Микола Степанович Нікітченко (17 грудня 1901, Стародуб — 1975, Москва) — радянський воєначальник, генерал-майор.
Микола Степанович Нікітченко | |
---|---|
Народження | 17 грудня 1901 Стародуб |
Смерть | 1975 Москва |
Національність | українець |
Країна | СРСР |
Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
Роки служби | 1918–1952 |
Партія | КПРС |
Звання | Генерал-майор |
Війни / битви | Громадянська війна в Росії Радянсько-німецька війна |
Нагороди |
Біографія
Народився 17 грудня 1901 року в місті Стародубі Чернігівської губернії (нині Брянської області). У Червоній Армії з жовтня 1918 року. Учасник Громадянської війни в Росії.
В 1922 році закінчив 27-ті Орловські піхотно-кулеметні командні курси, в 1925 році — повторне відділення комскладу при Московській піхотної школі імені М. Ю. Ашенбренера, і 1934 році — два курси вечірньої Військової академії РСЧА імені М. В. Фрунзе. Був на викладацькій роботі. З липня 1940 року — начальник Камишловського піхотного училища.
На початку німецько-радянської війни полковник Нікітченко з липня 1941 року сформував Уфимське піхотне училище, виконав велику роботу з організації навчального процесу, підготовці кадрів комскладу для діючої армії. З березня 1942 року командував 210-ю курсантською стрілецької бригадою, сформованою на базі піхотного училища в Башкирії.
У 15 серпня 1942 року вступив в командування 226-ю стрілецькою дивізією, яка прибула в місто Бугуруслан на укомплектування. Наприкінці вересня дивізія відбула під Сталінград. Після прибуття 18 жовтня 1942 року вона була включена до складу 66-ї армії Донського фронту. З 24 жовтня 1942 року по 2 лютого 1943 року брала участь в наступальних операціях проти німців під Сталінградом.
У січні, початку лютого 1943 року в ході операції «Кільце» 226-та стрілецька дивізія під командуванням Нікітченка, долаючи впертий опір противника, форсувала річку і 2 лютого повністю звільнила територію Сталінградського тракторного заводу. За проявлені доблесть і мужність при нанесенні противнику великих втрат у живій силі і техніці, прорив оборони в районі МТФ і оволодіння Сталінградським тракторним заводом, наказом народного комісаріату оборони СРСР № 202 від 4 травня 1943 року 226-та стрілецька дивізія була перетворена в 95-ту гвардійську стрілецьку дивізію, а полковник Нікітченко нагороджений орденом Червоного Прапора.
Після Сталінградської битви дивізія була виведена в резерв Ставки ВГК, потім брала участь у важких оборонних боях у Курській битві, в серпні — в Бєлгородсько-Харківській наступальній операції. За відзнаки в боях по звільненню Полтави наказом Верховного головнокомандувача від 23 вересня 1943 року дивізії було присвоєно почесне найменування «Полтавська», а генерал-майор Нікітченко нагороджений орденом Кутузова II ступеня. Потім, продовжуючи наступ, частини дивізії відвоювали Кременчук, брали участь в битві за Дніпро. За форсування Дніпра південніше Кременчука і розширення плацдарму на правому березі річки Нікітченко нагороджений другим орденом Червоного Прапора.
У листопаді він захворів і відправлений на лікування, потім в кінці січня 1944 року призначений начальником 5-го відділу Управління вузів ГУК НКО СРСР, він же заступник начальника управління по керівництву суворовськими училищами.
Після війни Микола Нікітченко в квітні 1946 року був призначений начальником 3-го відділу Управління вузів стрілецьких військ. З квітня 1948 року обіймав посаду начальника 4-го, потім з липня 1949 року — 3-го відділу Управління вузів стрілецьких військ. З січня 1950 року по серпень 1951 року був у розпорядженні ГУК (перебував на лікуванні), потім був призначений начальником курсу факультету заочного навчання Військової академії імені М. В. Фрунзе. З жовтня 1952 року в запасі.
Нагороди
Нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденом Кутузова II ступеня, медалями, а також іноземним орденом.
Вшанування пам'яті
На честь Миколи Нікітченка в Полтаві і Стародубі названі вулиці.
Примітки
- газета «Ленинский путь» від 3 рудня 1991 року[недоступне посилання з квітня 2019]
Література
- Сталинградская битва. Июль 1942 — февраль 1943: энциклопедия / под ред. М. М. Загорулько;
- Адм. Волг. обл., Волг. гос. Ун-т, Ин-т военной истории Мин. обор. РФ, ФГУК "Государственный историко-мемориальный музей-заповедник «Сталинградская битва». 2-е изд., испр. и доп. — Волгоград: Издатель, 2009. — 752.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mikola Stepanovich Nikitchenko 17 grudnya 1901 Starodub 1975 Moskva radyanskij voyenachalnik general major Mikola Stepanovich NikitchenkoNarodzhennya17 grudnya 1901 1901 12 17 StarodubSmert1975 1975 MoskvaNacionalnistukrayinecKrayina SRSROsvitaVijskova akademiya imeni M V FrunzeRoki sluzhbi1918 1952PartiyaKPRSZvannya General majorVijni bitviGromadyanska vijna v Rosiyi Radyansko nimecka vijnaNagorodiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Nikitchenko BiografiyaNarodivsya 17 grudnya 1901 roku v misti Starodubi Chernigivskoyi guberniyi nini Bryanskoyi oblasti U Chervonij Armiyi z zhovtnya 1918 roku Uchasnik Gromadyanskoyi vijni v Rosiyi V 1922 roci zakinchiv 27 ti Orlovski pihotno kulemetni komandni kursi v 1925 roci povtorne viddilennya komskladu pri Moskovskij pihotnoyi shkoli imeni M Yu Ashenbrenera i 1934 roci dva kursi vechirnoyi Vijskovoyi akademiyi RSChA imeni M V Frunze Buv na vikladackij roboti Z lipnya 1940 roku nachalnik Kamishlovskogo pihotnogo uchilisha Na pochatku nimecko radyanskoyi vijni polkovnik Nikitchenko z lipnya 1941 roku sformuvav Ufimske pihotne uchilishe vikonav veliku robotu z organizaciyi navchalnogo procesu pidgotovci kadriv komskladu dlya diyuchoyi armiyi Z bereznya 1942 roku komanduvav 210 yu kursantskoyu strileckoyi brigadoyu sformovanoyu na bazi pihotnogo uchilisha v Bashkiriyi U 15 serpnya 1942 roku vstupiv v komanduvannya 226 yu strileckoyu diviziyeyu yaka pribula v misto Buguruslan na ukomplektuvannya Naprikinci veresnya diviziya vidbula pid Stalingrad Pislya pributtya 18 zhovtnya 1942 roku vona bula vklyuchena do skladu 66 yi armiyi Donskogo frontu Z 24 zhovtnya 1942 roku po 2 lyutogo 1943 roku brala uchast v nastupalnih operaciyah proti nimciv pid Stalingradom U sichni pochatku lyutogo 1943 roku v hodi operaciyi Kilce 226 ta strilecka diviziya pid komanduvannyam Nikitchenka dolayuchi vpertij opir protivnika forsuvala richku i 2 lyutogo povnistyu zvilnila teritoriyu Stalingradskogo traktornogo zavodu Za proyavleni doblest i muzhnist pri nanesenni protivniku velikih vtrat u zhivij sili i tehnici proriv oboroni v rajoni MTF i ovolodinnya Stalingradskim traktornim zavodom nakazom narodnogo komisariatu oboroni SRSR 202 vid 4 travnya 1943 roku 226 ta strilecka diviziya bula peretvorena v 95 tu gvardijsku strilecku diviziyu a polkovnik Nikitchenko nagorodzhenij ordenom Chervonogo Prapora Pislya Stalingradskoyi bitvi diviziya bula vivedena v rezerv Stavki VGK potim brala uchast u vazhkih oboronnih boyah u Kurskij bitvi v serpni v Byelgorodsko Harkivskij nastupalnij operaciyi Za vidznaki v boyah po zvilnennyu Poltavi nakazom Verhovnogo golovnokomanduvacha vid 23 veresnya 1943 roku diviziyi bulo prisvoyeno pochesne najmenuvannya Poltavska a general major Nikitchenko nagorodzhenij ordenom Kutuzova II stupenya Potim prodovzhuyuchi nastup chastini diviziyi vidvoyuvali Kremenchuk brali uchast v bitvi za Dnipro Za forsuvannya Dnipra pivdennishe Kremenchuka i rozshirennya placdarmu na pravomu berezi richki Nikitchenko nagorodzhenij drugim ordenom Chervonogo Prapora U listopadi vin zahvoriv i vidpravlenij na likuvannya potim v kinci sichnya 1944 roku priznachenij nachalnikom 5 go viddilu Upravlinnya vuziv GUK NKO SRSR vin zhe zastupnik nachalnika upravlinnya po kerivnictvu suvorovskimi uchilishami Pislya vijni Mikola Nikitchenko v kvitni 1946 roku buv priznachenij nachalnikom 3 go viddilu Upravlinnya vuziv strileckih vijsk Z kvitnya 1948 roku obijmav posadu nachalnika 4 go potim z lipnya 1949 roku 3 go viddilu Upravlinnya vuziv strileckih vijsk Z sichnya 1950 roku po serpen 1951 roku buv u rozporyadzhenni GUK perebuvav na likuvanni potim buv priznachenij nachalnikom kursu fakultetu zaochnogo navchannya Vijskovoyi akademiyi imeni M V Frunze Z zhovtnya 1952 roku v zapasi Pomer u 1975 roci v MoskviNagorodiNagorodzhenij ordenom Lenina chotirma ordenami Chervonogo Prapora ordenom Kutuzova II stupenya medalyami a takozh inozemnim ordenom Vshanuvannya pam yatiNa chest Mikoli Nikitchenka v Poltavi i Starodubi nazvani vulici Primitkigazeta Leninskij put vid 3 rudnya 1991 roku nedostupne posilannya z kvitnya 2019 LiteraturaStalingradskaya bitva Iyul 1942 fevral 1943 enciklopediya pod red M M Zagorulko Adm Volg obl Volg gos Un t In t voennoj istorii Min obor RF FGUK Gosudarstvennyj istoriko memorialnyj muzej zapovednik Stalingradskaya bitva 2 e izd ispr i dop Volgograd Izdatel 2009 752