Лучук Володимир Іванович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 27 серпня 1934 Матче, Грубешівського повіту, Люблінського воєводства, тепер Польща | |||
Помер | 24 вересня 1992 (58 років) Львів | |||
Поховання | Личаківський цвинтар | |||
Діяльність | письменник, поет, перекладач | |||
Сфера роботи | поезія[1] | |||
Alma mater | Львівський університет ім. І. Франка | |||
У шлюбі з | Сенатович Оксана Павлівна | |||
Діти | Іван Лучук і Лучук Тарас Володимирович | |||
Премії | Літературна премія імені Лесі Українки | |||
| ||||
Володи́мир Іва́нович Лучу́к (27 серпня 1934 — 24 вересня 1992) — український письменник. Чоловік письменниці Оксани Сенатович, батько письменника Івана і шумеролога Тараса Лучуків.
Життєпис
Володимир Лучук народився в селі Матче Грубешівського повіту, що на Холмщині (тепер Польща). Батьки поета мали досить багату бібліотеку. Ще в дитинстві виявилося зацікавлення Володимира Лучука літературною творчістю (першого вірша він написав у сім років). 1945 року сім'я Лучків переселилася на Волинь, де в місті Рожище Лучук навчався у середній школі. Закінчив Львівський університет ім. І. Франка (1958).
1957—1958 працював у львівській молодіжній газеті «Ленінська молодь» (тепер «Молода Галичина»), 1958—1963 обіймав посаду старшого редактора поезії в редакції журналу «Жовтень» (тепер «Дзвін»), 1963—1965 навчався в аспірантурі при кафедрі слов'янської філології Львівського університету, 1969—1975 був завідувачем відділу рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника, 1981—1984 був завідувачем редакції підручників для шкіл із польською мовою викладання (львівської філії видавництва «Радянська школа»).
Останній рік свого життя працював науковим співробітником у новоствореному Львівському відділенні Інституту літератури ім. Т. Шевченка.
Член Спілки письменників України з 1960 року.
Творчість
Володимир Лучук є предтечею та яскравим представником «шістдесятництва» в українській поезії.
Автор поетичних збірок «Довір'я» (1959), «Осоння» (1962), «Полум'я мене овіює» (1963), «Маєво» (1964), «Обрій на крилах» (1965), «Вагомість» (1967), «Поезії» (1968), «Братні луни» (1974), «Довір'я (вибране)» (1979), «Дивовид» (1979), «Навстріч» (1984), «Колобіг» (1986), книги перекладів «Друзі» (1987). Автор книжок віршів і казок для дітей «Уставати рано треба» (1962; поширене видання 1971), «Я малюю голуба» (1967), «Сіла хмара на коня» (1968), «Хитрий лис фарбує ліс» (1970), «Зелене Око» (1974), «Чарівний глобус» (1977), «Жива вода» (1980), «Казкова орбіта» (1981), «Маленькі друзі» (1984), «Дарунки для мами» (1985), «Загадковий зореліт» (1988), «Найрідніші слова» (1989), «Приховані подарунки» (2007). Лауреат премії ім. Лесі Українки (1995, посмертно).
Яскравий представник «тихої лірики».
Перекладав з усіх слов'янських мов; окремими виданнями вийшли антології серболужицької літератури для дітей «Ластівка з Лужиці» (1969) та «Пташине весілля» (1989; премія Товариства лужицьких сербів «Домовіна» 1990), збірки дитячих віршів Франтішка Грубіна «Про що співає деревце» (1975, з чеської) та Василя Зуйонка «Покотився клубок» (1978, з білоруської).
В упорядкуванні Володимира Лучука вийшли антології «Космічний акорд» (1981), «У вінок Каменяреві» (1984), «Оріон золотий» (1986), «Молода Муза» (1989), «Найдорожчий скарб» (1990), «Дзвінок з минулого» (1991).
Поезії Володимира Лучука надруковано в перекладі понад двадцятьма мовами народів світу. Помер у дорозі зі Львова до Києва, похований на Личаківському цвинтарі (поле № 80).
Премії
- 1995 — Літературна премія імені Лесі Українки за збірки віршів і казок «Найрідніші слова» та «Казкова орбіта» (посмертно).
Електронні джерела
- Книги Володимира Лучука на Читанці [ 6 травня 2015 у Wayback Machine.]
Посилання
- Володимир Лучук. Голуб [ 29 вересня 2009 у Wayback Machine.]
- Володимир Лучук. Свого не цурайтесь (антологія)[недоступне посилання з липня 2019]
- Володимир Лучук. Кольорові пташки [ 9 січня 2010 у Wayback Machine.]
- Володимир Лучук: біографія (українська література) [ 24 січня 2010 у Wayback Machine.]
- Володимир Лучук: біографія (товариство «Холмщина»)[недоступне посилання з липня 2019]
- Володимир Лучук. Свого не цурайтесь[недоступне посилання з липня 2019]
- Володимир Лучук. Ластівка з Лужиці[недоступне посилання з липня 2019]
- Володимир Лучук. Вірші для дітей [ 16 листопада 2017 у Wayback Machine.]
- Не розминулись у часопросторі: віща пісня Володимира Лучука [ 7 травня 2022 у Wayback Machine.]
- Вірші для дітей Володимира Лучука в бібліотеці TOU
- Czech National Authority Database
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Primitki Luchuk Volodimir IvanovichNarodivsya27 serpnya 1934 1934 08 27 Matche Grubeshivskogo povitu Lyublinskogo voyevodstva teper PolshaPomer24 veresnya 1992 1992 09 24 58 rokiv LvivPohovannyaLichakivskij cvintarDiyalnistpismennik poet perekladachSfera robotipoeziya 1 Alma materLvivskij universitet im I FrankaU shlyubi zSenatovich Oksana PavlivnaDitiIvan Luchuk i Luchuk Taras VolodimirovichPremiyiLiteraturna premiya imeni Lesi UkrayinkiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Luchuk Volodi mir Iva novich Luchu k 27 serpnya 1934 24 veresnya 1992 ukrayinskij pismennik Cholovik pismennici Oksani Senatovich batko pismennika Ivana i shumerologa Tarasa Luchukiv ZhittyepisVolodimir Luchuk narodivsya v seli Matche Grubeshivskogo povitu sho na Holmshini teper Polsha Batki poeta mali dosit bagatu biblioteku She v ditinstvi viyavilosya zacikavlennya Volodimira Luchuka literaturnoyu tvorchistyu pershogo virsha vin napisav u sim rokiv 1945 roku sim ya Luchkiv pereselilasya na Volin de v misti Rozhishe Luchuk navchavsya u serednij shkoli Zakinchiv Lvivskij universitet im I Franka 1958 1957 1958 pracyuvav u lvivskij molodizhnij gazeti Leninska molod teper Moloda Galichina 1958 1963 obijmav posadu starshogo redaktora poeziyi v redakciyi zhurnalu Zhovten teper Dzvin 1963 1965 navchavsya v aspiranturi pri kafedri slov yanskoyi filologiyi Lvivskogo universitetu 1969 1975 buv zaviduvachem viddilu rukopisiv Lvivskoyi naukovoyi biblioteki im V Stefanika 1981 1984 buv zaviduvachem redakciyi pidruchnikiv dlya shkil iz polskoyu movoyu vikladannya lvivskoyi filiyi vidavnictva Radyanska shkola Ostannij rik svogo zhittya pracyuvav naukovim spivrobitnikom u novostvorenomu Lvivskomu viddilenni Institutu literaturi im T Shevchenka Chlen Spilki pismennikiv Ukrayini z 1960 roku TvorchistVolodimir Luchuk ye predtecheyu ta yaskravim predstavnikom shistdesyatnictva v ukrayinskij poeziyi Avtor poetichnih zbirok Dovir ya 1959 Osonnya 1962 Polum ya mene oviyuye 1963 Mayevo 1964 Obrij na krilah 1965 Vagomist 1967 Poeziyi 1968 Bratni luni 1974 Dovir ya vibrane 1979 Divovid 1979 Navstrich 1984 Kolobig 1986 knigi perekladiv Druzi 1987 Avtor knizhok virshiv i kazok dlya ditej Ustavati rano treba 1962 poshirene vidannya 1971 Ya malyuyu goluba 1967 Sila hmara na konya 1968 Hitrij lis farbuye lis 1970 Zelene Oko 1974 Charivnij globus 1977 Zhiva voda 1980 Kazkova orbita 1981 Malenki druzi 1984 Darunki dlya mami 1985 Zagadkovij zorelit 1988 Najridnishi slova 1989 Prihovani podarunki 2007 Laureat premiyi im Lesi Ukrayinki 1995 posmertno Yaskravij predstavnik tihoyi liriki Perekladav z usih slov yanskih mov okremimi vidannyami vijshli antologiyi serboluzhickoyi literaturi dlya ditej Lastivka z Luzhici 1969 ta Ptashine vesillya 1989 premiya Tovaristva luzhickih serbiv Domovina 1990 zbirki dityachih virshiv Frantishka Grubina Pro sho spivaye derevce 1975 z cheskoyi ta Vasilya Zujonka Pokotivsya klubok 1978 z biloruskoyi V uporyadkuvanni Volodimira Luchuka vijshli antologiyi Kosmichnij akord 1981 U vinok Kamenyarevi 1984 Orion zolotij 1986 Moloda Muza 1989 Najdorozhchij skarb 1990 Dzvinok z minulogo 1991 Poeziyi Volodimira Luchuka nadrukovano v perekladi ponad dvadcyatma movami narodiv svitu Pomer u dorozi zi Lvova do Kiyeva pohovanij na Lichakivskomu cvintari pole 80 Premiyi1995 Literaturna premiya imeni Lesi Ukrayinki za zbirki virshiv i kazok Najridnishi slova ta Kazkova orbita posmertno Elektronni dzherelaKnigi Volodimira Luchuka na Chitanci 6 travnya 2015 u Wayback Machine PosilannyaVolodimir Luchuk Golub 29 veresnya 2009 u Wayback Machine Volodimir Luchuk Svogo ne curajtes antologiya nedostupne posilannya z lipnya 2019 Volodimir Luchuk Kolorovi ptashki 9 sichnya 2010 u Wayback Machine Volodimir Luchuk biografiya ukrayinska literatura 24 sichnya 2010 u Wayback Machine Volodimir Luchuk biografiya tovaristvo Holmshina nedostupne posilannya z lipnya 2019 Volodimir Luchuk Svogo ne curajtes nedostupne posilannya z lipnya 2019 Volodimir Luchuk Lastivka z Luzhici nedostupne posilannya z lipnya 2019 Volodimir Luchuk Virshi dlya ditej 16 listopada 2017 u Wayback Machine Ne rozminulis u chasoprostori visha pisnya Volodimira Luchuka 7 travnya 2022 u Wayback Machine Virshi dlya ditej Volodimira Luchuka v biblioteci TOU Czech National Authority Database d Track Q13550863