Повна колегія (Венеція)

Повна колегія (вен. Pien Collegio) — головний виконавчий орган Венеційської республіки, який наглядав за повсякденним управлінням і готував порядок денний для Венеційського сенату.

Прийом іспанського посла в «Залі Колегії» (Sala del Collegio) у Палаці Дожів, 1604 рік. Картина П'єтро Маломбра

Склад

Повна колегія складалася з дожа Венеції та решти Синьйорії — шести членів Малої ради (герцогських радників) і трьох голів Ради сорока — а також трьох груп savi («мудреці»), колегії з особливими обов'язками: шість членів , п'ять членів (відповідає за фінансові та військові справи), і члени (відповідальний за морські справи). Як і в інших вищих магістратах Венеції, були встановлені обмеження щодо права на посаду savi: члени обиралися з Венеційського сенату, перебували на посаді протягом шести місяців і не могли бути переобраними на ту саму посаду протягом трьох або шести місяців після цього. Щоб забезпечити безперервність роботи, призначення «мудреців» (savio) в колегії відбувались не одномоментно, а поетапно, з шестимісячним терміном перебування на посадах, починаючи з 1 жовтня, 1 січня, 1 квітня та 1 липня.

Функції

Повна колегія збиралася щодня під головуванням дожа, а Savi del Consiglio визначали порядок денний її засідань. Колегія зачитувала доповіді та депеші, приймала іноземних послів і готувала всі питання, що виносились на голосування в Сенаті. Колегія могла за власною ініціативою подавати пропозиції для голосування в Раді десяти, особливо з нагальних питань фінансів чи закордонних справ.

Колегія мала право розпоряджатися державними коштами на загальну суму до 25 золотих дукатів. Разом з радниками Колегія також відповідала за відносини з церквою, зокрема за прийом єпископів і прелатів, які відвідували Венецію. Вона вирішувала питання про церковні бенефіції та патронати, привілеї підлеглих міст Республіки та збори податку на сіль (gabelle).

Влада колегії зросла з 1526 року, коли вона отримала право приховувати від Сенату будь-які дії, які вона вважала за потрібне зберігати в таємниці. Разом з тим, що Колегія також отримала повноваження видавати укази між засіданнями Сената, а також призупиняти дію указів Великої ради (за умови, що цей захід був підтверджені під час наступної сесії Великої ради), до XVIII століття Колегія стала найвпливовішою установою Венеційської республіки.

Примітки

1. Chambers, Fletcher та Pullan, 2001, с. 43.
2. Lane, 1973, с. 256.
3. Da Mosto, 1937, с. 23.

Джерела

• Chambers, David Sanderson; Fletcher, Jennifer; Pullan, Brian, ред. (2001). Venice: A Documentary History, 1450-1630. University of Toronto Press. ISBN .
• Da Mosto, Andrea (1937). L'Archivio di Stato di Venezia. Indice Generale, Storico, Descrittivo ed Analitico. Tomo I: Archivi dell' Amministrazione Centrale della Repubblica Veneta e Archivi Notarili (італ.). Rome: Biblioteca d'arte editrice. OCLC 772861816.
• (1973). Venice, A Maritime Republic. Baltimore, Maryland: Johns Hopkins University Press. ISBN .