Немодлинське князівство (пол. Księstwo Niemodlińskie) або в чесько-німецькій традиції Фалькенберзьке князівство (нім. Herzogtum Falkenberg; чеськ. Falkenberské knížectví) — історичне удільне Сілезьке князівство зі столицею в Фалькенберзі (Немодлині), що існувало на території сучасної Верхній Сілезії в 1313—1742 роках. Виникло в пізній період поділу самостійних Сілезьких князівств, в якому правили князі з Опольської гілки династії Сілезьких П'ястів.
Немодлинське князівство | |
Герб | |
Немодлинське князівство у Вікісховищі |
Історія
Самостійне Немодлинське князівство постало 1313 року в результаті поділу володінь князя Опольського Болеслава I між його синами. Старший син Болько Першородний посів Немодлинську і Велюнську землю, а молодші брати Больку II та Альберту отримали Опольське князівство. Болько Першородний також був опікуном своїх молодших братів до 1323 року, коли вони були визнані повнолітніми.
1336 року Болько Першородний викупив в короля Богемії за 2 000 гривень Прудницьке князівство. Після смерті Болька Першородного в 1362/1365 р. його володіння успадкували три його сини: Болько II, Венцеслав і Генрик. Після смерті Болька II у 1367/1368 році Немодлинським князівством продовжували керувати його молодші брати - князі Венцеслав та Генрик. З 1369 після смерті бездітного Венцеслава князівством став одноосібно керувати його молодший брат Генрик.
Близько 1370 року Генрик I уклав угоду про успадкування з його найближчими родичами, князями Больком III Опольським і Володиславом ІІ Опольським (королем-намісником Руси). Ця угода була затверджена імператором Карлом IV Люксембурзьким у березні 1372 року.
Незважаючи на це, після смерті Генрика I, 1382 року імператор Венцеслав IV Люксембурзький забрав князівство собі на правах сюзерена і вирішив передати його за викуп своєму союзнику Премиславу I, князю Тешинському. Однак через спротив князів Опольських у 1383 він змушений був змінити своє рішення. Землі Генрика I були розділені між Володиславом ІІ Опольчиком (Ґлоґувське та Прудницьке князівство) та синами Болька III (Немодлинське князівство).
З 1383 року Немодлинське, Опольське і Стрілецьке князівства знаходилися в спільному володінні синів князя Болька III Опольського - князів-братів Болька IV Опольського, Генрика II Немодлинського і Бернарда Немодлинського.
З 1401 року Бернард володів містом Олісно, у 1420-1424 роках - містами Прудник і Ґлоґувек, у 1434-1450 роках - Ключборком.
Бездітний, як більшість Немодлинських князів, Бернард Немодлинський в 1450 передав Немодлинське князівство своєму племіннику Больку V Гуситу, який помер через 10 років, також не залишивши спадкоємців. Князівство перейшло до молодшого брата Болька V, князя Миколи I Опольського, володіння якого у 1476 році успадковували його сини Людвик Опольський, Іван II Добрий та Микола II Немодлинський.
Людвик помер у тому ж році, а два брати розділили між собою батьківські володіння. Іван ІІ Добрий отримав Опольське, Стрілецьке та Бреґське князівства, а Микола II - Немодлинське князівство. Цей поділ, однак, був лише формальним, тому що обидва брати, як і раніше, продовжували спільно управляти батьківськими землями.
1497 року останній самостійний Немодлинський князь Микола II був обезголовлений в місті Ниса за наказом генерального намісника Сілезії, князя Казимира II Тешинського.
Князь Ян II Добрий помер у 1532 році, не залишивши спадкоємців, після чого Опольсько-Ратиборське князівство стало спадковим (імедіатним) князівством та частиною земель Богемської корони. Богемські королі згодом неодноразово передавали його у тимчасове володіння: у різні роки ним володіли Трансільванські князі Заполля та Баторії, з 1645 до 1666 року перебувало під владою королівського будинку Ваз.
Резиденцією Немодлинських князів був замок у Немодлині. 1742 року Немодлинське князівство було анексовано та включено до складу Пруссії. Герцогство Фалькенберг у Пруссії втратило свою автономію близько 1830 року, але деякі права залишалися до до 1945 року.
Немодлинські князі
- Болько І Немодлинський (1313–1365), син Болька Опольського
- Болько II Немодлинський (1365–1368), син Болька І Немодлинського
- Венцеслав Немодлинський (1365–1369), син Болька І Немодлинського
- Генрик І Немодлинський (1365–1382), син Болька І Немодлинського
- Генрик ІІ Немодлинський (1382―1394), син Болька III Опольського
- Болько IV Опольський (1382―1400), син Болька III Опольського
- Бернард Немодлинський (1382―1450), син Болька III Опольського
- Болько V Гусит (1450―1460), син Болька IV Опольського
- Микола I Опольський (1460―1476), син Болька IV Опольського
- Людовик Опольський (1476), син Миколи I Опольського
- Микола IІ Немодлинський (1476—1497), син Миколи I Опольського
- Іван ІІ Добрий (1476, 1497—1521), син Миколи I Опольського, князь Опольсько-Ратиборський (1521—1532).
З 1521 року Немодлинське князівство увійшло до складу єдиного Опольсько-Ратиборського князівства.
Джерела
- Hugo Weczerka (Hg.): Handbuch der historischen Stätten Schlesien. Stuttgart 1977,
- Rudolf Žáček: Dějiny Slezska v datech. Praha 2004, S. 415.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nemaye perevirenih versij ciyeyi storinki jmovirno yiyi she ne pereviryali na vidpovidnist pravilam proektu Nemodlinske knyazivstvo pol Ksiestwo Niemodlinskie abo v chesko nimeckij tradiciyi Falkenberzke knyazivstvo nim Herzogtum Falkenberg chesk Falkenberske knizectvi istorichne udilne Silezke knyazivstvo zi stoliceyu v Falkenberzi Nemodlini sho isnuvalo na teritoriyi suchasnoyi Verhnij Sileziyi v 1313 1742 rokah Viniklo v piznij period podilu samostijnih Silezkih knyazivstv v yakomu pravili knyazi z Opolskoyi gilki dinastiyi Silezkih P yastiv Nemodlinske knyazivstvo Gerb Nemodlinske knyazivstvo u Vikishovishi IstoriyaSamostijne Nemodlinske knyazivstvo postalo 1313 roku v rezultati podilu volodin knyazya Opolskogo Boleslava I mizh jogo sinami Starshij sin Bolko Pershorodnij posiv Nemodlinsku i Velyunsku zemlyu a molodshi brati Bolku II ta Albertu otrimali Opolske knyazivstvo Bolko Pershorodnij takozh buv opikunom svoyih molodshih brativ do 1323 roku koli voni buli viznani povnolitnimi 1336 roku Bolko Pershorodnij vikupiv v korolya Bogemiyi za 2 000 griven Prudnicke knyazivstvo Pislya smerti Bolka Pershorodnogo v 1362 1365 r jogo volodinnya uspadkuvali tri jogo sini Bolko II Venceslav i Genrik Pislya smerti Bolka II u 1367 1368 roci Nemodlinskim knyazivstvom prodovzhuvali keruvati jogo molodshi brati knyazi Venceslav ta Genrik Z 1369 pislya smerti bezditnogo Venceslava knyazivstvom stav odnoosibno keruvati jogo molodshij brat Genrik Gerb Nemodlinskogo knyazivstva Blizko 1370 roku Genrik I uklav ugodu pro uspadkuvannya z jogo najblizhchimi rodichami knyazyami Bolkom III Opolskim i Volodislavom II Opolskim korolem namisnikom Rusi Cya ugoda bula zatverdzhena imperatorom Karlom IV Lyuksemburzkim u berezni 1372 roku Nezvazhayuchi na ce pislya smerti Genrika I 1382 roku imperator Venceslav IV Lyuksemburzkij zabrav knyazivstvo sobi na pravah syuzerena i virishiv peredati jogo za vikup svoyemu soyuzniku Premislavu I knyazyu Teshinskomu Odnak cherez sprotiv knyaziv Opolskih u 1383 vin zmushenij buv zminiti svoye rishennya Zemli Genrika I buli rozdileni mizh Volodislavom II Opolchikom Gloguvske ta Prudnicke knyazivstvo ta sinami Bolka III Nemodlinske knyazivstvo Z 1383 roku Nemodlinske Opolske i Strilecke knyazivstva znahodilisya v spilnomu volodinni siniv knyazya Bolka III Opolskogo knyaziv brativ Bolka IV Opolskogo Genrika II Nemodlinskogo i Bernarda Nemodlinskogo Z 1401 roku Bernard volodiv mistom Olisno u 1420 1424 rokah mistami Prudnik i Gloguvek u 1434 1450 rokah Klyuchborkom Bezditnij yak bilshist Nemodlinskih knyaziv Bernard Nemodlinskij v 1450 peredav Nemodlinske knyazivstvo svoyemu pleminniku Bolku V Gusitu yakij pomer cherez 10 rokiv takozh ne zalishivshi spadkoyemciv Knyazivstvo perejshlo do molodshogo brata Bolka V knyazya Mikoli I Opolskogo volodinnya yakogo u 1476 roci uspadkovuvali jogo sini Lyudvik Opolskij Ivan II Dobrij ta Mikola II Nemodlinskij Lyudvik pomer u tomu zh roci a dva brati rozdilili mizh soboyu batkivski volodinnya Ivan II Dobrij otrimav Opolske Strilecke ta Bregske knyazivstva a Mikola II Nemodlinske knyazivstvo Cej podil odnak buv lishe formalnim tomu sho obidva brati yak i ranishe prodovzhuvali spilno upravlyati batkivskimi zemlyami 1497 roku ostannij samostijnij Nemodlinskij knyaz Mikola II buv obezgolovlenij v misti Nisa za nakazom generalnogo namisnika Sileziyi knyazya Kazimira II Teshinskogo Knyaz Yan II Dobrij pomer u 1532 roci ne zalishivshi spadkoyemciv pislya chogo Opolsko Ratiborske knyazivstvo stalo spadkovim imediatnim knyazivstvom ta chastinoyu zemel Bogemskoyi koroni Bogemski koroli zgodom neodnorazovo peredavali jogo u timchasove volodinnya u rizni roki nim volodili Transilvanski knyazi Zapollya ta Batoriyi z 1645 do 1666 roku perebuvalo pid vladoyu korolivskogo budinku Vaz Rezidenciyeyu Nemodlinskih knyaziv buv zamok u Nemodlini 1742 roku Nemodlinske knyazivstvo bulo aneksovano ta vklyucheno do skladu Prussiyi Gercogstvo Falkenberg u Prussiyi vtratilo svoyu avtonomiyu blizko 1830 roku ale deyaki prava zalishalisya do do 1945 roku Nemodlinski knyaziBolko I Nemodlinskij 1313 1365 sin Bolka Opolskogo Bolko II Nemodlinskij 1365 1368 sin Bolka I Nemodlinskogo Venceslav Nemodlinskij 1365 1369 sin Bolka I Nemodlinskogo Genrik I Nemodlinskij 1365 1382 sin Bolka I Nemodlinskogo Genrik II Nemodlinskij 1382 1394 sin Bolka III Opolskogo Bolko IV Opolskij 1382 1400 sin Bolka III Opolskogo Bernard Nemodlinskij 1382 1450 sin Bolka III Opolskogo Bolko V Gusit 1450 1460 sin Bolka IV Opolskogo Mikola I Opolskij 1460 1476 sin Bolka IV Opolskogo Lyudovik Opolskij 1476 sin Mikoli I Opolskogo Mikola II Nemodlinskij 1476 1497 sin Mikoli I Opolskogo Ivan II Dobrij 1476 1497 1521 sin Mikoli I Opolskogo knyaz Opolsko Ratiborskij 1521 1532 Z 1521 roku Nemodlinske knyazivstvo uvijshlo do skladu yedinogo Opolsko Ratiborskogo knyazivstva DzherelaHugo Weczerka Hg Handbuch der historischen Statten Schlesien Stuttgart 1977 ISBN 3 520 31601 3 Rudolf Zacek Dejiny Slezska v datech Praha 2004 S 415 ISBN 80 7277 172 8