Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ця стаття містить фрагменти іноземною мовою. |
«Орлеанська діва» (фр. La Pucelle d'Orléans) — сатирична пародійна поема Вольтера, де події життя національної героїні (тоді ще не канонізованої) Жанни д'Арк представлені в бурлескному жанрі, настільки ж іронічно зображені французькі лицарі і церква.
Видана анонімно, «Діва» стала одним з найпопулярніших непідцензурних творів Вольтера, здобула популярність і за межами Франції як зразок скептично-іронічного «вільнодумства» XVIII століття. «Орлеанська діва» була однією з улюблених книг молодого Пушкіна, він наслідував її в «Руслані і Людмилі», почав її переклад, а згодом присвятив «злочинній поемі» свій останній твір, досить критичний на адресу Вольтера.
Незважаючи на заборони, «Орлеанська діва» читалася в широких верствах освіченої публіки і була найпопулярнішим тогочасним твором про Жанну д'Арк.
Створення та публікація
Згідно з авторською передмовою (під ім'ям «Апулея Ризорія Бенедиктинця», лат. risorius — «сміхотливий»), Вольтер почав писати «Орлеанську діву» біля 1730 року. За свідченнями сучасників, задум виник у нього у відповідь на пропозицію одного зі знайомих краще викласти тему створеної в середині XVII століття поеми Жана Шаплена «Незаймана, або Звільнена Франція: героїчна поема». Поема Шаплена, наповнена філософськими міркуваннями, була засуджена сучасниками і нащадками як еталон бездарного і нудного твору. Вольтер вирішив спародіювати Шаплена не для легального друку, однак робота протікала повільно й залишилася незавершеною. Відомо, що автор планував поповнити відомий нам текст ще новими епізодами, але так і не реалізував плану повністю.
За життя автора «Орлеанська діва» друкувалася анонімно у різних країнах Європи (за списками різної якості). Перше анонімне видання вийшло у Франкфурті в 1755 році; це видання, що містить численні спотворення і вигадані іншим автором еротичні епізоди, обурило Вольтера, на що він згодом спеціально вказав у передмові до поеми. Існує точка зору, що ці фрагменти все ж належали Вольтеру, але він вирішив таким чином від них відректися, «очистивши» текст. У 1756 році в Парижі вийшло друге підпільне анонімне видання, також не цілком достовірним текстом. Авторизованим вважається видання 1762 року в Женеві (неодноразово перевидавалося), на якому Вольтер також не вказав свого імені з міркувань обережності. Крім того, списки поеми, що відносяться до різних редакцій, охоче поширювалися самим автором серед письменників та філософів, а також кореспондентів із найвищих класів суспільства. У передмові від імені «Апулея Ризорія» Вольтер говорить, посилаючись на свого шанувальника, прусського короля Фрідріха Великого: Незважаючи на те, що в женевському виданні Вольтер пом'якшив сатиру на духовенство, а в передмові помітив, що його поема поступається (в тому числі і в релігійному відношенні) сміливості італійських поетів Пульчи та Аріосто та раблезіанським непристойностям, відразу ж після його виходу «Орлеанська діва» була внесена Римсько-католицькою церквою в «Індекс заборонених книг». Протягом XVIII—XIX ст. в різних країнах «Орлеанська діва» також неодноразово піддавалася цензурним заборонам, її видання конфісковувались і спалювалися.
Сюжет
Вольтер травестує сюжет діви-воїтельки, випинаючи його еротичний підтекст — «під спідницею» Жанни зберігається «ключ від взятого в облогу Орлеана і від доль всієї Франції». Вороги Франції полюють за цнотою Жанни, не відстають від них у розпусті і французькі служителі, що оточують Жанну; вона дає їм відсіч то за допомогою кулаків, як сільська дівчина, то користуючись різними хитрощами.
Примітки
- Французское pucelle («девственница») в классическом языке — сниженное слово по сравнению с vierge («дева»); тем не менее, в средневековую эпоху обычным эпитетом Жанны было именно La Pucelle, и так она называется в апологетических сочинениях, в том числе в пародируемой Вольтером поэме Шаплена.
- Voltaire, p.14
- Schlosser, p.265
- Schlosser, p.264
- Heimann, p.13
Література
- Espinasse, Francis (2004). Life of Volatire. Kessinger Publishing. .
- Heimann, Nora M. (2005). Joan of Arc in French Art and Culture (1700—1855). Ashgate Publishing, Ltd.. .
- Schlosser, Christoph Friedrich (1843). History of the Eighteenth Century and of the Nineteenth Till the Overthrow of the French Empire With Particular Reference to Mental Cultivation and Progress. Chapman and Hall.
- Standish, Frank Hall (1821). The Life of Voltaire. Andrews J..
- Voltaire (1843). A Philosophical Dictionary. W. Dugdale.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya mistit neperekladeni fragmenti inozemnoyu movoyu Vi mozhete dopomogti proyektu pereklavshi yih ukrayinskoyu Orleanska diva fr La Pucelle d Orleans satirichna parodijna poema Voltera de podiyi zhittya nacionalnoyi geroyini todi she ne kanonizovanoyi Zhanni d Ark predstavleni v burlesknomu zhanri nastilki zh ironichno zobrazheni francuzki licari i cerkva Pershe avtorizovane zhenevske vidannya 1762 Frontispis i pochatok Pisni pershoyi Vidana anonimno Diva stala odnim z najpopulyarnishih nepidcenzurnih tvoriv Voltera zdobula populyarnist i za mezhami Franciyi yak zrazok skeptichno ironichnogo vilnodumstva XVIII stolittya Orleanska diva bula odniyeyu z ulyublenih knig molodogo Pushkina vin nasliduvav yiyi v Ruslani i Lyudmili pochav yiyi pereklad a zgodom prisvyativ zlochinnij poemi svij ostannij tvir dosit kritichnij na adresu Voltera Nezvazhayuchi na zaboroni Orleanska diva chitalasya v shirokih verstvah osvichenoyi publiki i bula najpopulyarnishim togochasnim tvorom pro Zhannu d Ark Stvorennya ta publikaciyaZgidno z avtorskoyu peredmovoyu pid im yam Apuleya Rizoriya Benediktincya lat risorius smihotlivij Volter pochav pisati Orleansku divu bilya 1730 roku Za svidchennyami suchasnikiv zadum vinik u nogo u vidpovid na propoziciyu odnogo zi znajomih krashe viklasti temu stvorenoyi v seredini XVII stolittya poemi Zhana Shaplena Nezajmana abo Zvilnena Franciya geroyichna poema Poema Shaplena napovnena filosofskimi mirkuvannyami bula zasudzhena suchasnikami i nashadkami yak etalon bezdarnogo i nudnogo tvoru Volter virishiv sparodiyuvati Shaplena ne dlya legalnogo druku odnak robota protikala povilno j zalishilasya nezavershenoyu Vidomo sho avtor planuvav popovniti vidomij nam tekst she novimi epizodami ale tak i ne realizuvav planu povnistyu Za zhittya avtora Orleanska diva drukuvalasya anonimno u riznih krayinah Yevropi za spiskami riznoyi yakosti Pershe anonimne vidannya vijshlo u Frankfurti v 1755 roci ce vidannya sho mistit chislenni spotvorennya i vigadani inshim avtorom erotichni epizodi oburilo Voltera na sho vin zgodom specialno vkazav u peredmovi do poemi Isnuye tochka zoru sho ci fragmenti vse zh nalezhali Volteru ale vin virishiv takim chinom vid nih vidrektisya ochistivshi tekst U 1756 roci v Parizhi vijshlo druge pidpilne anonimne vidannya takozh ne cilkom dostovirnim tekstom Avtorizovanim vvazhayetsya vidannya 1762 roku v Zhenevi neodnorazovo perevidavalosya na yakomu Volter takozh ne vkazav svogo imeni z mirkuvan oberezhnosti Krim togo spiski poemi sho vidnosyatsya do riznih redakcij ohoche poshiryuvalisya samim avtorom sered pismennikiv ta filosofiv a takozh korespondentiv iz najvishih klasiv suspilstva U peredmovi vid imeni Apuleya Rizoriya Volter govorit posilayuchis na svogo shanuvalnika prusskogo korolya Fridriha Velikogo Nezvazhayuchi na te sho v zhenevskomu vidanni Volter pom yakshiv satiru na duhovenstvo a v peredmovi pomitiv sho jogo poema postupayetsya v tomu chisli i v religijnomu vidnoshenni smilivosti italijskih poetiv Pulchi ta Ariosto ta rablezianskim nepristojnostyam vidrazu zh pislya jogo vihodu Orleanska diva bula vnesena Rimsko katolickoyu cerkvoyu v Indeks zaboronenih knig Protyagom XVIII XIX st v riznih krayinah Orleanska diva takozh neodnorazovo piddavalasya cenzurnim zaboronam yiyi vidannya konfiskovuvalis i spalyuvalisya SyuzhetGravyura do HIT sho ce Volter travestuye syuzhet divi voyitelki vipinayuchi jogo erotichnij pidtekst pid spidniceyu Zhanni zberigayetsya klyuch vid vzyatogo v oblogu Orleana i vid dol vsiyeyi Franciyi Vorogi Franciyi polyuyut za cnotoyu Zhanni ne vidstayut vid nih u rozpusti i francuzki sluzhiteli sho otochuyut Zhannu vona daye yim vidsich to za dopomogoyu kulakiv yak silska divchina to koristuyuchis riznimi hitroshami PrimitkiFrancuzskoe pucelle devstvennica v klassicheskom yazyke snizhennoe slovo po sravneniyu s vierge deva tem ne menee v srednevekovuyu epohu obychnym epitetom Zhanny bylo imenno La Pucelle i tak ona nazyvaetsya v apologeticheskih sochineniyah v tom chisle v parodiruemoj Volterom poeme Shaplena Voltaire p 14 Schlosser p 265 Schlosser p 264 Heimann p 13LiteraturaEspinasse Francis 2004 Life of Volatire Kessinger Publishing ISBN 141792151X Heimann Nora M 2005 Joan of Arc in French Art and Culture 1700 1855 Ashgate Publishing Ltd ISBN 0754650855 Schlosser Christoph Friedrich 1843 History of the Eighteenth Century and of the Nineteenth Till the Overthrow of the French Empire With Particular Reference to Mental Cultivation and Progress Chapman and Hall Standish Frank Hall 1821 The Life of Voltaire Andrews J Voltaire 1843 A Philosophical Dictionary W Dugdale