| |
Дані про відкриття | |
---|---|
Дата відкриття | 23 грудня 1672 |
Відкривач(і) | Джованні Доменіко Кассіні |
Планета | Сатурн |
Номер | V |
Орбітальні характеристики | |
Велика піввісь | 527 108 км |
Перицентр | 526 445 км |
Апоцентр | 527 771 км |
Орбітальний період | 4,518212 діб |
Ексцентриситет орбіти | 0,0012583 |
Нахил орбіти | 0,345° до площини екватора планети |
Фізичні характеристики | |
Видима зоряна величина | 10 |
Діаметр | 1530,0±1,4 × 1526,2±1,2 × 1524,8±1,2 км |
Середній радіус | 763,5 ± 0,6 км |
Площа поверхні | 7,33 млн км² |
Маса | 2,306518±0,000353× 1021 кг |
Густина | 1,237±0,003 г/см³ |
Прискорення вільного падіння | 0,264 м/с² |
Друга космічна швидкість | 0,635 км/с |
Період обертання навколо своєї осі | 4,518212 діб |
Нахил осі обертання | 0° |
Альбедо | 0,949±0,003 (геом. для λ=550 нм), 0,57+0,20 −0,26 (Бонда, ведена півкуля), 0,63+0,11 −0,12 (Бонда, ведуча півкуля) |
Температура поверхні | 40—100 К |
Атмосфера | сліди |
Інші позначення | |
Сатурн V | |
Рея у Вікісховищі |
Ре́я (лат. Rhea, грец. Ῥέᾱ) — другий за розміром (після Титана) і двадцять перший за віддаленістю від планети супутник Сатурна. Відкритий Дж. Д. Кассіні в 1672 році. Середній діаметр — 1527 км, радіус орбіти — 527 тис. км.
Сучасну назву запропонував Джон Гершель на честь титаніди Реї з давньогрецької міфології — матері кількох олімпійських богів, одним з яких був Зевс.
Фізичні характеристики
Рея — крижане тіло з середньою густиною, рівною 1,237±0,003 г/см³. Така низька густина свідчить про те, що кам'яні породи становлять менше третини маси супутника, а решта припадає на водяний лід. Прискорення вільного падіння дорівнює 0,264 м/с². Розміри супутника — 1530,0±1,4 × 1526,2±1,2 × 1524,8±1,2 км, середній діаметр — 1527,0±1,2 км.
Надра Реї, ймовірно, майже не диференційовані.
Поверхня
Рея за складом і геологічною історією схожа на Діону. В обидвох супутників ведуча та ведена півкулі помітно відрізняються (ведуча півкуля — та, яка завжди спрямована в бік руху супутника по орбіті, оскільки осьове обертання синхронізоване). Ведуча півкуля Реї сильно кратерована й однорідно світла. Задня півкуля має темні ділянки, а також мережу яскравих тонких смужок. Спочатку вважалося, що вони утворилися в результаті викиду на поверхню води чи льоду (наприклад, в результаті кріовулканізму). Однак дані «Кассіні» показали, що вони, як і схожі (але сильніше виражені) утворення на Діоні, є не викидами речовини, а тектонічними об'єктами, утвореними внаслідок розтягування поверхні, — крижаними хребтами й обривами. Фотографії Реї, надіслані «Кассіні» у січні 2006, остаточно підтвердили гіпотезу про обриви.
Рея має ділянки з різним ступенем кратерованості (зокрема, в одних регіонах немає кратерів діаметром понад 40 км, а в інших є лише такі). Це вказує на те, що поверхня супутника суттєво переформувалася на ряді ділянок у період після інтенсивних метеоритних бомбардувань, що відбувалися на початку формування Сонячної системи.
Рельєф кратерів згладжений, оскільки лід поступово обтоплюється протягом геологічно значних проміжків часу.
Назви деталей поверхні Реї беруть із міфів про створення світу, тому що сам супутник названий на честь матері олімпійських богів. У першу чергу використовують міфи народів Азії, тому що до цього вони були мало представлені у планетній номенклатурі, а також через те, що грецьку Рею ототожнювали з малоазіатською Кібелою. Станом на 2020 рік на Реї мають назви 128 кратерів, 6 ланцюжків кратерів та їхніх груп, 5 каньйонів та їхніх груп, 2 борозни та 2 лінії.
Кільця
За деякими даними, Рея може мати свою систему кілець.
Атмосфера
Космічний зонд «Кассіні», пролітаючи повз Рею в 2005—2010 роках, захопив у її околицях молекули газів і дослідив їх своїми спектрометрами. Виявилося, що Рея має дуже розріджену атмосферу з кисню та вуглекислого газу. Найбільша зареєстрована концентрація кисню — 50 млрд молекул на кубічний метр, а вуглекислого газу — 20 млрд. На поверхні Реї концентрація кисню має бути в 5 трильйонів разів менша за земну. Береться він, найімовірніше, з водяного льоду на поверхні, який розкладається під час бомбардування високоенергетичними частками з магнітосфери Сатурна. Походження вуглекислого газу менш зрозуміле.
Галерея
- Ведуча півкуля Реї з молодим кратером Inktomi, оточеним яскравими променями
- Задня півкуля Реї
- Рея, базова карта, січень 2011
-
- Знімок «Кассіні», 10 лютого 2015. Роздільна здатність — 330 м/піксель (найдетальніший знімок Реї на час отримання)
Примітки
- http://cfa-www.harvard.edu/iau/NatSats/NaturalSatellites.html
- Перицентр і апоцентр обчислені за формулами , , де — довжина великої півосі орбіти, — ексцентриситет орбіти; значення округлені до кілометрів.
- Thomas P. C. (2010). (PDF). Icarus. 208 (1): 395—401. Bibcode:2010Icar..208..395T. doi:10.1016/j.icarus.2010.01.025. Архів оригіналу (PDF) за 27 вересня 2011. Процитовано 22 березня 2017.
- Jacobson, R. A.; Antreasian, P. G.; Bordi, J. J.; Criddle, K. E.; et al. (2006). The Gravity Field of the Saturnian System from Satellite Observations and Spacecraft Tracking Data. The Astronomical Journal. 132: 2520—2526. Bibcode:2006AJ....132.2520J. doi:10.1086/508812.
- Verbiscer A., French R., Showalter M., Helfenstein P. (2007). Enceladus: Cosmic Graffiti Artist Caught in the Act. Science. 315 (5813): 815 (supporting online material, table S1). Bibcode:2007Sci...315..815V. doi:10.1126/science.1134681. PMID 17289992.
- Howett C. J. A., Spencer J. R., Pearl J., Segura, M. (2010). Thermal inertia and bolometric Bond albedo values for Mimas, Enceladus, Tethys, Dione, Rhea and Iapetus as derived from Cassini/CIRS measurements. Icarus. 206 (2): 573—593. Bibcode:2010Icar..206..573H. doi:10.1016/j.icarus.2009.07.016.
- Lassell W. (1848). Satellites of Saturn. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 8: 42—43. Bibcode:1848MNRAS...8...42L. doi:10.1093/mnras/8.3.42.
- Розраховано за масою та радіусом Реї згідно з формулою .
- Buratti B. J., Thomas P. C. Chapter 34. Planetary Satellites // Encyclopedia of the Solar System / T. Spohn, D. Breuer, T. Johnson. — 3 ed. — Elsevier, 2014. — P. 771–772. — . — DOI: (англ.)
- Categories for Naming Features on Planets and Satellites. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). оригіналу за 25 серпня 2020. Процитовано 21 березня 2017. (англ.)
- Бурба Г. А. Номенклатура деталей рельефа спутников Сатурна / Отв. ред. К. П. Флоренский и Ю. И. Ефремов. — Москва : Наука, 1986. — С. 60—67. (рос.)
- Target: Rhea. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 21 березня 2017. Процитовано 21 березня 2017. (англ.)
- Rhea's Rings (англ.). NASA. оригіналу за 12 червня 2016. Процитовано 22 березня 2012. (англ.)
- G. H. Jones, E. Roussos, N. Krupp, U. Beckmann, A. J. Coates, F. Crary, I. Dandouras, V. Dikarev, etc. The Dust Halo of Saturn's Largest Icy Moon, Rhea. — Science, 7 March 2008. — Bibcode: . — DOI: . (англ.)
- Thin Air - Cassini Finds Ethereal Atmosphere at Rhea. NASA. 26.11.2010. Архів оригіналу за 05.08.2012. Процитовано 22.03.2017.
Посилання
- Карта Реї з чинними назвами деталей поверхні (англ.)
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Reya Rhea Reya v spravzhnih kolorah Znimok Kassini 16 sichnya 2005 Dani pro vidkrittya Data vidkrittya 23 grudnya 1672 Vidkrivach i Dzhovanni Domeniko Kassini Planeta Saturn Nomer V Orbitalni harakteristiki Velika pivvis 527 108 km Pericentr 526 445 km Apocentr 527 771 km Orbitalnij period 4 518212 dib Ekscentrisitet orbiti 0 0012583 Nahil orbiti 0 345 do ploshini ekvatora planeti Fizichni harakteristiki Vidima zoryana velichina 10 Diametr 1530 0 1 4 1526 2 1 2 1524 8 1 2 km Serednij radius 763 5 0 6 km Plosha poverhni 7 33 mln km Masa 2 306518 0 000353 1021 kg Gustina 1 237 0 003 g sm Priskorennya vilnogo padinnya 0 264 m s Druga kosmichna shvidkist 0 635 km s Period obertannya navkolo svoyeyi osi 4 518212 dib Nahil osi obertannya 0 Albedo 0 949 0 003 geom dlya l 550 nm 0 57 0 20 0 26 Bonda vedena pivkulya 0 63 0 11 0 12 Bonda veducha pivkulya Temperatura poverhni 40 100 K Atmosfera slidi Inshi poznachennya Saturn V Reya u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Reya Re ya lat Rhea grec Ῥeᾱ drugij za rozmirom pislya Titana i dvadcyat pershij za viddalenistyu vid planeti suputnik Saturna Vidkritij Dzh D Kassini v 1672 roci Serednij diametr 1527 km radius orbiti 527 tis km Suchasnu nazvu zaproponuvav Dzhon Gershel na chest titanidi Reyi z davnogreckoyi mifologiyi materi kilkoh olimpijskih bogiv odnim z yakih buv Zevs Fizichni harakteristikiZnimok aparatu Kassini 6 listopada 2005 roku Velikij krater zgori Tirawa Reya krizhane tilo z serednoyu gustinoyu rivnoyu 1 237 0 003 g sm Taka nizka gustina svidchit pro te sho kam yani porodi stanovlyat menshe tretini masi suputnika a reshta pripadaye na vodyanij lid Priskorennya vilnogo padinnya dorivnyuye 0 264 m s Rozmiri suputnika 1530 0 1 4 1526 2 1 2 1524 8 1 2 km serednij diametr 1527 0 1 2 km Nadra Reyi jmovirno majzhe ne diferencijovani PoverhnyaReya za skladom i geologichnoyu istoriyeyu shozha na Dionu V obidvoh suputnikiv veducha ta vedena pivkuli pomitno vidriznyayutsya veducha pivkulya ta yaka zavzhdi spryamovana v bik ruhu suputnika po orbiti oskilki osove obertannya sinhronizovane Veducha pivkulya Reyi silno kraterovana j odnoridno svitla Zadnya pivkulya maye temni dilyanki a takozh merezhu yaskravih tonkih smuzhok Spochatku vvazhalosya sho voni utvorilisya v rezultati vikidu na poverhnyu vodi chi lodu napriklad v rezultati kriovulkanizmu Odnak dani Kassini pokazali sho voni yak i shozhi ale silnishe virazheni utvorennya na Dioni ye ne vikidami rechovini a tektonichnimi ob yektami utvorenimi vnaslidok roztyaguvannya poverhni krizhanimi hrebtami j obrivami Fotografiyi Reyi nadislani Kassini u sichni 2006 ostatochno pidtverdili gipotezu pro obrivi Reya maye dilyanki z riznim stupenem kraterovanosti zokrema v odnih regionah nemaye krateriv diametrom ponad 40 km a v inshih ye lishe taki Ce vkazuye na te sho poverhnya suputnika suttyevo pereformuvalasya na ryadi dilyanok u period pislya intensivnih meteoritnih bombarduvan sho vidbuvalisya na pochatku formuvannya Sonyachnoyi sistemi Relyef krateriv zgladzhenij oskilki lid postupovo obtoplyuyetsya protyagom geologichno znachnih promizhkiv chasu Nazvi detalej poverhni Reyi berut iz mifiv pro stvorennya svitu tomu sho sam suputnik nazvanij na chest materi olimpijskih bogiv U pershu chergu vikoristovuyut mifi narodiv Aziyi tomu sho do cogo voni buli malo predstavleni u planetnij nomenklaturi a takozh cherez te sho grecku Reyu ototozhnyuvali z maloaziatskoyu Kibeloyu Stanom na 2020 rik na Reyi mayut nazvi 128 krateriv 6 lancyuzhkiv krateriv ta yihnih grup 5 kanjoniv ta yihnih grup 2 borozni ta 2 liniyi KilcyaDokladnishe Kilcya Reyi Za deyakimi danimi Reya mozhe mati svoyu sistemu kilec AtmosferaKosmichnij zond Kassini prolitayuchi povz Reyu v 2005 2010 rokah zahopiv u yiyi okolicyah molekuli gaziv i doslidiv yih svoyimi spektrometrami Viyavilosya sho Reya maye duzhe rozridzhenu atmosferu z kisnyu ta vuglekislogo gazu Najbilsha zareyestrovana koncentraciya kisnyu 50 mlrd molekul na kubichnij metr a vuglekislogo gazu 20 mlrd Na poverhni Reyi koncentraciya kisnyu maye buti v 5 triljoniv raziv mensha za zemnu Beretsya vin najimovirnishe z vodyanogo lodu na poverhni yakij rozkladayetsya pid chas bombarduvannya visokoenergetichnimi chastkami z magnitosferi Saturna Pohodzhennya vuglekislogo gazu mensh zrozumile GalereyaVeducha pivkulya Reyi z molodim kraterom Inktomi otochenim yaskravimi promenyami Zadnya pivkulya Reyi Reya bazova karta sichen 2011 Porivnyannya rozmiriv Zemli Misyacya ta Reyi Znimok Kassini 10 lyutogo 2015 Rozdilna zdatnist 330 m piksel najdetalnishij znimok Reyi na chas otrimannya Primitkihttp cfa www harvard edu iau NatSats NaturalSatellites html Pericentr q displaystyle q i apocentr Q displaystyle Q obchisleni za formulami q a 1 e displaystyle q a cdot 1 e Q a 1 e displaystyle Q a cdot 1 e de a displaystyle a dovzhina velikoyi pivosi orbiti e displaystyle e ekscentrisitet orbiti znachennya okrugleni do kilometriv Thomas P C 2010 PDF Icarus 208 1 395 401 Bibcode 2010Icar 208 395T doi 10 1016 j icarus 2010 01 025 Arhiv originalu PDF za 27 veresnya 2011 Procitovano 22 bereznya 2017 Jacobson R A Antreasian P G Bordi J J Criddle K E et al 2006 The Gravity Field of the Saturnian System from Satellite Observations and Spacecraft Tracking Data The Astronomical Journal 132 2520 2526 Bibcode 2006AJ 132 2520J doi 10 1086 508812 Verbiscer A French R Showalter M Helfenstein P 2007 Enceladus Cosmic Graffiti Artist Caught in the Act Science 315 5813 815 supporting online material table S1 Bibcode 2007Sci 315 815V doi 10 1126 science 1134681 PMID 17289992 Howett C J A Spencer J R Pearl J Segura M 2010 Thermal inertia and bolometric Bond albedo values for Mimas Enceladus Tethys Dione Rhea and Iapetus as derived from Cassini CIRS measurements Icarus 206 2 573 593 Bibcode 2010Icar 206 573H doi 10 1016 j icarus 2009 07 016 Lassell W 1848 Satellites of Saturn Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 8 42 43 Bibcode 1848MNRAS 8 42L doi 10 1093 mnras 8 3 42 Rozrahovano za masoyu ta radiusom Reyi zgidno z formuloyu g G M r 2 displaystyle g G frac M r 2 Buratti B J Thomas P C Chapter 34 Planetary Satellites Encyclopedia of the Solar System T Spohn D Breuer T Johnson 3 ed Elsevier 2014 P 771 772 ISBN 9780124160347 DOI 10 1016 B978 0 12 415845 0 00034 7 angl Categories for Naming Features on Planets and Satellites Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN originalu za 25 serpnya 2020 Procitovano 21 bereznya 2017 angl Burba G A Nomenklatura detalej relefa sputnikov Saturna Otv red K P Florenskij i Yu I Efremov Moskva Nauka 1986 S 60 67 ros Target Rhea Gazetteer of Planetary Nomenclature International Astronomical Union IAU Working Group for Planetary System Nomenclature WGPSN Arhiv originalu za 21 bereznya 2017 Procitovano 21 bereznya 2017 angl Rhea s Rings angl NASA originalu za 12 chervnya 2016 Procitovano 22 bereznya 2012 angl G H Jones E Roussos N Krupp U Beckmann A J Coates F Crary I Dandouras V Dikarev etc The Dust Halo of Saturn s Largest Icy Moon Rhea Science 7 March 2008 Bibcode 2008Sci 319 1380J DOI 10 1126 science 1151524 angl Thin Air Cassini Finds Ethereal Atmosphere at Rhea NASA 26 11 2010 Arhiv originalu za 05 08 2012 Procitovano 22 03 2017 PosilannyaKarta Reyi z chinnimi nazvami detalej poverhni angl Ce nezavershena stattya z astronomiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi