Осип Демчук

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Демчук.

Осип Осипович Демчук (нар. 1 січня 1885(18850101), Сокаль — 25 жовтня 1965, Орлеан, Франція) — громадський та військовий діяч, співавтор першого військового підручника українською мовою (1914), командир 5-ї Сокальської бригади УГА.

Осип Демчук
Сотник
Загальна інформація
Народження	1 січня 1888(1888-01-01) м. Сокаль,  Австро-Угорщина
Смерть	25 жовтня 1965(1965-10-25) (77 років) м. Орлеан,  Франція
Військова служба
Приналежність	ЗУНР
Вид ЗС	УСС  УГА
Командування
5 бригада УГА

Життєпис

Осип Демчук народився в сім'ї корінних сокальців Осипа та Марії Демчуків. Крім сина Осипа, в них були ще три дочки: Софія, Агафія і Юлія. Родина мешкала в Сокалі, на вулиці Українській (нинішня назва), 42. 1904 року Осип-молодший вступив на юридичний факультет Львівського університету. 1910 року здобув ступінь магістра права і став провадити адвокатську практику в Сокалі. У 1907-му Демчук обійняв посаду писаря повітового товариства «Січ» у Сокалі. У 1910—1911 роках він керував заснуванням осередків «Січі» на Сокальщині.

1913 року проголошено створення українського військового товариства «Українські січові стрільці». Протягом кількох місяців осередки товариства поширилися по всій Галичині. Сокальський повітовий осередок очолювали Осип Демчук і Осип Семенюк.

У 1914 р. Осип Семенюк та Осип Демчук на основі австрійського підручника «Dienstreglement I» написали й видали «Правильник піхотинця» який містив 17 розділів, у яких регламентувалися правила внутрішньої служби, підготовки до бою, а також методика ведення бою всіма підрозділами піхоти. Це видання мало велике значення не тільки у військовому, але й у соціально-політичному та мовному плані для нації, що знову забажала стати державною.

Восени 1916 року, після окупації Галичини російською армією внаслідок відомого прориву Брусилова, Осип Демчук потрапив на Волинь і вчителював в с. Машів (тепер Любомльський район). Ця невелика частина Волині в районі Ковеля залишилась незайнятою росіянами. Деякі думки про цей період збереглись в листі О. Демчука до редакції «Вісника СВУ» (журнал, який видавав у Відні Союз визволення України) від 3 березня 1917 року:

1. Мати — Марія Демчук (до шлюбу Караван; 1864—1946).
2. Сестра Софія.
3. Сестра Агафія у 1918—1919 роках працювала телефоністкою на залізничній станції у Сокалі разом із нареченим — Олексієм Кутинським, за часів ЗУНР начальником станції. 1919 року їх обох мобілізували в УГА. Перебувши полон у денікінців і перехворівши на тиф, Агафія взяла шлюб із Олексієм у Білій Церкві під час бойових дій з більшовиками. Померла в Сокалі.
4. Сестра Юлія. 1926 року взяла шлюб з Осипом Мельниковичем (1893—1980), колишнім вояком УГА). 1943 року разом із ним і дочкою Дарією перебралася до Польщі, невдовзі — до Австрії. 1948 Осип переїхав до Франції, а у 1950-му до нього приєдналися дружина і дочка.
5. Дружина — Осипа Демчук (до шлюбу Ліскевич).

Ушанування

• 22 січня 2020 року в Сокалі відкрито меморіальну дошку, присвячену Осипові Демчуку.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 1 травня 2020. Процитовано 31 березня 2020.
2. Р. Коваль. Михайло Гаврилко і стеком, і шаблею.— К.: Історичний клуб «Холодний яр», 2011, 472 с. С.377—378
3. ЦДАВОУУ. — Ф. 4405. — Оп.1. — Спр.22. — Арк.191. Оригінал. Рукопис.
4. Енциклопедія Української Галицької Армії, т. 5 с. 111
5. . Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 31 березня 2020.
6. М. Г. Палієнко, І. В. Срібняк. «ДОЛЯ ЛЮДИНИ НА ТЛІ ЕПОХИ: ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ОСИПА МЕЛЬНИКОВИЧА». Інститут всесвітньої історії Національної академії наук України. Серія «Історичні науки», 2015

Посилання

• Лицарі ідеї і чину [ 19 квітня 2014 у Wayback Machine.]
• Михайло Грузов і його колекція україніки [ 21 листопада 2021 у Wayback Machine.]
• Становлення стрілецького руху в Східній Галичині напередодні Першої світової війни [ 22 липня 2011 у Wayback Machine.]
• Р. Коваль «Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею» [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Лицарі ідеї і чину. Фото О. Демчука [ 19 квітня 2014 у Wayback Machine.]
• Сокальщина. Книга пам'яті України. 1914—1990
• Анатолій Покотюк. «Демчук Осип». Енциклопедія Сучасної України