Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Макавейські війни (167–164 рр. до н. е.) — повстання ортодоксально налаштованих євреїв проти насаджуваної елліністичної культури за правління Антіоха IV Епіфана з династії Селевкідів.
| Макавейські війни | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Повстання Макавеїв | |||||||||||
| |||||||||||
| Сторони | |||||||||||
 Держава Селевкідів |  Юдея | ||||||||||
| Командувачі | |||||||||||
| Антіох IV Епіфан Антіох V Евпатор | Юда Маккавей Йонатан Макавей Симон Макавей | ||||||||||
Причини повстання
У 175 р. до н.е. селевкідський трон зайняв Антіох IV Епіфан, «корінь гріха», як його називає 1 Мак. 1:10. Із самого початку свого правління він почав втручатися у справи Єрусалима, спочатку поставивши на пост нового первосвященника — Ясона, потім замінивши його Менелаєм, хоча він і не був з лінії первосвященника. Володар дозволив проеліністичним євреям «виконувати постанови язичницькі», (1 Мак. 1:13), що призвело до скасування законів обрізання і відмови від заповіту з Богом (1 Мак. 1:14–15). 167 року до н. е. Антіох Епіфан пограбував єврейський храм і зробив його святилищем олімпійського бога Зевса. Євреїв змушували їсти нечисту їжу, забороняли дотримуватися четвертої заповіді. Розпочалися гоніння і репресії, масштаби яких були небаченими для історії єврейського народу.
Утискання за віру, намагання влади знищити юдеїв призвели до повстання.
Його лідерами стали Мататія та його сини, що були представниками роду Хасмонеїв. Коли представники Антіоха прийшли у містечко Модіїн, де жив Мататія, сталася перша сутичка. Посланці царя намагалися змусити його та його родину до ідолопоклонства, але Матафія відмовився, що стало приводом до початку повстання, а після цього втік у гори.
Діяльність повстанців полягала в організації партизанських угрупувань, намаганнях підірвати авторитет Селевкідів та переслідуванні євреїв-зрадників. Основним здобутком було те, що Єрусалим та фортеця Акра були відрізані від навколишніх баз, гарнізонів та адміністративних центрів країни.
Правління Юди Макавея
Після смерті Матафії (167–166 рр. до н. е.) на чолі збройного повстання став його син Юда Макавей («Макаба» — з євр. «молот»). Придушити повстання було покладено на намісника Самарії Аполонія. Він напав з півночі, однак зазнав поразки. Війська іншого воєначальника Серона також зазнали поразки при Бет-Хороні на північному заході Юдеї. Птолемей, син Доримена, намісника Кілісирії, послав двох визначних полководців, які мали наступати з заходу, від Еммауса [Там же. Книга 12, 7:4]. Однак Юда зумів їх розбити. Лісій, намісник Антіоха IV в землях на захід від Єфрату, занепокоюючись ситуацією, висилає загін, який складався з ворожо налаштованих до євреїв ідумеїв. Битва відбулася біля Бет-Цура, найпівденнішого міста в Юдеї. Сміливою і несподіваною тактикою Макавей зумів перемогти військо Лісія. Селевкиди почали серйозно задумуватись над положенням в цій провінції. Лісій, побоюючись нападу Юди на Єрусалим, укладає невизначений до кінця в умовах мир, за яким амністію отримували всі повстанці, видав маніфест, який проголошував свободу віросповідання, первосвященником було назначено Менелая. Однак гарнізон сирійців залишався в Акрі, крім того влада не визнавала Маккавеїв і не вступала в офіційні переговори з ними. Юда, не вдовольнившись цією примарною обіцянкою, захоплює Єрусалим, крім Акри, одразу ж після смерті Антіоха Епіфана в 164 р. до н. е. У цей же рік було освячено й очищено храм. Ця подія увійшла в єврейську традицію та історію як свято хануки, тобто «оновлення, очищення» [Там же. Книга 12, 7:6].
Повстанці в цей час стали досить потужною воєнною силою. Їхня влада поширилась і на віддалені частини Юдеї, вони здобули перемоги в Башані, Ідумеї, Аммоні, Акко. Зустрічаючи невеличкі загони місцевої влади та іноплеменців, євреї легко підкоряли їх собі [Там же. Книга 12, 8].
Лісій, правлячи від імені неповнолітнього Антіоха V, вирішив покласти край цій непокорі, захопив Храмову гору в Єрусалимі, але через внутрішні протистояння за владу в Селевкідській державі, змушений був піти на компроміс. Було вбито Менелая, замість якого поставлено первосвященником помірно налаштованого до елінізму Алкіма [Там же. Книга 12, 9:7].
У 162 р. до н. е. до влади приходить інший цар Деметрій І. Він намагався централізувати владу в державі, почав повністю підтримувати Алкіма, борючись у такий спосіб з нелегітимною владою Хасмонеїв. Він послав свого воєначальника Бакхида, щоб захопити Єрусалим [Там же. Книга 12, 10:1,2]. Намісником в місті став Ніканор.
Попри те, що сирійці намагалися підтримувати компромісні відносини з євреями, Хасмонеї боролися проти будь-якої проеліністичної влади в Юдеї, прагнули встановити політичну незалежність. Відновилися воєнні дії, вирішальна битва відбулася на півночі біля Адаси, під Бет-Хороном, по дорозі в Єрусалим. Тут у 161 р. Юда здобув свою останню велику перемогу, в бою пав Ніканор [Там же. Книга 12, 10:5]. Намагаючись зберегти одержану незалежність, Макавей прагнув заручитися підтримкою тоді вже досить сильної Римської республіки, що було досягнуто цього ж року. У договорі з сенатом зазначалися рівноправні відносини обох держав [Там же. Книга 12, 10:6].
Однак Юді не вдалося довгий час зберігати положення переможця й визволителя. У новій битві з загоном Бакхида його було вбито (161 р. до н.е.). Наступниками найвеличнішого й найславетнішого з усіх єврейських полководців стали брати Юди, Йонатан і Симон, які продовжили партизанську тактику [Там же. Книга 12, 11:1,2]. Попри воєнні перемоги і радикальні міри, сирійцям не вділося повністю опанувати ситуацію в провінції.
Правління Йонатана
Через деякий час Йонатан знову захопив більшість сільських районів та провінційних міст Юдеї, а коли у Деметрія І з'явився суперник, Олександр Балас, перед повстанцями відкрилися нові можливості. Олександр захватив Птолемаїду (Акко) на березі Середземного моря и почав організовувати війська для наступу на столицю Сирії Антіохію. Йонатан командував найбільшим військовим угрупуванням у Палестині, тому Александр забажав отримати його підтримку і назначив його первосвящеником (152 р.).
Цей крок призвів до того, що Йонатан став вірним союзником Олександра на всі наступні роки. 147 року у Сирію прийшов син Деметрія І, що намагався відвоювати царський престол Олександра. Йонатан показав свою підтримку тим, що вступив у війну на боці останнього.
Євреї захопили Яффу та район Ашдода, і ця територія була дарована Йонатану у володіння. 145 року Балас помирає, до влади приходить Деметрій ІІ, і Йонатан повинен рахуватися з цим. Деметрій був зацікавлений у співробітництві з євреями, тому він затверджує Йонатана на посту первосвященика та приєднує до Юдеї три області на півдні Самарії, де переважно проживали євреї. Приєднання цих областей є одним із найбільших здобутків Хасмонеїв за період повстання.
Через деякий час Йонатан змінив свою орієнтацію і підтримав противника Деметрія — Трифона, що правив від імені малого Антіоха VI, сина Александра Баласа [Й. Флавій, Юдейські старожитності Книга 13, 5:3]. Симон, брат Йонатана, був назначений Трифоном на важливу державну посаду, захопив Яффу і розмістив там єврейський гарнізон.
Йонатан не обмежився військовими перемогами, він вирішив укріпити Єрусалим та інші міста; налагодив стосунки з Римською республікою та Спартою. Сила Юдеї зростала, що не подобалося Трифону, і він обманом захопив Йонатана у полон. Але своєї мети він не досяг, бо євреї боролися проти нього і під керівництвом Симона Макавея. Трифон був вимушений відступати, і внаслідок цього стратив Йонатана, виплеснувши на ньому своє розчарування.
Період керівництва Йонатана був знаковим для хасмонейської Юдеї: вона стала політично самостійною, посилилися її позиції в Сирії, а найбільшим досягненням було приєднання Південної Самарії, Екронської області; фактично юдеї також захопили Яффу.
Правління Симона
Йому, як і його братам, деякою мірою прийшлося розвивати вже досягнуте. Симону вдалося захопити порт Яффу, вигнати звідти місцевих жителів і переселити юдеїв, також він здобув фортецю в Єрусалимі, що залишалася найбільшою перешкодою в досягненні повної незалежності. Симон захопив місто Гезер, яке було важливим стратегічним пунктом, крім того, йому вдалося захопити прибережну смугу – Шефела. У своїй політиці намагався підтримувати конституційний стрій, укріпити положення влади Хасмонеїв та затвердити спадкову передачу влади.
В міжнародних відносинах Симон встановив зв'язки з Римом і Спартою, однак цей крок не дуже сприяв в боротьбі з Селевкидською державою.
Після взяття в полон парфянами Деметрія ІІ, на престолі утвердився Антіох VI Сидет, який спочатку дозволив Симону володіти захопленими територіями, карбувати власну монету. Однак згодом почав вимагати данину за Яффу, Гезер й цитадель в Єрусалимі. Розпочалися воєнні дії. На чолі загону юдеїв стояли сини Симона Іоан та Юда, які здобули перемогу над армією Селевкидів. Більше за часів Симона Антіох не робив спроби відновити попередню ситуацію.
У 140 р. до н.е. в Єрусалимі був зібраний Великий собор, на якому було прийнято, що Симон є головнокомандуючим, первосвященником, головою народу («етнархом»).Він завідував усіма службами в храмі, але через те, що його рід походив не від Аарона, його статус як первосвященника зберігався до того часу, як прийде «істинний пророк». Також від імені Симона укладалися всі міжнародні договори. Таким чином, Симон намагався утвердити владу Хасмонеїв, мати прихильників серед впливових людей Юдеїв. Це частково вдалося, зокрема його свекром був Птолемей, правитель Єрихону [Юдейські старожитності Книга 13, 6:7].
Однак за сприяння Антіоха Сидета Птолемей захотів самому бути етнархом, тому на святі Симона, його синів Мататію та Юду було вбито [Юдейські старожитності Книга 13, 7:4]. Але бажаного результату не було досягнуто, оскільки в народі саме ім'я Хасмонеїв було надзвичайно популярне. Незабаром правитель Гезера Йоханан Гіркан, син Симона, якому вдалося вижити, захопив владу.
Підсумки
За період правління Хасмонеїв Юдея здобула незалежність. За М. Штерном, запорукою успіху повстання була підтримка народу, що стійко тримався своїх традицій, а селевкіди програли через нестабільність влади; також Юдея мала підтримку від інших держав, у першу чергу, Римської республіки. Макавеї були визначними лідерами повстання. Їх війська опанували найновіші військові техніки, вони мали великий військовий резерв — ці причини також мали значний вплив на перемогу юдеїв.
Примітки
- Й. Флавій, Юдейські старожитності Книга 12, 6:1
- Йосип Флавій "Юдейські старожитності". Книга 12, 6:4
- Й. Флавій, Юдейські старожитності Книга 13, 2:2
- Й. Флавій, Юдейські старожитності Книга 13, 5:8
- Й. Флавій, Юдейські старожитності Книга 13, 6:7
- Юдейські старожитності Книга 13, 7:3
- Штерн, 2001, с. 114.
Джерела
1. Вандеркам Джеймс Введение в ранний иудаизм/Пер. с англ. Серия «Современная библеистика» — М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрей. 2011 г. — xiv + 278 с. 2. Штерн М. Часть II. Период Второго Храма // История еврейского народа = History of the Jewish people / Под ред. Ш. Эттингера. — Москва—Иерусалим: Мосты культуры/Гешарим, 2001. — 678 с. — 3000 экз. — . 3. Йосиф Флавій. Юдейські старожитності. 4. 1 та 2 Книги Макавеїв.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Makavejski vijni 167 164 rr do n e povstannya ortodoksalno nalashtovanih yevreyiv proti nasadzhuvanoyi ellinistichnoyi kulturi za pravlinnya Antioha IV Epifana z dinastiyi Selevkidiv Makavejski vijni Povstannya Makaveyiv Povstannya Makaveyiv Data 167 164 rr do n e Misce Yudeya Privid Utiski yudejskoyi viri Rezultat Peremoga Yudeyi Teritorialni zmini Nezalezhnist Yudeyi Storoni Derzhava Selevkidiv Yudeya Komanduvachi Antioh IV Epifan Antioh V Evpator Yuda Makkavej Jonatan Makavej Simon MakavejPrichini povstannyaU 175 r do n e selevkidskij tron zajnyav Antioh IV Epifan korin griha yak jogo nazivaye 1 Mak 1 10 Iz samogo pochatku svogo pravlinnya vin pochav vtruchatisya u spravi Yerusalima spochatku postavivshi na post novogo pervosvyashennika Yasona potim zaminivshi jogo Menelayem hocha vin i ne buv z liniyi pervosvyashennika Volodar dozvoliv proelinistichnim yevreyam vikonuvati postanovi yazichnicki 1 Mak 1 13 sho prizvelo do skasuvannya zakoniv obrizannya i vidmovi vid zapovitu z Bogom 1 Mak 1 14 15 167 roku do n e Antioh Epifan pograbuvav yevrejskij hram i zrobiv jogo svyatilishem olimpijskogo boga Zevsa Yevreyiv zmushuvali yisti nechistu yizhu zaboronyali dotrimuvatisya chetvertoyi zapovidi Rozpochalisya goninnya i represiyi masshtabi yakih buli nebachenimi dlya istoriyi yevrejskogo narodu Utiskannya za viru namagannya vladi znishiti yudeyiv prizveli do povstannya Jogo liderami stali Matatiya ta jogo sini sho buli predstavnikami rodu Hasmoneyiv Koli predstavniki Antioha prijshli u mistechko Modiyin de zhiv Matatiya stalasya persha sutichka Poslanci carya namagalisya zmusiti jogo ta jogo rodinu do idolopoklonstva ale Matafiya vidmovivsya sho stalo privodom do pochatku povstannya a pislya cogo vtik u gori Diyalnist povstanciv polyagala v organizaciyi partizanskih ugrupuvan namagannyah pidirvati avtoritet Selevkidiv ta peresliduvanni yevreyiv zradnikiv Osnovnim zdobutkom bulo te sho Yerusalim ta fortecya Akra buli vidrizani vid navkolishnih baz garnizoniv ta administrativnih centriv krayini Pravlinnya Yudi MakaveyaPislya smerti Matafiyi 167 166 rr do n e na choli zbrojnogo povstannya stav jogo sin Yuda Makavej Makaba z yevr molot Pridushiti povstannya bulo pokladeno na namisnika Samariyi Apoloniya Vin napav z pivnochi odnak zaznav porazki Vijska inshogo voyenachalnika Serona takozh zaznali porazki pri Bet Horoni na pivnichnomu zahodi Yudeyi Ptolemej sin Dorimena namisnika Kilisiriyi poslav dvoh viznachnih polkovodciv yaki mali nastupati z zahodu vid Emmausa Tam zhe Kniga 12 7 4 Odnak Yuda zumiv yih rozbiti Lisij namisnik Antioha IV v zemlyah na zahid vid Yefratu zanepokoyuyuchis situaciyeyu visilaye zagin yakij skladavsya z vorozho nalashtovanih do yevreyiv idumeyiv Bitva vidbulasya bilya Bet Cura najpivdennishogo mista v Yudeyi Smilivoyu i nespodivanoyu taktikoyu Makavej zumiv peremogti vijsko Lisiya Selevkidi pochali serjozno zadumuvatis nad polozhennyam v cij provinciyi Lisij poboyuyuchis napadu Yudi na Yerusalim ukladaye neviznachenij do kincya v umovah mir za yakim amnistiyu otrimuvali vsi povstanci vidav manifest yakij progoloshuvav svobodu virospovidannya pervosvyashennikom bulo naznacheno Menelaya Odnak garnizon sirijciv zalishavsya v Akri krim togo vlada ne viznavala Makkaveyiv i ne vstupala v oficijni peregovori z nimi Yuda ne vdovolnivshis ciyeyu primarnoyu obicyankoyu zahoplyuye Yerusalim krim Akri odrazu zh pislya smerti Antioha Epifana v 164 r do n e U cej zhe rik bulo osvyacheno j ochisheno hram Cya podiya uvijshla v yevrejsku tradiciyu ta istoriyu yak svyato hanuki tobto onovlennya ochishennya Tam zhe Kniga 12 7 6 Povstanci v cej chas stali dosit potuzhnoyu voyennoyu siloyu Yihnya vlada poshirilas i na viddaleni chastini Yudeyi voni zdobuli peremogi v Bashani Idumeyi Ammoni Akko Zustrichayuchi nevelichki zagoni miscevoyi vladi ta inoplemenciv yevreyi legko pidkoryali yih sobi Tam zhe Kniga 12 8 Lisij pravlyachi vid imeni nepovnolitnogo Antioha V virishiv poklasti kraj cij nepokori zahopiv Hramovu goru v Yerusalimi ale cherez vnutrishni protistoyannya za vladu v Selevkidskij derzhavi zmushenij buv piti na kompromis Bulo vbito Menelaya zamist yakogo postavleno pervosvyashennikom pomirno nalashtovanogo do elinizmu Alkima Tam zhe Kniga 12 9 7 U 162 r do n e do vladi prihodit inshij car Demetrij I Vin namagavsya centralizuvati vladu v derzhavi pochav povnistyu pidtrimuvati Alkima boryuchis u takij sposib z nelegitimnoyu vladoyu Hasmoneyiv Vin poslav svogo voyenachalnika Bakhida shob zahopiti Yerusalim Tam zhe Kniga 12 10 1 2 Namisnikom v misti stav Nikanor Popri te sho sirijci namagalisya pidtrimuvati kompromisni vidnosini z yevreyami Hasmoneyi borolisya proti bud yakoyi proelinistichnoyi vladi v Yudeyi pragnuli vstanoviti politichnu nezalezhnist Vidnovilisya voyenni diyi virishalna bitva vidbulasya na pivnochi bilya Adasi pid Bet Horonom po dorozi v Yerusalim Tut u 161 r Yuda zdobuv svoyu ostannyu veliku peremogu v boyu pav Nikanor Tam zhe Kniga 12 10 5 Namagayuchis zberegti oderzhanu nezalezhnist Makavej pragnuv zaruchitisya pidtrimkoyu todi vzhe dosit silnoyi Rimskoyi respubliki sho bulo dosyagnuto cogo zh roku U dogovori z senatom zaznachalisya rivnopravni vidnosini oboh derzhav Tam zhe Kniga 12 10 6 Odnak Yudi ne vdalosya dovgij chas zberigati polozhennya peremozhcya j vizvolitelya U novij bitvi z zagonom Bakhida jogo bulo vbito 161 r do n e Nastupnikami najvelichnishogo j najslavetnishogo z usih yevrejskih polkovodciv stali brati Yudi Jonatan i Simon yaki prodovzhili partizansku taktiku Tam zhe Kniga 12 11 1 2 Popri voyenni peremogi i radikalni miri sirijcyam ne vdilosya povnistyu opanuvati situaciyu v provinciyi Pravlinnya JonatanaCherez deyakij chas Jonatan znovu zahopiv bilshist silskih rajoniv ta provincijnih mist Yudeyi a koli u Demetriya I z yavivsya supernik Oleksandr Balas pered povstancyami vidkrilisya novi mozhlivosti Oleksandr zahvativ Ptolemayidu Akko na berezi Seredzemnogo morya i pochav organizovuvati vijska dlya nastupu na stolicyu Siriyi Antiohiyu Jonatan komanduvav najbilshim vijskovim ugrupuvannyam u Palestini tomu Aleksandr zabazhav otrimati jogo pidtrimku i naznachiv jogo pervosvyashenikom 152 r Cej krok prizviv do togo sho Jonatan stav virnim soyuznikom Oleksandra na vsi nastupni roki 147 roku u Siriyu prijshov sin Demetriya I sho namagavsya vidvoyuvati carskij prestol Oleksandra Jonatan pokazav svoyu pidtrimku tim sho vstupiv u vijnu na boci ostannogo Yevreyi zahopili Yaffu ta rajon Ashdoda i cya teritoriya bula darovana Jonatanu u volodinnya 145 roku Balas pomiraye do vladi prihodit Demetrij II i Jonatan povinen rahuvatisya z cim Demetrij buv zacikavlenij u spivrobitnictvi z yevreyami tomu vin zatverdzhuye Jonatana na postu pervosvyashenika ta priyednuye do Yudeyi tri oblasti na pivdni Samariyi de perevazhno prozhivali yevreyi Priyednannya cih oblastej ye odnim iz najbilshih zdobutkiv Hasmoneyiv za period povstannya Cherez deyakij chas Jonatan zminiv svoyu oriyentaciyu i pidtrimav protivnika Demetriya Trifona sho praviv vid imeni malogo Antioha VI sina Aleksandra Balasa J Flavij Yudejski starozhitnosti Kniga 13 5 3 Simon brat Jonatana buv naznachenij Trifonom na vazhlivu derzhavnu posadu zahopiv Yaffu i rozmistiv tam yevrejskij garnizon Jonatan ne obmezhivsya vijskovimi peremogami vin virishiv ukripiti Yerusalim ta inshi mista nalagodiv stosunki z Rimskoyu respublikoyu ta Spartoyu Sila Yudeyi zrostala sho ne podobalosya Trifonu i vin obmanom zahopiv Jonatana u polon Ale svoyeyi meti vin ne dosyag bo yevreyi borolisya proti nogo i pid kerivnictvom Simona Makaveya Trifon buv vimushenij vidstupati i vnaslidok cogo strativ Jonatana viplesnuvshi na nomu svoye rozcharuvannya Period kerivnictva Jonatana buv znakovim dlya hasmonejskoyi Yudeyi vona stala politichno samostijnoyu posililisya yiyi poziciyi v Siriyi a najbilshim dosyagnennyam bulo priyednannya Pivdennoyi Samariyi Ekronskoyi oblasti faktichno yudeyi takozh zahopili Yaffu Pravlinnya SimonaJomu yak i jogo bratam deyakoyu miroyu prijshlosya rozvivati vzhe dosyagnute Simonu vdalosya zahopiti port Yaffu vignati zvidti miscevih zhiteliv i pereseliti yudeyiv takozh vin zdobuv fortecyu v Yerusalimi sho zalishalasya najbilshoyu pereshkodoyu v dosyagnenni povnoyi nezalezhnosti Simon zahopiv misto Gezer yake bulo vazhlivim strategichnim punktom krim togo jomu vdalosya zahopiti priberezhnu smugu Shefela U svoyij politici namagavsya pidtrimuvati konstitucijnij strij ukripiti polozhennya vladi Hasmoneyiv ta zatverditi spadkovu peredachu vladi V mizhnarodnih vidnosinah Simon vstanoviv zv yazki z Rimom i Spartoyu odnak cej krok ne duzhe spriyav v borotbi z Selevkidskoyu derzhavoyu Pislya vzyattya v polon parfyanami Demetriya II na prestoli utverdivsya Antioh VI Sidet yakij spochatku dozvoliv Simonu voloditi zahoplenimi teritoriyami karbuvati vlasnu monetu Odnak zgodom pochav vimagati daninu za Yaffu Gezer j citadel v Yerusalimi Rozpochalisya voyenni diyi Na choli zagonu yudeyiv stoyali sini Simona Ioan ta Yuda yaki zdobuli peremogu nad armiyeyu Selevkidiv Bilshe za chasiv Simona Antioh ne robiv sprobi vidnoviti poperednyu situaciyu U 140 r do n e v Yerusalimi buv zibranij Velikij sobor na yakomu bulo prijnyato sho Simon ye golovnokomanduyuchim pervosvyashennikom golovoyu narodu etnarhom Vin zaviduvav usima sluzhbami v hrami ale cherez te sho jogo rid pohodiv ne vid Aarona jogo status yak pervosvyashennika zberigavsya do togo chasu yak prijde istinnij prorok Takozh vid imeni Simona ukladalisya vsi mizhnarodni dogovori Takim chinom Simon namagavsya utverditi vladu Hasmoneyiv mati prihilnikiv sered vplivovih lyudej Yudeyiv Ce chastkovo vdalosya zokrema jogo svekrom buv Ptolemej pravitel Yerihonu Yudejski starozhitnosti Kniga 13 6 7 Odnak za spriyannya Antioha Sideta Ptolemej zahotiv samomu buti etnarhom tomu na svyati Simona jogo siniv Matatiyu ta Yudu bulo vbito Yudejski starozhitnosti Kniga 13 7 4 Ale bazhanogo rezultatu ne bulo dosyagnuto oskilki v narodi same im ya Hasmoneyiv bulo nadzvichajno populyarne Nezabarom pravitel Gezera Johanan Girkan sin Simona yakomu vdalosya vizhiti zahopiv vladu PidsumkiZa period pravlinnya Hasmoneyiv Yudeya zdobula nezalezhnist Za M Shternom zaporukoyu uspihu povstannya bula pidtrimka narodu sho stijko trimavsya svoyih tradicij a selevkidi prograli cherez nestabilnist vladi takozh Yudeya mala pidtrimku vid inshih derzhav u pershu chergu Rimskoyi respubliki Makaveyi buli viznachnimi liderami povstannya Yih vijska opanuvali najnovishi vijskovi tehniki voni mali velikij vijskovij rezerv ci prichini takozh mali znachnij vpliv na peremogu yudeyiv PrimitkiJ Flavij Yudejski starozhitnosti Kniga 12 6 1 Josip Flavij Yudejski starozhitnosti Kniga 12 6 4 J Flavij Yudejski starozhitnosti Kniga 13 2 2 J Flavij Yudejski starozhitnosti Kniga 13 5 8 J Flavij Yudejski starozhitnosti Kniga 13 6 7 Yudejski starozhitnosti Kniga 13 7 3 Shtern 2001 s 114 Dzherela1 Vanderkam Dzhejms Vvedenie v rannij iudaizm Per s angl Seriya Sovremennaya bibleistika M Biblejsko bogoslovskij institut sv apostola Andrej 2011 g xiv 278 s ISBN 978 5 896 47 248 3 2 Shtern M Chast II Period Vtorogo Hrama Istoriya evrejskogo naroda History of the Jewish people Pod red Sh Ettingera Moskva Ierusalim Mosty kultury Gesharim 2001 678 s 3000 ekz ISBN 5 93273 050 1 3 Josif Flavij Yudejski starozhitnosti 4 1 ta 2 Knigi Makaveyiv