Олексієнко Володимир Тадейович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Олексієнко.

Володимир Тадейович Олексієнко (13 серпня 1918, с. Ставище, нині — Житомирська область, Попільнянський район — 19 вересня 1995, м. Київ) — український актор. Заслужений артист УРСР (1976). Нагороджений медалями.

Володимир Олексієнко
Ім'я при народженні	Володимир Тадейович Олексієнко
Народився	13 серпня 1918(1918-08-13)^[1]^[2] Ставище
Помер	19 вересня 1995(1995-09-19)^[1]^[2] (77 років) Київ, Україна^[2]
Поховання	Байкове кладовище
Національність	українець
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор
Роки діяльності	1948—1995
IMDb	nm0017939
Нагороди та премії

Життєпис

Народився 13 серпня 1918 року. Учасник радянсько-фінської та німецько-радянської війн.

Закінчив театральну студію Київського українського драматичного театру ім. І. Франка (1948).

Виступав на сцені Житомирського обласного музично-драматичного театру, Київського театру юного глядача. З 1968 року був актором Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

В кіно працював з 1957 року. Зіграв близько ста ролей, переважно другого плану та епізодичних.

Був членом Спілки кінематографістів України.

Помер 19 вересня 1995 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Нагороди

• Медаль «За бойові заслуги» (1945).
• Орден Вітчизняної війни II ступеню (1985).
• Медаль «За оборону Ленінграда».
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

Фільмографія

• «Повість про Пташкіна» (1964, пожежник),
• «Великі клопоти через маленького хлопчика» (1967, старшина міліції),
• «Білі хмари» (1968, Луценко),
• «Повість про чекіста» (1969, Остапчук),
• «Шлях до серця» (1970, хворий),
• «Назвіть ураган „Марією“» (1970, Яремчук),
• (1970, машиніст),
• «Тронка» (1971, Горпищенко),
• (1971, Артеменко),
• «Осяяння» (Шептун),
• (голова колгоспу),
• (майстер),
• «За твою долю» (дід Нечипір),
• «Пропала грамота» (1972, дід),
• «Віра, Надія, Любов» (1972, похилий працівник),
• «Повість про жінку» (1973, Крайниченко),
• «Ні пуху, ні пера» (1973, Олексій Іванович),
• «До останньої хвилини» (1973, Политуха),
• «Важкі поверхи» (1974, Соков),
• «Гуси-лебеді летять» (1974, дід Дем'ян),
• «Як гартувалась сталь» (1975, куркуль),
• «Дума про Ковпака» (1973—1976, Паливода),
• «Канал» (1975, Македон Здибай),
• «Тривожний місяць вересень» (1976, Глумський),
• «Час — московський» (1976, бухгалтер),
• «Солдатки» (1977, дід Карпо),
• «Шлях до Софії» (1978, російський солдат),
• «Наталка Полтавка» (1978, відставний солдат),
• «Багряні береги» (1979),
• «Два дні на початку грудня» (1981),
• (1981, Гомоляка)
• «В бій ідуть самі „старі“» (1973, солдат),
• «Там вдалині, за рікою» (1975),
• «Спогад»,
• ,
• «Підпільний обком діє» (1978),
• «Етюди про Врубеля» (1989),
• «Гори димлять» (1989),
• «Нині прослався син людський»,
• «Посилка для Маргарет Тетчер» (1990),
• «Козаки йдуть» (1991),
• «Щастя Никифора Бубнова»,
• «Ізгой»/«Пам'ятай» (1990, дід),
• «Із житія Остапа Вишні» (1991),
• «Людське щастя» (1992),
• «Сад Гетсиманський» (1993) та ін.

Примітки

1. Filmportal.de — 2005.
   d:Track:Q15706812
2. Catalog of the German National Library
   d:Track:Q23833686

Література

• Спілка кінематографістів України: довідкове видання / редкол.: Т. В. Левчук (відп. ред.) та ін.; вступ. ст.: Н. М. Капельгородської, А. І. Щербака; авт.-упоряд.: Н. М. Капельгородська, Є. С. Глущенко, Є. Н. Махтіна. — Київ : Мистецтво, 1985. — С. 114—115.
• Кино: Энциклопедический словарь / Ред. С. И. Юткевич. — М.: Советская энциклопедия, 1987. — С. 305.(рос.)

Посилання

• Олексієнко Володимир на сайті IMDb (англ.)
• Биографии. Владимир Алексеенко (Володимир Олексієнко) (рос.)