Максимов Василь Максимович

Василь Максимович Макси́мов (нар. 29 січня 1844, Лопіно — пом. 1 грудня 1911, Санкт-Петербург) — російський живописець, відомий картинами з життя простих людей; член Товариства пересувних художніх виставок з 1872 року; академік Петербурзької академії мистецтв з 1878 року.

Максимов Василь Максимович
Народження	17 (29) січня 1844 Лопіно, ^d, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Смерть	18 листопада (1 грудня) 1911 (67 років)
	Санкт-Петербург, Російська імперія^[1]
Поховання	Чернавіно
Країна	Російська імперія
Жанр	жанрове малярство
Навчання	Петербурзька академія мистецтв
Діяльність	художник
Вчитель	Бруні Федір Антонович і ^d
Твори	Q17490858?
Роботи в колекції	Фінська національна галерея, Третьяковська галерея і Музей д'Орсе
Максимов Василь Максимович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Максимов.

Біографія

Народився 17 [29] січня 1844(18440129) року в селі Лопіному (нині Ленінградська область, Росія) у селянській сім'ї. Упродовж 1855–1862 років працював підмайстром і навчався в іконописній майстерні у монастирі в Санкт-Петербурзі. З 1863 по 1866 рік навчався в Петербурзькій академії мистецтв у Федора Бруні, . Протягом навчання у 1864 і 1865 роках отримав малі срібні медалі.

У 1866 році виїхав у Тверську губернію, де викладав живопис у маєтку Голенищева-Кутузова. Помер у Санкт-Петербурзі 18 листопада [1 грудня] 1911 року. Похований на цвинтарі в Чернавіному.

Творчість

Автор жанрових полотен, портретів, пейзажів у реалістичному стилі. Серед робіт:

• «Хвора дитина» (1864; золота медаль Академії мистецтв, 1865);
• «Бабусині казки» (1867);
• «Селянська хата» (1869);
• «Материнство» (1871);
• «Хлопчик-механік» (1871);
• «Прихід чаклуна на селянське весілля» (1875; Третьяковська галерея);
• «Родинний розподіл» (1876; Третьяковська галерея);
• «Бідна вечеря» (1879);
• «Хворий чоловік» (1881; Третьяковська галерея);
• «Позичка хліба» (1882);
• «Сліпий господар» (1884);
• «Усе в минулому» (1889; Третьяковська галерея);
• «Із дипломом» (1890);
• «Лиха свекруха» (1893);
• «Лісовий сторож» (1893; Одеський художній музей);
• «Пережив стару» (1896);
• «Залом жита» (1903).

В 1871 році, перебуваючи у Києві, зробив замальовки прочан Києво-Печерської лаври.

За його проектом у 1912—1914 роках під керівництвом інженера-будівельника Володимира Леонтовича у формах української архітектури XVII—XVIII століть споруджено храм-пам'ятник на козацьких могилах під Берестечком.

«Родинний розподіл»	«Хворий чоловік»	«Бабусині казки»	«Сліпий господар»	«Усе в минулому»

Брав участь у мистецьких виставках з 1871 року.

Окремі роботи художника зберігаються у Миколаївському художньому музеї, Третьяковській галереї у Москві, Державному російському музеї у Санкт-Петербурзі.

Примітки

1. Максимов Василий Максимович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 140.

Література

• Леонов А. И. Василий Максимович Максимов. Москва, 1951 (рос.);
• Максимов Василий Максимович // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Максимов Василь Максимович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Максимов Василь Максимович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 381—382. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
• Столярчук Б. Й. Максимов Василь Максимович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .