Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Леопольд Ружичка (хорв. Lavoslav (Leopold) Ružička; 13 вересня 1887, Вуковар, Хорватія, Австро-Угорщина — 26 вересня 1976, Маммерн, Швейцарія), швейцарський хімік-органік, лауреат Нобелівської премії з хімії «за роботи з поліметиленів і вищих терпенів» (1939, спільно з німецьким біохіміком Адольфом Бутенандтом, якому премія була присуджена «за роботи з статевих гормонів»).
 Леопольд Ружичка | |
|---|---|
| хорв. Lavoslav (Leopold) Ružička | |
 | |
| Народився | 13 вересня 1887[1][2][…] Вуковар, Хорватія[4][5] |
| Помер | 26 вересня 1976[1][2][…](89 років) Маммерн, Фрауенфельд, Тургау, Швейцарія[5] |
| Поховання | Флунтерн[7] |
| Країна |  Швейцарія |
| Діяльність | хімік, викладач університету |
| Alma mater | Університет Карлсруе |
| Галузь | органічна хімія, біохімія |
| Заклад | Утрехтський університет[5] Федеральна вища технічна школа Цюриха |
| Науковий ступінь | професор |
| Вчителі | Герман Штаудінгер |
| Аспіранти, докторанти | d d d d d[8] d |
| Членство | Лондонське королівське товариство Леопольдина Сербська академія наук і мистецтв[9] Баварська академія наук Академія наук СРСР Польська академія наук Хорватська академія наук і мистецтв Папська академія наук[10] Нідерландська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук Російська академія наук Національна академія наук США d |
| Нагороди | |
 Леопольд Ружичка у Вікісховищі | |
Біографія
Швейцарський хімік Леопольд Стефан Ружичка, старший з двох синів бондаря Стжепана Ружички і Амалії (Север) Ружички, народився в Австро-Угорщині, в хорватському місті Вуковарі. 1891 року, після смерті батька, Ружичка з матір'ю і братом переїхали до родичів у Осієк. Тут майбутній учений закінчив початкову школу і гімназію.
У 1906 р. Ружичка поступив у Технічний університет у Карлсруе в Німеччині. Він мріяв зробити кар'єру на недавно побудованому в Осієку заводі з виробництва рафінованого цукру, але вирішив здобути освіту в Німеччині. В університетах Австро-Угорської імперії було неспокійно: їх збуджували нескінченні студентські заворушення, відгомін націоналістичної лихоманки, що охопила Балканські держави. До того ж у технічні університети було легше поступити: туди не треба було складати вступних іспитів. Завершивши вищу освіту в рекордний термін — лише за два роки, Ружичка під керівництвом Германа Штаудінгера став готувати докторську дисертацію і в 1910 році отримав одночасно інженерний диплом за роботу з дослідження кінетичної здатності кетенів і докторський ступінь за дисертацію «Фенілметилкетен» і відразу ж почав працювати асистентом у Штаудінгера.
У 1912 р. Штаудінгера було призначено директором Федерального технологічного інституту в Цюриху, Ружичка поїхав за ним. Протягом наступних чотирьох років він допомагав Штаудінгеру в проведенні досліджень хімії природних інсектицидів, вироблюваних рослиною Chrysanthemum cinerariefolium. Ця врешті-решт сприяла розвитку промислового виробництва штучних пестицидів. Ружичка зацікавився хімією природних речовин і в 1916 р. оголосив Штаудінгеру про своє рішення зайнятися самостійними дослідженнями, за що той позбавив Ружичку своєї підтримки.
У 1917 р. Ружичка став швейцарським громадянином. Того ж року німецька фірма з виробництва духів «Гаарман і Реймер» надала йому позику для розробки способу синтезу ірона, ароматичної речовини із запахом фіалок. Приблизно в цей же час він посів посаду лектора Федерального технологічного інституту, яка була невигідна з матеріальної точки зору, але відкривала молодому вченому доступ в інститутські хімічні лабораторії.
З 1918 по 1921 р. Ружичка проводив дослідження за замовленням швейцарської хімічної фірми «Гессельшафт фюр хеміше індустрі» («Сіба А. Г.»), а в 1920 р. став лектором з хімії в Цюрихському університеті. Попри те, що в 1923 р. Федеральний технологічний інститут вибрав його професором, Ружичка все ще не отримував там платні. Тому в 1926 р. він став працювати в лабораторіях женевської парфумерної фабрики.
За ці роки Ружичка набув популярності завдяки дослідженням терпенів — органічних сполук, які були виявлені в оліях, що виділяються з рослин. Він також вивчав кетон і багато інших речовин. 1926 року Ружичку було вибрано професором органічної хімії Утрехтського університету. Цю посаду він посідав до 1929 р., після чого повернувся до Цюриха як директор Федерального технологічного інституту, ставши наступником Ріхарда Куна.
Повернення Ружички до Цюриха частково пояснювалося тими привабливими можливостями, які відкривала процвітаюча швейцарська хімічна промисловість. У 1930-ті рр. він переконав «Сіба А. Г.» зробити значні фінансові пожертвування Федеральному інституту, що дозволило йому розширити штат викладачів, залишати в інституті більше число випускників і виділяти більше коштів на наукову роботу. Ружичка і його колеги ставили перед собою досить престижні завдання. Вони продовжували досліджувати структуру складних терпенів та інших вуглеводнів з крупними кільцями. До 1934 р. вони частково синтезували чоловічі гормони — андростерон і тестостерон, а наступного року Ружичка визначив молекулярну структуру тестостерона.
У 1939 р. Ружичку було нагороджено Нобелівською премією з хімії «за роботи з поліметиленів і вищих терпенів». Він розділив цю премію з Адольфом Бутенандтом, одним з головних своїх суперників в області хімії статевих гормонів. Проте друга світова війна, яка почалася того року, зробила неможливою поїздку до Стокгольма, і Ружичка здобув премію з рук шведського посла на спеціальній церемонії, яка відбулася в 1940 р. у Федеральному технологічному інституті. Учений зміг прочитати свою Нобелівську лекцію в Стокгольмі тільки 5 років опісля.
Попри те, що раніше Ружичка був досить аполітичною людиною, політика, що проводиться нацистською Німеччиною, і розширення меж другої світової війни його глибоко стурбували. У роки війни він допоміг кільком ученим єврейської національності бігти з окупованої нацистами Європи, а іншим надав притулок. Ружичка активно допомагав югославському руху Опору, і не тільки через добродійні організації, що знаходилися в Швейцарії. Він заснував швейцарсько-югославське товариство з надання допомоги жертвам війни, причому турбота про них виявлялася як під час військових дій, так і після їхнього завершення.
У післявоєнні роки Ружичка присвятив багато часу колекціюванню предметів мистецтва, особливо віддаючи перевагу роботам голландських і фламандських майстрів XVII ст. Згодом він подарував свою колекцію Цюрихському художньому музею. Сильний дальтонізм (особливо погано він розрізняв червоний колір) не заважав Ружичці із захопленням займатися кольоровою фотографією. Пішовши в 1957 р. у відставку з Федерального технологічного інституту, Ружичка продовжував працювати консультантом у ряді швейцарських хімічних компаній і робив все можливе для зміцнення зв'язку науки з виробництвом. У відставці він зробився пристрасним садівником, особливо любив розводити троянди і альпійські квіти. Ружичка «володів вольовим характером і був енергійною, можна сказати, натхненною особою, — згадував в біографічному нарисі Владимир Прелог. Його щирість і прямота часто шокували багатьох, хто з ним спілкувався, а іноді вони навіть відчували себе ображеними. У той же час він був здатний охоче визнати критику на свою адресу, якщо вона була добре аргументована».
У 1912 р. Ружичка одружився з Ганною Гаусман. Дітей у них не було. У 1950 р. подружжя розвелося. А рік по тому вчений одружився вдруге, вибравши в подруги життя Гертруду Аклін.
Крім Нобелівської премії, Ружичка був нагороджений медаллю Вернера Швейцарського хімічного товариства (1923), медаллю Леблана Французького хімічного товариства (1928), премією Станіслао Канніццаро Італійській національній академії наук (1936), медаллю Шєєле Шведського хімічного товариства (1938) і медаллю Фарадея Британського хімічного суспільства (1958). Йому були присвоєні почесні ступені Гарвардського університету, а також університетів Базеля, Загреба, Парижа, Бордо, Праги, Глазго і Женеви. Ружичка був іноземним членом Американської академії наук і мистецтв, Югославської академії наук, Лондонського королівського товариства, американської Національної академії наук, Фламандської королівської академії наук, літератури і мистецтв, Сербської академії наук, академій наук СРСР і Польщі.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Encyclopædia Britannica
- Encyclopædia Universalis — Encyclopædia Britannica.
- Ружичка Леопольд // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Catalogus Professorum Academiae Rheno-Traiectinae
- KNAW Past Members
- Find a Grave — 1996.
- https://chab.ethz.ch/studium/oskar-jeger-stipendium/uber-oskar-jeger.html
- http://www.sanu.ac.rs/Clanstvo/IstClan.aspx?arg=505
- http://www.pas.va/content/accademia/en/academicians/deceased/ruzicka.html
Посилання
- Лауреаты Нобелевской премии. Т. 1 : энциклопедия : пер. с англ.. — Москва : Прогресс, 1992. — 740 с. — .(рос.)
- Lavoslav Ružička [ 20 жовтня 2001 у Wayback Machine.]
- Lavoslav Ružička at the ETH [ 8 березня 2019 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Ruzhichka Leopold Ruzhichka horv Lavoslav Leopold Ruzicka 13 veresnya 1887 Vukovar Horvatiya Avstro Ugorshina 26 veresnya 1976 Mammern Shvejcariya shvejcarskij himik organik laureat Nobelivskoyi premiyi z himiyi za roboti z polimetileniv i vishih terpeniv 1939 spilno z nimeckim biohimikom Adolfom Butenandtom yakomu premiya bula prisudzhena za roboti z statevih gormoniv Leopold Ruzhichkahorv Lavoslav Leopold RuzickaNarodivsya13 veresnya 1887 1887 09 13 1 2 Vukovar Horvatiya 4 5 Pomer26 veresnya 1976 1976 09 26 1 2 89 rokiv Mammern Frauenfeld Turgau Shvejcariya 5 PohovannyaFluntern 7 Krayina ShvejcariyaDiyalnisthimik vikladach universitetuAlma materUniversitet KarlsrueGaluzorganichna himiya biohimiyaZakladUtrehtskij universitet 5 Federalna visha tehnichna shkola CyurihaNaukovij stupinprofesorVchiteliGerman ShtaudingerAspiranti doktorantid d d d d 8 dChlenstvoLondonske korolivske tovaristvo Leopoldina Serbska akademiya nauk i mistectv 9 Bavarska akademiya nauk Akademiya nauk SRSR Polska akademiya nauk Horvatska akademiya nauk i mistectv Papska akademiya nauk 10 Niderlandska korolivska akademiya nauk Amerikanska akademiya mistectv i nauk Rosijska akademiya nauk Nacionalna akademiya nauk SShA dNagorodiLektorska premiya Faradeya 1958 d 1938 d inozemnij chlen Londonskogo korolivskogo tovaristva d 18 chervnya 1942 d 1945 Leopold Ruzhichka u VikishovishiBiografiyaShvejcarskij himik Leopold Stefan Ruzhichka starshij z dvoh siniv bondarya Stzhepana Ruzhichki i Amaliyi Sever Ruzhichki narodivsya v Avstro Ugorshini v horvatskomu misti Vukovari 1891 roku pislya smerti batka Ruzhichka z matir yu i bratom pereyihali do rodichiv u Osiyek Tut majbutnij uchenij zakinchiv pochatkovu shkolu i gimnaziyu U 1906 r Ruzhichka postupiv u Tehnichnij universitet u Karlsrue v Nimechchini Vin mriyav zrobiti kar yeru na nedavno pobudovanomu v Osiyeku zavodi z virobnictva rafinovanogo cukru ale virishiv zdobuti osvitu v Nimechchini V universitetah Avstro Ugorskoyi imperiyi bulo nespokijno yih zbudzhuvali neskinchenni studentski zavorushennya vidgomin nacionalistichnoyi lihomanki sho ohopila Balkanski derzhavi Do togo zh u tehnichni universiteti bulo legshe postupiti tudi ne treba bulo skladati vstupnih ispitiv Zavershivshi vishu osvitu v rekordnij termin lishe za dva roki Ruzhichka pid kerivnictvom Germana Shtaudingera stav gotuvati doktorsku disertaciyu i v 1910 roci otrimav odnochasno inzhenernij diplom za robotu z doslidzhennya kinetichnoyi zdatnosti keteniv i doktorskij stupin za disertaciyu Fenilmetilketen i vidrazu zh pochav pracyuvati asistentom u Shtaudingera U 1912 r Shtaudingera bulo priznacheno direktorom Federalnogo tehnologichnogo institutu v Cyurihu Ruzhichka poyihav za nim Protyagom nastupnih chotiroh rokiv vin dopomagav Shtaudingeru v provedenni doslidzhen himiyi prirodnih insekticidiv viroblyuvanih roslinoyu Chrysanthemum cinerariefolium Cya vreshti resht spriyala rozvitku promislovogo virobnictva shtuchnih pesticidiv Ruzhichka zacikavivsya himiyeyu prirodnih rechovin i v 1916 r ogolosiv Shtaudingeru pro svoye rishennya zajnyatisya samostijnimi doslidzhennyami za sho toj pozbaviv Ruzhichku svoyeyi pidtrimki U 1917 r Ruzhichka stav shvejcarskim gromadyaninom Togo zh roku nimecka firma z virobnictva duhiv Gaarman i Rejmer nadala jomu poziku dlya rozrobki sposobu sintezu irona aromatichnoyi rechovini iz zapahom fialok Priblizno v cej zhe chas vin posiv posadu lektora Federalnogo tehnologichnogo institutu yaka bula nevigidna z materialnoyi tochki zoru ale vidkrivala molodomu vchenomu dostup v institutski himichni laboratoriyi Z 1918 po 1921 r Ruzhichka provodiv doslidzhennya za zamovlennyam shvejcarskoyi himichnoyi firmi Gesselshaft fyur hemishe industri Siba A G a v 1920 r stav lektorom z himiyi v Cyurihskomu universiteti Popri te sho v 1923 r Federalnij tehnologichnij institut vibrav jogo profesorom Ruzhichka vse she ne otrimuvav tam platni Tomu v 1926 r vin stav pracyuvati v laboratoriyah zhenevskoyi parfumernoyi fabriki Za ci roki Ruzhichka nabuv populyarnosti zavdyaki doslidzhennyam terpeniv organichnih spoluk yaki buli viyavleni v oliyah sho vidilyayutsya z roslin Vin takozh vivchav keton i bagato inshih rechovin 1926 roku Ruzhichku bulo vibrano profesorom organichnoyi himiyi Utrehtskogo universitetu Cyu posadu vin posidav do 1929 r pislya chogo povernuvsya do Cyuriha yak direktor Federalnogo tehnologichnogo institutu stavshi nastupnikom Riharda Kuna Povernennya Ruzhichki do Cyuriha chastkovo poyasnyuvalosya timi privablivimi mozhlivostyami yaki vidkrivala procvitayucha shvejcarska himichna promislovist U 1930 ti rr vin perekonav Siba A G zrobiti znachni finansovi pozhertvuvannya Federalnomu institutu sho dozvolilo jomu rozshiriti shtat vikladachiv zalishati v instituti bilshe chislo vipusknikiv i vidilyati bilshe koshtiv na naukovu robotu Ruzhichka i jogo kolegi stavili pered soboyu dosit prestizhni zavdannya Voni prodovzhuvali doslidzhuvati strukturu skladnih terpeniv ta inshih vuglevodniv z krupnimi kilcyami Do 1934 r voni chastkovo sintezuvali cholovichi gormoni androsteron i testosteron a nastupnogo roku Ruzhichka viznachiv molekulyarnu strukturu testosterona U 1939 r Ruzhichku bulo nagorodzheno Nobelivskoyu premiyeyu z himiyi za roboti z polimetileniv i vishih terpeniv Vin rozdiliv cyu premiyu z Adolfom Butenandtom odnim z golovnih svoyih supernikiv v oblasti himiyi statevih gormoniv Prote druga svitova vijna yaka pochalasya togo roku zrobila nemozhlivoyu poyizdku do Stokgolma i Ruzhichka zdobuv premiyu z ruk shvedskogo posla na specialnij ceremoniyi yaka vidbulasya v 1940 r u Federalnomu tehnologichnomu instituti Uchenij zmig prochitati svoyu Nobelivsku lekciyu v Stokgolmi tilki 5 rokiv opislya Popri te sho ranishe Ruzhichka buv dosit apolitichnoyu lyudinoyu politika sho provoditsya nacistskoyu Nimechchinoyu i rozshirennya mezh drugoyi svitovoyi vijni jogo gliboko sturbuvali U roki vijni vin dopomig kilkom uchenim yevrejskoyi nacionalnosti bigti z okupovanoyi nacistami Yevropi a inshim nadav pritulok Ruzhichka aktivno dopomagav yugoslavskomu ruhu Oporu i ne tilki cherez dobrodijni organizaciyi sho znahodilisya v Shvejcariyi Vin zasnuvav shvejcarsko yugoslavske tovaristvo z nadannya dopomogi zhertvam vijni prichomu turbota pro nih viyavlyalasya yak pid chas vijskovih dij tak i pislya yihnogo zavershennya U pislyavoyenni roki Ruzhichka prisvyativ bagato chasu kolekciyuvannyu predmetiv mistectva osoblivo viddayuchi perevagu robotam gollandskih i flamandskih majstriv XVII st Zgodom vin podaruvav svoyu kolekciyu Cyurihskomu hudozhnomu muzeyu Silnij daltonizm osoblivo pogano vin rozriznyav chervonij kolir ne zavazhav Ruzhichci iz zahoplennyam zajmatisya kolorovoyu fotografiyeyu Pishovshi v 1957 r u vidstavku z Federalnogo tehnologichnogo institutu Ruzhichka prodovzhuvav pracyuvati konsultantom u ryadi shvejcarskih himichnih kompanij i robiv vse mozhlive dlya zmicnennya zv yazku nauki z virobnictvom U vidstavci vin zrobivsya pristrasnim sadivnikom osoblivo lyubiv rozvoditi troyandi i alpijski kviti Ruzhichka volodiv volovim harakterom i buv energijnoyu mozhna skazati nathnennoyu osoboyu zgaduvav v biografichnomu narisi Vladimir Prelog Jogo shirist i pryamota chasto shokuvali bagatoh hto z nim spilkuvavsya a inodi voni navit vidchuvali sebe obrazhenimi U toj zhe chas vin buv zdatnij ohoche viznati kritiku na svoyu adresu yaksho vona bula dobre argumentovana U 1912 r Ruzhichka odruzhivsya z Gannoyu Gausman Ditej u nih ne bulo U 1950 r podruzhzhya rozvelosya A rik po tomu vchenij odruzhivsya vdruge vibravshi v podrugi zhittya Gertrudu Aklin Krim Nobelivskoyi premiyi Ruzhichka buv nagorodzhenij medallyu Vernera Shvejcarskogo himichnogo tovaristva 1923 medallyu Leblana Francuzkogo himichnogo tovaristva 1928 premiyeyu Stanislao Kanniccaro Italijskij nacionalnij akademiyi nauk 1936 medallyu Shyeyele Shvedskogo himichnogo tovaristva 1938 i medallyu Faradeya Britanskogo himichnogo suspilstva 1958 Jomu buli prisvoyeni pochesni stupeni Garvardskogo universitetu a takozh universitetiv Bazelya Zagreba Parizha Bordo Pragi Glazgo i Zhenevi Ruzhichka buv inozemnim chlenom Amerikanskoyi akademiyi nauk i mistectv Yugoslavskoyi akademiyi nauk Londonskogo korolivskogo tovaristva amerikanskoyi Nacionalnoyi akademiyi nauk Flamandskoyi korolivskoyi akademiyi nauk literaturi i mistectv Serbskoyi akademiyi nauk akademij nauk SRSR i Polshi PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 Encyclopaedia Universalis Encyclopaedia Britannica d Track Q2743906d Track Q1340194 Ruzhichka Leopold Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Catalogus Professorum Academiae Rheno Traiectinae d Track Q23825128 KNAW Past Members d Track Q21491701 Find a Grave 1996 d Track Q63056 https chab ethz ch studium oskar jeger stipendium uber oskar jeger html http www sanu ac rs Clanstvo IstClan aspx arg 505 http www pas va content accademia en academicians deceased ruzicka htmlPosilannyaLaureaty Nobelevskoj premii T 1 enciklopediya per s angl Moskva Progress 1992 740 s ISBN 5010025396 ros Lavoslav Ruzicka 20 zhovtnya 2001 u Wayback Machine Lavoslav Ruzicka at the ETH 8 bereznya 2019 u Wayback Machine