Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Проблема зла філософсько релігійне питання щодо того як можуть співіснувати зло і Бог Переважно проблема зла розглядаєть

Проблема зла

Проблема зла

Проблема зла — філософсько-релігійне питання щодо того, як можуть співіснувати зло і Бог. Переважно проблема зла розглядається у християнстві, проте також зустрічається в античній філософії та богослів'ї інших релігій.

image
«Сатана, Гріх і Смерть», існування котрих Бог «не повинен був» допустити,  — картина Вільяма Хогарта, XVIII ст.

Формулювання проблеми зла

Вперше проблему зла сформулював Епікур, стверджуючи, що всемогутній і абсолютно благий Бог, яким Його уявляють люди, не допустив би існування зла. Проте зло очевидно існує, що викликає низку сумнівів:

image Якщо Бог бажає запобігти злу, але не може цього зробити, тоді Він безсилий

Якщо Він міг би це зробити, але не бажає, тоді Він сповнений злоби.

Якщо Він має як силу, так і бажання, то звідки береться зло?

Якщо ж Він не має ні сили, ні бажання — тоді за що називати Його Богом?

image

— Епікур, Фрагмент 374

У сучасному формулюванні головними характеристиками істоти, що могла б називатися Богом, перераховуються всезнання (Бог знає про все зло і страждання, яке було, є чи буде, і знає як його усунути чи запобігти), всемогутність (Бог здатний усунути зло і страждання чи запобігти йому) і всеблагість (Бог бажає усунути зло і страждання чи запобігти йому). Таким чином, зла і страждання не повинно існувати, проте вони існують, звідки слідує, що:

  • Якщо Бог знає про все зло і страждання у світі, знає, як їх усунути або запобігти їм, є при цьому достатньо могутнім, аби це здійснити, і все ж не здійснює, то Він не є абсолютно благим.
  • Якщо Бог знає про все зло і страждання, знає, як їх усунути або запобігти їм, бажає це здійснити, і все ж не здійснює, то Він не є всемогутнім.
  • Якщо Бог достатньо могутній, аби запобігти всьому злу і стражданню, бажає здійснити це, і все ж не здійснює, то Він не всезнаючий.

Оскільки зло і страждання існують, отже не існує істинного Бога — одночасно всезнаючого, всемогутнього і всеблагого. Таким чином істинний Бог і зло не можуть співіснувати.

Для вирішення проблеми зла в багатьох філософсько-релігійних ученнях припускається, що істинний Бог існує і має певну моральну підставу допускати зло. Проте ця підстава нез'ясована та супроводжується питанням про те, як зло взагалі могло з'явитися. Коли Бог створив усе суще і при цьому всеблагий, то і все Його творіння благе і злу немає звідки виникнути. Якщо ж зло існує, то це вступає в суперечність зі всеблагістю Бога.

Позиції щодо вирішення проблеми зла

image
Страждання біблійного Йова слугували утвердженню добра та були винагороджені. Картина Леона Бонна, 1880 р.

Зла об'єктивно не існує. З такої позиції речі чи явища оцінюються як злі чи добрі людиною, для Бога ж вони не відрізняються.

Так, Геракліт стверджував вічну боротьбу протилежностей, яка породжує все суще. Якими б не були речі чи явища, всі вони необхідні для підтримання світової гармонії та виконання закону логосу.

У філософії Бенедикта Спінози добром вважається все корисне для людини, а злом — усе, що перешкоджає володінню добром. У той же час в усьому є прояв божественного начала, тому і добро, і зло варто сприймати як належні.

Відповідно до хасидської позиції , зло існує лише в помилковій оцінці людиною Божої благодаті. Навіть той, хто вважає, ніби свідомо творить зло, насправді виконує Божу волю.

Зло необхідне для досягнення певного блага. Бог допускає існування зла, щоб тим самим досягти дечого ціннішого, ніж те, що втрачається через зло. Таке виправдання зла має назву теодицея.

Перші приклади такого виправдання зла наявні ще в стародавніх міфологіях. Так, антична міфологія пояснювала зло як результат примх богів або долі, але також місцями зображала богів як носіїв блага і захисників світової справедливості, що карають злочинців заради її підтримання.

Згідно з Платоном, зло і добро однаково необхідні, представляючи собою руйнування і створення. Він розрізняв моральне зло, котре творить людина, і неморальне, таке як природні лиха. Неморальне зло є покаранням за моральне, компенсує його, тому справедливе. Стоїки схилялися до думки, що кожний окремий випадок зла необхідний для загального блага, а також зло, котрого зазнає одна людина, може слугувати повчанням для іншої, сприяючи її вдосконаленню, таким чином добро і зло врівноважуються. За вченням Плотіна, зло є наслідком недосконалості матерії, що еманує з Бога. Проте існування рівнів більшої та меншої досконалості необхідне для повноти буття. Індивідуальні душі можуть здійснювати моральне зло та зазнавати неморального як справедливого покарання за це. Подібна думка про зло як наслідок еманації світу з Бога наявна в Кабаллі. доводив, що творіння відбувається внаслідок взаємодії розумного й нерозумного Божого світла, і в усьому створеному переважає нерозумне. У той же час прихід втіленого месії відкриє шлях розумному світлу в досі недоступні області. У працях Прокла наводиться думка, що існування зла є умовою повноти буття, де існує як вічне й досконале, так і минуще й недосконале, і саме в порівнянні з недосконалим існує досконале. Прагнучи досконалості, людина може зазнавати певних страждань, але вони сприяють її зростанню.

Григорій Великий пояснював, що зло на кшталт природних лих є покаранням від Бога за протиприродні вчинки, тому справедливе й мусить прийматися так само, як і добро. Ісидор Гиспальський розглядав призначення зла в тому, щоб у порівнянні з ним звеличувалося добро.

Фома Аквінський стверджував, що зло є відсутністю належної досконалості і добро пізнається тільки в порівнянні зі злом. Тому, наприклад, нездатність людини літати злом не є, оскільки для людини це й не передбачено, але злом буде сліпота, адже людині належить бачити. Причина існування зла полягає в наперед замисленій мінливості всього Божого творіння, що є благо, проте ця мінливість відкриває можливість (але не необхідність) відхилятися від належного порядку. Фома також зауважував, що зла неможливо бажати свідомо і той, хто вчиняє зло, вважає, ніби робить добро в силу власної недосконалості. У вченні Боеція Бог не створював жодного зла, проте у вторинних щодо Бога речах благість зменшується, що обумовлює їх недосконалість. Будь-яке наслане Ним лихо або укріплює, або виправляє людину. Бог завжди спрямовує людину до збільшення блага, і жодна недосконалість не лишається без відповідної дії, покликаної людину вдосконалити — у поточному житті чи в майбутньому.

Олександр Гельський доводив, що Бог допустив зло для того, щоб створити з нього найвище добро, котрого доти не існувало. Вільям Оккам же стверджував, що добро і зло відносні та залежать лише від оцінки дій як належних чи неналежних самим Богом. Тому той самий вчинок може за різних умов бути і добрим, і злим, а благом є покора людини Богові у здійсненні того, що Він називає належним.

Згідно з Мартіном Лютером, Бог не створював нічого злого для шкоди людині, а зло потрібне для того, щоб показати їй власну безсилість без Бога і посприяти їх єднанню, порушеному актом гріхопадіння перших людей. У Жана Кальвіна зло є випробовуванням для обраних для спасіння та проявом гніву Божого до необраних. Обраність та необраність, як і її вмотивування, невідомі людям. У Якоба Беме зло необхідне для пізнання добра і потреба в ньому виникла через вибір Сатани на користь гріха, щоб відрізняти Божі справи від диявольських. Ніщо у світі не зле цілком і все може вдосконалюватися на шляху до добра.

Лейбніц пояснював, що недосконалість існує для гармонійного влаштування світу — хоча певні речі недосконалі, вони доповнюють одні одних і завдяки цьому досконалий світ загалом. Світ створений Богом так, аби бути якомога сприятливішим для людини. Все зло, будучи недосконалістю, врешті приводить до добра і вдосконалює людину.

Шеллінг писав, що Бог володіє абсолютним самоствореним розумом і волею і саме тому він є Богом. У Його творіннях воля до створення відділена від розуму і слугує для відособлення, інакше вони були б Богом, а не самими собою. Зло — це відокремлення від Бога, а добро — єднання з Ним.

, заперечуючи твердження про існування безглуздого зла, що не має позитивного наслідку, писав — якщо людина не знає призначення чого-небудь, це не свідчить про його безглуздість.

Зло є вибором і результатом свободи. Така позиція є варіантом теодицеї, що зосереджується на свободі як вищій цінності. Зло існує, але створене не Богом, а Його творіннями. Свобода передбачає можливість творити зло, зазнавати страждань і завдавати його іншим. Інакше людина, янголи чи будь-які інші розумні істоти були б лише механізмами.

У Кабаллі наводиться думка, що Адам сам розділив початково змішані добро і зло, поклавши початок самостійному існуванню зла.

Тертулліан стверджував, що зло має своїм джерелом не Бога, а вибір янголів і людини, яких Бог наділив свободою волі. В Еріугени також говориться про особистий вибір як джерело зла, що закономірно тягне за собою страждання. Воля передбачає вибір на користь добра, хоча й не примушує до нього. Згідно з П'єром Абеляром, жоден вчинок не є добрим чи злим сам по собі, злим він стає лише тоді, коли людина свідомо скоює його, противлячись Богу.

Згідно з Алвіном Плантігою, зло — це результат свободи волі та всемогутності Бога. Всемогутність Плантіга трактує як змогу створювати будь-що логічно несуперечливе. Якби Божі творіння, наділені волею, могли діяти тільки праведно, то вони не були б вільними. Бог бажає викорінити зло, здатний це зробити, і все зло Йому відоме, проте для збереження волі своїх творінь Він допускає, щоб ті були здатні творити зло.

Див. також

Примітки

  1. McCloskey, H. J. (1960). God and Evil. Philosophical Quarterly. Т. 10. с. 97—114.
  2. Logical Problem of Evil. The Internet Encyclopedia of Philosophy. Процитовано 29.03.2019.
  3. Геракліт. Про природу. 22B53, 67, 80; 22B54
  4. Ethica - Wikisource. la.wikisource.org. Процитовано 29 березня 2019.
  5. Хасидизм // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  6. Гомер. Il. XVI 384—392; Одіссея XIII 214
  7. Платон. Теетет. 176a-b
  8. Платон. Горгій. 525b
  9. Stoicorum Veterum Fragmenta. II 1181
  10. Stoicorum Veterum Fragmenta. II 1175—1176, 1180
  11. Плотін. Еннеади. I 8; II 9, III 2-3
  12. Плотін. Еннеади. III 2. 5; III 3. 4
  13. Плотін. Еннеади. III 2. 8
  14. Добро и зло // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  15. Прокл. Про десять сумнівів щодо промислу. 30-38
  16. Григорій Великий. Мораль III 9. 15
  17. Ісидор Гиспальський. Сентенції I 9
  18. Фома Аквінський. Сума проти язичників. I 71. 5
  19. Фома Аквінський. Сума теології. I 48. 2
  20. Фома Аквінський. Про зло. 3. 9
  21. Боецій. Про благість субстанції. PL. 64. Col. 1311—1313; Consol. III 12; IV 1-7.
  22. Олександр Гельський. Сума теології. 11, 144
  23. Питання до другого тому Сентенцій. 15
  24. Мартін Лютер. Лекція з послання до римлян. WA. 1908. Bd. 25. S. 265
  25. Жан Кальвін. Інституція християнської релігії. III 9. 1-6; III 25. 12.
  26. Böhme J. Mysterium magnum. 71. 17 // Werke. Lpz., 1843. Bd. 5. S. 43; 138; 181; 624—625.
  27. Лейбниц, Г. Ф. (1989). Опыты теодицеи о благости Божией, свободе человека и начале зла // Соч.: В 4 т. Т. 4. Москва. с. 144.
  28. Лейбниц, Г. Ф. (1989). Начала природы и благодати, основанные на разуме // Соч.: В 4 т. Москва. с. 411.
  29. Шеллинг, В. Ф. (1989). Философские исследования о сущности человеческой свободы // Соч.: В 2 т. Т. 2. Москва. с. 86—158.
  30. Alston, W. P. (1991). The Inductive Argument from Evil and the Human Cognitive Condition. Philosophical Perspectives. Т. 5. с. 29—67.
  31. Тертуллін. Проти Маркіона. II 5-6, 10
  32. Еріугена. Про божественне передвизначення. IV 14
  33. П'єр Абеляр. Етика. 14
  34. Plantinga, A. (1967). God and Other Minds: A Study of the Rational Justification of Belief in God. N. Y.: Ithaca.
  35. Plantinga, A. (1974). God, Freedom and Evil. N. Y.

Посилання

  • The Internet Encyclopedia of Philosophy: Logical Problem of Evil
  • Stanford Encyclopedia of Philosophy: The Problem of Evil

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Problema zla filosofsko religijne pitannya shodo togo yak mozhut spivisnuvati zlo i Bog Perevazhno problema zla rozglyadayetsya u hristiyanstvi prote takozh zustrichayetsya v antichnij filosofiyi ta bogosliv yi inshih religij Satana Grih i Smert isnuvannya kotrih Bog ne povinen buv dopustiti kartina Vilyama Hogarta XVIII st Formulyuvannya problemi zlaVpershe problemu zla sformulyuvav Epikur stverdzhuyuchi sho vsemogutnij i absolyutno blagij Bog yakim Jogo uyavlyayut lyudi ne dopustiv bi isnuvannya zla Prote zlo ochevidno isnuye sho viklikaye nizku sumniviv Yaksho Bog bazhaye zapobigti zlu ale ne mozhe cogo zrobiti todi Vin bezsilij Yaksho Vin mig bi ce zrobiti ale ne bazhaye todi Vin spovnenij zlobi Yaksho Vin maye yak silu tak i bazhannya to zvidki beretsya zlo Yaksho zh Vin ne maye ni sili ni bazhannya todi za sho nazivati Jogo Bogom Epikur Fragment 374 U suchasnomu formulyuvanni golovnimi harakteristikami istoti sho mogla b nazivatisya Bogom pererahovuyutsya vseznannya Bog znaye pro vse zlo i strazhdannya yake bulo ye chi bude i znaye yak jogo usunuti chi zapobigti vsemogutnist Bog zdatnij usunuti zlo i strazhdannya chi zapobigti jomu i vseblagist Bog bazhaye usunuti zlo i strazhdannya chi zapobigti jomu Takim chinom zla i strazhdannya ne povinno isnuvati prote voni isnuyut zvidki sliduye sho Yaksho Bog znaye pro vse zlo i strazhdannya u sviti znaye yak yih usunuti abo zapobigti yim ye pri comu dostatno mogutnim abi ce zdijsniti i vse zh ne zdijsnyuye to Vin ne ye absolyutno blagim Yaksho Bog znaye pro vse zlo i strazhdannya znaye yak yih usunuti abo zapobigti yim bazhaye ce zdijsniti i vse zh ne zdijsnyuye to Vin ne ye vsemogutnim Yaksho Bog dostatno mogutnij abi zapobigti vsomu zlu i strazhdannyu bazhaye zdijsniti ce i vse zh ne zdijsnyuye to Vin ne vseznayuchij Oskilki zlo i strazhdannya isnuyut otzhe ne isnuye istinnogo Boga odnochasno vseznayuchogo vsemogutnogo i vseblagogo Takim chinom istinnij Bog i zlo ne mozhut spivisnuvati Dlya virishennya problemi zla v bagatoh filosofsko religijnih uchennyah pripuskayetsya sho istinnij Bog isnuye i maye pevnu moralnu pidstavu dopuskati zlo Prote cya pidstava nez yasovana ta suprovodzhuyetsya pitannyam pro te yak zlo vzagali moglo z yavitisya Koli Bog stvoriv use sushe i pri comu vseblagij to i vse Jogo tvorinnya blage i zlu nemaye zvidki viniknuti Yaksho zh zlo isnuye to ce vstupaye v superechnist zi vseblagistyu Boga Poziciyi shodo virishennya problemi zlaStrazhdannya biblijnogo Jova sluguvali utverdzhennyu dobra ta buli vinagorodzheni Kartina Leona Bonna 1880 r Zla ob yektivno ne isnuye Z takoyi poziciyi rechi chi yavisha ocinyuyutsya yak zli chi dobri lyudinoyu dlya Boga zh voni ne vidriznyayutsya Tak Geraklit stverdzhuvav vichnu borotbu protilezhnostej yaka porodzhuye vse sushe Yakimi b ne buli rechi chi yavisha vsi voni neobhidni dlya pidtrimannya svitovoyi garmoniyi ta vikonannya zakonu logosu U filosofiyi Benedikta Spinozi dobrom vvazhayetsya vse korisne dlya lyudini a zlom use sho pereshkodzhaye volodinnyu dobrom U toj zhe chas v usomu ye proyav bozhestvennogo nachala tomu i dobro i zlo varto sprijmati yak nalezhni Vidpovidno do hasidskoyi poziciyi zlo isnuye lishe v pomilkovij ocinci lyudinoyu Bozhoyi blagodati Navit toj hto vvazhaye nibi svidomo tvorit zlo naspravdi vikonuye Bozhu volyu Zlo neobhidne dlya dosyagnennya pevnogo blaga Bog dopuskaye isnuvannya zla shob tim samim dosyagti dechogo cinnishogo nizh te sho vtrachayetsya cherez zlo Take vipravdannya zla maye nazvu teodiceya Pershi prikladi takogo vipravdannya zla nayavni she v starodavnih mifologiyah Tak antichna mifologiya poyasnyuvala zlo yak rezultat primh bogiv abo doli ale takozh miscyami zobrazhala bogiv yak nosiyiv blaga i zahisnikiv svitovoyi spravedlivosti sho karayut zlochinciv zaradi yiyi pidtrimannya Zgidno z Platonom zlo i dobro odnakovo neobhidni predstavlyayuchi soboyu rujnuvannya i stvorennya Vin rozriznyav moralne zlo kotre tvorit lyudina i nemoralne take yak prirodni liha Nemoralne zlo ye pokarannyam za moralne kompensuye jogo tomu spravedlive Stoyiki shilyalisya do dumki sho kozhnij okremij vipadok zla neobhidnij dlya zagalnogo blaga a takozh zlo kotrogo zaznaye odna lyudina mozhe sluguvati povchannyam dlya inshoyi spriyayuchi yiyi vdoskonalennyu takim chinom dobro i zlo vrivnovazhuyutsya Za vchennyam Plotina zlo ye naslidkom nedoskonalosti materiyi sho emanuye z Boga Prote isnuvannya rivniv bilshoyi ta menshoyi doskonalosti neobhidne dlya povnoti buttya Individualni dushi mozhut zdijsnyuvati moralne zlo ta zaznavati nemoralnogo yak spravedlivogo pokarannya za ce Podibna dumka pro zlo yak naslidok emanaciyi svitu z Boga nayavna v Kaballi dovodiv sho tvorinnya vidbuvayetsya vnaslidok vzayemodiyi rozumnogo j nerozumnogo Bozhogo svitla i v usomu stvorenomu perevazhaye nerozumne U toj zhe chas prihid vtilenogo mesiyi vidkriye shlyah rozumnomu svitlu v dosi nedostupni oblasti U pracyah Prokla navoditsya dumka sho isnuvannya zla ye umovoyu povnoti buttya de isnuye yak vichne j doskonale tak i minushe j nedoskonale i same v porivnyanni z nedoskonalim isnuye doskonale Pragnuchi doskonalosti lyudina mozhe zaznavati pevnih strazhdan ale voni spriyayut yiyi zrostannyu Grigorij Velikij poyasnyuvav sho zlo na kshtalt prirodnih lih ye pokarannyam vid Boga za protiprirodni vchinki tomu spravedlive j musit prijmatisya tak samo yak i dobro Isidor Gispalskij rozglyadav priznachennya zla v tomu shob u porivnyanni z nim zvelichuvalosya dobro Foma Akvinskij stverdzhuvav sho zlo ye vidsutnistyu nalezhnoyi doskonalosti i dobro piznayetsya tilki v porivnyanni zi zlom Tomu napriklad nezdatnist lyudini litati zlom ne ye oskilki dlya lyudini ce j ne peredbacheno ale zlom bude slipota adzhe lyudini nalezhit bachiti Prichina isnuvannya zla polyagaye v napered zamislenij minlivosti vsogo Bozhogo tvorinnya sho ye blago prote cya minlivist vidkrivaye mozhlivist ale ne neobhidnist vidhilyatisya vid nalezhnogo poryadku Foma takozh zauvazhuvav sho zla nemozhlivo bazhati svidomo i toj hto vchinyaye zlo vvazhaye nibi robit dobro v silu vlasnoyi nedoskonalosti U vchenni Boeciya Bog ne stvoryuvav zhodnogo zla prote u vtorinnih shodo Boga rechah blagist zmenshuyetsya sho obumovlyuye yih nedoskonalist Bud yake naslane Nim liho abo ukriplyuye abo vipravlyaye lyudinu Bog zavzhdi spryamovuye lyudinu do zbilshennya blaga i zhodna nedoskonalist ne lishayetsya bez vidpovidnoyi diyi poklikanoyi lyudinu vdoskonaliti u potochnomu zhitti chi v majbutnomu Oleksandr Gelskij dovodiv sho Bog dopustiv zlo dlya togo shob stvoriti z nogo najvishe dobro kotrogo doti ne isnuvalo Vilyam Okkam zhe stverdzhuvav sho dobro i zlo vidnosni ta zalezhat lishe vid ocinki dij yak nalezhnih chi nenalezhnih samim Bogom Tomu toj samij vchinok mozhe za riznih umov buti i dobrim i zlim a blagom ye pokora lyudini Bogovi u zdijsnenni togo sho Vin nazivaye nalezhnim Zgidno z Martinom Lyuterom Bog ne stvoryuvav nichogo zlogo dlya shkodi lyudini a zlo potribne dlya togo shob pokazati yij vlasnu bezsilist bez Boga i pospriyati yih yednannyu porushenomu aktom grihopadinnya pershih lyudej U Zhana Kalvina zlo ye viprobovuvannyam dlya obranih dlya spasinnya ta proyavom gnivu Bozhogo do neobranih Obranist ta neobranist yak i yiyi vmotivuvannya nevidomi lyudyam U Yakoba Beme zlo neobhidne dlya piznannya dobra i potreba v nomu vinikla cherez vibir Satani na korist griha shob vidriznyati Bozhi spravi vid diyavolskih Nisho u sviti ne zle cilkom i vse mozhe vdoskonalyuvatisya na shlyahu do dobra Lejbnic poyasnyuvav sho nedoskonalist isnuye dlya garmonijnogo vlashtuvannya svitu hocha pevni rechi nedoskonali voni dopovnyuyut odni odnih i zavdyaki comu doskonalij svit zagalom Svit stvorenij Bogom tak abi buti yakomoga spriyatlivishim dlya lyudini Vse zlo buduchi nedoskonalistyu vreshti privodit do dobra i vdoskonalyuye lyudinu Shelling pisav sho Bog volodiye absolyutnim samostvorenim rozumom i voleyu i same tomu vin ye Bogom U Jogo tvorinnyah volya do stvorennya viddilena vid rozumu i sluguye dlya vidosoblennya inakshe voni buli b Bogom a ne samimi soboyu Zlo ce vidokremlennya vid Boga a dobro yednannya z Nim zaperechuyuchi tverdzhennya pro isnuvannya bezgluzdogo zla sho ne maye pozitivnogo naslidku pisav yaksho lyudina ne znaye priznachennya chogo nebud ce ne svidchit pro jogo bezgluzdist Zlo ye viborom i rezultatom svobodi Taka poziciya ye variantom teodiceyi sho zoseredzhuyetsya na svobodi yak vishij cinnosti Zlo isnuye ale stvorene ne Bogom a Jogo tvorinnyami Svoboda peredbachaye mozhlivist tvoriti zlo zaznavati strazhdan i zavdavati jogo inshim Inakshe lyudina yangoli chi bud yaki inshi rozumni istoti buli b lishe mehanizmami U Kaballi navoditsya dumka sho Adam sam rozdiliv pochatkovo zmishani dobro i zlo poklavshi pochatok samostijnomu isnuvannyu zla Tertullian stverdzhuvav sho zlo maye svoyim dzherelom ne Boga a vibir yangoliv i lyudini yakih Bog nadiliv svobodoyu voli V Eriugeni takozh govoritsya pro osobistij vibir yak dzherelo zla sho zakonomirno tyagne za soboyu strazhdannya Volya peredbachaye vibir na korist dobra hocha j ne primushuye do nogo Zgidno z P yerom Abelyarom zhoden vchinok ne ye dobrim chi zlim sam po sobi zlim vin staye lishe todi koli lyudina svidomo skoyuye jogo protivlyachis Bogu Zgidno z Alvinom Plantigoyu zlo ce rezultat svobodi voli ta vsemogutnosti Boga Vsemogutnist Plantiga traktuye yak zmogu stvoryuvati bud sho logichno nesuperechlive Yakbi Bozhi tvorinnya nadileni voleyu mogli diyati tilki pravedno to voni ne buli b vilnimi Bog bazhaye vikoriniti zlo zdatnij ce zrobiti i vse zlo Jomu vidome prote dlya zberezhennya voli svoyih tvorin Vin dopuskaye shob ti buli zdatni tvoriti zlo Div takozhParadoks vsemogutnosti Privatio boniPrimitkiMcCloskey H J 1960 God and Evil Philosophical Quarterly T 10 s 97 114 Logical Problem of Evil The Internet Encyclopedia of Philosophy Procitovano 29 03 2019 Geraklit Pro prirodu 22B53 67 80 22B54 Ethica Wikisource la wikisource org Procitovano 29 bereznya 2019 Hasidizm Elektronnaya evrejskaya enciklopediya ros Gomer Il XVI 384 392 Odisseya XIII 214 Platon Teetet 176a b Platon Gorgij 525b Stoicorum Veterum Fragmenta II 1181 Stoicorum Veterum Fragmenta II 1175 1176 1180 Plotin Enneadi I 8 II 9 III 2 3 Plotin Enneadi III 2 5 III 3 4 Plotin Enneadi III 2 8 Dobro i zlo Elektronnaya evrejskaya enciklopediya ros Prokl Pro desyat sumniviv shodo promislu 30 38 Grigorij Velikij Moral III 9 15 Isidor Gispalskij Sentenciyi I 9 Foma Akvinskij Suma proti yazichnikiv I 71 5 Foma Akvinskij Suma teologiyi I 48 2 Foma Akvinskij Pro zlo 3 9 Boecij Pro blagist substanciyi PL 64 Col 1311 1313 Consol III 12 IV 1 7 Oleksandr Gelskij Suma teologiyi 11 144 Pitannya do drugogo tomu Sentencij 15 Martin Lyuter Lekciya z poslannya do rimlyan WA 1908 Bd 25 S 265 Zhan Kalvin Instituciya hristiyanskoyi religiyi III 9 1 6 III 25 12 Bohme J Mysterium magnum 71 17 Werke Lpz 1843 Bd 5 S 43 138 181 624 625 Lejbnic G F 1989 Opyty teodicei o blagosti Bozhiej svobode cheloveka i nachale zla Soch V 4 t T 4 Moskva s 144 Lejbnic G F 1989 Nachala prirody i blagodati osnovannye na razume Soch V 4 t Moskva s 411 Shelling V F 1989 Filosofskie issledovaniya o sushnosti chelovecheskoj svobody Soch V 2 t T 2 Moskva s 86 158 Alston W P 1991 The Inductive Argument from Evil and the Human Cognitive Condition Philosophical Perspectives T 5 s 29 67 Tertullin Proti Markiona II 5 6 10 Eriugena Pro bozhestvenne peredviznachennya IV 14 P yer Abelyar Etika 14 Plantinga A 1967 God and Other Minds A Study of the Rational Justification of Belief in God N Y Ithaca Plantinga A 1974 God Freedom and Evil N Y PosilannyaThe Internet Encyclopedia of Philosophy Logical Problem of Evil Stanford Encyclopedia of Philosophy The Problem of Evil

Дата публікації:
Топ