Миколаївський Городокський жіночий монастир УПЦ

Миколаївський Городоцький жіночий монастир — пам'ятка архітектури, діючий жіночий монастир УПЦ МП зі статусом лаври, знаходиться у селі Городок Рівненського району Рівненської області. Підпорядкований УПЦ МП. Всього насельниць — 120. З них: ігумень — 1, схимонахинь — 2, монахинь — 28, інокинь — 84, послушниць — 5

Миколаївський Городоцький жіночий монастир

50°41′ пн. ш. 26°10′ сх. д. / 50.683° пн. ш. 26.167° сх. д. / 50.683; 26.167Координати: 50°41′ пн. ш. 26°10′ сх. д. / 50.683° пн. ш. 26.167° сх. д. / 50.683; 26.167
Розташування	Україна с. Городок, Рівненський район, Рівненська область, вул. Монастирська, 1 [phone]
Конфесія	УПЦ МП
Тип монастиря	Жіночий монастир
Заснування	1516
Зруйнування	1730
Відбудови	1991
Настоятель	ігуменя Михаїла
Миколаївський Городоцький жіночий монастир у Вікісховищі

Архітектурно-парковий комплекс

Храми монастиря

Храм Похвали Божої Матері Свято-Миколаївського Городоцького жіночого монастиря

Храм Різдва Христового Свято-Миколаївського Городоцького жіночого монастиря

• Пророка Божого Іллі
• Різдва Христового собор
• Похвали Божої Матері
• Святих мучениць Віри, Надії, Любові і Софії

Історія

Історики і краєзнавці вважають, що монастир у Городку було засновано у кінці XVI століття. Але перша згадка про монастир відноситься до 1516 року, коли князь Костянтин Острозький підтвердив грамотою від 6 березня 1516 року заповіт своєї тещі, за яким Городок з присілками Обарів і Хобковщина на Волині і село Вольниця в Глуському повіті з усіма угіддями та прибутками були подаровані обителі.

У 1628 році, на шостому тижні Великого посту, в цій маєтності Києво-Печерської лаври в Городку відбувся Православної церкви, на якому були присутні архімандрит Печерський Петро Могила, митрополит Йов Борецький, архієпископ Полоцький Мелетій Смотрицький, єпископ Луцький Ісакій Борискович і єпископ Холмський . На Городоцькому соборі було ухвалено рішення скликати у Києві на 15 серпня 1628 року, храмове свято Успіння Києво-Печерської Лаври, Київський помісний собор.

Період заснування і становлення обителі — XVI ст. — був нелегким для православних, це був час поширення католицизму на православні землі. За Андрухівським договором, підписаним між Росією та Польщею 30 січня 1667 року, землі Правобережної України залишилися в складі Речі Посполитої. Таким чином, Городок перейшов у володіння блюстителя Київської митрополії Йосипа Шумлянського. Він управляв маєтками до смерті (1708 р.) і передав їх своїм наступникам по кафедрі.

14 березня 1715 року, за наказом короля Августа II, Городок переходить до Олени Лєдоховської, яка віддає його коронному обозному Любомирському і лише у 1730 році, за декретом трибуналу, Городок переходить під юрисдикцію греко-католицького єпископа Афанасія Шептицького. У 1740р Шептицьким була побудована мурована Миколаївська церква у бароковому стилі. Храм був прикрашений високомистецьким іконостасом, розписами в українському стилі, обдаруваний церковними речами, богослужбовими книгами, церковними дзвонами — справжнім шедевром людвісарного мистецтва львівських майстрів. При храмі 1772 р. вибудувано двоярусну дерев'яну дзвіницю, реставровану і довершену 1883 р. Нижній її поверх був одночасно воротами до церковного маєтку.

29 жовтня 1801 року імператор Олександр І підписав графу Естергазі дарчу грамоту на Городок. Після смерті графа Естергазі, маєток переходить до його сина, а пізніше далеким родичам, які проживали в Австрії. 14 лютого у Павла і Антона Безерді Городок купує сім'я інженера та статського радника Рудольфа фон Штенгеля, син якого, Феодор фон Штенгель, був останнім власником Городка.

В 1940 році родина барона була депортована органами радянської влади до Німеччини, а в помісті барона знаходився військовий госпіталь. З 1948 по 1990 рр. на острові знаходився обласний тубсанаторій на 150 ліжок. 14 серпня 1991 року виконком Рівненської районної ради народних депутатів ухвалив рішення про передачу комплексу споруд Свято-Миколаївського храму разом із територією тубсанаторію Рівненському єпархіальному управлінню УПЦ, яке тоді очолював архієпископ Рівненський і Острозький Іриней (нині митрополит Дніпропетровський і Павлоградський). У цих повернених приміщеннях розмістилась регентська школа. Незважаючи на численні перешкоди, 1 вересня того ж року розпочалося навчання.

За останні роки відбудовано центральний монастирський корпус, відновлено і розширено трапезну, проводиться постійний благоустрій території, побудовано храм Похвали Божої Матері і храм Різдва Христового. Головна святиня монастиря — чудотворний образ Божої Матері «Козельщанська» (Милосердна). Він був переданий в дар монастирю Києво-Печерською Лаврою і перенесений до обителі на п'ятий день Різдвяних свят — 11 січня 2000 року.

Навчальні заклади

• Регентське духовне училище
• Недільна школа Свято-Миколаївського жіночого монастиря (с. Городок)

Скити та подвір'я

• Свято-Вознесенське подвор'є смт Млинів
• Свято-Георгіївське подвор'є м. Рівне
• Скит святої праведної Анни село Онишківці

Примітки

1. . Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 21 лютого 2013.
2. . Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 13 серпня 2017.
3. . Архів оригіналу за 7 березня 2017. Процитовано 13 серпня 2017.
4. . Архів оригіналу за 3 квітня 2013. Процитовано 21 лютого 2013.
5. . Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 18 березня 2022.

Посилання

• Ютуб [ 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Велика туристична Волинь — Туристичні об'єкти — Городоцький Свято-Миколаївський жіночий монастир [ 9 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Городоцький монастир: дві православні громади на одному острові
• Реєстрація землі під монастирем УПЦ (МП): суд зобов’язав поліцію Рівненщини відкрити справу

Джерела

• Историко-краеведческий очерк Городоцкого Свято-Николаэвского женского монастыря. — М: «Духовная нива», 2003