Немає перевірених версій цієї сторінки ймовірно її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту Зміст 1 Розкол етн

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Гіпотеза етнічного поля була запропонована Л. М. Гумільовим з метою пояснення феномена єдності етнічних систем, яка координує дії їхніх складових елементів. Етноси лише в деяких випадках збігаються з єдиними організаціями, керованими централізовано, а певну єдність поведінки і реакцій на навколишнє середовище для членів однієї етнічної системи спостерігається завжди (див. ).

Створюючи гіпотезу етнічного поля, Л. М. Гумільов спирався на більш загальні уявлення про . Стверджувалося, що надіндивідуальна координована поведінка живих організмів, а також розвиток систем, складених цими організмами (зграй, колоній, видів) регулюється біологічними полями. Причому єдність будь-яких груп маніфестується не тільки через форму організмів, а й через їх поведінку. Етнічні ж системи є окремим випадком груп живих організмів, що розвиваються природно і у взаємодії з навколишнім середовищем.

Серйозним аргументом на користь гіпотези про етнічне поле є феномен компліментарності (підсвідомого відчуття етнічної близькості або чужості), який важкозрозумілий з інших позицій. Л. М. Гумільов припустив, що етнічні поля, подібно до інших видів полів, мають певний ритм коливань. Близькість цих ритмів у певної групи людей породжує у них почуття взаємної близькості і протиставлення себе всім іншим (ми і «не ми»). Зіткнення з носіями іншого ритму викликає відчуття чужості, відмінність, іноді доходить до різкої антипатії. Відомо, що у людей, які перебувають на чужині, виникає особливий психічний стан — ностальгія. Для нього характерні почуття туги, тривоги, пригніченості і т. д. З позицій гіпотези про етнічне поле це цілком зрозуміло: ностальгія викликається впливом на людину середовища з чужим ритмом етнічного поля, а також відривом від свого середовища, де мав місце резонанс з полями оточуючих.

Іншим явищем, що змусило Л. М. Гумільова включити в науку про етнос поняття поля, виявилася пасіонарна індукція. Принцип поля проявляється в даному випадку вельми чітко — пасіонарії, що служать джерелом індукції, спонукають оточуючих людей діяти направлено і координовано, причому вирішальним є момент особистої присутності пасіонарія-індуктора. У міру віддалення від нього дія індукції знижується. На основі цих фактів Л. М. Гумільов припустив, що прояв пасіонарної індукції регулюється відповідним видом біологічного поля — пассіонарним полем. Той факт, що пасіонарії-індуктори сильніше впливають на осіб однаковою з ними етнічної приналежності, вказує на те, що у випадку з пассіонарним полем ми стикаємося з іншим проявом все того ж етнічного поля, що здійснює свою регулюючу функцію в етносі.

Гіпотеза Л. М. Гумільова про пасіонарні і етнічні поля, поки вона не підтверджена експериментально, не може служити настільки ж ефективним засобом дослідження етнічних процесів, як і теорія пасіонарності. Але при цьому вона не суперечить жодному з відомих фактів і вельми наочно пояснює суть поглядів Л. М. Гумільова на етнос і етногенез.

Розкол етнічного поля

Дане поняття засноване на загальних уявленнях про етнічне поле зі своїм ритмом (частотою коливань). Служить для позначення історичного феномена різкої розбіжності стереотипів поведінки і ментальності в рамках однієї етнічної системи, що супроводжується втратою відчуття компліментарності між існуючими цілостностями. На рівні суперетносу дане явище особливо яскраво проявляється у фазі надлому. Так, західноєвропейський світ за час Реформації розділився на дві частини: католицьку і протестантську. Розкол був досить глибоким: надалі протестантські та католицькі народи досить по-різному поводилися в колоніях і чітко відділялися один від одного. Однак відчуття спільної приналежності до суперетносу («Цивілізованого світу») не було втрачено. Якщо ж розкол супроводжується вторгненням чужих впливів і ідей, то система, що зазнала розкол, виявляється в серйозній небезпеці.

Виходячи з уявлень про етнічне поле розкол його означає виникнення на місці єдиної частоти коливань (ритму) двох нових, відмінних одне від одного частот, що і породжує втрату компліментарності.

Див. також

Джерела

Література

Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. — СПб.: Кристалл, 2001. .
Гумилев Л. Н.. Этносфера: история людей и история природы. — М.: Экопрос, 1993.
Лимарев В. Н. Огненная наука Л. Н. Гумилева. Диалоги. Как писать историю. — Санкт-Петербург: Петробук, 2018.
Симонов П. В. Ершов П. М. Темперамент, характер, личность. — М.: Наука, 1984.

Примітки

Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. — СПб.: Кристалл, 2001.
Гумилев Л. Н.. Этносфера: история людей и история природы. — М.: Экопрос, 1993.

[1] Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли. — СПб.: Кристалл, 2001.

[2] Гумилев Л. Н.. Этносфера: история людей и история природы. — М.: Экопрос, 1993.