська: «Люди, будьте квітами!» (ФОТО РОБІТ) [ 30 серпня 2016 у Wayback Machine.]
• Галерея деяких робіт Ганни Самарської [ 19 червня 2015 у Wayback Machine.]
• Сучасні майстри петриківського розпису — Самарська Ганна Миколаївна [ 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Ганна Самарська - фото деяких робіт [ 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.]