Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ukrcenter Примітки Рене БенжаменRené BenjaminІм я при народженніRené BenjaminНародився20 березня 1885 1885 03 20 Париж Ф

Рене Бенжамен

Рене Бенжамен

Рене Бенжамен
René Benjamin
image
Ім'я при народженніRené Benjamin
Народився20 березня 1885(1885-03-20)
Париж, Франція
Помер4 жовтня 1948(1948-10-04) (63 роки)
Тур, Франція
ПохованняЦвинтар Монмартр
Громадянствоimage Франція
Національністьфранцуз
Діяльністьписьменник, журналіст, лектор
Мова творівфранцузька
Роки активності1909–1948
Напрямокреалізм
Жанрроман, п'єса, памфлет
Magnum opus«Ґаспар»
ПартіяФранцузька дія
Батькоd
Автографimage
УчасникПерша світова війна
ПреміїҐонкурівська премія (1915)
image Рене Бенжамен у Вікісховищі
image  Роботи у  Вікіджерелах

Рене́ Бенжаме́н (фр. René Benjamin, 20 березня 1885, Париж, Франція — 4 жовтня 1948, Тур, Франція) — французький прозаїк, драматург, журналіст і лектор, лауреат Ґонкурівської премії (1915) за роман «Ґаспар». У 1938–1948 роках член Ґонкурівської академії.

Біографія

Рене Бенжамен народився в сім'ї корінних парижан. Батько — Ернест Бенжамен, урядовець на суконній фірмі, був також член і головний секретар Спілки літераторів, близький приятель Октава Мірбо і Франсуа Коппе. Мати — Берта Юе, була музикантка. Рене навчався в коледжі Роллена, потім вступив до ліцею Генріха IV, де здобув кілька нагород на генеральних конкурсах. Далі студіював літературу в Сорбонні, а в 1906-му його призвали в армію — на рік служби.

У 1908-му Рене почав працювати журналістом. Був редактором у часописі «Жиль Блас» (‘‘Gil Blas’’) і вів колонку хроніки в «Еко де Парі» (‘‘L’Écho de Paris’’). 1909 року він опублікував свою першу книжку «Пані Щастя».

Коли спалахнула Перша світова війна, Рене Бенжамена мобілізували. На початку воєнних дій, у вересні 1914 року, його важко поранило недалеко від Вердена. По кілька місяців лікування в Турі Рене Бенжамен опинився в допоміжній військовій частині й побував на всіх фронтах. Демобілізувавшись, 28 червня 1915 він одружився з Елізабет Лекуа — колишньою сестрою-жалібницею, з якою познайомився в сомюрському шпиталі й згодом зобразив як панночку В'єтту в романі «Ґаспар». Весілля відбулося в Саше, в замку, який належав вітчимові Рене Бенжамена. Свого часу в цьому замку гостював Бальзак. Рене й Елізабет мали троє дітей 1917, 1918 та 1925 років народження. Після війни подружжя мешкало в Парижі.

1915 року з ініціативи Бенжамен одержав Ґонкурівську премію.

Він був також лектор. Загалом прочитав близько 1400 лекцій на літературну тематику у Франції, країнах Європи, Близького Сходу та Північної Африки. Цю свою діяльність письменник описав у книжці «Стіл і склянка води. Історія пристрасти».

У період між двома світовими війнами Бенжамен брав участь у політичній боротьбі. Належав до крайнього правого крила. Зокрема, в книжці «Женевські авгури» він виступив проти Арістіда Бріана, французького представника в Лізі Націй і проти цієї організації як такої.

1938 року письменника вибрали в члени Ґонкурівської академії завдяки сприянню Леона Доде — з третьої спроби, після смерті Рауля Поншона, причому був перший із ґонкурівських лауреатів, що став також ґонкурівським академіком. Наступного року він подбав, щоб академіком вибрали його приятеля — Саша Ґітрі. Згодом, у 1947 році, Ґонкурівська академія, яку після визволення Франції очолював Люсьєн Декав, нагородила Ґонкурівською премією Жана-Луї Кюртіса. Однак стараннями Рене Бенжамена і Саша Ґітрі того ж року нагороджено також Клебера Едана так званою «позаґонкурівською» («Goncourt hors Goncourt») — альтернативною премією за книжку «Salut au Kentucky» («Привіт Кентуккі»).

З 1940 по 1945 рік Бенжамен разом із родиною мешкав у Турені. Як і раніше, читав лекції, причому і у вільній, і в окупованій зонах Франції. У серпні 1941 року, послухавши виступ маршала Петена по радіо, він занотував:

«Навдивовижу людяні слова. А тепер ще й сильні. Це вже не „батько“ говорить. Це вождь. Без зайвини, з твердістю він наділяє словам їх повне значення. Я не знаю кращого засобу проти брехні, ніж ця людина. Не знаю нікого, хто міг би пробудити людську душу так, як він».

У грудні цього ж року, перебуваючи у Парижі, Бенжамен написав:

«О шостій ранку німці виганяють євреїв із помешкань. Сцени — як під час . Вранці Марі Д. почула, як гестапівці виселяють її сусіда-єврея. Жахіття! Раптовий грюкіт дверей. Горлові заклики до консьєржа. Тупіт чобіт на сходах. Крик жінок. Невідь-що діється! нібито заарештували. Чоловіка Колетти теж. Може, вони в Комп'єні».

14 листопада 1944 року, вже після визволення Франції, з наказу новопризначеного префекта поліції Рене Бенжамен був заарештований і інтернований як «пронімецький письменник». Після одного року ув'язнення він, завдяки клопотанням адвоката і друга Жана Дара, опинився під домашнім арештом у Парижі й чекав судового процесу. На суді Бенжамена виправдали — за браком складу злочину.

9 лютого 1945-го в Ельзасі загинув його найстарший син, що взяв участь у кампанії в Тунісі, Італії та Франції.

У 1947 році Рене Бенжамен мав аудієнцію в папи Пія XII.

4 жовтня 1948 року письменник помер. Похований у Парижі, на Монмартрському цвинтарі.

Творчість

1909 року Рене Бенжамен видав власним коштом свою першу книжку «Пані Щастя». «Опублікувавши свій перший роман, — як згодом він згадував, — я зрозумів, що перш ніж віддатися уяві, краще було б мені, мабуть, подивитися на дійсність, отож і проводив цілі дні в судах і аудиторіях, щоб насолоджуватися людською дурістю». Передусім на почерпнутому із спостережень матеріалі Бенжамен написав «Фарс Сорбонни» (1911), «Судді миру, або Двадцять способів судити в Парижі» (1913), «Готель продажу» (1914) та «Палац правосуддя і його юристи», який з'явився тільки в 1919-му.

Як розповів сам Бенжамен у першому розділі книжки «Людина в пошуках своєї душі», він ще змалку закохався в театр і з 1902 по 1905 рік регулярно відвідував «Комеді франсез». 1911 року він написав комедію «Паша», яку поставили в Національному театрі «Одеон». Мали успіх також його інші комедії — «Сорока-одноока» (1921, «Одеон»), «Радощі азарту» (1922, театр «В'є-коломб'є»), «Треба, щоб кожен був на своєму місці» (1924, «В'є-коломб'є») й «Париж» (1932, театр «Брама святого Мартена»). За цим останнім твором режисер Жан Шу зняв фільм, у якому головні ролі зіграли Рене Сен-Сір і Гаррі Бор.

1915 року опубліковано роман «Ґаспар», за який Бенжамену з ініціативи Люсьєна Декава присуджено Ґонкурівську премію 1915 року. Цей твір написано на основі вражень від Першої світової війни. Як і інші: «Під небом Франції» (1916), «Військовий лікар Піп і його батько, англієць на війні» (1918), «Репатріанти» (1918).

Велику частку творів написано, так би мовити, на злобу дня. До соціально-сатиричного жанру належать, зокрема, «Амаду-більшовик» (1920), а також цикл про Валентину, який 1924 року розпочався книжкою «Валентина, або Манія демократії» — антиурядовим і антидемократичним памфлетом, що мав великий успіх і кілька разів перевидавався. Складається він із трьох частин: «Валентина і її батько-ліберал», «Валентина і її син-реакціонер») і, нарешті, «Валентина і її друг-радикал»). Конгрес педагогів у Страсбурґу, на якому побував сам автор, описано в брошурі «Осли і демагоги» (1927), а в «Женевських авгурах» (1929) розкритиковано політику Ліги Націй.

Рене Бенжамен був майстер літературного портрета. До такого жанру належать написані з натури «Розгнузданий Антуан» (1923), «Закований Антуан» (1928), «Під сонцем поезії. Під витрішкуватим оком пані Ноей» (1928), «Клемансо у відставці» (1930), «Шарль Морра, той син моря» (1932), «Саша Ґітрі, король театру» (1933), «Самотність Антуана» (1941). Інші твори цього жанру — «Дивовижне життя Оноре де Бальзака» (1925), «Мольєр» (1936), «Марія-Антуанетта» (1940). Зроблено докладні літературні портрети Хоакіна Карвальйо в романі «Людина в пошуках своєї душі», Леона Доде («Галера Ґонкурів», (1948) і Пія XII («Янгольські відвідини», 1948).

Інші портрети позначено виразною правою орієнтацією автора і публіцистичністю. Це «Монолог Моріса Барреса» (1924), «Маршал Жоффр» (1928), «Слова маршала Жоффра» (1929), «Баррес — Жоффр» (1931), «Муссоліні і його народ» (1937). Особливе місце посідає Петен, про якого Бенжамен написав три книжки по кількасот сторінок кожна: «Маршал і його народ» (1941), «Сім зірок Франції» (1942), у якій оцінено реформи маршала, й «Велика людина самотою» (1943). Бенжамен порівняв петенівський стиль правління з королівським у таких словах:

«Він вирішив піти у французький народ — відродити давній звичай, якого додержували наші найкращі принци».

Найяскравіші твори Рене Бенжамена вийшли з-під пера наприкінці життя. У них його почуття і пережиття переважують усе інше. Найстійкішою й найпевнішою ознакою моральности виступає страждання — за себе самого, за свою родину й друзів, та передусім — за майбутнє своїх дітей. І за Францію. Це своєрідний іспит на совість суспільства, що руйнується.

До цього переліку належать «Хроніка буремного часу» (1938), «Трагічна весна» (1940), «Людина в пошуках своєї душі» (1943), «Невинні в бурю» (написано в 1944 році, опубліковано в 1947-му), «Убита дитина» (1946) та «Божий лик» (1948). «Трагічну весну» присвячено «пам'яті Тьєррі де Мартеля, хірурга, сина , що наклав на себе руки того дня, коли німці вторглися в Париж». «Людина в пошуках своєї душі: свідчення француза про драму цього часу» — це водночас оповідь і психологічний та історичний аналіз людства. «Дійсне і вимріяне про освіту» присвячено Петену — «великій людині, яка, пообіцявши сама собі оновити освіту у Франції, вклала всю душу в цю справу». Написаний під враженням від загибелі найстаршого сина твір «Убита дитина» присвячено молодшому синові:

«Моєму Франсуа. Любий Франсуа, все своє життя я мріяв писати книжки про людську чесність і заповісти своїм дітям прізвище, яке робить честь. Ненависть і заздрість сподівалися зганьбити його. Але одним помахом крила твій брат, віддавши своє життя за вітчизну, повернув славу цьому прізвищу. Ось тепер, коли підупадає моя сила, а я у великій біді лаштуюся покинути вас і приєднатися до загиблого, і ось тут, де душі хмеліють або жахаються на сам вигляд Істини, лелій, люба дитино, бережи в благоговійних руках цю спадкову відзнаку».

«Невинні в бурю» — це «історія французької родини упродовж одного тижня у травні 1944-го. Напередодні свого визволення Франція переживала години мук і тривоги».

Духовним заповітом письменника стали «Янгольські відвідини» — остання книжка, видана за його життя. Це оповідь про аудієнцію, яку папа Пій XII дав Рене Бенжамену в 1947 році й наділив його смаком надії та силою прощення. Це був також останній літературний портрет.

Твори

  • ‘‘Madame Bonheur’’, Grasset, 1909 — «Пані Щастя»
  • ‘‘La Farce de la Sorbonne’’, Marcel Rivière et Cie, 1911 — «Фарс Сорбонни»
  • ‘‘Le Pacha’’, comédie en deux actes représentée pour la première fois au Théâtre national de l'Odéon en 1911, Librairie Stock, 1911 — «Паша»
  • ‘‘Les Justices de paix ou les vingt façons de juger dans Paris’’, Arthème Fayard, 1913 — «Суди миру, або Двадцять способів судити в Парижі»
  • ‘‘Paris, sa faune et ses mœurs, l'Hôtel des ventes’’, dessins de Jean Lefort — G. Oudin, 1914 — «Париж, його фауна та звичаї, готель продажу»
  • ‘‘Gaspard’’, Arthème Fayard, 1915 — «Ґаспар»
  • ‘‘Sous le ciel de France. La guerre’’, Arthème Fayard, 1916 — «Під небом Франції. Війна»
  • ‘‘Un pauvre village de France’’, orné de 29 bois de Jean Perrier, L’Édition de luxe, 1918 — «Бідне французьке село», 29 дереворитів Жана Пер'є
  • ‘‘Le Major Pipe et son père, Anglais en guerre’’, Arthème Fayard, 1918 — «Військовий лікар Піп і його батько, англієць на війні»
  • ‘‘Les Rapatriés’’, Berger-Levrault, 1918 — «Репатріанти»
  • ‘‘Le Palais et ses gens de justice’’, Arthème Fayard, 1919 — «Палац правосуддя і його юристи»
  • ‘‘Grandgoujon’’, Arthème Fayard, 1919 — «???»
  • ‘‘Amadou bolcheviste’’, Arthème Fayard, 1920 — «Амаду-більшовик»
  • ‘‘La Pie borgne’’, comédie en un acte représentée pour la première fois au Théâtre national de l'Odéon, le 24 juin 1921, Librairie Stock, 1921 — «Сорока-одноока»
  • ‘‘Les Plaisirs du hasard’’, comédie en quatre actes représentée pour la première fois au Théâtre du Vieux-Colombier le 21 avril 1922, La Petite illustration théâtrale n° 71, 1922 — «Радощі азарту»
  • ‘‘Antoine déchaîné’’, reportage sur le tournage de L'Arlésienne’ d'André Antoine, Arthème Fayard, 1923 — «Розгнузданий Антуан»
  • ‘‘Valentine ou la folie démocratique’’, Arthème Fayard, 1924 — «Валентина, або Манія демократії».
  • ‘‘Il faut que chacun soit à sa place’’, comédie en 3 actes représentée pour la première fois au Théâtre du Vieux-Colombier le 14 février 1924, La Nouvelle Revue française, 1924 (avec Les ‘‘Plaisirs du hasard’’) — «Треба, щоб кожен був на своєму місці»
  • ‘‘Le Soliloque de Maurice Barrès’’, Arthème Fayard, 1924 — «Монолог Моріса Барреса»
  • ‘‘La Prodigieuse Vie d'Honoré de Balzac’’, Plon, collection " Le roman des grandes existences ", 1925 — «Дивовижне життя Оноре де Бальзака»
  • ‘‘Minerve ou le Charcutier comprenant Valentine ou la folie démocratique’’ — ‘‘Il faut que chacun soit à sa place’’ — ‘‘Villandry ou le visage de la France’’, Nouvelle Librairie nationale, 1926 — «Мінерва, або М'ясник» («Валентина, або Манія демократії», «Треба, щоб кожен був на своєму місці», «???»)
  • ‘‘Aliborons et démagogues’’, Arthème Fayard, 1927 — «Осли і демагоги»
  • ‘‘Au soleil de la poésie. Sous l’œil en fleur de Madame de Noailles’’, Librairie des Champs-Elysées, 1928 — «Під сонцем поезії. Під витрішкуватим оком пані Ноей»
  • ‘‘Antoine enchaîné’’, Éditions des Cahiers libres, 1928 — «Загнузданий Антуан»
  • ‘‘Le maréchal Joffre, suivi de pages inédites et de l'histoire du XXXVe Fauteuil’’, gravures sur bois dans le texte de Thiollière — Félix Alcan, 1928 (collection " Les Quarante ", fauteuil XXXV) — «Маршал Жоффр, разом із не виданими сторінками історії XXV крісла»
  • ‘‘Glozel, vallon des morts et des savants’’, Arthème Fayard, 1928 — «Ґлозель, долина мертвих і святих»
  • ‘‘La cour d'Assises, ses pompes et ses œuvres’’, Arthème Fayard, collection " Le Livre de Demain ", 1931 — «Асизький двір, його пишнота і витвори»
  • ‘‘Les Paroles du maréchal Joffre’’, Éditions des Cahiers libres, 1929 — «Слова маршала Жоффра»
  • ‘‘Les Augures de Genève’’, Arthème Fayard, 1929 — «Женевські авгури»
  • ‘‘Clemenceau dans la retraite’’, Plon, 1930 (collection " La Palatine ") — «Клемансо у відставці»
  • ‘‘Taureaux et méridionaux’’, étude de René Groos, illustrations d'André Villeboeuf, Édition du Capitole, 1930 — «Бики і південці»
  • ‘‘Saint Vincent de Paul’’, Á la Cité des Livres, 1930 — «Святий Венсан де Поль»
  • ‘‘La Dernière Nuit’’, Flammarion, 1930 (collection « Les Nuits») — «Остання ніч»
  • ‘‘Barrès-Joffre’’, Plon, 1931 (collection " Grandes figures ") — «Баррес — Жоффр»
  • ‘‘Charles Maurras, ce fils de la mer’’, Plon, 1932 (collection " Grandes figures ") — «Шарль Морра, той син моря»
  • ‘‘Paris’’, pièce en deux actes et huit tableaux représentée pour la première fois au théâtre de la Porte Saint-Martin le vendredi 22 janvier, Plon, 1932 — «Париж»
  • ‘‘Sacha Guitry, roi du théâtre’’, Plon, 1933 (collection " La Palatine ") — «Саша Ґітрі, король театру»
  • ‘‘Molière’’, Plon, 1936 — «Мольєр»
  • ‘‘Mussolini et son peuple’’, Plon, 1937 — «Муссоліні і його народ»
  • ‘‘Chronique d'un temps troublé’’, Plon, 1938 — «Хроніка буремного часу»
  • ‘‘Marie-Antoinette’’, Les Éditions de France, 1940 — «Марія-Антуанетта»
  • ‘‘Le Printemps tragique’’, Plon, 1940 — «Трагічна весна»
  • ‘‘Vérités et rêveries sur l’éducation’’, Plon, 1941 — «Дійсне і вимріяне про освіту»
  • ‘‘La Solitude d'Antoine’’, Aux Armes de France, 1941 — «Самотність Антуана»
  • ‘‘Le Maréchal et son peuple’’, Plon, 1941 — «Маршал і його народ»
  • ‘‘Les Sept Étoiles de France’’, Plon, 1942 — «Сім зірок Франції»
  • ‘‘L'Homme à la recherche de son âme : témoignage d'un Français sur le drame de ce temps avec 7 eaux-fortes par André Jacquemin’’, Plon, 1943 — «Людина у пошуках своєї душі: свідчення француза про драму цього часу», з сімома офортами Андре Жакмена
  • ‘‘Le Grand Homme seul’’, Plon, 1943 — «Велика людина самотою»
  • ‘‘La Table et le verre d'eau. Histoire d'une passion’’, Genève, Les Trois Anneaux, 1946 — «Стіл і склянка води. Історія пристрасти»
  • ‘‘L'Enfant tué’’, Paris, Les Éditions nouvelles, 1946 — «Убита дитина»
  • ‘‘Les Innocents dans la tempête’’, Plon, 1947 — «Невинні у бурю»
  • ‘‘La Visite angélique’’, Paris, L’Élan, 1948 — «Янгольські відвідини»
  • ‘‘Le Divin Visage’’, Paris, L’Èlan, 1948 — «Божий лик»
  • ‘‘La Galère des Goncourt’’, préface de Sacha Guitry, L’Élan, 1948 — «Галера Ґонкурів»
  • ‘‘Le Vin, lumière du cœur’’, Paris, Robert Cayla, collection " Les Amis de l'originale ", 1948 — «Вино, світло серця»
  • ‘‘Balzac’’, préface d'Anne Brassié, avant-propos de Xavier Soleil, Les Cahiers René Benjamin, Cahier n° 1 (1er semestre 2013), éditions Pardès, 2013 — «Бальзак», п'єса в семи актах

Бібліографія

  • Léon Daudet, Écrivains et Artistes, tome VI, Éditions du Capitole, 1929 — Леон Доде, «Письменники і художники».
  • Claude-Henri Grignon, Benjamin en face de notre temps troublé, Les Pamphlets de Valdombre (Sainte-Adèle, Canada, nos de mai et juin 1939) — Клод-Анрі Ґріньйон, «Бенжамен віч-на-віч із нашими буремними часами».
  • Robert Cardinne-Petit, Présence de René Benjamin avec un portrait original par Sacha Guitry, suivi de Un tel Père ! par François Benjamin, Nouvelles Éditions latines, 1949 — Робер Кардінн-Петі, «Присутність Рене Бенжамена»; Франсуа Бенжамен, «Справжній батько».
  • Jean Tenant, Notre ami Benjamin, Dumas, 1949 — Жан Тенан, «Наш друг Бенжамен».
  • Pierre Lanauve de Tartas, Hommage à René Benjamin, illustrations de Guy Arnoux et André Jacquemin, 1949 — П'єр Ланов де Тарта, «Честь Рене Бенжамену».
  • Louis-Georges Planès, René Benjamin ou l'Archer au cœur sensible, chez l'auteur, 1970 (tiré à part des Actes de l'Académie nationale des sciences, belles-lettres et arts de Bordeaux — 4e série, tome XXIV, 1929) — Луї-Жорж Планес, «Рене Бенжамен, або Стрілець із вразливим серцем».
  • Pauline Bochant, Un Goncourt au début du siècle — René Benjamin, Gaspard et les romans de guerre, maîtrise de lettres modernes, université de Paris-X-Nanterre, 1996 — Полін Бошан, «Ґонкурівська премія на початку століття — Рене Бенжамен, „Ґаспар“ і воєнні романи».
  • Xavier Soleil, René Benjamin, collection «Qui suis-je?», éditions Pardès, 2011 — Ксав'є Солей, «Рене Бенжамен».

Лінки

  • Xavier Soleil. «Présence de René Benjamin». Ксав'є Солей. Стаття про Рене Бенжамена
  • Сайт, присвячений Рене Бенжамену

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. «Carnets de Guerre» (не опубліковано)
  3. «Carnets de Guerre»
  4. «La Galère des Goncourt», chapitres XIX et XX, p. 225–253
  5. Où reposent les lauréats du prix Goncourt ? [ 26 березня 2016 у Wayback Machine.]Прочитано 30.04.2016
  6. ‘‘L'Homme à la recherche de son âme’’, p. 22.
  7. «L'Homme à la recherche se son âme», p. 170.


Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ukrcenter Primitki Rene BenzhamenRene BenjaminIm ya pri narodzhenniRene BenjaminNarodivsya20 bereznya 1885 1885 03 20 Parizh FranciyaPomer4 zhovtnya 1948 1948 10 04 63 roki Tur FranciyaPohovannyaCvintar MonmartrGromadyanstvo FranciyaNacionalnistfrancuzDiyalnistpismennik zhurnalist lektorMova tvorivfrancuzkaRoki aktivnosti1909 1948NapryamokrealizmZhanrroman p yesa pamfletMagnum opus Gaspar PartiyaFrancuzka diyaBatkodAvtografUchasnikPersha svitova vijnaPremiyiGonkurivska premiya 1915 Rene Benzhamen u Vikishovishi Roboti u Vikidzherelah Rene Benzhame n fr Rene Benjamin 20 bereznya 1885 Parizh Franciya 4 zhovtnya 1948 Tur Franciya francuzkij prozayik dramaturg zhurnalist i lektor laureat Gonkurivskoyi premiyi 1915 za roman Gaspar U 1938 1948 rokah chlen Gonkurivskoyi akademiyi BiografiyaRene Benzhamen narodivsya v sim yi korinnih parizhan Batko Ernest Benzhamen uryadovec na sukonnij firmi buv takozh chlen i golovnij sekretar Spilki literatoriv blizkij priyatel Oktava Mirbo i Fransua Koppe Mati Berta Yue bula muzikantka Rene navchavsya v koledzhi Rollena potim vstupiv do liceyu Genriha IV de zdobuv kilka nagorod na generalnih konkursah Dali studiyuvav literaturu v Sorbonni a v 1906 mu jogo prizvali v armiyu na rik sluzhbi U 1908 mu Rene pochav pracyuvati zhurnalistom Buv redaktorom u chasopisi Zhil Blas Gil Blas i viv kolonku hroniki v Eko de Pari L Echo de Paris 1909 roku vin opublikuvav svoyu pershu knizhku Pani Shastya Koli spalahnula Persha svitova vijna Rene Benzhamena mobilizuvali Na pochatku voyennih dij u veresni 1914 roku jogo vazhko poranilo nedaleko vid Verdena Po kilka misyaciv likuvannya v Turi Rene Benzhamen opinivsya v dopomizhnij vijskovij chastini j pobuvav na vsih frontah Demobilizuvavshis 28 chervnya 1915 vin odruzhivsya z Elizabet Lekua kolishnoyu sestroyu zhalibniceyu z yakoyu poznajomivsya v somyurskomu shpitali j zgodom zobraziv yak pannochku V yettu v romani Gaspar Vesillya vidbulosya v Sashe v zamku yakij nalezhav vitchimovi Rene Benzhamena Svogo chasu v comu zamku gostyuvav Balzak Rene j Elizabet mali troye ditej 1917 1918 ta 1925 rokiv narodzhennya Pislya vijni podruzhzhya meshkalo v Parizhi 1915 roku z iniciativi Benzhamen oderzhav Gonkurivsku premiyu Vin buv takozh lektor Zagalom prochitav blizko 1400 lekcij na literaturnu tematiku u Franciyi krayinah Yevropi Blizkogo Shodu ta Pivnichnoyi Afriki Cyu svoyu diyalnist pismennik opisav u knizhci Stil i sklyanka vodi Istoriya pristrasti U period mizh dvoma svitovimi vijnami Benzhamen brav uchast u politichnij borotbi Nalezhav do krajnogo pravogo krila Zokrema v knizhci Zhenevski avguri vin vistupiv proti Aristida Briana francuzkogo predstavnika v Lizi Nacij i proti ciyeyi organizaciyi yak takoyi 1938 roku pismennika vibrali v chleni Gonkurivskoyi akademiyi zavdyaki spriyannyu Leona Dode z tretoyi sprobi pislya smerti Raulya Ponshona prichomu buv pershij iz gonkurivskih laureativ sho stav takozh gonkurivskim akademikom Nastupnogo roku vin podbav shob akademikom vibrali jogo priyatelya Sasha Gitri Zgodom u 1947 roci Gonkurivska akademiya yaku pislya vizvolennya Franciyi ocholyuvav Lyusyen Dekav nagorodila Gonkurivskoyu premiyeyu Zhana Luyi Kyurtisa Odnak starannyami Rene Benzhamena i Sasha Gitri togo zh roku nagorodzheno takozh Klebera Edana tak zvanoyu pozagonkurivskoyu Goncourt hors Goncourt alternativnoyu premiyeyu za knizhku Salut au Kentucky Privit Kentukki Z 1940 po 1945 rik Benzhamen razom iz rodinoyu meshkav u Tureni Yak i ranishe chitav lekciyi prichomu i u vilnij i v okupovanij zonah Franciyi U serpni 1941 roku posluhavshi vistup marshala Petena po radio vin zanotuvav Navdivovizhu lyudyani slova A teper she j silni Ce vzhe ne batko govorit Ce vozhd Bez zajvini z tverdistyu vin nadilyaye slovam yih povne znachennya Ya ne znayu krashogo zasobu proti brehni nizh cya lyudina Ne znayu nikogo hto mig bi probuditi lyudsku dushu tak yak vin U grudni cogo zh roku perebuvayuchi u Parizhi Benzhamen napisav O shostij ranku nimci viganyayut yevreyiv iz pomeshkan Sceni yak pid chas Vranci Mari D pochula yak gestapivci viselyayut yiyi susida yevreya Zhahittya Raptovij gryukit dverej Gorlovi zakliki do konsyerzha Tupit chobit na shodah Krik zhinok Nevid sho diyetsya nibito zaareshtuvali Cholovika Koletti tezh Mozhe voni v Komp yeni 14 listopada 1944 roku vzhe pislya vizvolennya Franciyi z nakazu novopriznachenogo prefekta policiyi Rene Benzhamen buv zaareshtovanij i internovanij yak pronimeckij pismennik Pislya odnogo roku uv yaznennya vin zavdyaki klopotannyam advokata i druga Zhana Dara opinivsya pid domashnim areshtom u Parizhi j chekav sudovogo procesu Na sudi Benzhamena vipravdali za brakom skladu zlochinu 9 lyutogo 1945 go v Elzasi zaginuv jogo najstarshij sin sho vzyav uchast u kampaniyi v Tunisi Italiyi ta Franciyi U 1947 roci Rene Benzhamen mav audiyenciyu v papi Piya XII 4 zhovtnya 1948 roku pismennik pomer Pohovanij u Parizhi na Monmartrskomu cvintari Tvorchist1909 roku Rene Benzhamen vidav vlasnim koshtom svoyu pershu knizhku Pani Shastya Opublikuvavshi svij pershij roman yak zgodom vin zgaduvav ya zrozumiv sho persh nizh viddatisya uyavi krashe bulo b meni mabut podivitisya na dijsnist otozh i provodiv cili dni v sudah i auditoriyah shob nasolodzhuvatisya lyudskoyu duristyu Peredusim na pocherpnutomu iz sposterezhen materiali Benzhamen napisav Fars Sorbonni 1911 Suddi miru abo Dvadcyat sposobiv suditi v Parizhi 1913 Gotel prodazhu 1914 ta Palac pravosuddya i jogo yuristi yakij z yavivsya tilki v 1919 mu Yak rozpoviv sam Benzhamen u pershomu rozdili knizhki Lyudina v poshukah svoyeyi dushi vin she zmalku zakohavsya v teatr i z 1902 po 1905 rik regulyarno vidviduvav Komedi fransez 1911 roku vin napisav komediyu Pasha yaku postavili v Nacionalnomu teatri Odeon Mali uspih takozh jogo inshi komediyi Soroka odnooka 1921 Odeon Radoshi azartu 1922 teatr V ye kolomb ye Treba shob kozhen buv na svoyemu misci 1924 V ye kolomb ye j Parizh 1932 teatr Brama svyatogo Martena Za cim ostannim tvorom rezhiser Zhan Shu znyav film u yakomu golovni roli zigrali Rene Sen Sir i Garri Bor 1915 roku opublikovano roman Gaspar za yakij Benzhamenu z iniciativi Lyusyena Dekava prisudzheno Gonkurivsku premiyu 1915 roku Cej tvir napisano na osnovi vrazhen vid Pershoyi svitovoyi vijni Yak i inshi Pid nebom Franciyi 1916 Vijskovij likar Pip i jogo batko angliyec na vijni 1918 Repatrianti 1918 Veliku chastku tvoriv napisano tak bi moviti na zlobu dnya Do socialno satirichnogo zhanru nalezhat zokrema Amadu bilshovik 1920 a takozh cikl pro Valentinu yakij 1924 roku rozpochavsya knizhkoyu Valentina abo Maniya demokratiyi antiuryadovim i antidemokratichnim pamfletom sho mav velikij uspih i kilka raziv perevidavavsya Skladayetsya vin iz troh chastin Valentina i yiyi batko liberal Valentina i yiyi sin reakcioner i nareshti Valentina i yiyi drug radikal Kongres pedagogiv u Strasburgu na yakomu pobuvav sam avtor opisano v broshuri Osli i demagogi 1927 a v Zhenevskih avgurah 1929 rozkritikovano politiku Ligi Nacij Rene Benzhamen buv majster literaturnogo portreta Do takogo zhanru nalezhat napisani z naturi Rozgnuzdanij Antuan 1923 Zakovanij Antuan 1928 Pid soncem poeziyi Pid vitrishkuvatim okom pani Noej 1928 Klemanso u vidstavci 1930 Sharl Morra toj sin morya 1932 Sasha Gitri korol teatru 1933 Samotnist Antuana 1941 Inshi tvori cogo zhanru Divovizhne zhittya Onore de Balzaka 1925 Molyer 1936 Mariya Antuanetta 1940 Zrobleno dokladni literaturni portreti Hoakina Karvaljo v romani Lyudina v poshukah svoyeyi dushi Leona Dode Galera Gonkuriv 1948 i Piya XII Yangolski vidvidini 1948 Inshi portreti poznacheno viraznoyu pravoyu oriyentaciyeyu avtora i publicistichnistyu Ce Monolog Morisa Barresa 1924 Marshal Zhoffr 1928 Slova marshala Zhoffra 1929 Barres Zhoffr 1931 Mussolini i jogo narod 1937 Osoblive misce posidaye Peten pro yakogo Benzhamen napisav tri knizhki po kilkasot storinok kozhna Marshal i jogo narod 1941 Sim zirok Franciyi 1942 u yakij ocineno reformi marshala j Velika lyudina samotoyu 1943 Benzhamen porivnyav petenivskij stil pravlinnya z korolivskim u takih slovah Vin virishiv piti u francuzkij narod vidroditi davnij zvichaj yakogo doderzhuvali nashi najkrashi princi Najyaskravishi tvori Rene Benzhamena vijshli z pid pera naprikinci zhittya U nih jogo pochuttya i perezhittya perevazhuyut use inshe Najstijkishoyu j najpevnishoyu oznakoyu moralnosti vistupaye strazhdannya za sebe samogo za svoyu rodinu j druziv ta peredusim za majbutnye svoyih ditej I za Franciyu Ce svoyeridnij ispit na sovist suspilstva sho rujnuyetsya Do cogo pereliku nalezhat Hronika buremnogo chasu 1938 Tragichna vesna 1940 Lyudina v poshukah svoyeyi dushi 1943 Nevinni v buryu napisano v 1944 roci opublikovano v 1947 mu Ubita ditina 1946 ta Bozhij lik 1948 Tragichnu vesnu prisvyacheno pam yati Tyerri de Martelya hirurga sina sho naklav na sebe ruki togo dnya koli nimci vtorglisya v Parizh Lyudina v poshukah svoyeyi dushi svidchennya francuza pro dramu cogo chasu ce vodnochas opovid i psihologichnij ta istorichnij analiz lyudstva Dijsne i vimriyane pro osvitu prisvyacheno Petenu velikij lyudini yaka poobicyavshi sama sobi onoviti osvitu u Franciyi vklala vsyu dushu v cyu spravu Napisanij pid vrazhennyam vid zagibeli najstarshogo sina tvir Ubita ditina prisvyacheno molodshomu sinovi Moyemu Fransua Lyubij Fransua vse svoye zhittya ya mriyav pisati knizhki pro lyudsku chesnist i zapovisti svoyim dityam prizvishe yake robit chest Nenavist i zazdrist spodivalisya zganbiti jogo Ale odnim pomahom krila tvij brat viddavshi svoye zhittya za vitchiznu povernuv slavu comu prizvishu Os teper koli pidupadaye moya sila a ya u velikij bidi lashtuyusya pokinuti vas i priyednatisya do zagiblogo i os tut de dushi hmeliyut abo zhahayutsya na sam viglyad Istini lelij lyuba ditino berezhi v blagogovijnih rukah cyu spadkovu vidznaku Nevinni v buryu ce istoriya francuzkoyi rodini uprodovzh odnogo tizhnya u travni 1944 go Naperedodni svogo vizvolennya Franciya perezhivala godini muk i trivogi Duhovnim zapovitom pismennika stali Yangolski vidvidini ostannya knizhka vidana za jogo zhittya Ce opovid pro audiyenciyu yaku papa Pij XII dav Rene Benzhamenu v 1947 roci j nadiliv jogo smakom nadiyi ta siloyu proshennya Ce buv takozh ostannij literaturnij portret Tvori Madame Bonheur Grasset 1909 Pani Shastya La Farce de la Sorbonne Marcel Riviere et Cie 1911 Fars Sorbonni Le Pacha comedie en deux actes representee pour la premiere fois au Theatre national de l Odeon en 1911 Librairie Stock 1911 Pasha Les Justices de paix ou les vingt facons de juger dans Paris Artheme Fayard 1913 Sudi miru abo Dvadcyat sposobiv suditi v Parizhi Paris sa faune et ses mœurs l Hotel des ventes dessins de Jean Lefort G Oudin 1914 Parizh jogo fauna ta zvichayi gotel prodazhu Gaspard Artheme Fayard 1915 Gaspar Sous le ciel de France La guerre Artheme Fayard 1916 Pid nebom Franciyi Vijna Un pauvre village de France orne de 29 bois de Jean Perrier L Edition de luxe 1918 Bidne francuzke selo 29 derevoritiv Zhana Per ye Le Major Pipe et son pere Anglais en guerre Artheme Fayard 1918 Vijskovij likar Pip i jogo batko angliyec na vijni Les Rapatries Berger Levrault 1918 Repatrianti Le Palais et ses gens de justice Artheme Fayard 1919 Palac pravosuddya i jogo yuristi Grandgoujon Artheme Fayard 1919 Amadou bolcheviste Artheme Fayard 1920 Amadu bilshovik La Pie borgne comedie en un acte representee pour la premiere fois au Theatre national de l Odeon le 24 juin 1921 Librairie Stock 1921 Soroka odnooka Les Plaisirs du hasard comedie en quatre actes representee pour la premiere fois au Theatre du Vieux Colombier le 21 avril 1922 La Petite illustration theatrale n 71 1922 Radoshi azartu Antoine dechaine reportage sur le tournage de L Arlesienne d Andre Antoine Artheme Fayard 1923 Rozgnuzdanij Antuan Valentine ou la folie democratique Artheme Fayard 1924 Valentina abo Maniya demokratiyi Il faut que chacun soit a sa place comedie en 3 actes representee pour la premiere fois au Theatre du Vieux Colombier le 14 fevrier 1924 La Nouvelle Revue francaise 1924 avec Les Plaisirs du hasard Treba shob kozhen buv na svoyemu misci Le Soliloque de Maurice Barres Artheme Fayard 1924 Monolog Morisa Barresa La Prodigieuse Vie d Honore de Balzac Plon collection Le roman des grandes existences 1925 Divovizhne zhittya Onore de Balzaka Minerve ou le Charcutier comprenant Valentine ou la folie democratique Il faut que chacun soit a sa place Villandry ou le visage de la France Nouvelle Librairie nationale 1926 Minerva abo M yasnik Valentina abo Maniya demokratiyi Treba shob kozhen buv na svoyemu misci Aliborons et demagogues Artheme Fayard 1927 Osli i demagogi Au soleil de la poesie Sous l œil en fleur de Madame de Noailles Librairie des Champs Elysees 1928 Pid soncem poeziyi Pid vitrishkuvatim okom pani Noej Antoine enchaine Editions des Cahiers libres 1928 Zagnuzdanij Antuan Le marechal Joffre suivi de pages inedites et de l histoire du XXXVe Fauteuil gravures sur bois dans le texte de Thiolliere Felix Alcan 1928 collection Les Quarante fauteuil XXXV Marshal Zhoffr razom iz ne vidanimi storinkami istoriyi XXV krisla Glozel vallon des morts et des savants Artheme Fayard 1928 Glozel dolina mertvih i svyatih La cour d Assises ses pompes et ses œuvres Artheme Fayard collection Le Livre de Demain 1931 Asizkij dvir jogo pishnota i vitvori Les Paroles du marechal Joffre Editions des Cahiers libres 1929 Slova marshala Zhoffra Les Augures de Geneve Artheme Fayard 1929 Zhenevski avguri Clemenceau dans la retraite Plon 1930 collection La Palatine Klemanso u vidstavci Taureaux et meridionaux etude de Rene Groos illustrations d Andre Villeboeuf Edition du Capitole 1930 Biki i pivdenci Saint Vincent de Paul A la Cite des Livres 1930 Svyatij Vensan de Pol La Derniere Nuit Flammarion 1930 collection Les Nuits Ostannya nich Barres Joffre Plon 1931 collection Grandes figures Barres Zhoffr Charles Maurras ce fils de la mer Plon 1932 collection Grandes figures Sharl Morra toj sin morya Paris piece en deux actes et huit tableaux representee pour la premiere fois au theatre de la Porte Saint Martin le vendredi 22 janvier Plon 1932 Parizh Sacha Guitry roi du theatre Plon 1933 collection La Palatine Sasha Gitri korol teatru Moliere Plon 1936 Molyer Mussolini et son peuple Plon 1937 Mussolini i jogo narod Chronique d un temps trouble Plon 1938 Hronika buremnogo chasu Marie Antoinette Les Editions de France 1940 Mariya Antuanetta Le Printemps tragique Plon 1940 Tragichna vesna Verites et reveries sur l education Plon 1941 Dijsne i vimriyane pro osvitu La Solitude d Antoine Aux Armes de France 1941 Samotnist Antuana Le Marechal et son peuple Plon 1941 Marshal i jogo narod Les Sept Etoiles de France Plon 1942 Sim zirok Franciyi L Homme a la recherche de son ame temoignage d un Francais sur le drame de ce temps avec 7 eaux fortes par Andre Jacquemin Plon 1943 Lyudina u poshukah svoyeyi dushi svidchennya francuza pro dramu cogo chasu z simoma ofortami Andre Zhakmena Le Grand Homme seul Plon 1943 Velika lyudina samotoyu La Table et le verre d eau Histoire d une passion Geneve Les Trois Anneaux 1946 Stil i sklyanka vodi Istoriya pristrasti L Enfant tue Paris Les Editions nouvelles 1946 Ubita ditina Les Innocents dans la tempete Plon 1947 Nevinni u buryu La Visite angelique Paris L Elan 1948 Yangolski vidvidini Le Divin Visage Paris L Elan 1948 Bozhij lik La Galere des Goncourt preface de Sacha Guitry L Elan 1948 Galera Gonkuriv Le Vin lumiere du cœur Paris Robert Cayla collection Les Amis de l originale 1948 Vino svitlo sercya Balzac preface d Anne Brassie avant propos de Xavier Soleil Les Cahiers Rene Benjamin Cahier n 1 1er semestre 2013 editions Pardes 2013 Balzak p yesa v semi aktahBibliografiyaLeon Daudet Ecrivains et Artistes tome VI Editions du Capitole 1929 Leon Dode Pismenniki i hudozhniki Claude Henri Grignon Benjamin en face de notre temps trouble Les Pamphlets de Valdombre Sainte Adele Canada nos de mai et juin 1939 Klod Anri Grinjon Benzhamen vich na vich iz nashimi buremnimi chasami Robert Cardinne Petit Presence de Rene Benjamin avec un portrait original par Sacha Guitry suivi de Un tel Pere par Francois Benjamin Nouvelles Editions latines 1949 Rober Kardinn Peti Prisutnist Rene Benzhamena Fransua Benzhamen Spravzhnij batko Jean Tenant Notre ami Benjamin Dumas 1949 Zhan Tenan Nash drug Benzhamen Pierre Lanauve de Tartas Hommage a Rene Benjamin illustrations de Guy Arnoux et Andre Jacquemin 1949 P yer Lanov de Tarta Chest Rene Benzhamenu Louis Georges Planes Rene Benjamin ou l Archer au cœur sensible chez l auteur 1970 tire a part des Actes de l Academie nationale des sciences belles lettres et arts de Bordeaux 4e serie tome XXIV 1929 Luyi Zhorzh Planes Rene Benzhamen abo Strilec iz vrazlivim sercem Pauline Bochant Un Goncourt au debut du siecle Rene Benjamin Gaspard et les romans de guerre maitrise de lettres modernes universite de Paris X Nanterre 1996 Polin Boshan Gonkurivska premiya na pochatku stolittya Rene Benzhamen Gaspar i voyenni romani Xavier Soleil Rene Benjamin collection Qui suis je editions Pardes 2011 Ksav ye Solej Rene Benzhamen LinkiXavier Soleil Presence de Rene Benjamin Ksav ye Solej Stattya pro Rene Benzhamena Sajt prisvyachenij Rene BenzhamenuPrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Carnets de Guerre ne opublikovano Carnets de Guerre La Galere des Goncourt chapitres XIX et XX p 225 253 Ou reposent les laureats du prix Goncourt 26 bereznya 2016 u Wayback Machine Prochitano 30 04 2016 L Homme a la recherche de son ame p 22 L Homme a la recherche se son ame p 170

Дата публікації:
Топ