Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Люневільський мир — мирна угода, укладена 9 лютого 1801 року в місті Люневіль (фр. Luneville, Франція) між Францією та Австрією.
| Люневільський мир | |
|---|---|
| Тип | мирна угода |
| Підписано | 9 лютого 1801 |
| Місце | Люневіль |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Події, що передували перемовинам
Війна між Францією та Австрією у 1800—1801 роках йшла на двох фронтах. На південному, італійському, фронті Наполеон та його маршали розгромили австрійську армію [en] у битві біля Маренго (14 червня 1800 року), після чого було укладено . Після закінчення терміну дії перемир'я воєнні дії в Італії поновились, та в ході зимової кампанії австрійцям було завдано низки нових поразок, в результаті чого Австрія була змушена підписати перемир'я у Тревізо (16 січня 1801 року) та Фоліньйо. Фактично вся Італія знову опинилась в руках французів.
Приблизно у той же час Моро, що діяв у Німеччині, розгромив австрійську армію (за різними даними, 2 або 3 грудня 1800 року), після чого було укладено (25 грудня 1800 року). Попри те, що тривали воєнні дії в Італії, після Гогенліндену результат війни було вирішено, оскільки шлях на Відень для армії Моро було відкрито, але він великодушно вирішив укласти перемир'я, вважаючи, що ціль війни досягнуто, а нові жертви будуть безглуздими.
Після Гогенліндену новим міністром закордонних справ Австрії замість барона було призначено графа , а командувачем армією — ерцгерцога Карла, брата Іоанна, найталановитішого у той час австрійського полководця. Карл, ознайомившись зі станом армії, тут же виступив за мирні перемовини, що незабаром почались.
Перебіг переговорів
На перемовинах Францію представляв Жозеф Бонапарт, Австрію — граф Кобенцль. Наполеон Бонапарт визначив вимоги Франції вже 2 січня 1801 року в листі до Законодавчих зборів. Він заявив, що обов'язковими умовами угоди мало бути визнання річки Рейн кордоном Франції, а річки Адідже (Еч) — кордоном Цизальпійської республіки. Граф Кобенцль докладав всіх зусиль, щоб зберегти за ерцгерцогом Фердинандом Тоскану, але безуспішно та врешті-решт був змушений погодитись на всі умови переможців.
Умови миру
До основи Люневільського миру було покладено Кампо-Формійський мир із включенням двох нових пунктів, невигідних для Австрії:
- Було визнано дві нові залежні від Франції «республіки» — Батавська та Гельветична, підтверджено існування також залежних від Франції Лігурійської та Цизальпійської республік.
- Австрійський імператор Франц II мав гарантувати угоду не лише як австрійський правитель, а й як глава німецької імперії — Наполеон хотів уникнути повторення зволікань .
Крім того, велике герцогство Тосканське, яке було віднято у Фердинанда III, було перетворено на королівство Етрурію та віддано сину герцога Пармського, Людовіку, одруженому з іспанською принцесою Луїзою.
Перший консул розсудливо відмовився від ідеї відновлення Римської та Партенопейської республік, повернувши папі римському його володіння у тому обсязі, який вони мали наприкінці 1797 року, тобто, без Романьї та Легати.
З неаполітанськими Бурбонами у Флоренції було укладено окрему угоду, що затвердила умови перемир'я у Фоліньо, що дало французам право ввести війська до Отранто, Таренту та Бриндізі.
Наслідки угоди
Люневільська угода відновила мир на континенті після майже 10 років безперервних війн з революційною Францією.
Укладення Люневільського миру означало кінець (Другої антифранцузької коаліції). З країн, що первинно входили до цієї коаліції, війну продовжувала лише Англія. Але втративши всіх своїх союзників на континенті, вона була змушена укласти Ам'єнський мир 1802 року.
Франція стала провідною державою на континенті. Австрія остаточно втратила своє значення як велика європейська держава, якою вона була з XV століття. На думку деяких істориків, спасіння для Австрії як великої держави полягало у внутрішній консолідації та вирішенні міжнаціональних протиріч всередині імперії, але Габсбурги обрали інший шлях — подальша боротьба за гегемонію в Німеччині, що призвело до нових поразок та остаточної втрати впливу Австрії на європейську політику у XIX столітті.
Примітки
Література
- Н. Л. Яковенко. Люневільський мирний договір 1801 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760 с.
- Benoît Pellistrandi, Les relations internationales de 1800 à 1871, Armand Colin, Paris, 2000 ()
- Michael Hackner: Der Friede von Lunéville — zum 200. Jahrestag des ersten Schritts zum Untergang des Heiligen Römischen Reichs Deutscher Nation. In: Juristische Arbeitsblätter 33, 2001, ISSN 0720-6356, S. 813—820
- Peter Hersche (Bearb.): Napoleonische Friedensverträge. Campo Formio 1797 — Lunéville 1801, Amiens 1802 — Pressburg 1805, Tilsit 1807 — Wien-Schönbrunn 1809. 2. neubearbeitete Auflage. Lang, Bern 1973, (Quellen zur neueren Geschichte 5, ISSN 0171-7162).
Посилання
- Текст договору [ 6 серпня 2019 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Lyunevilskij mir mirna ugoda ukladena 9 lyutogo 1801 roku v misti Lyunevil fr Luneville Franciya mizh Franciyeyu ta Avstriyeyu Lyunevilskij mirTip mirna ugodaPidpisano 9 lyutogo 1801Misce Lyunevil Mediafajli u VikishovishiPodiyi sho pereduvali peremovinamVijna mizh Franciyeyu ta Avstriyeyu u 1800 1801 rokah jshla na dvoh frontah Na pivdennomu italijskomu fronti Napoleon ta jogo marshali rozgromili avstrijsku armiyu en u bitvi bilya Marengo 14 chervnya 1800 roku pislya chogo bulo ukladeno Pislya zakinchennya terminu diyi peremir ya voyenni diyi v Italiyi ponovilis ta v hodi zimovoyi kampaniyi avstrijcyam bulo zavdano nizki novih porazok v rezultati chogo Avstriya bula zmushena pidpisati peremir ya u Trevizo 16 sichnya 1801 roku ta Folinjo Faktichno vsya Italiya znovu opinilas v rukah francuziv Priblizno u toj zhe chas Moro sho diyav u Nimechchini rozgromiv avstrijsku armiyu za riznimi danimi 2 abo 3 grudnya 1800 roku pislya chogo bulo ukladeno 25 grudnya 1800 roku Popri te sho trivali voyenni diyi v Italiyi pislya Gogenlindenu rezultat vijni bulo virisheno oskilki shlyah na Viden dlya armiyi Moro bulo vidkrito ale vin velikodushno virishiv uklasti peremir ya vvazhayuchi sho cil vijni dosyagnuto a novi zhertvi budut bezgluzdimi Pislya Gogenlindenu novim ministrom zakordonnih sprav Avstriyi zamist barona bulo priznacheno grafa a komanduvachem armiyeyu ercgercoga Karla brata Ioanna najtalanovitishogo u toj chas avstrijskogo polkovodcya Karl oznajomivshis zi stanom armiyi tut zhe vistupiv za mirni peremovini sho nezabarom pochalis Perebig peregovorivNa peremovinah Franciyu predstavlyav Zhozef Bonapart Avstriyu graf Kobencl Napoleon Bonapart viznachiv vimogi Franciyi vzhe 2 sichnya 1801 roku v listi do Zakonodavchih zboriv Vin zayaviv sho obov yazkovimi umovami ugodi malo buti viznannya richki Rejn kordonom Franciyi a richki Adidzhe Ech kordonom Cizalpijskoyi respubliki Graf Kobencl dokladav vsih zusil shob zberegti za ercgercogom Ferdinandom Toskanu ale bezuspishno ta vreshti resht buv zmushenij pogoditis na vsi umovi peremozhciv Umovi miruDo osnovi Lyunevilskogo miru bulo pokladeno Kampo Formijskij mir iz vklyuchennyam dvoh novih punktiv nevigidnih dlya Avstriyi Bulo viznano dvi novi zalezhni vid Franciyi respubliki Batavska ta Gelvetichna pidtverdzheno isnuvannya takozh zalezhnih vid Franciyi Ligurijskoyi ta Cizalpijskoyi respublik Avstrijskij imperator Franc II mav garantuvati ugodu ne lishe yak avstrijskij pravitel a j yak glava nimeckoyi imperiyi Napoleon hotiv uniknuti povtorennya zvolikan Krim togo velike gercogstvo Toskanske yake bulo vidnyato u Ferdinanda III bulo peretvoreno na korolivstvo Etruriyu ta viddano sinu gercoga Parmskogo Lyudoviku odruzhenomu z ispanskoyu princesoyu Luyizoyu Pershij konsul rozsudlivo vidmovivsya vid ideyi vidnovlennya Rimskoyi ta Partenopejskoyi respublik povernuvshi papi rimskomu jogo volodinnya u tomu obsyazi yakij voni mali naprikinci 1797 roku tobto bez Romanyi ta Legati Z neapolitanskimi Burbonami u Florenciyi bulo ukladeno okremu ugodu sho zatverdila umovi peremir ya u Folino sho dalo francuzam pravo vvesti vijska do Otranto Tarentu ta Brindizi Naslidki ugodiLyunevilska ugoda vidnovila mir na kontinenti pislya majzhe 10 rokiv bezperervnih vijn z revolyucijnoyu Franciyeyu Ukladennya Lyunevilskogo miru oznachalo kinec Drugoyi antifrancuzkoyi koaliciyi Z krayin sho pervinno vhodili do ciyeyi koaliciyi vijnu prodovzhuvala lishe Angliya Ale vtrativshi vsih svoyih soyuznikiv na kontinenti vona bula zmushena uklasti Am yenskij mir 1802 roku Franciya stala providnoyu derzhavoyu na kontinenti Avstriya ostatochno vtratila svoye znachennya yak velika yevropejska derzhava yakoyu vona bula z XV stolittya Na dumku deyakih istorikiv spasinnya dlya Avstriyi yak velikoyi derzhavi polyagalo u vnutrishnij konsolidaciyi ta virishenni mizhnacionalnih protirich vseredini imperiyi ale Gabsburgi obrali inshij shlyah podalsha borotba za gegemoniyu v Nimechchini sho prizvelo do novih porazok ta ostatochnoyi vtrati vplivu Avstriyi na yevropejsku politiku u XIX stolitti PrimitkiV V v Lyunevilskij mir Enciklopedicheskij slovar SPb Brokgauz Efron 1896 T XVIII S 249 d Track Q656d Track Q602358d Track Q23892930d Track Q19908137d Track Q24462630LiteraturaN L Yakovenko Lyunevilskij mirnij dogovir 1801 Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 1 760 s ISBN 966 316 039 X Benoit Pellistrandi Les relations internationales de 1800 a 1871 Armand Colin Paris 2000 ISBN 2200252099 Michael Hackner Der Friede von Luneville zum 200 Jahrestag des ersten Schritts zum Untergang des Heiligen Romischen Reichs Deutscher Nation In Juristische Arbeitsblatter 33 2001 ISSN 0720 6356 S 813 820 Peter Hersche Bearb Napoleonische Friedensvertrage Campo Formio 1797 Luneville 1801 Amiens 1802 Pressburg 1805 Tilsit 1807 Wien Schonbrunn 1809 2 neubearbeitete Auflage Lang Bern 1973 Quellen zur neueren Geschichte 5 ISSN 0171 7162 PosilannyaTekst dogovoru 6 serpnya 2019 u Wayback Machine