Личинкоїд червоний

Личинкоїд червоний
Самець червоного личиноїда Самиця червоного личиноїда
Охоронний статус
Близький до загрозливого  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Личинкоїдові (Campephagidae) Рід: Довгохвостий личинкоїд (Pericrocotus) Вид: Личинкоїд червоний
Біноміальна назва
Pericrocotus igneus Blyth, 1846
Підвиди
(Див. текст)
Посилання
Вікісховище: Pericrocotus igneus Віківиди: Pericrocotus igneus ITIS: 561920 МСОП: 22706744 NCBI: 424833

Личинкої́д черво́ний (Pericrocotus igneus) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae). Мешкає в Південно-Східній Азії. Є сестринським видом по відношенню до малого личинкоїда.

Опис

Довжина птаха становить 15-16,5 см. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова і верхня частина тіла чорні, блискучі, спина оранжево-червона. Крила чорні, блискучі, другорядні покривні пера крил оранжево-червоні, на махових перах оранжево-червоні плями. Хвіст східчастий, чорно-червоний. Підборіддя і горло чорні, блискучі, решта нижньої частини тіла оранжево-чорна. Очі темно-карі, дзьоб і лапи чорні. У самиць голова сірі, від дзьоба до очей ідуть оранжеві смуги, навколо очей оранжеві кільця. Спина темно-сіра, надхвістя оранжево-червоне. Крила темно-сірі, плями на крилах світліші, ніж у самців. Нижня частина тіла жовта. У молодих птахів верхня частина тіла чорнувато-коричнева, махові пера чорнуваті. Нижня частина тіла білувата, живіт і гузка жовтуваті. Червоні личинкоїди линяють з червня по вересень.

Підвиди

Виділяють два підвиди:

• P. i. igneus Blyth, 1846 — Малайський півострів, Суматра, Калімантан, Палаван і сусідні острови;
• P. i. trophis Oberholser, 1912 — острів Сімелуе.

Поширення і екологія

Червоні личинкоїди мешкають у Малайзії, М'янмі, Таїланді, Індонезії, Брунеї і на Філіппінах, локально вимерли в Сінгапурі. Вони живуть у вологих і сухих рівнинних тропічних лісах і на узліссях, у мангрових лісах, на плантаціях і в садах. Зустрічаються зграйками, на висоті до 1220 м над рівнем моря, переважно на висоті до 600 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами, яких ловлять у польоті або шукають серед рослинності. Сезон розмноження триває з травня по липень. Гніздо неглибоке, чашоподібне, робиться з гілочок і рослинних волокон, розміщується на дереві, в розвилці між гілками. Яйця жовтуваті, поцятковані сірими плямками.

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. Червоним личинкоїдам загрожує знищення природного середовища.

Примітки

1. BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 21 квітня 2022.
2. Blyth, Edward (1846). . Journal of the Asiatic Society of Bengal. 15: 309—310. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 21 квітня 2022.
3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
4. Jønsson, Knud A.; Irestedt, Martin; Ericson, Per G. P.; Fjeldså, Jon (2010). (PDF). Zoologica Scripta. 39 (1): 1—8. doi:10.1111/j.1463-6409.2009.00401.x. Архів оригіналу (PDF) за 18 травня 2018. Процитовано 21 квітня 2022.
5. Wells, David R. (2010). . Т. 2. Bloomsbury. с. 99—100. ISBN . Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 21 квітня 2022.
6. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 21 квітня 2022.
7. Oberholser, Harry C. (1912). . Smithsonian Miscellaneous Collections. 60 (7): 14. Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 21 квітня 2022.
8. Jeyarajasingam, Allen (2012). . Oxford University Press. с. 272. ISBN . Архів оригіналу за 21 квітня 2022. Процитовано 21 квітня 2022.