Ревмокардит

Ревмокардит (лат. rheumocarditis; англ. rheumatic heart disease) — клінічний прояв ревматичної гарячки, який дозволяє визначити тяжкість основного захворювання і тактику ведення пацієнта. Ревмокардит може бути єдиною ізольованою ознакою ревматизму або ж входити в клінічний симптомокомплекс, одночасно з іншими проявами основної патології.

Ревмокардит
Спеціальність	кардіологія і інфекційні хвороби
Симптоми	запалення^[1]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	1B41
МКХ-10	I01 і I05-I09
MeSH	D012214
Rheumatic heart disease у Вікісховищі

Ревмокардит — це пошкодження серцевих клапанів та серцевого м'яза внаслідок запалення та рубцювання, спричиненого гострою ревматичною гарячкою. Причиною її є аномальна відповідь організму на стрептококову інфекцію. Захворювання спочатку зазвичай, починається як гострий тонзиліт у дітей. Ревматичний напад уражає, насамперед, дітей у країнах, які розвиваються, особливо в умовах злиднів. У всьому світі з ревмокардитом пов'язано майже 2 % від усіх випадків смерті від серцево-судинних захворювань.

Причини

Головним пусковим механізмом у розвитку класичної форми ревмокардиту, як прояву ревматизму, є гостра стрептококова інфекція в слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів, про що свідчать висновки численних рандомізованих досліджень. Так, у 80 % обстежуваних пацієнтів з ревмокардитом, виявляються високі титри антистрептококових антитіл різних серотипів.

Клінічні прояви

Розвиток клінічного симптомокомплексу й інтенсивність тих чи інших проявів ревмокардиту залежать від локалізації запального процесу і його поширеності. Найбільшими проявами відрізняється гострий ревмокардит, при якому відбувається первинне ураження ендокарда і швидка динаміка наростання клінічних проявів, які можуть носити специфічний і загальносоматичний характер.

• Симптомами безпосередньо ревмокардиту є: брак дихання, втома, нерегулярне серцебиття, біль у грудях та непритомність.
• Симптоми ревматичної атаки: гарячка, біль та опухання суглобів (артралгія), нудота та блювання.

Лікування

При виборі тактики ведення і методу лікування пацієнта з ревмокардитом слід враховувати ступінь активності запального процесу, тяжкість ураження серцевого стінки і ступінь порушення кардіогемодинаміки. Всі випадки первинного ревмокардиту підлягають стаціонарному лікуванню в кардіоревматологічному відділенні, після чого пацієнтові рекомендується пройти курс реабілітаційної терапії в санаторії кардіологічного профілю та проходити плановий огляд у лікаря-кардіолога в амбулаторних умовах.

Примітки

1. Disease Ontology — 2016.
   d:Track:Q4117183d:Track:Q5282129
2. Cardiovascular diseases (CVDs). www.who.int (англ.). Процитовано 13 грудня 2021.