Ма́рфа Ксенофо́нтівна Ти́мченко (нар. 25 березня 1922, Петриківка — пом. 26 березня 2009, Київ) — українська художниця; член Спілки архітекторів України з 1947 року, Спілки радянських художників України з 1950 року та Національної спілки майстрів народного мистецтва України з 1994 року. Дружина художника Івана Скицюка, мати художниці Олени Скицюк, бабуся художниці Олени Кулик.
Тимченко Марфа Ксенофонтівна | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 25 березня 1922 Петриківка, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Українська СРР | |||
Смерть | 26 березня 2009 (87 років) | |||
Київ, Україна | ||||
Країна | СРСР Україна | |||
Діяльність | художниця | |||
Вчитель | Пата Тетяна Якимівна, Статива Олександр Феодосійович, Рокицький Микола Андрійович і Кулик Олександра Василівна | |||
Відомі учні | Кожевникова Тетяна Анатоліївна | |||
Працівник | Київський експериментальний кераміко-художній завод і Коростенський порцеляновий завод | |||
Член | Спілка архітекторів України, Спілка радянських художників України і Спілка майстрів народного мистецтва України | |||
У шлюбі з | Скицюк Іван Степанович | |||
Діти | Скицюк Олена Іванівна | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Життєпис
Народилась 25 березня 1922 року у селі Петриківці (нині селище міського типу у Дніпровському районі Дніпропетровської області, Україна) в селянській сім'ї. Мати, Олександра Медяник, була відомою у селі вишивальницею. Навчалась у початковій місцевій школі, де її першим педагогом став учитель малювання, креслення і каліграфії Олександр Статива, що сприяв відкриттю Петриківської художньої школи, в якій Марфа навчалась протягом 1936—1938 років. Її наставницею була майстриня петриківського розпису Тетяна Пата. Після школи вступила до Київської школи майстрів народного мистецтва, де навчалася протягом 1938—1940-х років, зокрема у таких майстрів як Олександра Кулик, Микола Рокицький, Тетяна Флору.
Через нестатки змушена була йти працювати, не закінчивши навчання. Влаштувалася на роботу у Київський експериментальний кераміко-художній завод, але тоді отримала там лише посаду технічної працівниці з виготовлення барвників. Через незначну зарплатню, перейшла на роботу у Коростенський порцеляновий завод, де почала оздоблювати петриківкою порцеляну. Пропрацювала на цьому виробництві півроку: завод закрився через початок війни. З великими труднощами повернулася у Петриківку, де працювала у колгоспі. Кілька разів утікала під час вивезення молоді на примусові роботи до Німеччини, зокрема, зі збірного пункту в Дніпропетровську разом з іншою відомою у майбутньому майстринею, Вірою Клименко.
З 1944 року знову в Києві, працювала в кількох художніх закладах, перш за все в Інституті художньої промисловості Академії архітектури Української РСР. З 1954 по 1977 рік працювала художницею порцеляни на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Жила у Києві, в будинку на провулку Академіка Філатова, № 3/1, квартира № 44 та на вулиці Курганівській, № 3, квартира № 46. Померла у Києві 26 березня 2009 року.
Творчість
Працювала в галузі декоративного мистецтва (розписи на порцеляні), монументального живопису, підлакового розпису на дереві (дитячі меблі, скриньки), книжкової графіки, створювала плакати, художні листівки. Серед робіт:
- декоративне блюдо «Багатство» (1970);
- плакат «Володимир Ленін»;
- декоративні панно
- присвячене 30-річчю Великого Жовтня (1947);
- з силуетом Тараса Шевченка (1961, у співавторстві з Олександрою Ружонковою);
- «Тече вода з-під явора» (1964);
- «Ювілейне» (1967);
- вази
- «Хлюпочуться качаточка» (1964);
- «Тарас Шевченко. 1864—1964» (1964, у співавторстві з Ярославою Козловою);
- «І вітряки на полі… І долом геть собі село» (1964, у співавторстві з Галиною Зак);
- ювілейна ваза з портретом Тараса Шевченка (1964, у співавторстві з Олександром Сорокіним і В. Полевою);
- «Коло млину, коло броду» (1972);
- «Моя квітуча Україна» (1985);
- «Квітчає весна землю» (1989);
- розписи
- каюти пароплавів «Тарас Шевченко» та «Микола Гоголь»;
- настінні розписи магазину іграшок «Казка» (1979, у співаторстві);
- бібліотека для дітей у Білій Церкві (1983—1984).
Розписані нею порцелянові вази радянські діячі дарували лідерам інших країн — Річарду Ніксону, Мао Цзедуну, Фіделю Кастро, Йосипу Тіто.
З початку 1970-х років, продовжуючи оздоблювати порцеляну у традиційному петриківському стилі, одночасно почала писати сюжетні пейзажі у цілком оригінальному стилі, заснованому на принципах петриківського розпису. Усе подальше життя, до 2009 року включно, продовжувала виконувати такі картини, розвиваючи та урізноманітнюючи свій оригінальний стиль живопису. Серед живописних робіт:
- «У морі» (1963);
- «Сині птахи» (1966);
- «Курінь» (1970);
- «Ведмежа сім'я» (1972—1973);
- «Квіти»;
- «Квітка з ягодами»;
- «Помідори»;
- «Пляж у Седневі»;
- «Стоїть гора»;
- «Чорноморка»;
- «Дощ у Седневі» (1975);
- «Ведмідь лізе по мед»;
- «На лузі»;
- «Спогад про дитинство»;
- «Свято Івана Купала»;
- «Біля хати в Сорочинцях»;
- «Бабуся залишилась одна»;
- «Явір над водою» (1989);
- «Квітуча садиба» (1990);
- «Вулики» (1994).
Окрему вагому серію становлять тематичні розписи на фарфорових виробах (декоративні вази, тарелі, кубки тощо), виконані за мотивами творів Шевченка. У різні роки створила композиції:
- «Люди навідують Шевченка» (1997);
- «Реве та стогне Дніпр широкий» (1998);
- «Сім'я вечеря коло хати» (1999);
- «Мені тринадцятий минало» (1999);
- «Ще треті півні не співали» (2002);
- «Село Лебедин, де бував Шевченко» (2006);
- «Катерина» —серія з чотирьох творів:
- «Аж гульк, зима впала» (1998);
- «Подивись на мене» (2002);
- «Прийми, Боже, мою душу» (2002);
- «Батьки сидять журяться, а Катерина просить прощення» (2002);
- «Шевченківська липа в Седневі» (1985—1992).
Твори шевчківської серії репродуктувалися у багатьох виданнях, друкувалися у вигляді комплектів листівок, календарів, плакатів. Неабиякий успіх мав твір «Сім'я вечеря коло хати», виданий як плакат.
Брала участь у республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках з 1949 року.
Окремі роботи художниці зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві.
Відзнаки
- Заслужений майстер народної творчості УРСР з 1960 року;
- Орден «Знак Пошани» (1967);
- Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (1973);
- Народний художник УРСР з 1977 року;
- Премія імені Катерини Білокур (1990, перша лауреатка);
- Шевченківська премія за 2000 рік.
Примітки
- Кириченко М. А. Український народний декоративний розпис. Київ. Знання-Прес. 2006 С. 60.
- М. Г. Лампека. Порцеляна Київського експерементального керамікохудожнього заводу в контексті мистецької культури України ХХ — початку ХХІ століть. Київ. 2021, С. 231.
- Тимченко Марфа Ксенофонтівна / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 345.
- Інтерв'ю Марфи Тимченко: Спробуйте магазин розписати тоненьким котячим пензликом // Бізнес — новини України, №3 (834) від 19.01.2009. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
Література
- Тимченко Марфа Ксенофонтівна= // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с.;
- Тимченко Марфа Ксенофонтівна // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 455.;
- Тимченко Марфа Ксенофонтівна // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 226.;
- Г. А. Мєстечкін. Тимченко Марфа Ксенофонтівна // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Тимченко Марфа Ксенофонтівна // Шевченківський словник. Том 2 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1977., С. 267;
- Тимченко Марфа // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1980. — Кн. 2, [т. 9] : Тимошенко — Хмельницький Богдан. — .;
- Тимченко Марфа Ксенофонтівна // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 575. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Тимченко Марта Ксенофонтівна // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.;
- Олена Осадча. Тимченко Марфа Ксенофонтівна // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 253—254.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ma rfa Ksenofo ntivna Ti mchenko nar 25 bereznya 1922 Petrikivka pom 26 bereznya 2009 Kiyiv ukrayinska hudozhnicya chlen Spilki arhitektoriv Ukrayini z 1947 roku Spilki radyanskih hudozhnikiv Ukrayini z 1950 roku ta Nacionalnoyi spilki majstriv narodnogo mistectva Ukrayini z 1994 roku Druzhina hudozhnika Ivana Skicyuka mati hudozhnici Oleni Skicyuk babusya hudozhnici Oleni Kulik Timchenko Marfa KsenofontivnaNarodzhennya25 bereznya 1922 1922 03 25 Petrikivka Novomoskovskij povit Katerinoslavska guberniya Ukrayinska SRRSmert26 bereznya 2009 2009 03 26 87 rokiv Kiyiv UkrayinaKrayina SRSR UkrayinaDiyalnisthudozhnicyaVchitelPata Tetyana Yakimivna Stativa Oleksandr Feodosijovich Rokickij Mikola Andrijovich i Kulik Oleksandra VasilivnaVidomi uchniKozhevnikova Tetyana AnatoliyivnaPracivnikKiyivskij eksperimentalnij keramiko hudozhnij zavod i Korostenskij porcelyanovij zavodChlenSpilka arhitektoriv Ukrayini Spilka radyanskih hudozhnikiv Ukrayini i Spilka majstriv narodnogo mistectva UkrayiniU shlyubi zSkicyuk Ivan StepanovichDitiSkicyuk Olena IvanivnaNagorodiPremiya imeni Katerini Bilokur 1990 U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim prizvishem div Timchenko ZhittyepisNarodilas 25 bereznya 1922 roku u seli Petrikivci nini selishe miskogo tipu u Dniprovskomu rajoni Dnipropetrovskoyi oblasti Ukrayina v selyanskij sim yi Mati Oleksandra Medyanik bula vidomoyu u seli vishivalniceyu Navchalas u pochatkovij miscevij shkoli de yiyi pershim pedagogom stav uchitel malyuvannya kreslennya i kaligrafiyi Oleksandr Stativa sho spriyav vidkrittyu Petrikivskoyi hudozhnoyi shkoli v yakij Marfa navchalas protyagom 1936 1938 rokiv Yiyi nastavniceyu bula majstrinya petrikivskogo rozpisu Tetyana Pata Pislya shkoli vstupila do Kiyivskoyi shkoli majstriv narodnogo mistectva de navchalasya protyagom 1938 1940 h rokiv zokrema u takih majstriv yak Oleksandra Kulik Mikola Rokickij Tetyana Floru Cherez nestatki zmushena bula jti pracyuvati ne zakinchivshi navchannya Vlashtuvalasya na robotu u Kiyivskij eksperimentalnij keramiko hudozhnij zavod ale todi otrimala tam lishe posadu tehnichnoyi pracivnici z vigotovlennya barvnikiv Cherez neznachnu zarplatnyu perejshla na robotu u Korostenskij porcelyanovij zavod de pochala ozdoblyuvati petrikivkoyu porcelyanu Propracyuvala na comu virobnictvi pivroku zavod zakrivsya cherez pochatok vijni Z velikimi trudnoshami povernulasya u Petrikivku de pracyuvala u kolgospi Kilka raziv utikala pid chas vivezennya molodi na primusovi roboti do Nimechchini zokrema zi zbirnogo punktu v Dnipropetrovsku razom z inshoyu vidomoyu u majbutnomu majstrineyu Viroyu Klimenko Z 1944 roku znovu v Kiyevi pracyuvala v kilkoh hudozhnih zakladah persh za vse v Instituti hudozhnoyi promislovosti Akademiyi arhitekturi Ukrayinskoyi RSR Z 1954 po 1977 rik pracyuvala hudozhniceyu porcelyani na Kiyivskomu eksperimentalnomu keramiko hudozhnomu zavodi Zhila u Kiyevi v budinku na provulku Akademika Filatova 3 1 kvartira 44 ta na vulici Kurganivskij 3 kvartira 46 Pomerla u Kiyevi 26 bereznya 2009 roku TvorchistPracyuvala v galuzi dekorativnogo mistectva rozpisi na porcelyani monumentalnogo zhivopisu pidlakovogo rozpisu na derevi dityachi mebli skrinki knizhkovoyi grafiki stvoryuvala plakati hudozhni listivki Sered robit dekorativne blyudo Bagatstvo 1970 plakat Volodimir Lenin dekorativni panno prisvyachene 30 richchyu Velikogo Zhovtnya 1947 z siluetom Tarasa Shevchenka 1961 u spivavtorstvi z Oleksandroyu Ruzhonkovoyu Teche voda z pid yavora 1964 Yuvilejne 1967 vazi Hlyupochutsya kachatochka 1964 Taras Shevchenko 1864 1964 1964 u spivavtorstvi z Yaroslavoyu Kozlovoyu I vitryaki na poli I dolom get sobi selo 1964 u spivavtorstvi z Galinoyu Zak yuvilejna vaza z portretom Tarasa Shevchenka 1964 u spivavtorstvi z Oleksandrom Sorokinim i V Polevoyu Kolo mlinu kolo brodu 1972 Moya kvitucha Ukrayina 1985 Kvitchaye vesna zemlyu 1989 rozpisi kayuti paroplaviv Taras Shevchenko ta Mikola Gogol nastinni rozpisi magazinu igrashok Kazka 1979 u spivatorstvi biblioteka dlya ditej u Bilij Cerkvi 1983 1984 Rozpisani neyu porcelyanovi vazi radyanski diyachi daruvali lideram inshih krayin Richardu Niksonu Mao Czedunu Fidelyu Kastro Josipu Tito Z pochatku 1970 h rokiv prodovzhuyuchi ozdoblyuvati porcelyanu u tradicijnomu petrikivskomu stili odnochasno pochala pisati syuzhetni pejzazhi u cilkom originalnomu stili zasnovanomu na principah petrikivskogo rozpisu Use podalshe zhittya do 2009 roku vklyuchno prodovzhuvala vikonuvati taki kartini rozvivayuchi ta uriznomanitnyuyuchi svij originalnij stil zhivopisu Sered zhivopisnih robit U mori 1963 Sini ptahi 1966 Kurin 1970 Vedmezha sim ya 1972 1973 Kviti Kvitka z yagodami Pomidori Plyazh u Sednevi Stoyit gora Chornomorka Dosh u Sednevi 1975 Vedmid lize po med Na luzi Spogad pro ditinstvo Svyato Ivana Kupala Bilya hati v Sorochincyah Babusya zalishilas odna Yavir nad vodoyu 1989 Kvitucha sadiba 1990 Vuliki 1994 Okremu vagomu seriyu stanovlyat tematichni rozpisi na farforovih virobah dekorativni vazi tareli kubki tosho vikonani za motivami tvoriv Shevchenka U rizni roki stvorila kompoziciyi Lyudi naviduyut Shevchenka 1997 Reve ta stogne Dnipr shirokij 1998 Sim ya vecherya kolo hati 1999 Meni trinadcyatij minalo 1999 She treti pivni ne spivali 2002 Selo Lebedin de buvav Shevchenko 2006 Katerina seriya z chotiroh tvoriv Azh gulk zima vpala 1998 Podivis na mene 2002 Prijmi Bozhe moyu dushu 2002 Batki sidyat zhuryatsya a Katerina prosit proshennya 2002 Shevchenkivska lipa v Sednevi 1985 1992 Tvori shevchkivskoyi seriyi reproduktuvalisya u bagatoh vidannyah drukuvalisya u viglyadi komplektiv listivok kalendariv plakativ Neabiyakij uspih mav tvir Sim ya vecherya kolo hati vidanij yak plakat Brala uchast u respublikanskih vsesoyuznih i zarubizhnih vistavkah z 1949 roku Okremi roboti hudozhnici zberigayutsya u Nacionalnomu muzeyi ukrayinskogo narodnogo dekorativnogo mistectva u Kiyevi VidznakiZasluzhenij majster narodnoyi tvorchosti URSR z 1960 roku Orden Znak Poshani 1967 Pochesna gramota Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR 1973 Narodnij hudozhnik URSR z 1977 roku Premiya imeni Katerini Bilokur 1990 persha laureatka Shevchenkivska premiya za 2000 rik PrimitkiKirichenko M A Ukrayinskij narodnij dekorativnij rozpis Kiyiv Znannya Pres 2006 S 60 M G Lampeka Porcelyana Kiyivskogo eksperementalnogo keramikohudozhnogo zavodu v konteksti misteckoyi kulturi Ukrayini HH pochatku HHI stolit Kiyiv 2021 S 231 Timchenko Marfa Ksenofontivna Dovidnik chleniv Nacionalnoyi spilki hudozhnikiv Ukrayini Kiyiv 2003 S 345 Interv yu Marfi Timchenko Sprobujte magazin rozpisati tonenkim kotyachim penzlikom Biznes novini Ukrayini 3 834 vid 19 01 2009 Arhiv originalu za 13 kvitnya 2016 Procitovano 13 kvitnya 2016 LiteraturaTimchenko Marfa Ksenofontivna Ukrayinskij radyanskij enciklopedichnij slovnik u 3 t gol red M P Bazhan 1 she vid K Golov red URE AN URSR 1968 T 3 Plyus 856 s Timchenko Marfa Ksenofontivna Ukrayinski radyanski hudozhniki dovidnik vidpov red I I Verba Kiyiv Mistectvo 1972 S 455 Timchenko Marfa Ksenofontivna Slovnik hudozhnikiv Ukrayini za red M P Bazhana vidp red ta in K Golovna redakciya Ukrayinskoyi radyanskoyi enciklopediyi 1973 S 226 G A Myestechkin Timchenko Marfa Ksenofontivna Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Timchenko Marfa Ksenofontivna Shevchenkivskij slovnik Tom 2 Institut literaturi imeni T G Shevchenka Akademiyi Nauk URSR Kiyiv Golovna redakciya URE 1977 S 267 Timchenko Marfa Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1980 Kn 2 t 9 Timoshenko Hmelnickij Bogdan ISBN 5 7707 4049 3 Timchenko Marfa Ksenofontivna Mitci Ukrayini Enciklopedichnij dovidnik uporyad M G Labinskij V S Murza za red A V Kudrickogo K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1992 S 575 ISBN 5 88500 042 5 Arhivovano z pershodzherela 12 veresnya 2022 Timchenko Marta Ksenofontivna Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Olena Osadcha Timchenko Marfa Ksenofontivna Shevchenkivska enciklopediya u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2015 T 6 T Ya S 253 254