Мозаїка Стародавнього Риму

Мозаїка Стародавнього Риму — галузь образотворчого мистецтва і декору доби Стародавнього Риму.

Археологічна знахідка від старовинних мозаїк.

Витоки

Залишки давньоримської мозаїки і амфори доби Стародавнього Риму, Археологічний музей (Тетуан), Марокко.

Човни, портова споруда і дельфн. Мозака у Остії Антика біля Риму.

Мозаїку добре знали вже за часів Стародавньої Греції. Примітивна первісно, вона створювалась з використанням контрастних природних камінців або морської гальки, чорних і білих, тобто була доволі монохромною. Тим не менше використання геометричних орнаментів і спрощених композицій збагачувало декор, котрий використовували для окраси суспільно значимих споруд і храмів. У Стародавній Греції, де панували республіканські форми політичного управління, розкоші в приватних будинках були заборонені. Розкішні на той час багатоколірні мозаїки та фрески могли дозволити собі царі в Македонії (Пела, «Полювання на лева», кінець 4 ст. до н. е.).

Через мистецтво греків зі створенням мозаїк познайомилися і римляни. Відомі й ранні давньоримські мозаїки у чорно-білій гаммі. Декор, стриманий у роки республіканського правління в Римі, замінявся на декор розкішний у роки затвердження імператорського правління і досяг невдовзі розквіту. Ознакою розкошів стане і використання майстерно створених мозаїк, декоративних або сюжетних. На зламі 2-1 століть до н. е. припало використання для мозаїк і кольорової смальти. Ручна скловарна технологія дозволяла отримувати як прозорі, так і непрозорі смальти з уніфікованими розмірами. Широка колористична гамма і стійкість до атмосферних впливів зробила смальту доволі поширеною незважаючи на трудомісткість. Римська жага до розкошів долала всі перепони і смальта стала використовуватись для створення мозаїк як у багатих садибах і палацах, так і для декорування підлог, стін і склепінь декотрих храмів, підлог улюблених у Римі терм і лазень. Здешевленню мозаїк слугувало використання поряд із коштовними смальтами природних камінців.

Розповсюдження мозаїк

Мозаїка вілли Хінтон Сент Мері, графство Дорсет, нині Британський музей, Лондон.

Давньоримська колонізація навколишніх земель сприяла і розповсюдженню мозаїк. Їх знайшли практично в усіх колоніях Стародавнього Риму, в Іберії-Іспанії, на острові Кіпр, на Балканах і в Греції, у Передній Азії і Північній Африці, у сучасних Марокко, Алжирі, Тунісі, Туреччині, Лівані, Ізраїлі. Помешкання з мозаїками будували навіть для місцевих вождів у віддаленій від Риму Британії (мозаїки на заміських віллах, мозаїка вілли Хінтон Сент Мері, нині Британський музей, Лондон.)

Стандарти і сюжети

Нептуп, що править морськими конями. Археологіний музей (Суса), Туніс.

Мозаїчне мистецтво неупинно удосконалювалось і пройшло шлях від простих візерунків до складних композицій з різними орнаментами, бордюрами і сюжетами. Серед зображень переважали боги античного пантеона (Нептун, нереїди, Діоніс, Орфей,), сцени з міфів (викрадення Європи, Парис і три богині) тощо. Мали місце і побутові сцени, сцени полювання та сцени боїв гладіаторів. Було чимало зображень птахів і тварин, особливо диких, морських і свійських, доволі реалістичних. При відсутності орнаменту у центрі мозаїчного елемента часто розміщали птаха або тварину, ніяк не пов'язану із сюжетом, розташованим у центрі композиції. зображення птахів і тварин можна розглядати як ранні етапи зародження анімалістичного жанру. Якщо над сюжетними композиціями працювали і варіювали зображення у зв'язку в різними розмірами, в ораментах часто використовували певний стандарт і ці елементи однакові, що в мозаїках, знайдених у Алжирі, що у Франції. В орнаментах і смугах переважали геометричні фігури і майже математична вивіреність. Давньоримські мозаїки іноді нагадували килими, покладені на підлоги, але їх характери і помітно відрізнялись від східних килимів.

Самі мозаїсти ще не дуже відчували специфіку мозаїчних технологій. Тому були випадки копіювання і перенесення у мозаїки оригіналів тогочасного живопису або портретів. Тому портретні зображення часто виглядали невдалими чи незграбними.

Коштовні мозаїки, навіть незважаючи на недоліки створення, викликали захоплення і мали власних прихильників і поціновувачів. Один з письменників Риму порівнював створення мозаїк з окремих камінців з підбиранням слів для урочистої .

Мозаїки у Помпеях

Справжнім музеєм давньоримських мозаїк стануть відкопані будинки у Помпеях.

• Мозаїка могла утримувати лише напис «Have» (Привіт), викладений з морської гальки (так званий будинок Хірурга).
• Гарчав на візитерів пес на вході в будинок Трагічного поета з написом «Cave canem». Другий сюжет цього ж будинку — мозаїка репетиції нової вистави акторами у масках в присутності поета-драматурга.
• Будинок Лабіринту у Помпеях подарував археологам знахідку мозаїки «Двобій Тезея з Мінотавром».
• Шедевром мозаїчного мистецтва античності стала композиція в будинку Фавна «Баталія при Іссі», де подано перемогу Александра Македонського над перським царем Дарієм ІІІ. ЇЇ вважають копією з картини художника 4 ст. до н. е. Філосксена з Еритреї.

• Фрагменти мозаїки Александра і її реконструкція
• Александр верхи на Букефалі.
• Перський цар Дарій III, що програв битву.
• Реконструкція, оприлюднена 1893 року.

Регламентація цін за мозаїки

Мозаїки згодом набули такого поширення і статусу, що майстри-мозаїсти отримувати певну кваліфікацію. На мистецтво мозаїки звернули увагу навіть римські імператори. Так, у третьому столітті імператор Діоклетіан (бл. 245–бл. 312 рр.) видав наказ, згідно з котрим майстри-мозаїсти могли запросити певну ціну за власну роботу згідно рівня їх кваліфікації.

• Фотогалерея
• Мозаїка репетиції нової вистави акторами у масках у присутності поета-драматурга.
• Мозаїка, знайдена у Цезареї.
• Декоративна мозаїка зі смугами і тваринами, Монастирська церква Сорд, Франція.
• Мозаїка з природних камінців з зображенням зайця і собаки, знайдена у Ізраїлі.
• Мозаїка на підлозі лазні. Антична Остія, 2 ст. н. е.
• Декоративна давньоримська мозаїка, знайдена у Іспанії. Давньоримська вілла де ла Ольмеда.
• Добре збережена декоративна мозаїка, Музей Єджеміля, Алжир.
• Залишки декоративних давньоримських мозаїк, Музей Єджеміля, Алжир.
• Давньоримська декоративна мозаїка, Музей, Арль, Франція.
• Кут мозаїчної композиції з маскароном і рибами, Галло-романський музей Сен-Роман-ан-Гал, Франція.
• Мозаїка з птахами і тваринами, Хомс, Сирія.
• Мозаїка з дикими тваринами Африки.
• Птахи біля чаші з волою і кішка, Національний археологічний музей (Неаполь).
• Сюжетна мозаїка «Орфей зачаровує музикою диких тварин», Музей, Арль, Франція.
• Декоративні мозаїки, так звана Мала Базиліка, Пловдів, Болгарія.
• Давньоримська мозаїка з Дому гладіаторів, Куріон, Кіпр.
• Давньоримська декоративна поліхромна мозаїка, знайдена в театрі Діани, Александрія, Національний музей, Єгипет.
• Фрагменти поліхромної мозаїки з вілли Фікьєр, Музей, Шаранта, Франція.
• Декоративна мозаїка, Музей красних мистецтв, Безансон, Франція.
• Фрагмент мозаїки з театральною маскою. Археологічний музей Сен-Пьєр, Ізер, Франція.
• Леда і Лебідь. Музей Кіпра, Нікозія.
• Давньоримська мозаїка декоративна з медальйоном і медузою Горгоною, музей Девня, Болгарія .
• Мозаїка «Вівтар в церкві», Лувр, Париж.
• Ранньохристиянська базиліка зі сходу Середземномор'я. 450-і роки н.е. Лувр, Париж.

Див. також

• Мозаїка
• Смальта
• Вілла Романа дель Казале

Примітки

1. Ривкин Б. И. «Малая история искусств. Античное искусство», М., «Искусство», 1972, с.
2. Кривченко В. И. «Помпеи. Геркуланум. Стабии», М. «Искусство», 1985, с. 118
3. Кривченко В. И. «Помпеи. Геркуланум. Стабии», М. «Искусство», 1985, с. 116
4. Кривченко В. И. «Помпеи. Геркуланум. Стабии», М. «Искусство», 1985, с. 115
5. Кривченко В. И. «Помпеи. Геркуланум. Стабии», М. «Искусство», 1985, с. 110

Література

• Ривкин Б. И. «Малая история искусств. Античное искусство», М., «Искусство», 1972
• Кривченко В. И. «Помпеи. Геркуланум. Стабии», М. «Искусство», 1985
• Mosaïque, trésor de la latinité : des origines à nos jours, sous la dir. de Henri Lavagne, Élisabeth de Balanda, Armando Uribe Echeverría, [Paris], Ars latina, 2000, 627 p., ill. ()
• Umberto Pappalardo et Rosaria Ciardello, Mosaïques grecques et romaines, Paris, Citadelles & Mazenod, 2010, 320 p. ()

Посилання