Венеційська синьйорія

Венеційська синьйорія (італ. Serenissima Signoria) — вищий орган влади Венеційської республіки, що у 1423 році замінив Венеційську комуну. З 12 травня 1462 року Синьйорія була офіційно включена в присягу дожа (італ. Promissione Ducale) Крістофоро Моро. Вона становила головний центр влади Республіки і, зокрема, включала в себе владні повноваження венеційського дожа.

«Аудієнція дожа Венеції в залі Колегіо в Палаццо Дукале». Франческо Гварді, Лувр, Париж

Синьйорію можна розглядати як огран, що складався з дожа та інших вищих посадових осіб Республіки, що спільно правили Венеційською республікою.

Члени Венеційської синьйорії

Складовими елементами Венеційської синьйорії були:

• Дож Венеції (Doxe de Venexia), глава республіки
• Мала рада (Minor Consiglio), створена в 1175 році, яка складалася з 6 радників дожа.
• Три керівники Ради сорока (Quarantia), верховного суде Республіки, створеного в 1179 році.

Дож (від лат. dux — «герцог» або «вождь») був головним магістратом у Венеційській республіці (до 1797 року).

Синьйорія вважалася дуже важливим органом влади, важливішим за самого дожа. Вираз "se l'è morto el Doge, non-l'è morta la Signoria" (Дож помер, але не вмерла Синьйорія) ритуально оголошувався під час церемоній у зв'язку із смертю чергового дожа Венеції.

Див. також

• Венеційська республіка
• Головна рада
• Мала рада
• Кварантія

Примітки

1. Le origini di Venezia. cadeimiracoli.com. Архів оригіналу за 9 січня 2008. Процитовано 9 лютого 2011. The state of Venice was not wearing any mourning clothes at the death of the doge. It was said that "The Doge is dead, but the Signoria is living"

Бібліографія

• Edward Wallace Muir Jr. (1986). Civic Ritual in Renaissance Venice. Princeton University Press. с. 275. ISBN .