Медвянець Медвянець синьощокий Melidectes belfordi Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Тварини Ani

Медвянець

Медвянець синьощокий (Melidectes belfordi)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Медолюбові (Meliphagidae)
Рід:	*Медвянець (Melidectes)* P.L. Sclater, 1874

Види

Синоніми

Melirrhophetes A.B. Meyer, 1875

Посилання

Вікісховище:	Melidectes
Віківиди:	Melidectes
ITIS:	557885
NCBI:	43160

Медвя́нець (Melidectes) — рід горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Представники цього роду є ендеміками Нової Гвінеї.

Опис

Медвянці — птахи середнього розміру, довжина яких становить від 21 до 32 см, а вага — від 25 до 97 г. Їхне забарвлення є різноманітним, однак всі вони мають довгий, іноді товстий дзьоб і плями голої шкіри навколо очей, які можуть бути досить великими і яскравими.

Середовище проживання

Медвянці переважно населяють гірські тропічні ліси. Вони живуть як в самих лісах, так і на узліссях, а також у високогірних чагарникових заростях та на високогірних луках. В деяких випадках, коли два види медвянців мешкають в подібних природних середовищах, як-от синьощокі і жовтоброві медвянці, які мешкають в ^[en], то такі види займають різні природні ніші, відповіно до принципу Ґаузе.

Раціон

Медвянці живляться комахами, нектаром, пилком, плодами і ягодами. Нектарці шукають їжу в усіх ярусах тропічного лісу, а на відкритих місцевостях — в чагарникових заростях. Деякі види також шукають здобич на землі, полюючи на комах, або порпаючись у опалому листі. Медвянці шукають їжу поодинці, а також парами і невеликими сімейними зграйками. Як і інші медолюбові, медвянці можуть бути агресивними по відношенню до інших птахів, зокрема до фруктоїдів, ягодоїдів, інших медолюбів, або навіть до інших медвянців. Дослідження показало, що синьощокі медвянці агресивно захищали квіти наземного кореневого паразита Mitrastemmaa від рудоволих медвянців.

Збереження

Більшість медвянців поширені на обмеженій території, наприклад на вершинах гірських хребтів. Найбільш поширеним видом є рудоволий медвянець, який, очевидно, отримав користь від людської діяльності. Він віддає перевагу узліссям, вторинним лісам і садам, а популяція цього виду збільшується.

Види

Виділяють шість видів:

Медвянець сивоспинний (Melidectes ochromelas)
Медвянець білолобий (Melidectes leucostephes)
Медвянець жовтобровий (Melidectes rufocrissalis)
Медвянець півострівний (Melidectes foersteri)
Медвянець синьощокий (Melidectes belfordi)
Медвянець рудоволий (Melidectes torquatus)

За результатами молекулярно-генетичного дослідження, опублікованого в 2019 році, три види, яких раніше відносили до роду Melidectes, були переведені до відновленого роду Melionyx.

Етимологія

Наукова назва роду Melidectes походить від сполучення слів дав.-гр. μελι — мед і δεκτης — той, хто кусає.

Примітки

P.L. Sclater. Characters of new Species of Birds discovered in New Guinea by Signor d’Albertis. „Proceedings of the Zoological Society of London”. Część 3. 1873, 1873 [] помилка: {{lang}}: немає тексту ().
A.B. Meyer. Über neue und ungenügend bekannte Vögel von Neu-Guinea und den Inseln der Geelvinksbai. „Sitzungsberichte der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften. Mathematisch-Naturwissenschaftliche Classe”. 70, s. 110, 1874 [] помилка: {{lang}}: немає тексту ().
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Higgins, P.J.; Christidis, L.; Ford, H.A. (2008). Family Meliphagidae (Honeyeaters). У Josep, del Hoyo; Andrew, Elliott; David, Christie (ред.). Handbook of the Birds of the World. Volume 13, Penduline-tits to Shrikes. Barcelona: Lynx Edicions. с. 611—615. ISBN .{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки зі значенням параметра postscript, що збігається зі стандартним значенням в обраному режимі ()
Beehler, Bruce M. (1994). Canopy-Dwelling Honeyeater aggressively defends terrestrial nectar resource. Biotropica. 26 (4): 459—461. doi:10.2307/2389240. JSTOR 2389240.
Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
Andersen, M.J.; McCullough, J.M.; Friedman, N.R.; Peterson, A.T.; Moyle, R.G.; Joseph, L.; Nyári, A.S. (2019). Ultraconserved elements resolve genus-level relationships in a major Australasian bird radiation (Aves: Meliphagidae). Emu. 119 (3): 218—232. doi:10.1080/01584197.2019.1595662.
Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 249. ISBN .

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[Sclater-1] P.L. Sclater. Characters of new Species of Birds discovered in New Guinea by Signor d’Albertis. „Proceedings of the Zoological Society of London”. Część 3. 1873, 1873 [] помилка: {{lang}}: немає тексту ().

[Meyer-2] A.B. Meyer. Über neue und ungenügend bekannte Vögel von Neu-Guinea und den Inseln der Geelvinksbai. „Sitzungsberichte der Kaiserlichen Akademie der Wissenschaften. Mathematisch-Naturwissenschaftliche Classe”. 70, s. 110, 1874 [] помилка: {{lang}}: немає тексту ().

[3] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[HBW-4] Higgins, P.J.; Christidis, L.; Ford, H.A. (2008). Family Meliphagidae (Honeyeaters). У Josep, del Hoyo; Andrew, Elliott; David, Christie (ред.). Handbook of the Birds of the World. Volume 13, Penduline-tits to Shrikes. Barcelona: Lynx Edicions. с. 611—615. ISBN .{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки зі значенням параметра postscript, що збігається зі стандартним значенням в обраному режимі ()

[5] Beehler, Bruce M. (1994). Canopy-Dwelling Honeyeater aggressively defends terrestrial nectar resource. Biotropica. 26 (4): 459—461. doi:10.2307/2389240. JSTOR 2389240.

[ioc-6] Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.

[7] Andersen, M.J.; McCullough, J.M.; Friedman, N.R.; Peterson, A.T.; Moyle, R.G.; Joseph, L.; Nyári, A.S. (2019). Ultraconserved elements resolve genus-level relationships in a major Australasian bird radiation (Aves: Meliphagidae). Emu. 119 (3): 218—232. doi:10.1080/01584197.2019.1595662.

[8] Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 249. ISBN .