Роздільна вулиця (Київ)

У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Роздільна вулиця.

Розді́льна ву́лиця — вулиця в Солом'янському районі міста Києва, місцевість Кучмин яр. Пролягає від вулиці Мокра до вулиці Кучмин Яр.

Роздільна вулиця Київ
Місцевість	Кучмин яр
Район	Солом’янський
Колишні назви
вул. 2-га Нова
Загальні відомості
Протяжність	170 м
Координати початку	50°25′49″ пн. ш. 30°29′20″ сх. д. / 50.43028° пн. ш. 30.489139° сх. д. / 50.43028; 30.489139Координати: 50°25′49″ пн. ш. 30°29′20″ сх. д. / 50.43028° пн. ш. 30.489139° сх. д. / 50.43028; 30.489139
Координати кінця	50°25′40″ пн. ш. 30°29′29″ сх. д. / 50.427861° пн. ш. 30.491528° сх. д. / 50.427861; 30.491528
поштові індекси	03035
Транспорт
Найближчі станції метро	«Вокзальна»
Автобуси	А 12 (по вулиці Мокрої) А 69 (по вулиці Митрополита Василя Липківського)
Тролейбуси	Тр 3 (по вулиці Романа Ратушного)
Найближчі залізничні станції	Київ-Пасажирський
Рух	двосторонній
Покриття	бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Забудова	садибна малоповерхова
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	11456
У проєкті OpenStreetMap	r417098
Мапа
Роздільна вулиця у Вікісховищі

Прилучаються вулиця Енергетиків і провулок Енергетиків.

Історія

Вулиця виникла в середині XX століття під назвою 2-га Нова. Сучасна назва — з 1955 року.

Примітки

1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 796. Арк. 123–149. [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.] [Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.]

Джерела

• Веб-енциклопедія Києва.

• Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 144.

• Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 190. — .

• Роздільна вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“».  — С. 219. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]