Палех адміністративний центр Палехського району Івановська область Росія Поселення міського типу з 1947 року Про геральд

Палех — адміністративний центр Палехського району, Івановська область, Росія. Поселення міського типу з 1947 року. Про геральдику: окремого геральдичного символу-герба смт Палех немає. З 1991 року символом Палеха є герб Палехского муніципального району, опис якого свідчить: «У чорному полі золота, з розпростертими крилами, жар-птиця». В основу ідеї герба покладена палехская лакова мініатюра, для якої характерні фольклорні та історичні сюжети, виконані яскравими фарбами по чорному фону; в той же час головним символом культурної спадщини стала легенда про те, що Палех - це батьківщина Жар-птиці — казкового птаха, що знаменує витончену і дивує красу.

місто Палех

Палех


	Прапор

Країна

Росія

Суб'єкт Російської Федерації

Івановська область

Муніципальний район

Палехський район

Код ЗКАТУ:

217551

Код ЗКТМО:

24617151051

Основні дані

Статус міста

4880 (2016)

5,8 км²

841,38 осіб/км²

155620

+7 49334

Географічні координати:

56°48′ пн. ш. 41°51′ сх. д. / 56.800° пн. ш. 41.850° сх. д.Координати: 56°48′ пн. ш. 41°51′ сх. д. / 56.800° пн. ш. 41.850° сх. д.

Часовий пояс

+3 (влітку +4)

Висота над рівнем моря

117 м

Мапа

Палех

Палех

Палех у Вікісховищі

Рішенням Палехского районної ради від 6 листопада 2003 року № 53 затверджені малюнок герба і положення про герб муніципального освіти «Палехскій район». Герб Палехского району (Палеха) внесений до Державного геральдичний регістр Росії № 1001-1500 під реєстраційним номером 1343, протоколу № 18[14][15][16].

Розташування

Розташований на автошляху Іваново — Нижній Новгород. Відстань до міста Іваново — 65 кілометрів на схід. Відстань до міста Шуя — 30 кілометрів на схід. Формально поселення входить до складу широко розрекламованого туристичного маршруту «Золоте кільце Росії».

Історія до 1920 р

Назву Палех пов'язують із гідронімом, який походить зі зниклої мерянської мови. Перша письмова згадка про поселення датована 1645 роком. Але ще 1628 року село Палех було віддано у вотчину Івану Матвійовичу Бутурліну «за московское осадное сидение королевичево». Поселення належало родині дворян Бутурліних до 1861 року (тобто до офіційного скасування кріпацтва в Російській імперії).

Ґрунти в районі Палеха були малородючі і не пристосовані до інтенсивного землеробства. Тому тут з 17 ст. виник центр ремісництва, спеціалізований на іконописанні, зокрема, на створенні ікон-мініатюр. Стилістика мініатюр мала місцевий, оригінальний характер і власну технологію, що продовжило традиції російського іконопису 16-17 ст.

Історія в підрадянський період

Релігійні настанови і за часів царату відігравали вирішальну ролю в поведінці та діяльності мешканців поселення, котре століттями було центром іконопису. Із стану розгубленості місцевих майстрів (що робити в безбожній країні іконописцям?) в пореволюційні роки почав виводити художник, ветеран 1-ї світової війни Іван Голіков. Він зібрав декілька яскравих зразків місцевих виробів лакової мініатюри і привіз їх у Москву до письменника Максима Горького. Горький діяльно підтримав ремісників, переорієнтувавши їх творчість на нові, світські та радянські за спрямуванням теми. Так був врятований традиційний промисел палешан, який набув світських і радянських рис. Перші твори перехідного періоду мали агітаційний, а згодом і літературний напрямок. Лакова мініатюра Палеха виявилась досить гнучкою і декоративною, аби добре ілюструвати літературні і казкові твори російських і радянських письменників. Нові образи палешан були добре сприйняті московським урядом і представляли радянські ремесла на внутрішніх і закордонних виставках, що сприяло їх світовому визнанню.

Але ідеологічний тиск більшовиків відбився на агресивній антирелігійній пропаганді і в Пелеху позачиняли старовинні храми. Місцеві мешканці не дали поруйнувати кам'яні храми 18-19 ст., прикрашені як стінописами місцевих майстрів, так і різьбленими іконостасами митців з інших російських, ремісничих центрів. Храми стояли зачиненими і використовувались як навчальні посібники для художників чи туристичні об'єкти. Поселення довгий час мало статус історичного міста Російської Федерації, який був скасований 2 липня 2010 року.

В поселенні не було створено великих підприємств, але діяли цегельний та молокозавод, льонозавод і овочевисушувальне підприємство. Було розпочато будівництво велетенських художніх майстерень, яке припинили ще за часів кризи 1980-х і будівля стояла пусткою.

Серед навчальних закладів поселення — Палехське художнє училище, котре готує фахових майстрів лакової мініатюри.

Занепад на зламі 20-21 ст

Поселення міського типу прийшло в занепад в перехідний період від соціалізму більшовицького зразка до дикого капіталізму. В поселенні надзвичайно посилилось безробіття через ліквідацію льонозаводу, цегельного заводу, овочевисушувального підприємства, молокозаводу та пошивочного виробництва. Ліквідована і місцева лазня.

Відомі особи, пов'язані із Палехом

Худ. Голіков І. І. Алегорія Третього Інтернаціоналу, лаковий живопис, 1927 рік.

(1887—1936) — художник, засновника мініатюрного лакового мистецтва Палеха радянського періоду.
Корін Павло Дмитрович (1892—1967)— уславлений радянський і російський художник, реставратор, викладач.

Музеї Палеха

Будинок музей Павла Коріна, Палех.
Будинок-музей Івана Івановича Голікова — засновника мініатюрного мистецтва Палеха радянського періоду.
Приватний музей-майстерня художника Миколи Голікова.
Державний музей Палехського мистецтва.

Храми Палеха

Церква Ілії пророка зі старовинним цвинтарем
Хрестовоздвиженська церква і дзвіниця, 18 ст.

Хрестовоздвиженська церква 18 ст.
Дзвіниця Хрестовоздвиженської церкви
«Ілля Пророк», Палех. Ікона 19 ст.

Джерела і посилання

Жидков Г. В. «Пушкин в искусстве Палеха». — М. ; Л.: Государственное издательство изобразительных искусств, 1937. — 168 с. — 5000 экз.
Каким был Палех — История Палеха из частных и музейных фотоархивов