Людвік Райхман

Людвік Вітольд Райхман (1 листопада 1881 — 13 липня 1965) — польський терапевт і бактеріолог, засновник ЮНІСЕФ, перший його голова від 1946 до 1950 року.

Людвік Райхман
Народився	1 листопада 1881(1881-11-01)^[1]^[3]^[2] Варшава, Російська імперія
Помер	13 липня 1965(1965-07-13)^[1]^[2] (83 роки) Шеню
Країна	Республіка Польща
Діяльність	лікар, мікробіолог, громадський активіст
Галузь	бактеріологія
Alma mater	Ягеллонський університет і Казанський державний університет
Знання мов	польська^[1]
Партія	Польська соціалістична партія
Батько	^d
Мати	^d
Родичі	^d
Брати, сестри	^d, ^d і ^d
Автограф
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 1 листопада 1881 в єврейській родині Олександра Райхмана, першого директора Варшавської філармонії, та Меланії Гіршфельд, соціалістки та борчині за права жінок. Людвік — брат Олександра Райхмана, видатного польського математика, та Гелени Радлінської, польського соціолога, перший двоюрідний брат Людвіка Гіршфельда, польського мікробіолога. Людвік Райхман — батько Яна А. Райхмана, польського інформатика, винахідника пам'яті на магнітних осердях.

Райхман виріс у Варшаві в складних умовах російської окупації. У ранньому віці він та його сестра Гелена чітко усвідомили соціальну несправедливість. Підлітками були залучені до навчання молодих робітників. Ставши дорослим, Людвік приєднався до Польської соціалістичної партії (ППС), брав участь у повстанні1905 року і навіть заарештований. Після кількох місяців ув'язнення його на деякий час заслали до Харкова.

Вивчав медицину в Ягеллонському університеті в Кракові, де зустрів свою майбутню дружину Марю Боянчик, студентку медичного факультету. Він захопився бактеріологією. Райхман навчався в докторантурі в Паризькому інституті Пастера, потім ненадовго повернувся до Кракова, перш ніж бути призначеним до видатної бактеріологічної лабораторії в Лондоні. Райхман з дружиною та трьома дітьми залишалися в Лондоні протягом Першої світової війні. Сім'я повернулася до Варшави у жовтні 1918 р., І Райхман переконав нову польську владу у необхідності створити епідеміологічний центр — Національний інститут гігієни, який існує донині у Варшаві як головний польський інститут охорони здоров'я.

Був активним у боротьбі з кількома хвилями епідемії тифу. У 1924 р. разом із Артуром Світсером (співробітник преси Ліги Націй) та вихователями Інституту Жана Жака Руссо Адольфом Фер'єром та Полом Мейхоффером він заснував Женевську міжнародну школу — першу у своєму роді у світі. На початку 30-х років Райхман став відомим у Женеві своїми антифашистськими позиціями та діями.

Райхман поїхав до Китаю, щоб допомогти уряду підготувати оборону від Японії, зокрема, придбавши літаки у США. Його сім'я переїхала до Франції, придбавши «шато» в Сарті, західному регіоні Франції. Вся сім'я була там, коли німці вторглися у Францію. Райхман поїхав до президента польського уряду в еміграції, генерала Сікорського, якого він знав особисто. Сікорський призначив його керівником польських біженців і дав йому листа, який він передав президенту Рузвельту з проханням про допомогу США. Під час війни Раджхман працював над гуманітарними питаннями але також був радником телеканалу «Сун» з питань розвитку. Наприкінці війни новий (комуністичний) польський уряд у Любліні попросив його представляти Польщу в рамках UNRRA. Кажуть, що Райхман серйозно вагався щодо співпраці з цим урядом, але врешті-решт його підкорило бажання допомогти своїй країні.

Райхман був головою правління ЮНІСЕФ до 1950 року і відмовився отримувати гроші за свою роботу. В контексті нової « холодної війни» він раптово виїхав до Франції і більше не повернувся до Сполучених Штатів. У той же час польська комуністична влада вилучила його польський паспорт, і його не видали до тих пір, поки в 1956 р. не розпочався постсталінський період. Відтоді Райхман досить часто їздив до Польщі. Останній його візит був у Варшаві в 1963 році. Райхман помер у 1965 році через ускладнення хвороби Паркінсона.

Література

• Balinska, Marta A. (1998). For the Good of Humanity : Ludwik Rajchman, Medical Statesman (Translated by Rebecca Howell). Budapest: Central European University Press. ISBN .

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
   d:Track:Q96022943
3. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
4. Carol, Bellamy (1996). Fifty years for children. The State of the World's Children 1996. Oxford [England]: Oxford University Press for UNICEF. ISBN . Процитовано 4 квітня 2017.
5. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
6. . Архів оригіналу за 24 квітня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
7. Jakub Polit, «Chiny». Wydawnictwo Trio, Warszawa 2004. p. 407.

Посилання