Міщенко Леоніла Іванівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Міщенко.

Леоніла Іванівна Міщенко (14.12.1922, Славута, Хмельницької обл. — 26.07.2004, Львів) — українська літературознавиця, дослідниця Лесі Українки, партизанка-розвідниця у німецько-радянську війну. Докторка філологічних наук (1975), із 1977-го — професорка, упродовж 1986—1991 — завідувачка кафедри української літератури Львівського національного університету ім. Івана Франка, Заслужена професорка Львівського університету (2002).

Міщенко Леоніла Іванівна
Народилася	14 грудня 1922(1922-12-14) Славута, Ізяславський повіт, Волинська губернія, Українська СРР
Померла	26 липня 2004(2004-07-26) (81 рік)
Поховання	Личаківський цвинтар^[1]
Діяльність	літературознавиця
Alma mater	філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Заклад	ЛНУ ім. І. Франка
Науковий ступінь	доктор філологічних наук^[d]
Відомі учні	Корнійчук Валерій Семенович
У шлюбі з	Шпиця Володимир Григорович

Могила Леоніли Міщенко, Личаківський цвинтар

Життєпис

У 1940 закінчила Славутську школу № 1. В роки німецько-радянської війни разом зі своєю вчителькою німецької мови Лідією Костянтинівною Ляпідус брала участь у партизанському русі, була розвідницею в партизанському загоні під командуванням , який діяв на півночі нинішньої Хмельницької області.

Закінчила філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка (1951). З того часу і до останніх днів працювала у ньому — на посадах від лаборантки до професорки кафедри української літератури імені М. Возняка. 1959 р. захистила кандидатську дисертацію «Леся Українка в літературному процесі своєї доби» (офіційні опоненти Максим Рильський, Марія Деркач). Досліджувала творчість Лесі Українки.

Одружена з Володимиром Шпицею.

Померла у Львові, похована на Личаківському кладовищі, поле № 86.

Праці

• Леся Українка в літературному житті. — К., 1964. — 164 с.;
• Політична поезія Лесі Українки: соціальний генезис і естетична природа. — К., 1972. — 203 с.;
• Леся Українка: Посібник для вчителів. — К., 1986. — 303 с.;
• Леся Українка. Хвилі моєї туги [інтимна лірика]; упоряд., вступна стаття і прим. Л. І. Міщенко. — Льв.: Каменяр, 1991. — 118 с.;
• Дивоцвіт [Текст]: джерела і поетика «Лісової пісні» Лесі Українки (у співавт. з І. Денисюком). — Льв. : вид-во Львів. унів-ту, 1963. — 93 с.;
• Сорок українських поетес: антологія.. — Льв.: видавн. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. — 436 с.;
• Листи Галі Мазуренко до Леоніли Міщенко // Дзвін: Щоміс. літ.-мист. та громад.-політ. часопис Спілки письменників України . — 2004 . — N2 . — С.142 .

Примітки

1. Степанович К. Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 461. —
   d:Track:Q62416080d:Track:Q116966495
2. . Львівський національний університет імені Івана Франка. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 23.05.2021.
3. . Архів оригіналу за 11 серпня 2014. Процитовано 28 липня 2014.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
4. . Архів оригіналу за 11 серпня 2014. Процитовано 29 липня 2014.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
5. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 463. — .

Література

• Мацько В. П. Професор Леоніла Міщенко: внесок у наукове лесезнавство // Духовні витоки Поділля: жінки в історії краю: матер. всеукр. наук.-практ. конф. (Хмельницький, 1 березня 2012 р.). — Хмельницький: ПП Заколодний М. І., 2012. — С.380-386.
• Мацько Віталій. Дочка великого роду // Колесо (Хмельницький). — 18 березня 2004. — С. 7.