Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Васи́ль Степа́нович Петро́в (5 березня 1922 — 15 квітня 2003) — радянський та український воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, заступник командувача Ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України, кандидат воєнних наук.
| Василь Степанович Петров | |||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 5 березня 1922 Дмитрівка Приазовського району Запорізької області | ||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 15 квітня 2003 (81 рік) Київ | ||||||||||||||||||||||||||
| Поховання | Байкове кладовище | ||||||||||||||||||||||||||
| Країна | СРСР Україна | ||||||||||||||||||||||||||
| Рід військ |  артилерія | ||||||||||||||||||||||||||
| Освіта | Сумське вище артилерійське командне училище (1941) і ЛДУ імені Івана Франка (1954) | ||||||||||||||||||||||||||
| Партія | ВКП(б) | ||||||||||||||||||||||||||
| Звання | |||||||||||||||||||||||||||
| Командування | Q4030311? | ||||||||||||||||||||||||||
| Війни / битви | німецько-радянська війна | ||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||||||||||
 Петров Василь Степанович у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||||
Біографія
Василь Степанович Петров народився 5 березня 1922 року (за іншими даними 22 червня) у селі Дмитрівка Приазовського району Запорізької області у селянській родині.
У 1939 році, після закінчення Нововасилівської середньої школи призваний до лав Червоної армії Мелітопольським міським райвійськкоматом Запорізької області, вступив до Сумського артилерійського училища, яке закінчив у 1941 році. По закінченню училища отримав скерування до 92-ого окремого дивізіону, який дислокувався у місті Новоград-Волинський.
Друга світова війна
Початок німецько-радянської війни лейтенант Василь Петров зустрів старшим на батареї 92-го окремого артилерійського дивізіону, що дислокувався поблизу містечка Новоград-Волинський. Воював на Південно-Західному, Брянському, Воронезькому, Донському, 1-му Українському фронтах.
23 вересня 1943 року із запеклими боями батареї полку під командуванням капітана Василя Петрова першими з частин 32-ї окремої винищувальної протитанкової артилерійської бригади (40-а армія, Воронезький фронт) висадились на плацдарм на правому березі Дніпра в районі Переяслава. В тих боях виконувач обов'язків командира полку капітан Василь Петров внаслідок важкого поранення втратив обидві руки. За мужність і героїзм, виявлені при форсуванні Дніпра, йому, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1943 року, було присвоєно звання Герой Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» № 3504.
Після лікування в тамбовському шпиталі, незважаючи на втрату рук, вже через вісім місяців майор Василь Петров повернувся до строю і за наполяганням співслужбовців-фронтовиків його було призначено на посаду командира артилерійського полку.
У квітні 1945 року, за виключну сміливість, волю та вміння керувати особовим складом, що були виявлені в боях на території Німеччини, за утримання плацдарму на Одері в районі селища Ніскі (Німеччина) 19-20 квітня 1945 року, командиру 248-го гвардійського винищувального-протитанкового артилерійського полку (11-а гвардійська винищувально-протитанкова артилерійська бригада, 52-а армія, 1-й Український фронт) Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 гвардії майору Василю Петрову було вдруге присвоєно звання Герой Радянського Союзу (медаль «Золота Зірка» № 6091).
Подальші роки
Після війни Василь Степанович проходив службу у військах та штабах, був заступником командувача артилерії і ракетними військами округу Прикарпатського військового округу. У 1954 році він закінчив Львівський державний університет. Успішно захистив кандидатську дисертацію. Після розпаду СРСР займав посаду заступника командувача ракетних військ і артилерії Головного командування Сухопутних військ Збройних Сил України.
В березні 1994 року Указом Президента України генерал-полковника Василя Петрова було довічно залишено на військовій службі у Збройних силах України.
Автор книги «Минуле з нами». Київ, 1977 — 1979,.
Помер 15 квітня 2003 року. Похований на Байковому кладовищі Києва.
Нагороди
Василь Степанович Петров нагороджений наступними орденами та медалями:
- два ордени Леніна (наказами від 24.12.1943, 21.6.1982);
- Орден Жовтневої Революції (наказом від 08.01.1980);
- Орден Червоного Прапора (наказом від 07.04.1975);
- орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (наказом від 11.03.1985);
- три ордени Червоної Зірки (наказами від 09.09.1942, 04.10.1943, 30.12.1956);
- орден Дружби;
- орден Богдана Хмельницького;
- орден Віртуті Мілітарі 5-ого класу;
- орден Воєнний хрест.
А також медалями.
Пропам'ятні таблиці, погруддя, пам'ятники
У 1953 році Бронзовий бюст двічі Героя Радянського Союзу В. С. Петрова, встановлено у місті Тамбов, Російська Федерація. Автори — скульптор Л. Є. Кербель, архітектор І. А. Француз.
Під час святкування 20-ї річниці Перемоги у німецько-радянській війні, у 1965 році у Запоріжжі було урочисто відкрито Алею Слави, де на одній з гранітних стел значиться ім'я Василя Степановича Петрова.
У місті Суми, на фасаді головного корпуса військового ліцею (колишнього Сумського вищого артилерійського командного училища) по вулиці Кірова 165, встановлена меморіальна таблиця на честь випускників цього училища — двічі Героїв Радянського Союзу, генерал-полковників А. Г. Кравченка та В. С. Петрова.
У місті Мелітополь, Запорізької області ім'я Василя Степановича Петрова вибите на одному з каменів на Алеї Героїв Радянського Союзу 1941–1945 рр., яка була урочисто відкрита 9 травня 2005 р., під час святкування 60-ї річниці Перемоги у німецько-радянській війні.
7 травня 2012 року у Києві по вул. Кутузова, 14, де мешкав В. С. Петров, було відкрито меморіальну дошку.
Примітки
- Указ Президента України «Про питання військової служби двічі Героя Радянського Союзу В. Петрова» від 11.03.1994 № 83/94
- «Минуле з нами»: книга 1(рос.)
- «Минуле з нами»: книга 2(рос.)
- Петров Василий Степанович
- Аллея Героев Советского Союза в Мелитополе
- . Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 16 листопада 2014.
Джерела та література
- Жадько В. Некрополь на Байковій горі. -К.,2008. — с.185-186
- Хойнацька Л. М. Петров Василь Степанович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 189. — .
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. Москва: Воєніздат, 1988(рос.)
- Люди бессмертного подвига. Книга 2. Москва, 1975(рос.)
Посилання
- Міністерство оборони України
- Некрополі Києва(рос.)
- (рос.)
- Генерал В. С. Петров. Життя — подвиг(рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Petrov Vasi l Stepa novich Petro v 5 bereznya 1922 15 kvitnya 2003 radyanskij ta ukrayinskij voyenachalnik dvichi Geroj Radyanskogo Soyuzu zastupnik komanduvacha Raketnih vijsk i artileriyi Golovnogo komanduvannya Suhoputnih vijsk Zbrojnih Sil Ukrayini kandidat voyennih nauk Vasil Stepanovich PetrovNarodzhennya5 bereznya 1922 1922 03 05 Dmitrivka Priazovskogo rajonu Zaporizkoyi oblastiSmert15 kvitnya 2003 2003 04 15 81 rik KiyivPohovannyaBajkove kladovisheKrayina SRSR UkrayinaRid vijsk artileriyaOsvitaSumske vishe artilerijske komandne uchilishe 1941 i LDU imeni Ivana Franka 1954 PartiyaVKP b Zvannya General lejtenant Zbrojnih Sil SRSR General polkovnik Zbrojnih Sil UkrayiniKomanduvannyaQ4030311 Vijni bitvinimecko radyanska vijnaNagorodiMedal Za doblesnu pracyu Za vijskovu doblest Medal Veteran Zbrojnih sil SRSR Medal 30 rokiv Radyanskij Armiyi ta Flotu Medal 40 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 50 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 60 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 70 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Orden DruzhbiVirtuti Militari Sribnij Hrest Medal Za Odru Nisu i Baltiku Petrov Vasil Stepanovich u VikishovishiBiografiyaVasil Stepanovich Petrov narodivsya 5 bereznya 1922 roku za inshimi danimi 22 chervnya u seli Dmitrivka Priazovskogo rajonu Zaporizkoyi oblasti u selyanskij rodini U 1939 roci pislya zakinchennya Novovasilivskoyi serednoyi shkoli prizvanij do lav Chervonoyi armiyi Melitopolskim miskim rajvijskkomatom Zaporizkoyi oblasti vstupiv do Sumskogo artilerijskogo uchilisha yake zakinchiv u 1941 roci Po zakinchennyu uchilisha otrimav skeruvannya do 92 ogo okremogo divizionu yakij dislokuvavsya u misti Novograd Volinskij Druga svitova vijna Pochatok nimecko radyanskoyi vijni lejtenant Vasil Petrov zustriv starshim na batareyi 92 go okremogo artilerijskogo divizionu sho dislokuvavsya poblizu mistechka Novograd Volinskij Voyuvav na Pivdenno Zahidnomu Bryanskomu Voronezkomu Donskomu 1 mu Ukrayinskomu frontah 23 veresnya 1943 roku iz zapeklimi boyami batareyi polku pid komanduvannyam kapitana Vasilya Petrova pershimi z chastin 32 yi okremoyi vinishuvalnoyi protitankovoyi artilerijskoyi brigadi 40 a armiya Voronezkij front visadilis na placdarm na pravomu berezi Dnipra v rajoni Pereyaslava V tih boyah vikonuvach obov yazkiv komandira polku kapitan Vasil Petrov vnaslidok vazhkogo poranennya vtrativ obidvi ruki Za muzhnist i geroyizm viyavleni pri forsuvanni Dnipra jomu Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 24 grudnya 1943 roku bulo prisvoyeno zvannya Geroj Radyanskogo Soyuzu iz vruchennyam ordena Lenina j medali Zolota Zirka 3504 Pislya likuvannya v tambovskomu shpitali nezvazhayuchi na vtratu ruk vzhe cherez visim misyaciv major Vasil Petrov povernuvsya do stroyu i za napolyagannyam spivsluzhbovciv frontovikiv jogo bulo priznacheno na posadu komandira artilerijskogo polku U kvitni 1945 roku za viklyuchnu smilivist volyu ta vminnya keruvati osobovim skladom sho buli viyavleni v boyah na teritoriyi Nimechchini za utrimannya placdarmu na Oderi v rajoni selisha Niski Nimechchina 19 20 kvitnya 1945 roku komandiru 248 go gvardijskogo vinishuvalnogo protitankovogo artilerijskogo polku 11 a gvardijska vinishuvalno protitankova artilerijska brigada 52 a armiya 1 j Ukrayinskij front Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 27 chervnya 1945 gvardiyi majoru Vasilyu Petrovu bulo vdruge prisvoyeno zvannya Geroj Radyanskogo Soyuzu medal Zolota Zirka 6091 Podalshi roki Pislya vijni Vasil Stepanovich prohodiv sluzhbu u vijskah ta shtabah buv zastupnikom komanduvacha artileriyi i raketnimi vijskami okrugu Prikarpatskogo vijskovogo okrugu U 1954 roci vin zakinchiv Lvivskij derzhavnij universitet Uspishno zahistiv kandidatsku disertaciyu Pislya rozpadu SRSR zajmav posadu zastupnika komanduvacha raketnih vijsk i artileriyi Golovnogo komanduvannya Suhoputnih vijsk Zbrojnih Sil Ukrayini V berezni 1994 roku Ukazom Prezidenta Ukrayini general polkovnika Vasilya Petrova bulo dovichno zalisheno na vijskovij sluzhbi u Zbrojnih silah Ukrayini Avtor knigi Minule z nami Kiyiv 1977 1979 Pomer 15 kvitnya 2003 roku Pohovanij na Bajkovomu kladovishi Kiyeva NagorodiNadgrobok Vasilya Petrova na Bajkovomu cvintari Vasil Stepanovich Petrov nagorodzhenij nastupnimi ordenami ta medalyami dva ordeni Lenina nakazami vid 24 12 1943 21 6 1982 Orden Zhovtnevoyi Revolyuciyi nakazom vid 08 01 1980 Orden Chervonogo Prapora nakazom vid 07 04 1975 orden Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya nakazom vid 11 03 1985 tri ordeni Chervonoyi Zirki nakazami vid 09 09 1942 04 10 1943 30 12 1956 orden Druzhbi orden Bogdana Hmelnickogo orden Virtuti Militari 5 ogo klasu orden Voyennij hrest A takozh medalyami Propam yatni tablici pogruddya pam yatnikiU 1953 roci Bronzovij byust dvichi Geroya Radyanskogo Soyuzu V S Petrova vstanovleno u misti Tambov Rosijska Federaciya Avtori skulptor L Ye Kerbel arhitektor I A Francuz Pid chas svyatkuvannya 20 yi richnici Peremogi u nimecko radyanskij vijni u 1965 roci u Zaporizhzhi bulo urochisto vidkrito Aleyu Slavi de na odnij z granitnih stel znachitsya im ya Vasilya Stepanovicha Petrova U misti Sumi na fasadi golovnogo korpusa vijskovogo liceyu kolishnogo Sumskogo vishogo artilerijskogo komandnogo uchilisha po vulici Kirova 165 vstanovlena memorialna tablicya na chest vipusknikiv cogo uchilisha dvichi Geroyiv Radyanskogo Soyuzu general polkovnikiv A G Kravchenka ta V S Petrova U misti Melitopol Zaporizkoyi oblasti im ya Vasilya Stepanovicha Petrova vibite na odnomu z kameniv na Aleyi Geroyiv Radyanskogo Soyuzu 1941 1945 rr yaka bula urochisto vidkrita 9 travnya 2005 r pid chas svyatkuvannya 60 yi richnici Peremogi u nimecko radyanskij vijni 7 travnya 2012 roku u Kiyevi po vul Kutuzova 14 de meshkav V S Petrov bulo vidkrito memorialnu doshku PrimitkiUkaz Prezidenta Ukrayini Pro pitannya vijskovoyi sluzhbi dvichi Geroya Radyanskogo Soyuzu V Petrova vid 11 03 1994 83 94 Minule z nami kniga 1 ros Minule z nami kniga 2 ros Petrov Vasilij Stepanovich Alleya Geroev Sovetskogo Soyuza v Melitopole Arhiv originalu za 29 listopada 2014 Procitovano 16 listopada 2014 Dzherela ta literaturaZhadko V Nekropol na Bajkovij gori K 2008 s 185 186 Hojnacka L M Petrov Vasil Stepanovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 189 ISBN 978 966 00 1142 7 Geroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Tom 2 Moskva Voyenizdat 1988 ros Lyudi bessmertnogo podviga Kniga 2 Moskva 1975 ros PosilannyaMinisterstvo oboroni Ukrayini Nekropoli Kiyeva ros ros General V S Petrov Zhittya podvig ros