У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лісова Наталія В ячеславівна Лісова нар 21 лютого 1973 19730221 Львів

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лісова.

Наталія В'ячеславівна Лісова (нар. 21 лютого 1973(19730221), Львів) — українська актриса, театру та кіно, Заслужена артистка України (2017).

Лісова Наталія В'ячеславівна

Інші імена	Наталія Лісова
Народилася	21 лютого 1973(1973-02-21) (51 рік) Львів
Громадянство	Україна
Діяльність	актриса, драматург
Чоловік	, артист театру

Нагороди та премії
Заслужена артистка України

Життєпис

В 1995 — закінчила Вищий музичний інститут ім. М. Лисенка, вокальний факультет, акторський відділ. Викладач майстерності актора — народний артист України Федір Стригун, сценічна мова — народний артист України Святослав Максимчук.

З 1994 працює в Національному академічному українському драматичному театрі імені Марії Заньковецької (Львів). Актриса-експериментатор, окрім класичних ролей, експериментує із власними моно-виставами-проектами.

Актриса співпрацює з радіостанціями, Львівським телебачення, озвучила ряд аудіокниг. Читала в ефірі у програмі заслуженого журналіста України Зиновія Суходуба твори Павла Федюка, Ірини Вільде, Євгенії Божик, новели Стефаника. Має у доробку аудіозапис поезії молодої поетеси Оксани Максимчук «Лови». Записала казки Андерсена, Кіплінга для дітей з вадами зору, їх передали у бібліотеки для незрячих.

У 2011 році актриса випустила дві книжки — «Олена Теліга. Або-Або» та «Я — вогонь! Я — вихор!» У 2013 році вийшло два буклета — «Театр… Театр! Актор — Андрій Козак» та «Театр — калейдоскоп чуттів! Акторка — Наталя Лісова» авторства Н Лісової.

Відзнаки

2018 рік — лауреат премії 14 Міжнародного театрального фестивалю жіночої творчості ім. М.Заньковецької (м. Ніжин) «За переконливість втілення образу історичної особи»
2019 рік — лауреат премії 15 Міжнародного театрального фестивалю жіночої творчості ім. М.Заньковецької (м. Ніжин) — «найкраща жіноча роль».

Ролі

«Полліанна» — Ненсі; Комітет «Жіноча допомога»;
«Бояриня» Леся Українка — Дівчата-служебки;
«Вода життя» Валерій Шевчук — Людя;
«Гуцулка Ксеня» Ярослав Барнич — Марічка, молода дівчина, гуцулка; Гуцули та гуцулки;
«Державна зрада» Рей Лапіка — Катерина;
«Неаполь-місто попелюшок» Надія Ковалик — Емігранти;
«Ромео і Джульєтта в кінці листопада» — Олена;
«Невольник» Тарас Шевченко — Жінки-селянки;
«Назар Стодоля» — Служниці в Кичатого:;
«Історія коня» Лев Толстой — Хор;
«Олена Теліга. Або — або» — Олена Теліга;
«Диво-квітка» — Гарганелла;
«Ісус, син Бога живого» — Народні сцени;
«Король стрільців або Муза в офсайді» Іван Керницький — Гуцулка; Гурт спортовців-футболістів;
«Циліндр» Едуардо де Філіппо — жінки;
«Вій, вітерець!» Яніс Райніс — Цієпа, жінка 30 років; Звукотвори;
«Різдвяна ніч» — Жінки:;
«Украдене щастя» Іван Франко — І;
«Труффальдіно з Бергамо» Карло Гольдоні — Розпорядниця готелю;
«Сватання на Гончарівці» — Дівчата;
«Марія Заньковецька» Іван Рябокляч — Студенти, актори, селяни, музики;
«Мій Роден» — Каміла Клодель;
«За двома зайцями» — Устя, черевичниця;
«Мазепа» Юліуш Словацький — Покойова служба короля і воєводи:;
«Соло для мідних труб» Орест Огородник — Мітингувальники;
«Гайдамаки» Т. Шевченко — поет. слово;
«Ой радуся, земле» — колядниця;
«Маруся Чурай» Л. Костенко — міщанка;
«Згадайте, братія моя.» Т. Шевченко — душа;
«Ромео і Джульєтта» В. Шекспір — мамка;
«Безталанна» І. Карпенко-Карий — дівчина (спів, танець);
«Маклена Граса» М. Куліш — Маклена, Зброжекова;
«Новорічний ранок» — смерть, баба Яга;
«Дім божевільних» Є. Скарпетті — Кармелла;
«Коляда» — поетичне слово, колядниця;
«По щучому велінню» М. Кропивницький — Галька, циганка;
«Літо в Ноані» Я. Івашкевич — Огюстена;
«Світла моя муко» В.Симоненко — поетичне слово;
«На межі» Леся Українка — Аврелія;
«Ніч на полонині» О. Олесь — мавка;
«Пам'яті Руданського» — поетичне слово;
«Сейлемські відьми» А. Міллер — Бетті
«Кнок» Ж. Ромен — жінка у фіолетовому;
«Гамлет» В. Шекспір — бродячий актор;
«Звичайна горошина» В. Данилевич — принцеса Барбаринська;
«Хазяїн» І. Карпенко-Карий — Соня;
«Се ля ві» Н. Ковалик — Оля;
«Ісус, син Бога живого» В. Босович — гебрейка;
«Шаріка» Я. Барнич — Бейжіка;

«Пітер Пен» Д. Баррі — Нена; «Мадам Боварі» Г. Флобер — Фелісіте;

«Тригрошева опера» Б. Брехт — повія;
«У неділю рано зілля копала» О. Кобилянська — циганка, гуцулка;
«Моральність пані Дульської» Г. Запольська — Ганка;
«Цей дивний світ театру» М. Мітуа — Ніколь;
«Івона, принцеса Бургундська» В. Гомбрович — дама;
«Любий друг» Гі де Мопассан — Марі;
«Серенада для судженої» О. Пчілка, С. Мрожек — Палажка, Руда;
«Три ідеальні подружжя» А. Касона — Женев'єва;
«Оргія» Леся Українка — танцівниця-невільниця;
«Ювілей народного артиста України Богдана Козака» — уривок з вистави «Гуцулка Ксеня»;
«Мила моя, люба моя» О. Огородник — Галя;
«Неаполь місто попелюшок» Н. Ковалик — емігрантка;
Концерт оркестру «Квіти ромена» — спів у супроводі оркестру (слова Б. Стельмаха, музика І. Білозора «Розпитаю про любов»);
«Анатоль» А. Шніцлер — Анні;
«Журавлине пір'ячко» Д. Кіносіта — Содо;
«Доки сонце зійде…» М. Кропивницький — дівчина;
«Сава Чалий» І. Карпенко-Карий — жінка;
«Микита Кожум'яка» О. Олесь — княгиня;
Ювілей народного артиста України Бориса Міруса — спів у супроводі оркестру (музика І. Білозора, слова Б. Стельмаха «Перший сніг»);
Ювілей народного артиста України С. Максимчука — акапельний спів народної пісні «Ой у полі нивка»;
«Мелодії серця» Б. Ревкевич — ведуча Марічка.

Ролі в кіно

2010 — «Золотий вересень» хроніка Галичини 1939—1941 рр., режисер Т.Химич;
2012 — музичний кліп М.Ільків «Мамині руки»;
2018 — «Таємний щоденник С.Петлюри» режисер О.Янчук.

Примітки

. Архів оригіналу за 23 квітня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
. Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 27 березня 2020.
. Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 27 березня 2020.
. Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 27 березня 2020.

Посилання

Акторка Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької — Наталія Лісова [ 18 грудня 2019 у Wayback Machine.];
Наталія Лісова [ 27 березня 2020 у Wayback Machine.];

Акторка Наталія Лісова: «На Схід зараз варто везти українську класику» [ 27 березня 2020 у Wayback Machine.];

[1] . Архів оригіналу за 23 квітня 2020. Процитовано 12 травня 2020.

[2] . Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 27 березня 2020.

[3] . Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 27 березня 2020.

[4] . Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 27 березня 2020.