Ця стаття містить текст що не відповідає енциклопедичному стилю Будь ласка допоможіть удосконалити цю статтю погодивши с

49°24′17″ пн. ш. 37°03′35″ сх. д. / 49.40472° пн. ш. 37.05972° сх. д.Координати: 49°24′17″ пн. ш. 37°03′35″ сх. д. / 49.40472° пн. ш. 37.05972° сх. д.

Висота над рівнем моря

101 м

Водойма

р. Сіверський Донець

Відстань

Найближча залізнична станція:

Савинці

До райцентру:

- автошляхами:

34 км

До обл. центру:

- залізницею:

110 км

- автошляхами:

111 км

Селищна влада

Адреса

64270, Харківська обл., Ізюмський р-н, смт Савинці, вул. Центральна, 43

Карта

Савинці

Савинці

Савинці у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Савинці.

Географія

Селище Савинці розташоване за 111 км від обласного центру та 34 км від районного центру, на лівому березі річки Сіверський Донець при впадінні до неї річки , поруч сосновий ліс. За 20 км на схід розташоване місто Балаклія. На заході від селища знаходиться ландшафтний заказник «Савинська лісова дача».

Населені пункти: Савинці, Довгалівка, Раківка і Морозівка впритул примикають один до одного.

Через селище пролягає залізниця, станція Савинці, яка сполучає Харків з Донбасом та іншими населеними пунктами країни.

Історія

Перші історичні відомості про Савинську слободу датуються 1671 роком.

Цікава історія виникнення і забудови селища, поява якого зв'язана з часами заселення Слобідської України, коли для охорони південних кордонів Російської держави від кримських татар створювалася військово-сторожова служба.

До виникнення селища тут існувала сторожка, де за старшого був козак Сава Рак. У разі появи татар люди розпалювали багаття, яке було видно сусіднім постам, і ті повідомляли далі: «Козаки Сави знак небезпеки подають». Отож частину Савинців, яка лежить у долині Сіверського Донця, називають Раківкою, в пам'ять козака Сави Рака.

У 1671 році на постійне поселення тут стало сто сімей «черкас» на чолі з сотником Гаврилом Могилкою. Вони збудували слободу і назвали, мабуть, теж на честь Сави — Савинською.

1679 року село стало частиною Ізюмської оборонної лінії. Князь Мажуров у 1682 році записав: «…не доїжджаючи Савинського города за версту, на Савинському броді збудований острожок (17 сажень навколо), і в тому острожку зведені сторожеві башти (8 сажен навколо), і біля того броду поставлені надовби… На Савинському городищі на броді поправлені старі надовби 160 сажен, та валом обвалені, та загорода 70 сажен. У 1672 році в Савинцях збудовано перший храм».

Тривалий час Савинці були сотенним містечком Харківського, а згодом — Ізюмського полку. На початку XIX століття було створено військове поселення, а після його скасування жителів перевели до розряду державних селян, кріпаками вони не були. Але більшість населення жила у великих злиднях і йшла у найми до поміщиків та заможних селян або на заробітки в Таврію та на Кубань.

В архітектурі селища виділяються три двоповерхові будинки другої половини XIX століття. Один з них, по вулиці Леніна, 65, був зведений як пересильна в'язниця. Тут в'язні, що йшли етапом з Ізюма на Харків, робили перепочинок. Сидів у цій пересилці і славний син українського народу поет Павло Арсенович Грабовський (1864—1902), багато інших політичних в'язнів. Ще й досі шлях, який веде з Савинців до Балаклії, люди називають етапним.

Цікаве походження двоповерхових будинків, у яких колись жили поміщики, а нині розміщені виконком Савинської селищної громади та житлово-комунальне господарство.

Колись на території сучасного парку була зведена дерев'яна церква. Задумали парафіяни замінити її цегляною, зібрали гроші, закупили в Ізюмі і перевезли у Савинці 300 тисяч штук цегли. Поміщики запросили з Харкова інженера-будівельника нібито для консультації, добре підпоїли його, дали солідного хабара та умовили сказати громаді, що цегла для будівництва церкви не придатна. Селяни повірили і не знали, що ж тепер його робити з цеглою? Тоді поміщики Середін та Отцович заявили, що вони «виручать» громаду, куплять у неї цеглу, але без вартості перевезення. Оскільки інших покупців не було, цеглу із збитком для громади продали поміщикам, які й збудували собі будинки, яким вже понад 100 років.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Савинцях та Довгалівці — 588 осіб.

1959 року Савинці отримало статус селища міського типу.

У 1962 році заснована Савинська цукроварня — одна з найбільших в Україні, яка переробляє 20 000 центнерів цукрового буряка на добу.

Станом на 1970 рік в селищі населення складало 8300 осіб. У 2008 році — 6830 мешканців.

12 червня 2020 року, відповідно розпорядженню Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», утворена Савинська селищна громада.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Балаклійського району, селище увійшло до складу Ізюмського району.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	5117	91.85%
російська	411	7.38%
білоруська	18	0.32%
угорська	4	0.07%
вірменська	3	0.05%
гагаузька	1	0.02%
німецька	1	0.02%
румунська	1	0.02%
інші/не вказали	15	0.27%
Усього	5571	100%

Підприємства

ВАТ «Савинський цукровий завод»;
Балаклійський елеватор (Cargill), колишній Комбікормовий завод;
Савинський елеватор.

Культура

Савинський Будинок культури
Савинська дитяча бібліотека

Персоналії

Історичні особи

Талалай Леонід Миколайович (1941—2012) — український поет, народився в Савинцях.
Тимофієнко Іван Васильович (1918—1986) — Герой Радянського Союзу.

Сучасники

Тихий Іван Антонович (1927) — радянський маляр, член Союзу художників СССР
Чигринов Дмитро Вікторович (1983—2014) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Галерея

Братська могила 323 радянських вояків
Пам'ятник полеглим радянським воїкам
Меморіал загиблим воїнам

Примітки

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 27 вересня 2015.
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .
Прогноз погоди в смт Савинці

Це незавершена стаття з географії Харківської області.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

[2] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 27 вересня 2015.

[3] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[ukr-socialdata-mova-2001-4] Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних