Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ма рінер 6 англ Mariner 6 букв моряк Mariner Mars 69A американський космічний зонд програми НАСА Марінер Марс 1969 Космі

Маринер-6

Маринер-6

«Ма́рінер-6» (англ. Mariner 6, букв. — моряк), (Mariner Mars 69A) — американський космічний зонд програми НАСА «Марінер Марс 1969». Космічний апарат призначався для проведення наукових досліджень Марса з пролітної траєкторії.

image
Марінер-6 (Mariner 6)

«Марінер-6» — космічний апарат 3-го покоління із серії «Марінер». Головна організація з проєктування, виготовлення й випробувань — Лабораторія реактивного руху (Jet Propulsion Laboratory або JPL). Розробку окремих систем виконували різні промислові організації. Розробка наукових приладів виконувалася за участю вищих навчальних закладів. Проєктування було розпочато в кінці 1965 р. і його основна частина закінчилася в 1967 р. 31 липня 1969 року в 5:19:07 UT зонд зробив успішний обліт Марса на відстані 3430 км.

«Марінер-6» — перший космічний апарат, який провів дослідження складу атмосфери Марса із застосуванням спектроскопічних методик і визначення температури поверхні за вимірюваннями інфрачервоного випромінювання.

Конструкція

image
Схема Марінера-6

Корпус космічного апарата має форму восьмигранника 138,4 см завширшки і 45,7 см заввишки. Корпус із магнієвого сплаву, негерметичний. Чотири сонячні батареї з розмахом 5,80 м прикріплені до верхньої частини апарата. Параболічна антена діаметром 116,8 см із високим коефіцієнтом посилення встановлена ​​у верхній частині апарата, а всенаправлена антена з низьким коефіцієнтом посилення закріплена на щоглі висотою в 223,5 см установленої поруч із параболічною антеною. Загальна висота космічного апарата склала 3,35 м, а маса — 411,8 кг. Корпус розділений на вісім відсіків, у яких розмістилася електронна апаратура, кабелі, корекційна рухова установка, ємності з газом для системи орієнтації та регулюючі пристрої. У центрі нижньої поверхні корпуса розміщена двовісна сканувальна платформа.

Апаратура зв'язку на «Марінері-6» складалася з дубльованого радіопередавача S-діапазону (2195 МГц) потужністю 20 Вт та одного радіоприймача. Апаратура могла відправляти й отримувати дані через всеспрямовану антену з низьким коефіцієнтом посилення і спрямовану антену з високим коефіцієнтом посилення. Швидкість передавання даних через параболічну спрямовану антену становила 16 200 біт/с. Дані могли також зберігатися для подальшого передавання на бортових магнітофонах: цифровому ємністю 13 000 000 біт і аналоговому ємністю 120 000 000 біт.

Наукові прилади

На «Марінері-6» встановлено такі наукові прилади:

Наукові прилади розміщені на двовісній сканувальній платформі. Платформа спрямовує прилади на задані ділянки поверхні при прольоті «Марінера-6» поблизу Марса. Усе бортове наукове обладнання призначалося для дослідження Марса, експериментів із вивчення міжпланетного космічного простору «Марінер-6» не проводив.

Програма наукових досліджень:

  • Отримання знімків для вивчення стану і властивостей поверхні Марса а також хмар, димки в атмосфері.
  • Дослідження складу атмосфери з застосуванням спектроскопічних методик.
  • Визначення параметрів атмосфери (в тому числі тиску) на підставі даних експерименту по радіозатемнення.
  • Визначення температури поверхні за вимірюваннями інфрачервоного випромінювання Марса.

Хід польоту

«Марінер-6» запущений 24 лютого 1969 року космодрому на мисі Канаверал ракетою-носієм Атлас-SLV3C c розгінним блоком Центавр D.

Фотографування Марса проводилося в два етапи: при зближенні з планетою та при проходженні в безпосередній близькості від поверхні планети.

За 50 годин до максимального зближення з Марсом програмно-тимчасове пристрій дало команди на розігрів наукових приладів, включення системи перетворення даних, магнітофонів і механізму скануючої платформи. Вмикається інфрачервоний датчик далекого захоплення Марса, який визначає напрямок на центр диска планети. Сканувальна платформа працює в режимі автоматичного супроводу за сигналами цього датчика.

За 48 годин до максимального зближення вузькокутова камера почала перший сеанс зйомки диска планети. Протягом 20 годин камера з інтервалами в 37 хвилин отримала серію з 33 знімків. За цей час планета зробила 5/6 обороту, і відстань між нею і «Марінером-6» зменшилася з 1 241 000 до 725 000 км. Отримані знімки були записані на аналоговий магнітофон, а після закінчення сеансу зйомки за три години були прийняті на 63-метрову антену станції далекого космічного зв'язку в Голдстоуні. Запис знімків на магнітній стрічці був стертий.

За 22 години до максимального зближення вузькокутова камера почала другий сеанс зйомки диска планети. Протягом 15 годин камера отримала серію з 17 знімків. За цей час відстань між планетою і «Марінером-6» зменшилася з 561 000 до 175 000 км. Отримані знімки передали на Землю, а запис стерли. На найкращих із другої серії знімках диска Марса видно деталі діаметром 25 км (на фотографіях земних телескопів видно деталі діаметром 150 км). «Марінер-6» отримав 50 знімків з великої відстані.

Під час подальшого зближення з Марсом здійснюється захоплення лінії горизонту планети двома вузькокутовими датчиками горизонту та скануюча платформа переводиться в режим сканування по диску планети. Межі сканування по двох осях становлять 215 і 64°.

Результати вимірювань фізичних параметрів планети та її атмосфери по трасі сканування, яка періодично перетинає диск планети, записуються в цифровому коді на магнітофон. Одночасно виходять телевізійні зображення окремих ділянок Марса на трасі сканування. «Марінер-6» сфотографував із близької відстані екваторіальний ділянку між екватором і паралеллю 20° пд. ш. На цій ділянці розташовані світла область Deucalions Regio, оаза Juventae Fons і Oxia Pallus.

«Марінер-6» пролетів біля Марса 31 липня 1969 р. Мінімальна відстань склала 3429 км о 5:19:07 UT 31 липня. Космічний апарат в цей момент перебував на відстані понад 96 млн км від Землі.

За 15 хвилин до максимального зближення дві телекамери почали автоматично фотографувати планету з інтервалами між знімками 42 секунди. Усередині кожного ширококутового знімка одна ділянка фотографувалася вузькокутової телекамерою. Ширококутові знімки були з перекриттям, близько половини поверхні фотографувалося двічі.

У середині сеансу зйомки сканувальна платформа відхилила телекамери на північ, щоб сфотографувати темну ділянку Sinus Meridiani. Сеанс зйомки тривав 17 хвилин, «Марінер-6» отримав 24 знімки з близької відстані, які були записані на аналоговий магнітофон. Дані наукових приладів і знімки протягом кількох наступних днів передавалися на Землю. Потім «Марінер-6» продовжив роботу в режимі міжпланетного польоту. Через неполадки системи охолодження перший канал інфрачервоного спектрометра недостатньо охолонув, тому вимірювання в діапазоні 6—14 мікрон провести було неможливо. Наразі космічний апарат перебуває на геліоцентричній орбіті.

Наукові результати

«Марінер-6» і «Марінер-7» зняли з близької відстані за допомогою ширококутної телевізійної камери близько 20 % поверхні Марса. Виявлено ділянки поверхні трьох типів:

  • області покриті кратерами;
  • хаотичні області покриті безладної мережею коротких хребтів і долин завширшки 1—3 і завдовжки 2—10 км;
  • області, на яких немає деталей рельєфу.

На світлій круглій області Еллада (Hellas) немає ні кратерів, ні будь-яких інших деталей рельєфу аж до межі зйомки вузькокутової телекамери, рівної приблизно 300 м. Між цими трьома типами існує багато перехідних варіантів. Виявлені кратери двох видів: великі кратери з плоским дном, малі кратери казаноподібної форми. Величина співвідношення діаметра кратера до глибини від 100 до 1. Деякі оази ототожнені з великими кратерами, у яких темне дно (Juventae Fons) або групами кратерів (Oxia Pallus). Марсіанські канали розпізнаються як витягнуті суцільні темні освіти (Agathodaemon, Cerberus), як лінійні ланцюжка декількох кратерів із темним дном (Cantabras, Gehon), як ланцюжки темних плям неправильної форми.

В атмосфері Марса, за даними ультрафіолетового спектрометра, не виявлені азот і оксиди азоту. До польоту «Марінера-4» астрономи вважали, що марсіанська атмосфера складається переважно з азоту, і, виходячи з цієї передумови, пропонували моделі складу атмосфери. На підставі експерименту по радіозатемненню «Марінера-4» з урахуванням спектроскопічних спостережень із Землі встановлено, що вуглекислого газу не менше 80 %. Спектрометричними вимірами «Марінера-6» і «Марінера-7» встановлено, що атмосфера на 98 % складається з вуглекислого газу.

Полярні шапки принаймні частково складаються з твердої вуглекислоти. Інфрачервоний спектрометр виявив смуги твердої CO2.

«Марінер-6» за допомогою інфрачервоного радіометра виміряв температуру на 600 ділянках поверхні. Опівдні температура досягає +17 °C, вночі падає нижче –75 °C. Темні області тепліше світлих.

Проводилося зондування атмосфери методом радіозатемнення. Передавання сигналу «Марінера-6» здійснювалося на частоті 2195 МГц. Космічний апарат зник за диском Марса поблизу західного вістря подвійної затоки Merediani Sinus. Тиск там склав 6,8 мбар, температура близько –13 °C. Радіозатемнення тривало 20 хвилин. «Марінер-6» вийшов з-поза диска Марса на нічній стороні поблизу північного полюса в точці з координатами 79° пн. ш., 274° сх. д. Тиск тут виявився рівним 6,5 мбар, температура близько –113 °C.

Цікаві факти

  • На космічні програми, виконані за допомогою автоматичних міжпланетних станцій серії «Марінер», витрачено 554 млн дол. США (витрати на дослідження й розробки, виготовлення та тестування, запуск, а також управління і зв'язок під час польотів).
  • На відміну від радянських автоматичних міжпланетних станцій програми «Марс», корпус автоматичних міжпланетних станцій серії «Марінер» негерметичний.
  • На відміну від радянських автоматичних міжпланетних станцій програми «Марс», в автоматичних міжпланетних станціях «Марінер-6» — «Марінер-10» використана велика кількість інтегральних схем.
  • На знімках «Марінера-4» помічено вуалювання, що призвело до висновку про наявність на Марсі замутненої атмосфери до висот 150 км. Однак «Марінер-6» і «Марінер-7», на знімках яких вуалювання немає, спростували інформацію про замутненість атмосфери. Імовірно, оптика телекамери «Марінера-4» була забруднена.

Див. також

Посилання

  • Марінер-6 на сайте NASA [ 27 лютого 2017 у Wayback Machine.]
  • Марінер-6 на сайте Jet Propulsion Laboratory [ 8 березня 2016 у Wayback Machine.]
  • Лейтон Р. Поверхность Марса Успехи физических наук, т.103, 1971, вып.4, с.755-768. [ 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.]

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Ma riner 6 angl Mariner 6 bukv moryak Mariner Mars 69A amerikanskij kosmichnij zond programi NASA Mariner Mars 1969 Kosmichnij aparat priznachavsya dlya provedennya naukovih doslidzhen Marsa z prolitnoyi trayektoriyi Mariner 6 Mariner 6 Mariner 6 kosmichnij aparat 3 go pokolinnya iz seriyi Mariner Golovna organizaciya z proyektuvannya vigotovlennya j viprobuvan Laboratoriya reaktivnogo ruhu Jet Propulsion Laboratory abo JPL Rozrobku okremih sistem vikonuvali rizni promislovi organizaciyi Rozrobka naukovih priladiv vikonuvalasya za uchastyu vishih navchalnih zakladiv Proyektuvannya bulo rozpochato v kinci 1965 r i jogo osnovna chastina zakinchilasya v 1967 r 31 lipnya 1969 roku v 5 19 07 UT zond zrobiv uspishnij oblit Marsa na vidstani 3430 km Mariner 6 pershij kosmichnij aparat yakij proviv doslidzhennya skladu atmosferi Marsa iz zastosuvannyam spektroskopichnih metodik i viznachennya temperaturi poverhni za vimiryuvannyami infrachervonogo viprominyuvannya KonstrukciyaShema Marinera 6 Korpus kosmichnogo aparata maye formu vosmigrannika 138 4 sm zavshirshki i 45 7 sm zavvishki Korpus iz magniyevogo splavu negermetichnij Chotiri sonyachni batareyi z rozmahom 5 80 m prikripleni do verhnoyi chastini aparata Parabolichna antena diametrom 116 8 sm iz visokim koeficiyentom posilennya vstanovlena u verhnij chastini aparata a vsenapravlena antena z nizkim koeficiyentom posilennya zakriplena na shogli visotoyu v 223 5 sm ustanovlenoyi poruch iz parabolichnoyu antenoyu Zagalna visota kosmichnogo aparata sklala 3 35 m a masa 411 8 kg Korpus rozdilenij na visim vidsikiv u yakih rozmistilasya elektronna aparatura kabeli korekcijna ruhova ustanovka yemnosti z gazom dlya sistemi oriyentaciyi ta regulyuyuchi pristroyi U centri nizhnoyi poverhni korpusa rozmishena dvovisna skanuvalna platforma Aparatura zv yazku na Marineri 6 skladalasya z dublovanogo radioperedavacha S diapazonu 2195 MGc potuzhnistyu 20 Vt ta odnogo radioprijmacha Aparatura mogla vidpravlyati j otrimuvati dani cherez vsespryamovanu antenu z nizkim koeficiyentom posilennya i spryamovanu antenu z visokim koeficiyentom posilennya Shvidkist peredavannya danih cherez parabolichnu spryamovanu antenu stanovila 16 200 bit s Dani mogli takozh zberigatisya dlya podalshogo peredavannya na bortovih magnitofonah cifrovomu yemnistyu 13 000 000 bit i analogovomu yemnistyu 120 000 000 bit Naukovi priladi Na Marineri 6 vstanovleno taki naukovi priladi ultrafioletovij spektrometr dvokanalnij infrachervonij spektrometr dvokanalnij infrachervonij radiometr vuzkokutna televizijna kamera dlya otrimannya znimkiv Marsa shirokokokutna televizijna kamera dlya otrimannya znimkiv Marsa Naukovi priladi rozmisheni na dvovisnij skanuvalnij platformi Platforma spryamovuye priladi na zadani dilyanki poverhni pri proloti Marinera 6 poblizu Marsa Use bortove naukove obladnannya priznachalosya dlya doslidzhennya Marsa eksperimentiv iz vivchennya mizhplanetnogo kosmichnogo prostoru Mariner 6 ne provodiv Programa naukovih doslidzhen Otrimannya znimkiv dlya vivchennya stanu i vlastivostej poverhni Marsa a takozh hmar dimki v atmosferi Doslidzhennya skladu atmosferi z zastosuvannyam spektroskopichnih metodik Viznachennya parametriv atmosferi v tomu chisli tisku na pidstavi danih eksperimentu po radiozatemnennya Viznachennya temperaturi poverhni za vimiryuvannyami infrachervonogo viprominyuvannya Marsa Hid polotu Mariner 6 zapushenij 24 lyutogo 1969 roku kosmodromu na misi Kanaveral raketoyu nosiyem Atlas SLV3C c rozginnim blokom Centavr D Fotografuvannya Marsa provodilosya v dva etapi pri zblizhenni z planetoyu ta pri prohodzhenni v bezposerednij blizkosti vid poverhni planeti Za 50 godin do maksimalnogo zblizhennya z Marsom programno timchasove pristrij dalo komandi na rozigriv naukovih priladiv vklyuchennya sistemi peretvorennya danih magnitofoniv i mehanizmu skanuyuchoyi platformi Vmikayetsya infrachervonij datchik dalekogo zahoplennya Marsa yakij viznachaye napryamok na centr diska planeti Skanuvalna platforma pracyuye v rezhimi avtomatichnogo suprovodu za signalami cogo datchika Za 48 godin do maksimalnogo zblizhennya vuzkokutova kamera pochala pershij seans zjomki diska planeti Protyagom 20 godin kamera z intervalami v 37 hvilin otrimala seriyu z 33 znimkiv Za cej chas planeta zrobila 5 6 oborotu i vidstan mizh neyu i Marinerom 6 zmenshilasya z 1 241 000 do 725 000 km Otrimani znimki buli zapisani na analogovij magnitofon a pislya zakinchennya seansu zjomki za tri godini buli prijnyati na 63 metrovu antenu stanciyi dalekogo kosmichnogo zv yazku v Goldstouni Zapis znimkiv na magnitnij strichci buv stertij Za 22 godini do maksimalnogo zblizhennya vuzkokutova kamera pochala drugij seans zjomki diska planeti Protyagom 15 godin kamera otrimala seriyu z 17 znimkiv Za cej chas vidstan mizh planetoyu i Marinerom 6 zmenshilasya z 561 000 do 175 000 km Otrimani znimki peredali na Zemlyu a zapis sterli Na najkrashih iz drugoyi seriyi znimkah diska Marsa vidno detali diametrom 25 km na fotografiyah zemnih teleskopiv vidno detali diametrom 150 km Mariner 6 otrimav 50 znimkiv z velikoyi vidstani Pid chas podalshogo zblizhennya z Marsom zdijsnyuyetsya zahoplennya liniyi gorizontu planeti dvoma vuzkokutovimi datchikami gorizontu ta skanuyucha platforma perevoditsya v rezhim skanuvannya po disku planeti Mezhi skanuvannya po dvoh osyah stanovlyat 215 i 64 Rezultati vimiryuvan fizichnih parametriv planeti ta yiyi atmosferi po trasi skanuvannya yaka periodichno peretinaye disk planeti zapisuyutsya v cifrovomu kodi na magnitofon Odnochasno vihodyat televizijni zobrazhennya okremih dilyanok Marsa na trasi skanuvannya Mariner 6 sfotografuvav iz blizkoyi vidstani ekvatorialnij dilyanku mizh ekvatorom i paralellyu 20 pd sh Na cij dilyanci roztashovani svitla oblast Deucalions Regio oaza Juventae Fons i Oxia Pallus Mariner 6 proletiv bilya Marsa 31 lipnya 1969 r Minimalna vidstan sklala 3429 km o 5 19 07 UT 31 lipnya Kosmichnij aparat v cej moment perebuvav na vidstani ponad 96 mln km vid Zemli Za 15 hvilin do maksimalnogo zblizhennya dvi telekameri pochali avtomatichno fotografuvati planetu z intervalami mizh znimkami 42 sekundi Useredini kozhnogo shirokokutovogo znimka odna dilyanka fotografuvalasya vuzkokutovoyi telekameroyu Shirokokutovi znimki buli z perekrittyam blizko polovini poverhni fotografuvalosya dvichi U seredini seansu zjomki skanuvalna platforma vidhilila telekameri na pivnich shob sfotografuvati temnu dilyanku Sinus Meridiani Seans zjomki trivav 17 hvilin Mariner 6 otrimav 24 znimki z blizkoyi vidstani yaki buli zapisani na analogovij magnitofon Dani naukovih priladiv i znimki protyagom kilkoh nastupnih dniv peredavalisya na Zemlyu Potim Mariner 6 prodovzhiv robotu v rezhimi mizhplanetnogo polotu Cherez nepoladki sistemi oholodzhennya pershij kanal infrachervonogo spektrometra nedostatno oholonuv tomu vimiryuvannya v diapazoni 6 14 mikron provesti bulo nemozhlivo Narazi kosmichnij aparat perebuvaye na geliocentrichnij orbiti Naukovi rezultati Mariner 6 i Mariner 7 znyali z blizkoyi vidstani za dopomogoyu shirokokutnoyi televizijnoyi kameri blizko 20 poverhni Marsa Viyavleno dilyanki poverhni troh tipiv oblasti pokriti kraterami haotichni oblasti pokriti bezladnoyi merezheyu korotkih hrebtiv i dolin zavshirshki 1 3 i zavdovzhki 2 10 km oblasti na yakih nemaye detalej relyefu Na svitlij kruglij oblasti Ellada Hellas nemaye ni krateriv ni bud yakih inshih detalej relyefu azh do mezhi zjomki vuzkokutovoyi telekameri rivnoyi priblizno 300 m Mizh cimi troma tipami isnuye bagato perehidnih variantiv Viyavleni krateri dvoh vidiv veliki krateri z ploskim dnom mali krateri kazanopodibnoyi formi Velichina spivvidnoshennya diametra kratera do glibini vid 100 do 1 Deyaki oazi ototozhneni z velikimi kraterami u yakih temne dno Juventae Fons abo grupami krateriv Oxia Pallus Marsianski kanali rozpiznayutsya yak vityagnuti sucilni temni osviti Agathodaemon Cerberus yak linijni lancyuzhka dekilkoh krateriv iz temnim dnom Cantabras Gehon yak lancyuzhki temnih plyam nepravilnoyi formi V atmosferi Marsa za danimi ultrafioletovogo spektrometra ne viyavleni azot i oksidi azotu Do polotu Marinera 4 astronomi vvazhali sho marsianska atmosfera skladayetsya perevazhno z azotu i vihodyachi z ciyeyi peredumovi proponuvali modeli skladu atmosferi Na pidstavi eksperimentu po radiozatemnennyu Marinera 4 z urahuvannyam spektroskopichnih sposterezhen iz Zemli vstanovleno sho vuglekislogo gazu ne menshe 80 Spektrometrichnimi vimirami Marinera 6 i Marinera 7 vstanovleno sho atmosfera na 98 skladayetsya z vuglekislogo gazu Polyarni shapki prinajmni chastkovo skladayutsya z tverdoyi vuglekisloti Infrachervonij spektrometr viyaviv smugi tverdoyi CO2 Mariner 6 za dopomogoyu infrachervonogo radiometra vimiryav temperaturu na 600 dilyankah poverhni Opivdni temperatura dosyagaye 17 C vnochi padaye nizhche 75 C Temni oblasti teplishe svitlih Provodilosya zonduvannya atmosferi metodom radiozatemnennya Peredavannya signalu Marinera 6 zdijsnyuvalosya na chastoti 2195 MGc Kosmichnij aparat znik za diskom Marsa poblizu zahidnogo vistrya podvijnoyi zatoki Merediani Sinus Tisk tam sklav 6 8 mbar temperatura blizko 13 C Radiozatemnennya trivalo 20 hvilin Mariner 6 vijshov z poza diska Marsa na nichnij storoni poblizu pivnichnogo polyusa v tochci z koordinatami 79 pn sh 274 sh d Tisk tut viyavivsya rivnim 6 5 mbar temperatura blizko 113 C Cikavi faktiNa kosmichni programi vikonani za dopomogoyu avtomatichnih mizhplanetnih stancij seriyi Mariner vitracheno 554 mln dol SShA vitrati na doslidzhennya j rozrobki vigotovlennya ta testuvannya zapusk a takozh upravlinnya i zv yazok pid chas polotiv Na vidminu vid radyanskih avtomatichnih mizhplanetnih stancij programi Mars korpus avtomatichnih mizhplanetnih stancij seriyi Mariner negermetichnij Na vidminu vid radyanskih avtomatichnih mizhplanetnih stancij programi Mars v avtomatichnih mizhplanetnih stanciyah Mariner 6 Mariner 10 vikoristana velika kilkist integralnih shem Na znimkah Marinera 4 pomicheno vualyuvannya sho prizvelo do visnovku pro nayavnist na Marsi zamutnenoyi atmosferi do visot 150 km Odnak Mariner 6 i Mariner 7 na znimkah yakih vualyuvannya nemaye sprostuvali informaciyu pro zamutnenist atmosferi Imovirno optika telekameri Marinera 4 bula zabrudnena Div takozhPrograma Mariner Mariner 4 Mariner 9 Doslidzhennya Marsa PosilannyaMariner 6 na sajte NASA 27 lyutogo 2017 u Wayback Machine Mariner 6 na sajte Jet Propulsion Laboratory 8 bereznya 2016 u Wayback Machine Lejton R Poverhnost Marsa Uspehi fizicheskih nauk t 103 1971 vyp 4 s 755 768 17 zhovtnya 2013 u Wayback Machine

Дата публікації:
Топ