Макс Карлович Максін справжнє прізвище Пфайфер нім Max Pfeiffer нар 25 квітня 7 травня 1881 18810507 Санкт Петербург пом

Макс Карлович Максін (справжнє прізвище Пфайфер; нім. Max Pfeiffer; нар. 25 квітня (7 травня) 1881(18810507), Санкт-Петербург — пом. 5 вересня 1947, Берлін) — російський актор і театральний адміністратор, директор київських і одеських театрів (1913—1918), згодом — відомий німецький кінопродюсер.

Максін Макс Карлович

нім. Max Pfeiffer

Народився

7 травня 1881
Санкт-Петербург, Російська імперія

Помер

5 вересня 1947 (66 років)
Берлін, Німеччина

Поховання

Православний цвинтар Тегель

Діяльність

кінопродюсер, актор театру

У шлюбі з

^d

IMDb

ID 0679433

Нібелунги (1924);
Остання людина (1924);
Тартюф (1925), фільм Мурнау;
Фауст (1926) — фільм Мурнау.

1928—1947 років працює в Берліні на кіностудії Universum Film AG (UFA) продюсером. Ця кіностудія від середини 1930-х років перетворилась на центр кіноіндустрії нацистського уряду Німеччини. При цьому Макс Пфейфер зміг залишатися незалежним продюсером — він продовжував ставити переважно аполітичні музичні комедії і розважальні фільми.

Макс Максін-Пфейфер помер 5 вересня 1947 року. Похований на берлінському православному кладовищі «Тегель» поруч з дружиною Лідією Потєхіною — могили розташовані в першому ряду 3-го кварталу.

Фільмографія

1928: Угорська рапсодія
1929: Асфальт
1929: Мелодія серця (Melodie des Herzens)
1931: Бурі пристрасті (Stürme der Leidenschaft)
1932: Я вдень, а ти вночі (Ich bei Tag und Du bei Nacht)
1932: Quick
1933: Авель з губною гармонікою (Abel mit der Mundharmonika)
1933: Прекрасні дні в Аранхуесі (Die schönen Tage von Aranjuez)
1933: Велике кохання молодого Дессауера (Des jungen Dessauers große Liebe)
1934: Королева чардаша (Die Csardasfürstin)
1934: Граючи з вогнем (Spiel mit dem Feuer)
1935: Зроби мене щасливим (Mach' mich glücklich)
1935: Пісня про кохання (Liebeslied)
1935: Чорні троянди (Schwarze Rosen)
1936: Боккаччо (Boccaccio)
1936: Студент-жебрак (Der Bettelstudent)

1936: Щасливі діти (Glückskinder)
1937: Гаспарон (Gasparone)
1937: Доля балерини (Sieben Ohrfeigen)
1937: Мила, ти їдеш зі мною! (Und du mein Schatz fährst mit)
1937: Фанні Елслер (Fanny Elßler)
1938: Далі буде (Fortsetzung folgt)
1938: Нанон (Nanon)
1939: Жінка за кермом (Frau am Steuer)
1940: Кора Террі (Kora Terry)
1940: Цнотливий коханець (Die keusche Geliebte)
1941: Жінки — все ж найкращі дипломати (Frauen sind doch bessere Diplomaten)
1941: Танець з імператором (Tanz mit dem Kaiser)
1943: Історії кохання (Liebesgeschichten)
1943: Жінка на три дні (Eine Frau für drei Tage)
1943: Ян і шахрай (Jan und die Schwindlerin)
1944: Тромбоніст (Der Posaunist)

Родина

Був одружений з відомою російською актрисою , яка свого часу працювала у київському Театрі «Соловцов».

Примітки

Руссова С. Н. Лирический герой В. Маккавейского. Мироощущение «Изгоя» [ 24 листопада 2020 у Wayback Machine.](рос.)
Театр і музика //] Газета «Рада», № 179. — 19 серпня 1913 року]
Театр и Искусство, 1915. — № 32. — С. 593 [ 12 лютого 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Хрещатик відомий і невідомий / М. О. Рибаков. — К.: Кий, 2003. — с. 255
Евгений Деменок. Одесские кабаре и театры миниатюр (1909—1920 годы) [ 10 лютого 2021 у Wayback Machine.](рос.)
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 березня 2022. Процитовано 26 червня 2022.

Посилання

Максинъ, Максъ Карловичъ (Пфейферъ) // Словарь сценическихъ деятелей. Вып. 15. Мак-Мел // Журнал «Театръ и Искусство», 1904. — С. 3-4 [Архівовано 30 серпня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Пфейфер, Макс Карлович [ 14 квітня 2021 у Wayback Machine.] allpetrischule-spb.org(рос.)
Макс Карлович Пфайфер [ 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.] pogost-tegel.info(рос.)

[1] Руссова С. Н. Лирический герой В. Маккавейского. Мироощущение «Изгоя» [ 24 листопада 2020 у Wayback Machine.](рос.)

[2] Театр і музика //] Газета «Рада», № 179. — 19 серпня 1913 року]

[3] Театр и Искусство, 1915. — № 32. — С. 593 [ 12 лютого 2021 у Wayback Machine.](рос.)

[4] Хрещатик відомий і невідомий / М. О. Рибаков. — К.: Кий, 2003. — с. 255

[5] Евгений Деменок. Одесские кабаре и театры миниатюр (1909—1920 годы) [ 10 лютого 2021 у Wayback Machine.](рос.)

[6] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 березня 2022. Процитовано 26 червня 2022.