Підчаший великий литовський пол podczaszy wielki litewski лат pocillator Magni Ducatus Lithuaniae уряд дворський Великог

Підчаший великий литовський (пол. podczaszy wielki litewski, лат. pocillator Magni Ducatus Lithuaniae) — уряд дворський Великого князівства Литовського Речі Посполитої.

Історія

Уряд відомий з початку XV століття. Спочатку він називався підчаший Великого князівства Литовського, після Люблінської унії — підчаший великий литовський. До його компетенції належало завідування напоями під час свят великокнязівського двору. Підчаший подавав чашнику напої для розливу володарю, попередньо скуштувавши їх сам, — цим мали нівелюватися потенційні спроби отруїти монарха. Він також подавав десерти, завідував пивницею та дуже дорогими на той час спеціями.

Спочатку підчаший був заступником і помічником чашника, пізніше перевершив за значенням останнього. Цей уряд мав у Короні відповідника — підчашия великого коронного. З часом посада стала номінальною, однак залишалась дуже почесною. Цей уряд зазвичай посідали лише магнати з таких знатних родів, як Радзивіли, Сапіги, Ходкевичі та інші.

Список підчаших великих литовських

Підчаші Великого князівста Литовського

(1410)
Андрушко (1424)
Олехно Судимонтович (1448—1477)
(1488)
Олександр Юрійович Гольшанський (1488—1493)
Миколай Радзивілл (1493—1505)
Альбрехт Гаштольд (1505—1509)
Юрій Радзивілл (1509—1517)
Ян Радзивілл (1517—1542)
Єроним Ходкевич (1542—1544)
Миколай Радзивілл (Рудий) (1544—1551)
(1551—1554)
Миколай Кишка (1555—1569)

Підчаші великі литовські

Христофор Перун Радзивілл (1569—1579)
Ян Кишка (1580—1588)
Костянтин Острозький (1588)
Андрій Сапіга (1588—1592)
Христофор Миколай Дорогостайський (1592—1596)
Ян-Кароль Ходкевич (1596—1599)
Януш Радзивілл (1599—1619)
Андрій Лаврінович Война (1620—1630)
(1630—1633)
(1633—1637)
Сигізмунд Кароль Радзивілл (1638—1642)
(1642—1644)
Казимир Тишкевич (1644—1652)
Михайло-Кароль Радзивілл (1653—1656)
Михайло Казимир Радзивілл (1656—1661)
Кшиштоф Потоцький (1661—1675)
Ян Кароль Дольський (1676—1685)
Єжи Юзеф Радзивілл (1685—1688)
(1689—1697)
Януш Антоній Вишневецький (1697—1699)
Казимир Чарторийський (1699—1707 і 1709—1712)
Єжи Ієронім Крішпін-Кіршенштейн (1708—1713) — призначений Станіславом Лещинським
(1712—1723)
Ян Клеменс Браницький (1723—1724)
(Поцей, 1724—1739)
Єронім Флоріан Радзивілл (1739—1750)
Антоній Тадеуш Пшездзецький (1750—1752)
Кароль Станіслав Радзивілл (1752)
(1752—1756)
(1756—1763)
Йоахім Потоцький (1763—1780)
Філіп Нереуш Олізар (1780—1794)
(1794—1795)

Див. також

Джерела та література

Wolff J. Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego: 1385—1795. — Kraków, 1885.
Zbigniew Góralski: Urzędy i godności w dawnej Polsce. Warszawa, 1998.
Zygmunt Gloger: Encyklopedja staropolska ilustrowana (tom IV — Podczaszy). Warszawa: Druk P. Laskauer, W. Babicki, 1903.
Żychliński T. Złota księga szlachty polskiej. T. 1—31. — Poznań, 1879—1908.
Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / рэд. Г. П. Пашкоў і інш. Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — Менск: Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — 788 с.: іл. .

Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 142—146.

[1] Urzędnicy Dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku, Spisy, t. XI, Urzędnicy centralni i dostojnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVIII wieku: Spisy, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1994, s. 142—146.