Мільчани (в.-луж. Milčenjo, н.-луж. Milcany, чеськ. Milčané) — історичне західно-слов'янске плем'я, що входило в племінну групу лужицьких сербів, разом з долемінцямі, сорбами, лужичанами, украми, нішанамі, сусельцамі та іншими племенами.
Мільчани є предками населення Верхньої Лужиці, слов'янського народу на сході Німеччини. Вперше плем'я мільчан згадується в хроніці Баварського Географа IX століття як Milzane.
Плем'я мільчан відоме також зі списку народів, що за грамотою Майнцького собору 1086 р., входило до Празького архієпіскопату, насели пізнішу марку Мішна (Мейссен) у Саксонії, яка безпосередньо межувала з німецькими маркграфствами.
Історія
Мільчани населяли в другій половині I тисячоліття територію в районі Бауцена (Будишина), на землях сучасної Верхньої Лужиці (рання назва — Будишинська земля). Поряд зі слубянамі, жаровянамі та іншими племенами мільчани були частиною колонізаційного потоку слов'ян, який розпочав переселення в межиріччі Ельби і Одеру в VI столітті в району Північних Карпат.
З VI ст. лужицька земля, як і сусідні області басейну Ельби були населені слов'янами, які входили до групи полабських або сербських племен. Найбільші серед них були: власне серби, мільчани, нішани, гломачі, лужичани. Основним заняттям було землеробство й тваринництво. Починаючи з VIII ст., і особливо з X ст., ці племена підлягали загарбанню сусідів — франків та інших германців, а також — польських і чеських королів.
Пізніше територія розселення мільчан зазнала впливу слов'ян сербської (рюсенской) культури. Райони на захід від земель племені мільчан на річці Ельбі населяли далемінци (галомачі) і нішане, на північний захід — ніжичі, на схід за річкою Бубр розміщувалися силезькі племена (бобжане, дзядошане та інші), на північ від мільчан розміщувалося плем'я лужичан, до південь знаходилися області розселення чехів.
Разом з розширенням до IX століття сербського племінного союзу починає поширюватися етнонім сорби серед західнослов'янських племен, включаючи і мільчан, на території аж до середньої течії Одеру. На початку Х століття плем'я мільчан було підкорене німцями, як і всі інші племена союзу сорбіт.
Разом з лужичанами мільчани стали основними племенами, що взяли участь у формуванні серболужіцького етносу. Територіально область розселення мільчан збігається з ареалом верхньолужицької мови. Поділ на Нижню і Верхню Лужицю з'являється вже з XV століття.
Джерела
- Народи центральної Європи (за книгою Ал-Масуді)
- Лужичани
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Milchani v luzh Milcenjo n luzh Milcany chesk Milcane istorichne zahidno slov yanske plem ya sho vhodilo v pleminnu grupu luzhickih serbiv razom z dolemincyami sorbami luzhichanami ukrami nishanami suselcami ta inshimi plemenami Zemli Milchan Gustav Drojzen 1886 Prapor Verhnoyi Luzhici Milchani ye predkami naselennya Verhnoyi Luzhici slov yanskogo narodu na shodi Nimechchini Vpershe plem ya milchan zgaduyetsya v hronici Bavarskogo Geografa IX stolittya yak Milzane Plem ya milchan vidome takozh zi spisku narodiv sho za gramotoyu Majnckogo soboru 1086 r vhodilo do Prazkogo arhiyepiskopatu naseli piznishu marku Mishna Mejssen u Saksoniyi yaka bezposeredno mezhuvala z nimeckimi markgrafstvami IstoriyaMilchani naselyali v drugij polovini I tisyacholittya teritoriyu v rajoni Baucena Budishina na zemlyah suchasnoyi Verhnoyi Luzhici rannya nazva Budishinska zemlya Poryad zi slubyanami zharovyanami ta inshimi plemenami milchani buli chastinoyu kolonizacijnogo potoku slov yan yakij rozpochav pereselennya v mezhirichchi Elbi i Oderu v VI stolitti v rajonu Pivnichnih Karpat Z VI st luzhicka zemlya yak i susidni oblasti basejnu Elbi buli naseleni slov yanami yaki vhodili do grupi polabskih abo serbskih plemen Najbilshi sered nih buli vlasne serbi milchani nishani glomachi luzhichani Osnovnim zanyattyam bulo zemlerobstvo j tvarinnictvo Pochinayuchi z VIII st i osoblivo z X st ci plemena pidlyagali zagarbannyu susidiv frankiv ta inshih germanciv a takozh polskih i cheskih koroliv Piznishe teritoriya rozselennya milchan zaznala vplivu slov yan serbskoyi ryusenskoj kulturi Rajoni na zahid vid zemel plemeni milchan na richci Elbi naselyali daleminci galomachi i nishane na pivnichnij zahid nizhichi na shid za richkoyu Bubr rozmishuvalisya silezki plemena bobzhane dzyadoshane ta inshi na pivnich vid milchan rozmishuvalosya plem ya luzhichan do pivden znahodilisya oblasti rozselennya chehiv Razom z rozshirennyam do IX stolittya serbskogo pleminnogo soyuzu pochinaye poshiryuvatisya etnonim sorbi sered zahidnoslov yanskih plemen vklyuchayuchi i milchan na teritoriyi azh do serednoyi techiyi Oderu Na pochatku H stolittya plem ya milchan bulo pidkorene nimcyami yak i vsi inshi plemena soyuzu sorbit Razom z luzhichanami milchani stali osnovnimi plemenami sho vzyali uchast u formuvanni serboluzhickogo etnosu Teritorialno oblast rozselennya milchan zbigayetsya z arealom verhnoluzhickoyi movi Podil na Nizhnyu i Verhnyu Luzhicyu z yavlyayetsya vzhe z XV stolittya DzherelaNarodi centralnoyi Yevropi za knigoyu Al Masudi Luzhichani