Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марчук Євге н Кири лович Марчу к 28 січня 1941 Долинівка Гайворонський

Марчук Євген Кирилович

Марчук Євген Кирилович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марчук.

Євге́н Кири́лович Марчу́к (28 січня 1941, Долинівка, Гайворонський район, Одеська (нині Кіровоградська) область, Українська РСР, СРСР — 5 серпня 2021, Київ, Україна) — український політичний та державний діяч, 4-й та 6-й Прем'єр-міністр України (керував урядом: 6.03.1995 (до 8.06.1995 — в. о.) — 27.05.1996), генерал армії України, кандидат юридичних наук, Народний депутат II та III скликань від СДПУ(О). Перший голова СБУ (1991—1994), другий Секретар РНБО (1999—2003) та шостий міністр оборони України (2003—2004).

Євген Кирилович Марчук
image
Євген Кирилович Марчук
6-й Міністр оборони України
25 червня 2003 — 23 вересня 2004
Президент Леонід Кучма
Прем'єр-міністр Віктор Янукович
Попередник Володимир Шкідченко
Наступник Олександр Кузьмук
4-й Прем'єр-міністр України
6 березня 1995 (до 8 червня, в. о.) — 27 травня 1996
Президент Леонід Кучма
Попередник Віталій Масол
Наступник Павло Лазаренко
1-й Голова Служби безпеки України
6 листопада 1991 — 12 липня 1994
Президент Леонід Кравчук
Попередник Микола Голушко
Наступник Валерій Маліков
2-й Секретар РБНО
10 листопада 1999 — 25 червня 2003
Президент Леонід Кучма
Віктор Ющенко
Попередник Володимир Горбулін
Наступник Володимир Радченко
6-й Міністр оборони України
25 червня 2003 — 23 вересня 2004
Президент Віктор Ющенко
Попередник Володимир Шкідченко
Наступник Олександр Кузьмук
Народився 28 січня 1941(1941-01-28)[1]
Долинівка, Гайворонський район, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Помер 5 серпня 2021(2021-08-05) (80 років)
Київ, Україна
Похований Байкове кладовище
Відомий як політик
Громадянство image СРСР→image Україна
Національність українець
Alma mater Центральноукраїнський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
Політична партія СДПУ(О), Партія Свободи
У шлюбі з Лариса Олексіївна Івшина
Діти сини Тарас і Вадим
Звання image Генерал армії України
Нагороди
image
image
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
image
Орден «За заслуги перед Польщею» (Командорський хрест із зіркою)
image
image
Іменна вогнепальна зброя
image
image Медіафайли у Вікісховищі
image Народний депутат України
2-го скликання
СДПУ(О) 10 грудня 1995 — 12 травня 1998
3-го скликання
СДПУ(О) 12 травня 1998 — 2 березня 2000

Біографія

Народився 28 січня 1941 року в с. Долинівка Гайворонського району Одеської області (нині Кіровоградська область) у селянській родині. 1963 року закінчив філологічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту за спеціальністю вчитель української мови і літератури та німецької мови.

З 1963 року працював у складі 1-го управління (зовнішня розвідка) Комітету державної безпеки УРСР. До середини 70-х років перебував на оперативних посадах за кордоном, у тому числі й Німеччині. Знав чотири іноземні мови (англійську, німецьку, іспанську та російську).

З кінця 70-тих років працював в Україні на посаді заступника керівника 5-го управління КДБ СРСР. Майже 4 роки очолював комісію по реабілітації жертв політичних репресій.

Станом на червень 1991 року — перший заступник керівника КДБ СРСР. Генерал армії України (звання присвоєно указом Президента України 23 березня 1994 року).

5 червня 1991 року на засіданні Верховної Ради УРСР Марчука призначили міністром з питань оборони, національної безпеки і надзвичайних ситуацій УРСР.

За поданням Голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука 6 листопада 1991 року Верховна Рада України призначила Марчука першим Головою Служби безпеки України (1991—1994).

Указом Президента Кравчука (№ 348/94) від 1 липня 1994 року (між першим і другим туром президентських виборів) Марчука призначили віцепрем'єр-міністром в Уряді Віталія Масола.

А восени того ж року, 31 жовтня, Указом новообраного президента Леоніда Кучми (№ 647/94) Марчука призначено першим віцепрем'єр-міністром України — головою Координаційного комітету при Президентові України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю. У зв'язку з тим, що прем'єр-міністр Масол подав у відставку з посади керівника уряду, президент Кучма указом від 3 березня 1995 року (№ 166/95) призначив Марчука виконувачем обов'язків прем'єр-міністра.

Під час підписання Конституційного договору між президентом і парламентом (08.06.1995. № 1к/95-ВР) указом президента Кучми (№ 433/95) перший віце-прем'єр-міністр Євген Марчук призначений прем'єр-міністром України.

На початку цих призначень, у «Народній газеті» вийшла замітка, підписана групою осіб, у якій ці особи висловили протест такому призначенню в самостійній Україні, зазначивши, що Євген Марчук здобув високу посаду генерала КДБ і переїхав з Полтави до Києва за те, що вони були передані до суду та ув'язнені з подачі Марчука. Ці особи в кав'ярні вели бесіди на тему незалежної України, а офіцер КДБ Марчук був відповідальний за їхнє прослуховування.

Згідно з тодішнім законодавством (1995 р.) Марчук, бувши державним службовцем, мав право балотуватися до Верховної Ради. У грудні 1995 року на довиборах до Верховної Ради по Миргородському виборчому округу (№ 324) Марчука у першому турі обрали народним депутатом, а відтак у парламенті —— до Комітету з питань оборони і державної безпеки. У жовтні 1996 року він очолив фракцію «Соціально-ринковий вибір».

Розбіжності у поглядах із президентом і його оточенням на подальший розвиток держави все більше давалися взнаки і Кучма своїм указом від 27 травня 1996 року (№ 378/96) звільнив Євгена Марчука «з посади прем'єр-міністра України у зв'язку з виконанням ним функцій і повноважень народного депутата України на постійній основі». Пояснення Адміністрацією Президента Кучми такого рішення в публічному дискурсі набуло фольклорного виразу: «за створення власного політичного іміджу».

У березні 1998 року на виборах до ВРУ, не вступаючи до партії СДПУ(о), увійшов під № 2 до її списку, очолюваного Леонідом Кравчуком (1991—1994). Ставши народним депутатом, обраний керівником фракції СДПУ(о) (квітень — грудень 1998), а згодом очолив Комітет з питань соціальної політики та праці (липень 1998 — лютий 2000). Через те, що СДПУ(о) ухвалила рішення підтримати Кучму на президентських виборах 1999 року, Марчук у грудні 1998 року склав із себе повноваження керівника фракції цієї партії в парламенті, а невдовзі взагалі вийшов з її складу і приєднався до депутатської групи «Незалежні».

Брав участь у виборах президента України 1999 року, де у першому турі набрав 2 138 356 голосів (8,13 %), посівши 5 місце з 13 претендентів.

Указом президента Кучми від 10 листопада 1999 року (№ 1453/99) Марчук був призначений Секретарем Ради національної безпеки і оборони України.

З червня 2003 року до вересня 2004 року — Міністр оборони України. За час перебування на цій посаді брав участь у врегулюванні конфлікту щодо острова Тузла.

19 травня 2008 призначений радником (поза штатом) президента Ющенка.

10 грудня 2014 року очолив Міжнародний секретаріат з безпеки та цивільної співпраці між Україною та НАТО. За словами Валентина Наливайченка, Євген Марчук мав представляти й координувати всю діяльність міжнародної співпраці в питаннях безпеки у форматі Україна — НАТО, Україна — ЄС.

image
Могила Євгена Марчука, Байкове кладовище

З травня 2015 року — представник України у підгрупі з питань безпеки Тристоронньої контактної групи на Мінських переговорах щодо ОРДЛО.

З 21 листопада 2018 року розпорядженням Президента Порошенка уповноважений представляти Україну у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання Російсько-української війни в ОРДЛО замість Леоніда Кучми. Марчук здійснював цю діяльність на громадських засадах. Залишив посаду 19 травня 2019 року.

Помер 5 серпня 2021 року. Коронавірусна хвороба загострила захворювання, що спровокувало гостру серцево-легеневу недостатність. Був похований 7 серпня 2021 року на центральній алеї Байкового кладовища (ділянка № 42а).

Родина

Відзнаки та нагороди

Публікації

  • Україні буде складно аргументувати введення миротворців ООН: потрібно визнати або війну з РФ, або громадянський конфлікт [ 27 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Гордон, blog, 25 серпня 2017 16.37
  • Марчук Є. К. Виступи. Інтерв'ю. Статті. 1, 2 книги — К., Знання, 1998. — 463 с.

Примітки

  1. Munzinger Personen
    d:Track:Q107343683
  2. Постанова Верховної Ради України від 2 березня 2000 року № 1506-III «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Марчука Є.К.»
  3. . ZAXID.NET. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  4. Прищепа, Ярослав (6 серпня 2021). . Суспільне | Новини. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  5. (укр.), архів оригіналу за 19 серпня 2021, процитовано 19 серпня 2021
  6. Указ Президента України від 23 березня 1994 року № 111/94 «Про присвоєння Є. Марчуку військового звання»
  7. Постанова Верховної Ради УРСР від 5 червня 1991 року № 1148-XII «Про призначення Державного міністра з питань оборони, національної безпеки і надзвичайних ситуацій Української РСР»
  8. . РБК-Україна. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  9. Постанова Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року № 1794-XII «Про призначення Голови Служби національної безпеки України»
  10. Указ Президента України від 1 липня 1994 року № 348/94 «Про призначення Є. Марчука Віце-прем'єр-міністром України»
  11. Указ Президента України від 31 жовтня 1994 року № 647/94 «Про призначення Є. Марчука Першим віце-Прем'єр-міністром України - Головою Координаційного комітету при Президентові України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю»
  12. Указ Президента України від 3 березня 1995 року № 166/95 «Про покладення на Є. Марчука виконання обов'язків Прем'єр-міністра України»
  13. Указ Президента України від 8 червня 1995 року № 433/95 «Про призначення Є. Марчука Прем'єр-міністром України»
  14. Указ Президента України від 27 травня 1996 року № 378/96 «Про увільнення Є. Марчука з посади Прем'єр-міністра України»
  15. . Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 22 вересня 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
  16. Указ Президента України від 10 листопада 1999 року № 1453/99 «Про призначення Є. Марчука Секретарем Ради національної безпеки і оборони України»
  17. Указ Президента України від 25 червня 2003 року № 550/2003 «Про призначення Є. Марчука Міністром оборони України»
  18. Указ Президента України від 23 вересня 2004 року № 1114/2004 «Про звільнення Є. Марчука з посади Міністра оборони України»
  19. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 455/2008 Про призначення Є.Марчука Радником Президента України
  20. Марчук очолив секретаріат із координації співпраці з НАТО — глава СБУ [ 10 лютого 2015 у Wayback Machine.] // interfax, 13:47 10.12.2014
  21. . Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 20 січня 2018.
  22. . Архів оригіналу за 10 жовтня 2019. Процитовано 22 листопада 2018.
  23. . Архів оригіналу за 9 липня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
  24. . Українська правда. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  25. . SSU. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  26. . РБК-Україна. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  27. . Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 8 серпня 2021.
  28. . 24 Канал. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  29. . LIGA. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 6 серпня 2021.
  30. . Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 25 серпня 2021.
  31. Указ Президента України від 27 січня 2001 року № 59/2001 «Про нагородження Є. Марчука орденом князя Ярослава Мудрого»
  32. Оружие от президента. Полный список владельцев именных пистолетов [ 10 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Александр Хорольский, Денис Иванеско / ІнА «Українські Новини», 8 грудня 2016 р. (рос.)

Джерела та література

Посилання

  • Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С» [ 17 липня 2020 у Wayback Machine.]
  • Марчук Євген Кирилович — Парадокси сучасного українського війська «Воєнна історія» № 4—6 за 2004 рік [ 11 вересня 2007 у Wayback Machine.]
Попередник: Міністри оборони України
25 червня 2003 — 23 вересня 2004 		Наступник:
Шкідченко Володимир Петрович
12 листопада 2001 — 25 червня 2003 		Кузьмук Олександр Іванович
24 вересня 2004 — 3 лютого 2005
Попередник: 1-й Голова Служби безпеки України
6 листопада 1991 — 12 липня 1994 		Наступник:
Голушко Микола Михайлович
 		Маліков Валерій Васильович
Попередник: Прем'єр-міністр України
6 березня 1995 — 27 травня 1996 		Наступник:
Масол Віталій Андрійович
 		Лазаренко Павло Іванович
Попередник: Секретар Ради національної безпеки і оборони України
10 листопада 1999 — 25 червня 2003 		Наступник:
Горбулін Володимир Павлович
 		Радченко Володимир Іванович

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Marchuk Yevge n Kiri lovich Marchu k 28 sichnya 1941 Dolinivka Gajvoronskij rajon Odeska nini Kirovogradska oblast Ukrayinska RSR SRSR 5 serpnya 2021 Kiyiv Ukrayina ukrayinskij politichnij ta derzhavnij diyach 4 j ta 6 j Prem yer ministr Ukrayini keruvav uryadom 6 03 1995 do 8 06 1995 v o 27 05 1996 general armiyi Ukrayini kandidat yuridichnih nauk Narodnij deputat II ta III sklikan vid SDPU O Pershij golova SBU 1991 1994 drugij Sekretar RNBO 1999 2003 ta shostij ministr oboroni Ukrayini 2003 2004 Yevgen Kirilovich MarchukYevgen Kirilovich Marchuk6 j Ministr oboroni Ukrayini25 chervnya 2003 23 veresnya 2004Prezident Leonid KuchmaPrem yer ministr Viktor YanukovichPoperednik Volodimir ShkidchenkoNastupnik Oleksandr Kuzmuk4 j Prem yer ministr Ukrayini6 bereznya 1995 do 8 chervnya v o 27 travnya 1996Prezident Leonid KuchmaPoperednik Vitalij MasolNastupnik Pavlo Lazarenko1 j Golova Sluzhbi bezpeki Ukrayini6 listopada 1991 12 lipnya 1994Prezident Leonid KravchukPoperednik Mikola GolushkoNastupnik Valerij Malikov2 j Sekretar RBNO10 listopada 1999 25 chervnya 2003Prezident Leonid Kuchma Viktor YushenkoPoperednik Volodimir GorbulinNastupnik Volodimir Radchenko6 j Ministr oboroni Ukrayini25 chervnya 2003 23 veresnya 2004Prezident Viktor YushenkoPoperednik Volodimir ShkidchenkoNastupnik Oleksandr KuzmukNarodivsya 28 sichnya 1941 1941 01 28 1 Dolinivka Gajvoronskij rajon Odeska oblast Ukrayinska RSR SRSRPomer 5 serpnya 2021 2021 08 05 80 rokiv Kiyiv UkrayinaPohovanij Bajkove kladovisheVidomij yak politikGromadyanstvo SRSR UkrayinaNacionalnist ukrayinecAlma mater Centralnoukrayinskij derzhavnij pedagogichnij universitet imeni Volodimira VinnichenkaPolitichna partiya SDPU O Partiya SvobodiU shlyubi z Larisa Oleksiyivna IvshinaDiti sini Taras i VadimZvannya General armiyi UkrayiniNagorodi Orden Knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenya Orden Za zaslugi pered Polsheyu Komandorskij hrest iz zirkoyu Imenna vognepalna zbroya Mediafajli u Vikishovishi Narodnij deputat Ukrayini 2 go sklikannya SDPU O 10 grudnya 1995 12 travnya 1998 3 go sklikannya SDPU O 12 travnya 1998 2 bereznya 2000BiografiyaNarodivsya 28 sichnya 1941 roku v s Dolinivka Gajvoronskogo rajonu Odeskoyi oblasti nini Kirovogradska oblast u selyanskij rodini 1963 roku zakinchiv filologichnij fakultet Kirovogradskogo pedagogichnogo institutu za specialnistyu vchitel ukrayinskoyi movi i literaturi ta nimeckoyi movi Z 1963 roku pracyuvav u skladi 1 go upravlinnya zovnishnya rozvidka Komitetu derzhavnoyi bezpeki URSR Do seredini 70 h rokiv perebuvav na operativnih posadah za kordonom u tomu chisli j Nimechchini Znav chotiri inozemni movi anglijsku nimecku ispansku ta rosijsku Z kincya 70 tih rokiv pracyuvav v Ukrayini na posadi zastupnika kerivnika 5 go upravlinnya KDB SRSR Majzhe 4 roki ocholyuvav komisiyu po reabilitaciyi zhertv politichnih represij Stanom na cherven 1991 roku pershij zastupnik kerivnika KDB SRSR General armiyi Ukrayini zvannya prisvoyeno ukazom Prezidenta Ukrayini 23 bereznya 1994 roku 5 chervnya 1991 roku na zasidanni Verhovnoyi Radi URSR Marchuka priznachili ministrom z pitan oboroni nacionalnoyi bezpeki i nadzvichajnih situacij URSR Za podannyam Golovi Verhovnoyi Radi Ukrayini Leonida Kravchuka 6 listopada 1991 roku Verhovna Rada Ukrayini priznachila Marchuka pershim Golovoyu Sluzhbi bezpeki Ukrayini 1991 1994 Ukazom Prezidenta Kravchuka 348 94 vid 1 lipnya 1994 roku mizh pershim i drugim turom prezidentskih viboriv Marchuka priznachili viceprem yer ministrom v Uryadi Vitaliya Masola A voseni togo zh roku 31 zhovtnya Ukazom novoobranogo prezidenta Leonida Kuchmi 647 94 Marchuka priznacheno pershim viceprem yer ministrom Ukrayini golovoyu Koordinacijnogo komitetu pri Prezidentovi Ukrayini po borotbi z korupciyeyu i organizovanoyu zlochinnistyu U zv yazku z tim sho prem yer ministr Masol podav u vidstavku z posadi kerivnika uryadu prezident Kuchma ukazom vid 3 bereznya 1995 roku 166 95 priznachiv Marchuka vikonuvachem obov yazkiv prem yer ministra Pid chas pidpisannya Konstitucijnogo dogovoru mizh prezidentom i parlamentom 08 06 1995 1k 95 VR ukazom prezidenta Kuchmi 433 95 pershij vice prem yer ministr Yevgen Marchuk priznachenij prem yer ministrom Ukrayini Na pochatku cih priznachen u Narodnij gazeti vijshla zamitka pidpisana grupoyu osib u yakij ci osobi vislovili protest takomu priznachennyu v samostijnij Ukrayini zaznachivshi sho Yevgen Marchuk zdobuv visoku posadu generala KDB i pereyihav z Poltavi do Kiyeva za te sho voni buli peredani do sudu ta uv yazneni z podachi Marchuka Ci osobi v kav yarni veli besidi na temu nezalezhnoyi Ukrayini a oficer KDB Marchuk buv vidpovidalnij za yihnye prosluhovuvannya Zgidno z todishnim zakonodavstvom 1995 r Marchuk buvshi derzhavnim sluzhbovcem mav pravo balotuvatisya do Verhovnoyi Radi U grudni 1995 roku na doviborah do Verhovnoyi Radi po Mirgorodskomu viborchomu okrugu 324 Marchuka u pershomu turi obrali narodnim deputatom a vidtak u parlamenti do Komitetu z pitan oboroni i derzhavnoyi bezpeki U zhovtni 1996 roku vin ocholiv frakciyu Socialno rinkovij vibir Rozbizhnosti u poglyadah iz prezidentom i jogo otochennyam na podalshij rozvitok derzhavi vse bilshe davalisya vznaki i Kuchma svoyim ukazom vid 27 travnya 1996 roku 378 96 zvilniv Yevgena Marchuka z posadi prem yer ministra Ukrayini u zv yazku z vikonannyam nim funkcij i povnovazhen narodnogo deputata Ukrayini na postijnij osnovi Poyasnennya Administraciyeyu Prezidenta Kuchmi takogo rishennya v publichnomu diskursi nabulo folklornogo virazu za stvorennya vlasnogo politichnogo imidzhu U berezni 1998 roku na viborah do VRU ne vstupayuchi do partiyi SDPU o uvijshov pid 2 do yiyi spisku ocholyuvanogo Leonidom Kravchukom 1991 1994 Stavshi narodnim deputatom obranij kerivnikom frakciyi SDPU o kviten gruden 1998 a zgodom ocholiv Komitet z pitan socialnoyi politiki ta praci lipen 1998 lyutij 2000 Cherez te sho SDPU o uhvalila rishennya pidtrimati Kuchmu na prezidentskih viborah 1999 roku Marchuk u grudni 1998 roku sklav iz sebe povnovazhennya kerivnika frakciyi ciyeyi partiyi v parlamenti a nevdovzi vzagali vijshov z yiyi skladu i priyednavsya do deputatskoyi grupi Nezalezhni Brav uchast u viborah prezidenta Ukrayini 1999 roku de u pershomu turi nabrav 2 138 356 golosiv 8 13 posivshi 5 misce z 13 pretendentiv Ukazom prezidenta Kuchmi vid 10 listopada 1999 roku 1453 99 Marchuk buv priznachenij Sekretarem Radi nacionalnoyi bezpeki i oboroni Ukrayini Z chervnya 2003 roku do veresnya 2004 roku Ministr oboroni Ukrayini Za chas perebuvannya na cij posadi brav uchast u vregulyuvanni konfliktu shodo ostrova Tuzla 19 travnya 2008 priznachenij radnikom poza shtatom prezidenta Yushenka 10 grudnya 2014 roku ocholiv Mizhnarodnij sekretariat z bezpeki ta civilnoyi spivpraci mizh Ukrayinoyu ta NATO Za slovami Valentina Nalivajchenka Yevgen Marchuk mav predstavlyati j koordinuvati vsyu diyalnist mizhnarodnoyi spivpraci v pitannyah bezpeki u formati Ukrayina NATO Ukrayina YeS Mogila Yevgena Marchuka Bajkove kladovishe Z travnya 2015 roku predstavnik Ukrayini u pidgrupi z pitan bezpeki Tristoronnoyi kontaktnoyi grupi na Minskih peregovorah shodo ORDLO Z 21 listopada 2018 roku rozporyadzhennyam Prezidenta Poroshenka upovnovazhenij predstavlyati Ukrayinu u Tristoronnij kontaktnij grupi z mirnogo vregulyuvannya Rosijsko ukrayinskoyi vijni v ORDLO zamist Leonida Kuchmi Marchuk zdijsnyuvav cyu diyalnist na gromadskih zasadah Zalishiv posadu 19 travnya 2019 roku Pomer 5 serpnya 2021 roku Koronavirusna hvoroba zagostrila zahvoryuvannya sho sprovokuvalo gostru sercevo legenevu nedostatnist Buv pohovanij 7 serpnya 2021 roku na centralnij aleyi Bajkovogo kladovisha dilyanka 42a Rodina Druzhina Larisa Ivshina golovnij redaktor gazeti Den dvoye siniv vid pershogo shlyubu Taras i Vadim kilka onukivVidznaki ta nagorodiOrden Svobodi 23 serpnya 2021 posmertno za znachnij osobistij vnesok u derzhavne budivnictvo zmicnennya oboronozdatnosti socialno ekonomichnij naukovo tehnichnij kulturno osvitnij rozvitok Ukrayinskoyi derzhavi vagomi trudovi dosyagnennya bagatorichnu sumlinnu pracyu ta z nagodi 30 yi richnici nezalezhnosti Ukrayini Orden knyazya Yaroslava Mudrogo V st 27 sichnya 2001 za viznachni zaslugi u zmicnenni nacionalnoyi bezpeki Ukrayini plidnu derzhavnu i politichnu diyalnist Vidznaka Prezidenta Ukrayini Imenna vognepalna zbroya 29 sichnya 1996 orden Trudovogo chervonogo prapora Komandorskij hrest iz zirkoyu za zaslugi pered Polsheyu 7 medalej Laureat ukrayinskoyi premiyi im Skovorodi 1997 Kandidat yuridichnih naukPublikaciyiUkrayini bude skladno argumentuvati vvedennya mirotvorciv OON potribno viznati abo vijnu z RF abo gromadyanskij konflikt 27 serpnya 2017 u Wayback Machine Gordon blog 25 serpnya 2017 16 37 Marchuk Ye K Vistupi Interv yu Statti 1 2 knigi K Znannya 1998 463 s PrimitkiMunzinger Personen d Track Q107343683 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 2 bereznya 2000 roku 1506 III Pro dostrokove pripinennya povnovazhen narodnogo deputata Ukrayini Marchuka Ye K ZAXID NET Arhiv originalu za 5 serpnya 2021 Procitovano 5 serpnya 2021 Prishepa Yaroslav 6 serpnya 2021 Suspilne Novini Arhiv originalu za 6 serpnya 2021 Procitovano 6 serpnya 2021 ukr arhiv originalu za 19 serpnya 2021 procitovano 19 serpnya 2021 Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 23 bereznya 1994 roku 111 94 Pro prisvoyennya Ye Marchuku vijskovogo zvannya Postanova Verhovnoyi Radi URSR vid 5 chervnya 1991 roku 1148 XII Pro priznachennya Derzhavnogo ministra z pitan oboroni nacionalnoyi bezpeki i nadzvichajnih situacij Ukrayinskoyi RSR RBK Ukrayina Arhiv originalu za 5 serpnya 2021 Procitovano 5 serpnya 2021 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 6 listopada 1991 roku 1794 XII Pro priznachennya Golovi Sluzhbi nacionalnoyi bezpeki Ukrayini Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 1 lipnya 1994 roku 348 94 Pro priznachennya Ye Marchuka Vice prem yer ministrom Ukrayini Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 31 zhovtnya 1994 roku 647 94 Pro priznachennya Ye Marchuka Pershim vice Prem yer ministrom Ukrayini Golovoyu Koordinacijnogo komitetu pri Prezidentovi Ukrayini po borotbi z korupciyeyu i organizovanoyu zlochinnistyu Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 3 bereznya 1995 roku 166 95 Pro pokladennya na Ye Marchuka vikonannya obov yazkiv Prem yer ministra Ukrayini Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 8 chervnya 1995 roku 433 95 Pro priznachennya Ye Marchuka Prem yer ministrom Ukrayini Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 27 travnya 1996 roku 378 96 Pro uvilnennya Ye Marchuka z posadi Prem yer ministra Ukrayini Arhiv originalu za 12 zhovtnya 2016 Procitovano 22 veresnya 2016 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 10 listopada 1999 roku 1453 99 Pro priznachennya Ye Marchuka Sekretarem Radi nacionalnoyi bezpeki i oboroni Ukrayini Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 25 chervnya 2003 roku 550 2003 Pro priznachennya Ye Marchuka Ministrom oboroni Ukrayini Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 23 veresnya 2004 roku 1114 2004 Pro zvilnennya Ye Marchuka z posadi Ministra oboroni Ukrayini UKAZ PREZIDENTA UKRAYiNI 455 2008 Pro priznachennya Ye Marchuka Radnikom Prezidenta Ukrayini Marchuk ocholiv sekretariat iz koordinaciyi spivpraci z NATO glava SBU 10 lyutogo 2015 u Wayback Machine interfax 13 47 10 12 2014 Arhiv originalu za 21 sichnya 2018 Procitovano 20 sichnya 2018 Arhiv originalu za 10 zhovtnya 2019 Procitovano 22 listopada 2018 Arhiv originalu za 9 lipnya 2019 Procitovano 3 chervnya 2019 Ukrayinska pravda Arhiv originalu za 5 serpnya 2021 Procitovano 5 serpnya 2021 SSU Arhiv originalu za 5 serpnya 2021 Procitovano 5 serpnya 2021 RBK Ukrayina Arhiv originalu za 5 serpnya 2021 Procitovano 5 serpnya 2021 Arhiv originalu za 8 serpnya 2021 Procitovano 8 serpnya 2021 24 Kanal Arhiv originalu za 6 serpnya 2021 Procitovano 6 serpnya 2021 LIGA Arhiv originalu za 6 serpnya 2021 Procitovano 6 serpnya 2021 Oficijne internet predstavnictvo Prezidenta Ukrayini ua Arhiv originalu za 24 serpnya 2021 Procitovano 25 serpnya 2021 Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 27 sichnya 2001 roku 59 2001 Pro nagorodzhennya Ye Marchuka ordenom knyazya Yaroslava Mudrogo Oruzhie ot prezidenta Polnyj spisok vladelcev imennyh pistoletov 10 grudnya 2016 u Wayback Machine Aleksandr Horolskij Denis Ivanesko InA Ukrayinski Novini 8 grudnya 2016 r ros Dzherela ta literaturaPomer Yevgen Marchuk 5 serpnya 2021 u Wayback Machine Ukrinform 05 06 2021 V V Golovko Marchuk Yevgen Kirilovich 13 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 541 ISBN 978 966 00 1028 1 I G Onishenko Marchuk Yevgen Kirilovich 27 serpnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 2004 ISBN 966 749 200 1 L V Guberskij Marchuk Yevgen Kirilovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 812 s ISBN 966 316 045 4 V V Golovko Marchuk Yevgen Kirilovich Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 s 428 ISBN 978 966 611 818 2PosilannyaDovidnik Hto ye hto v Ukrayini vidavnictvo K I S 17 lipnya 2020 u Wayback Machine Marchuk Yevgen Kirilovich Paradoksi suchasnogo ukrayinskogo vijska Voyenna istoriya 4 6 za 2004 rik 11 veresnya 2007 u Wayback Machine Poperednik Ministri oboroni Ukrayini 25 chervnya 2003 23 veresnya 2004 Nastupnik Shkidchenko Volodimir Petrovich 12 listopada 2001 25 chervnya 2003 Kuzmuk Oleksandr Ivanovich 24 veresnya 2004 3 lyutogo 2005 Poperednik 1 j Golova Sluzhbi bezpeki Ukrayini 6 listopada 1991 12 lipnya 1994 Nastupnik Golushko Mikola Mihajlovich Malikov Valerij Vasilovich Poperednik Prem yer ministr Ukrayini 6 bereznya 1995 27 travnya 1996 Nastupnik Masol Vitalij Andrijovich Lazarenko Pavlo Ivanovich Poperednik Sekretar Radi nacionalnoyi bezpeki i oboroni Ukrayini 10 listopada 1999 25 chervnya 2003 Nastupnik Gorbulin Volodimir Pavlovich Radchenko Volodimir Ivanovich

Дата публікації:
Топ