Палац образотворчих мистецтв у місті Лілль фр Palais des beaux arts de Lille належить до найбільших провінційних художні

Палац образотворчих мистецтв у місті Лілль (фр. Palais des beaux-arts de Lille) — належить до найбільших провінційних художніх музеїв Франції.

Палац образотворчих мистецтв (Ліль)

50°37′50″ пн. ш. 3°03′45″ сх. д. / 50.63056° пн. ш. 3.06250° сх. д. / 50.63056; 3.06250
Тип	художня галерея^[1]^[2]
Статус спадщини	^d^[1]
Країна	Франція^[1]
Розташування	місто Ліль, площа Республіки, станція метро «Площа Республіки», ( Place de la République, 59000 Lille, France)
Адреса	59000 ^d і Q116145732?
Архітектор	^d^[3] і ^d^[3]
Засновник	Наполеон I Бонапарт^[3]
Засновано	1792 рік, відкритий у 1809 р.
Відкрито	6 березня 1892
Відвідувачі	більше 286.000 на рік( 2008 )
Куратор	^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d, ^d і ^d
Сайт	Site officiel du Palais des Beaux-Arts de Lille
Палац образотворчих мистецтв (Лілль) (Франція)
Нагороди ^d ^d (1999)

Палац образотворчих мистецтв у Вікісховищі

Заснування

Музей засновано у 1792 р. Ініціатива по створенню музейного закладу надійшла від місцевого художника на ім'я . Таким чином художній музей міста Ліль належить до п'ятірки найдавніших музеїв Франції. Зростанню фондів художнього музею сприяли декрети революційного уряду по конфіскації майна дворянських родин, що покинули країну під час революційних подій. У 1795 р. завдяки цим конфіскаціям кількість художніх творів музею збільшилась.

У 1801 р. диктатор Наполеон видав наказ про створення та поповнення 15 музеїв Франції. До переліку міст в указ був внесений і Ліль. Так місто отримало право на передачу в його фонди картин з паризьких палаців Лувр та Версаль.

Першим місцем розташування музею стала каплиця місцевого монастиря Récollets, а сам музей був відкритий для відвідин у 1809 році.

Будівля

На початку 1880-х рр. мер міста Лілль ( Géry Legrand ) започаткував проект створення відповідної будівлі для музею, якому мало підходило приміщення колишнього монастиря. Для будівництва в Ліль були запрошені архітектори з Парижу - Едвард Берарді і Фернан Дельмас, представники стилю еклектика. Будівництво тривало у 1885 - 1892 рр. Для нової споруди було відведене почесне місце на площі Республіки поряд з префектурою.

Нова будівля отримала назву Палац витончених мистецтв і ця назва закріпилася за художнім закладом. Зовнішні форми споруди мають компромісне поєднання елементів французького класицизму ще 17 століття ( горизонтальний руст, колони, трикутні і лучкові фронтони ) з елементами пафосної буржуазної архітектури цінця 19 століття в стилі «Прекрасна епоха». Кожний об'єм споруди має за старою французькою традицією високий окремий дах, що нагадує дахи замку Шеверні.

У 1990-х р. проведена реконструкція будівлі, де в підмурках палацу обладнали виставкові зали площею 700 м² та зали для скульптур 19 століття. Нові зали відкриті у 1997 році. Серед провінційних художніх музеїв Франції Палац витончених мистецтв посів перше місце за кількістю експонатів і практично друге після музею Лувр.

Музей і фонди

Жак-Луї Давід, Велізарій просить милостиню, 1781 р.

Палац витончених мистецтв міста Ліль має значну мистецьку колекцію, де є -

Монети і медалі ( медальєрне мистецтво)
графічний кабінет ( малюнок, гравюра, креслення архітектора )
Картинна галерея
галерея скульптур
кераміка італійських центрів
Виставкова зала
лекційна аудиторія
мистецька і наукова бібліотека

Серед творів доби середньовіччя, відродження та маньєризму -

Серед творів 17 століття -

Новітні мистецькі стилі представлені творами, серед яких -

Галерея

Антична кераміка

Портрети

Жак Йонгелінк, медаль «Кардинал Гранвелла», 1555 р.

Якопо Тінторетто, портрет венеційського сенетора
Ян Антоніс ван Ревестейн, п-т невідомої пані, 1620 р.
Едуар Мане, п-т Берти Морізо
Ніколя де Ларжильєр, Маргеріта де Ларжильєр

Кераміка італійських центрів

Кераміка Ангарано, 17 ст.
Кераміка Кастель Дуранте, 1570 р.
Кераміка з Лігурії, 17 ст.
Кераміка Ангарано, 17 ст.

Живопис і твори на межі жанрів

Ламберт Сустріс. «Христос садівник» або «Не торкайся мене». Венеціанська школа, до 1560 р.

Пітер Брейгель молодший, «Перепис населення у Вифлеємі»
Еміль Бретон, «Ніч»
Поліхромний керамічний пласт
Пітер Кодде, «Меланхолія», 1633 р.

Джерела

Le Palais des Beaux-Arts de Lille par Alain Tapié, Marie-Françoise Bouttemy, Annie Castier, et Dominique Delgrange aux éditions Réunion des musées nationaux,
Les Plans en relief des places fortes du Nord : dans les collections du Palais des Beaux-Arts de Lille by Isabelle Warmoes,
Catalogue des dessins italiens : Collection du Palais des beaux-arts de Lille, aux éditions Réunion des musées nationaux,

Примітки

base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
d:Track:Q384602d:Track:Q68471231d:Track:Q809830
https://pba.lille.fr/en/Collections/The-Museum
https://pba.lille.fr/Visiter/Parcours-de-visite/Ar-t-chitecture

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Палац образотворчих мистецтв (Лілль)

Site officiel du Palais des Beaux-Arts de Lille- офіційний сайт музею

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q15097084"_data-entity-id="Q809830">[[:База_Меріме|base_Mérimée]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Міністерство_культури_Франції|ministère_de_la_Culture]],_1978.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q384602]][[d:Track:Q68471231]][[d:Track:Q809830]]</div>-1] se Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
d:Track:Q384602d:Track:Q68471231d:Track:Q809830

[[https://pba.lille.fr/en/Collections/The-Museum_https://pba.lille.fr/en/Collections/The-Museum]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-2] ttps://pba.lille.fr/en/Collections/The-Museum

[[https://pba.lille.fr/Visiter/Parcours-de-visite/Ar-t-chitecture_https://pba.lille.fr/Visiter/Parcours-de-visite/Ar-t-chitecture]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-3] ttps://pba.lille.fr/Visiter/Parcours-de-visite/Ar-t-chitecture

[1]

[2]

[3]