Метявичі

Метявичі (пол. Mieciewicze, Miaciewicze, Mitiawicze, біл. Мяця́вічы, рос. Метявичи) — село в Солігорському районі Мінської області, біля автошляху , що входить до складу Чижевицької сільської ради. На річці Случ, біля 4 км на півнійний схід від Солігорську.

село Метявичі біл. Мяцявічы
Транслітерація назви	Miaciavičy
Основні дані
52°48′17″ пн. ш. 27°35′11″ сх. д. / 52.80472° пн. ш. 27.58639° сх. д. / 52.80472; 27.58639
Країна	Білорусь
Область	Мінська
Район	Солігорський
Засновано	до XVI століття
Перша згадка	у XVI столітті
Населення	204 (2009)
Часовий пояс	+3
Поштовий індекс	223701
Телефонний код	+375-174
Водний об'єкт	Случ
Транспорт, відстані
До Мінська
- фізична	122 км
Метявичі
Метявичі у Вікісховищі

Історія

У XVI ​​столітті Метявичі були власністю князів Олельковичів. Після смерті останньої з родини в 1612 р. святої Софія, дружини Януша Радзивіла (1579—1620), віленського каштеляна, стали частиною статка Радзивіла. Пізніше їх отримали Лещинські. У першій половині XIX століття належали родині Корсаків. Урбан Крупський придбав у них Метявичі у 1850 році. Його син Боніфацій Крупський (1822—1903) успадкував його маєток, а його син Зигмунт Крупський (1883—1940) був останнім власником села. У другій половині ХІХ століття їхня власність налічувала близько 120 волок.

Після Другого поділу Польщі 1793 року Метявичі, що раніше належали до князівства Копильсько-Слуцького та повіту Слуцького Новогрудської Речі Посполитої, опинилися у складі Слуцького повіту (рос. уезд), що входив до Мінського намісництва Російської імперії. Після стабілізації польсько-радянського кордону в 1921 році це село увійшло до складу Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки (СРСР), з 1991 року — у Республіку Білорусь. У 1924—1964 рр. Метявичі — центр Метявицької сільської ради. До 30 жовтня 2009 року село входило до Погостської сільської ради. Після 2009 р. входить до складу Чижевицької сільської ради.

У другій половині XIX століття тут стояла католицька каплиця до Жовтневого перевороту. Будівля спиртового заводу, що існувала з XIX століття, була знесена на межі XX та XXI століття.

У 2009 р. в селі проживало 204 особи.

Відомі особи

• Леонід Адамович Маринич (*1960) — посол Білорусі в Узбекистані.
• Боніфацій Урбанович Крупський (1822—1903) — власник Метявичів.

Примітки

1. (рос.) Населення Мінської області за даними перепису населення 14 жовтня 2009 р. [ 29 червня 2015 у Wayback Machine.]
2. (біл.) Назвы населеных пунктаў Рэспублікі Беларусь: Мінская вобласць: нарматыўны даведнік / І. А. Гапоненка, І. Л. Капылоў, В. П. Лемцюгова і інш.; пад рэд. В. П. Лемцюговай. — Мн.: Тэхналогія, 2003. — 604 с. . (DJVU [ 21 червня 2020 у Wayback Machine.])
3. (пол.) «Mieciewicze [ 20 квітня 2020 у Wayback Machine.]» // Roman Aftanazy, Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej, wyd. drugie przejrzane i uzupełnione, t. 2: Województwa brzesko-litewskie, nowogrodzkie [ 20 квітня 2020 у Wayback Machine.], Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1993, s. 258, , ​
4. (пол.) Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. «Miaciewicze [ 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.]» — T.VI — S.282.
5. (рос.) Решение Минского областного Совета депутатов от 30 октября 2009 г. № 219 «Об изменении административно-территориального деления Минской области» [ 11 листопада 2013 у Wayback Machine.]
6. (рос.) Метявичи: усадьба Крупских [ 8 червня 2020 у Wayback Machine.]
7. (рос.) Бонифаций Урбанович Крупский [Архівовано 8 червня 2020 у Archive.is] // «Наследие слуцкого края»

Джерела

• (пол.) Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. «Miaciewicze [ 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.]» — T.VI — S.282.

Посилання

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Метявичі