Приозерне (Рогатинський район)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Приозерне.

Приозéрне (давня назва Псари) — село в Україні, у Рогатинській міській громаді Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

село Приозерне
Палац-садиба Рея у Приозерному Палац-садиба Рея у Приозерному
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Івано-Франківський район
Громада	Рогатинська міська громада
Код КАТОТТГ	UA26040270540063108
Основні дані
Колишня назва	Псари
Населення	462
Площа	9,933 км²
Густота населення	46,51 осіб/км²
Поштовий індекс	77018
Телефонний код	[phone]
Географічні дані
Географічні координати	49°24′54″ пн. ш. 24°28′04″ сх. д. / 49.41500° пн. ш. 24.46778° сх. д. / 49.41500; 24.46778Координати: 49°24′54″ пн. ш. 24°28′04″ сх. д. / 49.41500° пн. ш. 24.46778° сх. д. / 49.41500; 24.46778
Середня висота над рівнем моря	276 м
Водойми	Свірж
Місцева влада
Адреса ради	77001, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Рогатин, вул. Галицька, 65
Карта
Приозерне
Приозерне
Мапа
Приозерне у Вікісховищі

В індексі Географічного словника Королівства Польського та інших слов'янських країн є | розділ під назвою Psary

Історія

Про Псари відомо з другої половини XVIII століття. Є підстави вважати, що село виникло давніше.

Згадується 9 вересня 1449 року в книгах галицького суду.

Перший відомий власник або посідач — Ян Влодкович. Перший відомий власник — галицький підканцлер Юзеф Яблоновський. Будує класицистичну садибу, з колонами, портиком (дерев'яний, згорів у пожежі).

Після смерті магната маєток через спадки і шлюби потрапляє, до графа Станіслава Рея (1833—1873). До 1880 року старий палац розібрали, а ще до того поруч почали зводити нову садибу. Опікувалась тим дружина Станіслава і власне спадкоємиця маєтку з роду Ґлоґовських.

У 1939 році в селі мешкало 1230 осіб, з них: 1060 українців-грекокатоликів, 100 українців-римокатоликів, 60 поляків та 10 євреїв.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області», увійшло до складу Рогатинської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Рогатинського району, село увійшло до складу новоутвореного Івано-Франківського району.

• Світлини села Приозерне
• Приозерне (Псари) на мапі XVIII століття
• Церква Преображення Господнього

Пам'ятки

Садиба Рея (XVIII—XIX ст.)

Маєток у Псарах, належав графському роду Реїв, нащадкам древнього роду Потоцьких^[]. Первісний палацовий комплекс (класичний, з колонадою, портиком) виник у Псарах в другій половині XVIII століття. У 1880 році старий палац розібрали, а новий графиня Вільгельміна почала зводити ще за існування будинку-старця. Спроєктував нову садибу відомий львівський архітектор Юліан Захаревич. Будівництво садиби в еклектичному стилі завершили у 1882 році.

За радянської влади використовувався для господарчих потреб. Згодом — як психіатрична лікарня. У 1955 році в палаці оселилися студенти Рогатинського зооветеринарного комплексу. За часів незалежної України тут діяв жіночий монастир, а потім садибу передали УПЦ Київського патріархату.

В'їзна брама зведена у 1822 році. В путівнику-карті «Рогатин», виданому у тернопільському видавництві «Наш світ», подається інформація, що в'їзний проїзд палацу колись був наскрізним, але в 1970 році його замурували — тут було облаштовано місце для встановлення пам'ятника Леніну. За повідомленнями ЗМІ, у 2004 році палац проданий у приватні руки.

Докладніше: Садиба Реїв (Приозерне)

• Світлини садиби Рея
• Загальний вигляд палацу
• Вигляд палацу з західного боку
• Вигляд палацу зі східного боку
• Брама до маєтку
• Руїни на території палацового комплексу
• Старий парк біля палацу

Церква Преображення Господнього

Церква Преображення Господнього збудована у 1793 році.

Відомі люди

• (1757—1817, Миропіль) — польський політик, син коронного чашника графа Тадеуша Дідушицького.

Примітки

1. . ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 21 червня 2024.
2. . weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 22 лютого 2024. Процитовано 21 червня 2024.
3. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek Fundacyi śp. Aleksandra hr. Stadnickiego. — T. 12. — Lwów: Księgarnia Seyfartha i Czajkowskiego, 1887. — S. 198. — № 2303. (лат.)
4. Urzędnicy województwa ruskiego XIV-XVIII wieku: (ziemie halicka, lwowska, przemyska, sanocka): spisy / oprac. Kazimierz Przyboś; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. — Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydaw. PAN, 1987. — S. 316. (пол.)
5. Кубійович, 1983, с. 68.
6. . kmu.gov.ua. Кабінет Міністрів України. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
7. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
8. . zik.com.ua. ZIK. 27 грудня 2007. Архів оригіналу за 10 липня 2015. Процитовано 6 квітня 2010.
9. Зоряна Михайлюк (11 грудня 2020). . frankivsk-future.com.ua. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 6 квітня 2010.
10. . castles.com.ua. Замки і храми України. Архів оригіналу за 8 грудня 2023. Процитовано 21 червня 2024.
11. . news.ivano-frankivsk.ua. Прикарпаття Online. 23 червня 2017. Архів оригіналу за 25 червня 2022. Процитовано 23 червня 2017.
12. . decerkva.org.ua. Дерев'яні церкви Західної України. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 21 червня 2024.
13. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich [ 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]. — Warszawa: Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda Synów), 1902. — Cz. 1. — T. 5. — S. 171. (пол.)
14. Dzwonkowski W. Dzieduszycki Antoni Bazyli (1757—1817) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: Polska Akademia Umiejętności, 1948. — T. VI. — S. 106. (пол.)

Джерела та література

• Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 = Ethnic groups of the South-Western Ukraine (Halyčyna-Galicia) 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 68. — .
• Psary (2), wś, pow. rohatyński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 247. (пол.)

Посилання

• . psary.org. Українсько-польський фонд «Псари». Архів оригіналу за 12 вересня 2009. Процитовано 21 червня 2024.
• . tutbuv.com. 28 серпня 2010. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 21 червня 2024.
• Катерина Щоткіна // Дзеркало тижня. — № 24. — 2008. — 27 червня-4 липня.
• Europe in the XVIII. century: Psary. arcanum.com. Процитовано 21 червня 2024.