Мотеюс Валанчус

Моте́юс Вала́нчюс (Матвій-Казимир Волончевський, лит. Motiejus Valančius, пол. Maciej Wołonczewski; 16 (28) лютого 1801(18010228), ^[lt], нині Кретинзький район Литви — 17 (29) травня 1875, Ковно) — литовський письменник-просвітник, історик, єпископ.

Мотеюс Валанчюс лит. Motiejus Valančius
перший єпископ із литовських селян
єпископ Жемайтії
28 вересня 1850 року — 29 травня 1875 року
Церква:	Римо-католицька церква
Альма-матер:	^d
Діяльність:	історик, викладач університету, католицький священник, католицький диякон, католицький теолог, письменник, етнограф, католицький єпископ
Народження:	16 (28) лютого 1801(1801-02-28) село Насренай (нині Кретинзький район Литви), Російська імперія
Смерть:	17 (29) травня 1875(1875-05-29) (74 роки) Ковно, Російська імперія
Похований:	^d
Священство:	1828
Нагороди:
Орден Святого Станислава I степени Орден Святого Владимира III степени Орден Святой Анны III степени
Мотеюс Валанчус у Вікісховищі

Біографія

Народився у селянській родині. Навчався в школі в Жемайтійській Кальварії (1816–1821) і в духовній семінарії в Варняй (1822–1824), потім в семінарії в Вільно (1824—1828). По закінченню висвячений у ксьондзи і здобув ступінь кандидата теології. Служив віровчителем і капеланом у школі в Мозирі й Крожах. У 1836 здобув ступінь магістра теології. З травня 1840 року ад'юнкт віленської римсько-католицької Духовної академії, у серпні 1842 року переведеної до Санкт-Петербурга; професор академії. 1845 року повернувся до Литви, отримавши призначення на посаду ректора варняйської духовної семінарії. За буллою Папи Римського Пія IX і указом царя в березні 1850 року став католицьким єпископом Жемайтії (Тельшевська, Тельшяйська єпархія).

Вів просвітницьку роботу, організував парафіяльні школи і бібліотеки, дбав про видання литовських книг, сам видавав багато брошур і книг духовного, релігійно-дидактичного змісту. У грудні 1858 року обраний дійсним членом Віленської археологічної комісії. З травня 1861 року почесний член Ковенського губернського статистичного комітету.

Нагороди

Нагороджений орденами Св. Анни третього ступеня (1847), Св. Володимира третього ступеня (1859), Св. Станіслава першого ступеня (1862).

Тверезницький рух

З ініціативи єпископа Валанчюса 1858 року в Юрбаркасі при костелі виникло . Незабаром тверезницький рух охопив усю Ковенську губернію і почав поширюватися Віленською і Гродненською губерніями. У Литві товариства тверезості включали біля мільйона осіб. Товариства тверезості створювалися при костелах: чоловіки присягалися на вівтарі або іконі Діви Марії не вживати алкогольних напоїв та слідкувати за тим, щоб цього не робили інші прихожани (порушників карали — замикали в дзвіниці, пороли тощо); в костелах заводилися книги зі списками непитущих. Товариства тверезості утворювалися без дозволу влади і в обхід заборони давати будь-які клятви, крім присяги цареві, завдали значної шкоди винокурній промисловості (в Ковенській губернії в 1859 було закрито 87 винокурних заводів) і доходам скарбниці (у литовських губерніях виплачені збирачам акцизу платні в 1860 перевищили акцизні збори від продажу алкогольних напоїв), викликали обґрунтовані побоювання властей як форма громадянської самоорганізації.

Пам'ятник в Варняй

На двох литах 1993 р.

Посилання

• Bishop Motiejus Wolonczewscki † [ 29 серпня 2011 у Wayback Machine.](англ.)

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563