Мессерер-Плісецька Рахіль Михайлівна

Рахіль Михайлівна Мессерер-Плісецька (творчий псевдонім — Ра Мессерер; 1902, Вільно — 1993, Москва) — радянська актриса німого кіно, дружина Михайла Плісецького, мати балерини Майї Плісецької та балетмейстерів Олександра і Азарія Плісецьких.

Мессерер-Плісецька Рахіль Михайлівна
Дата народження	4 березня 1902(1902-03-04)
Місце народження	Вільнюс, Російська імперія
Дата смерті	20 березня 1993(1993-03-20) (91 рік)
Місце смерті	Москва, Росія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Громадянство	Російська імперія  СРСР  Росія
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії (1925)
Професія	акторка
IMDb	ID 11255470
Мессерер-Плісецька Рахіль Михайлівна у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Життєпис

Рахіль Мессерер народилася 4 березня (19 лютого за старим стилем) 1902 року у Вільно, в родині зубного лікаря Менделя Берковича (Михайла Борисовича) Мессерера (1866—1942) та Сіми Мойсеївни (уродженої Шабад, 1870—1929), в якій крім неї було ще 9 дітей. Батько походив з Довгиново, а мати — з Антоколя. Всі діти М. Б. Мессерера отримали біблійні імена (Пенін, Азарій, Маттаній, Мойсей, Рахіль, Асаф, Елишева, Суламіф, Емануїл, Амінадав). У 1940 році у другому шлюбі Михайла Мессерера народилася ще одна сестра Рахіль — Ерелла. Серед братів та сестер Рахілі надалі також прославилися Азарій, Суламіф і Асаф.

Рахіль Мессерер закінчила в 1925 році ВДІК (клас Льва Кулешова).

Ще в роки навчання Рахіль вийшла заміж за Михайла Еммануїловича Плісецького, поклавши початок театральній династії Плісецьких — Мессерер. У шлюбі народилося троє дітей: Майя (1925 - 2015), Олександр (1931) та Азарій (1937).

У перші роки радянської влади знімалася на кіностудіях «Бухкіно» та «Зірка Сходу». Кар'єра кіноактриси Ра Мессерер була швидкоплинною, бо вона присвятила себе родині та чоловікові, якого супроводжувала відрядженнях на Шпіцберген, де він був генеральним консулом у Баренцбурзі та начальником вугільних копалень. 30 квітня 1937 року Михайло Плісецький був заарештований, а на початку березня 1938 року була заарештована й Рахіль Плісецька. Доньку Рахілі, Майю Плісецьку, над якою нависла загроза дитячого будинку, удочорила сестра Суламіф, син Олександр оселився в родині Асафа Мессерера.

Зі спогадів Майї Плісецької:

«Характер у мами був м'який і твердий, добрий та впертий. Коли в тридцять восьмому році її заарештували й вимагали підписати, що чоловік шпигун, зрадник, диверсант, злочинець, учасник змови проти Сталіна тощо - вона навідріз відмовилася. Випадок на ті часи героїчний. Їй дали 8 років в'язниці».

Рахіль Мессерер спочатку була поміщена до Бутирської в'язниці разом з народженою третьою дитиною, а після вироку, її як дружину ворогу народу, етапували до Акмолінського табору дружин зрадників Батьківщини. В результаті численних турбот і прохань прославлених брата й сестри — Асафа та Суламіфі Мессерер, наприкінці літа 1939 року Рахіль була переведена на вільне поселення до Чимкента. Тут Рахіль Мессерер працювала вчителем танців в одному з клубів.

Повернутися до Москви Рахіль Мессерер-Плісецькій вдалося лише за два місяці до початку внімецько-радянської війни в 1941 році. Після звільнення її акторська кар'єра була назавжди припинена.

Рахіль Мессерер померла в Москві в 1993 році.

Фільмографія

• 1927 — «Друга дружина» (Узбекдержкіно, режисер — М. В. Доронін)
• 1928 — «Прокажена» (Узбекдержкіно)
• 1928 — «Долина сліз» (1-ша фабрика Держкіно, режисер — Олександр Розумний)
• 1928 — «Земля кличе» («Дочка рабина», «Крик в степу», режисер — Володимир Баллюзек)
• 1929 — «Сто двадцять тисяч в рік» (Межрабпомфільм)
• Фільм (назва не відома) на тему французької революції. У цій картині Рахіль Мессерер грала французьку квіткарку.

Документальний фільм

У 2007 році був знятий документальний фільм про Рахіль Мессерер-Плісецьку «Зірка зі сторони», в якому використані стрічки, що збереглися в Держфільмфонді. Виробництво: ТК «Гамаюн» за замовленням телеканалу «РЕН ТВ»; режисер і автор сценарію Фірдавс Зайнутдінов, оператор Євген Кутузкін, текст читає Ірина Апексимова. Вийшов в ефір 12 вересня 2007 року на телеканалі «Культура».

Примітки

1. Плісецька М. М. Я, Майя Плісецька…— М.: АСТ Москва, 2008. — 490 с.
2. Суламифь Мессерер: Мне хочется жить!. Архів оригіналу за 17 квітня 2009. Процитовано 25 березня 2019.
3. . Архів оригіналу за 4 травня 2015. Процитовано 25 березня 2019.
4. У записі про шлюб, доступному на сайті єврейської генеалогії JewishGen.org (потрібна реєстрація), вказується, що Мендель Беркович Месерер (з одним «с»), уродженець містечка Довгиново 29 років, і Шима Мовшівна Шабад, уродженка Антоколя 24 років, одружилися 19 січня 1895 року у Вільні. Вся родина М. Б. Месерера була записана з одним «с»; Сіма Мойсеївна Шабад у всіх документах того періоду, у тому числі в записі про народження дочки Рахілі, записана як «Шима Мовшева Шабад».
5. . Архів оригіналу за 9 лютого 2014. Процитовано 25 березня 2019.
6. Фільм: 7 частин. Оператор — В. П. Добржанський, в ролях: М. І. Гриньова, Ра Мессерер, Р. Р. Чечелашвілі, М. І. Доронін. Сюжет: Таджибай взяв у дружини другу дружину (Адолят — Ра Месерер), яка стала жертвою старих жорстоких законів і інтриг. Її замикають в будинку і підпалюють.
7. Кінороман в 6 частинах за романом Ф. Дюшена «Молодий місяць». Сюжет: Тыля, дочка перекладача (Ра Мессерер), заміжня. Вона чудово танцює і радує публіку. Вона закохується в російського офіцера і її виганяють з дому. Вона потрапляє в табір прокажених і гине під копитами коней.
8. . Архів оригіналу за 18 травня 2009. Процитовано 25 березня 2019.
9. Фільм на основі ойротской легенди.
10. . Архів оригіналу за 20 квітня 2015. Процитовано 25 березня 2019.
11. Фільм про боротьбу дівчата-винахідника з консерваторами на текстильному виробництві. Реж. Гірш Черняк. Актори: Ст. Марецька, Р. Мессерер, А. Чистяков
12. . Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 25 березня 2019.
13. «Культура», «Зірка зі сторони». Документальний фільм

Посилання

• Документальний Фільм «Зірка» (рос.)
• Ув'язнена № 257299 // газета «Праця», 30 вересня 2005. (рос.)
• «Мама Ра. Історія сім'ї Мессерер». // журнал «Чайка» (рос.)