Леонід Іванович Жаботинський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жаботинський.

Леоні́д Іва́нович Жаботи́нський (28 січня 1938, с. Успенка, нині у межах смт Краснопілля Сумської області — 14 січня 2016, Запоріжжя, Україна) — український радянський спортсмен, важкоатлет, дворазовий абсолютний олімпійський чемпіон з важкої атлетики в суперважкій ваговій категорії (1964, 1968), чотириразовий (1964—66, 1968) і дворазовий чемпіон Європи (1966, 1968), неодноразовий рекордсмен світу (1963—1974), П'ятиразовий чемпіон СРСР, прапороносець команди СРСР на відкритті Олімпійських Ігор 1968 року і закритті Олімпійських Ігор 1964 і 1968 років.

Леонід Іванович Жаботинський
Народився	28 січня 1938(1938-01-28) с. Успенка (нині у межах смт Краснопілля Сумської області),  УРСР,  СРСР
Помер	14 січня 2016(2016-01-14) (77 років)  Україна, Запоріжжя ·грип
Громадянство	СРСР→ Росія
Національність	українець
Діяльність	важкоатлет
Alma mater	Харківський державний педагогічний інститут імені Г. С. Сковороди (1964)^[3] і ^d (1970)^[4]
Науковий ступінь	кандидат педагогічних наук
Знання мов	російська
Титул	олімпійський чемпіон
Військове звання	полковник
Партія	КПРС^[5]
Родичі	батько — Жаботинський Іван Пилипович, мати — Жаботинська (Северин) Єфросинія Данилівна, брат — Жаботинський Володимир Іванович
Діти	Руслан, Вілен
Зріст	194 см^[6]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Олімпійські медалі
Представник  СРСР
Важка атлетика
Золото	1964 Токіо
Золото	1968 Мехіко

За спортивну кар'єру встановив 19 світових рекордів.

Життєпис

Леонід Жаботинський народився 28 січня 1938 року в селі Успенка Харківської області (нині в межах смт Краснопілля Сумської області).

Довгий час мешкав у Запоріжжі і називав його своїм рідним містом.

До важкої атлетики Л. Жаботинський прийшов з легкої атлетики (штовхання ядра), а також займався боротьбою та боксом.

5 серпня 1962 на змаганнях VIII всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Гельсінські Жаботинський переміг у важкій вазі, піднявши в сумі триборства 480 кг.

2 серпня 1963 на Спартакіаді народів СРСР український важкоатлет Л. Жаботинський установив світовий рекорд, піднявши в ривку 165 кг.

24 березня 1964 на змаганнях у Москві встановив світовий рекорд у ривку, показавши результат 168,5 кг, і поштовху − 213 кг; установив рекорд світу в класичному триборстві, показавши результат 560 кг. 20 жовтня в Токіо (Японія) на олімпійських змаганнях Жаботинський здобув золоту медаль серед важкоатлетів з результатом 572,5 кг і встановив новий світовий рекорд у поштовху штанги, показавши результат 217,5 кг. [1] [ 29 червня 2016 у Wayback Machine.]

Довгий час майбутній рекордсмен боровся за першість у радянській команді з Ю. Власовим, поки врешті не переміг. Крапку в їхньому протистоянні булу поставлено 18 жовтня 1964 року в Токіо, коли Ю. Власов визнав свою поразку (був другим у сумі триборства).

13 жовтня 1968 року на олімпійських іграх в Мехіко Жаботинський здобув золоту медаль серед важкоатлетів з результатом 572.5 кг, повторивши свій власний рекорд чотирирічної давнини.

Член КПРС з 1964 року. Тренерами Жаботинського були М. Світличний, Ю. Айзенштадт, А. Медведєв. Уважав одним зі своїх учителів Давида Ехта.

Після чотирирічної перерви через хворобу (1969—1973) зумів повернутися у «великий спорт».

21 лютого 1974 року на Чемпіонаті Збройних Сил СРСР встановив свій останній — 19-й світовий рекорд, піднявши в ривку 185.5 кг.

З вересня 2015 р. чотири місяці перебував у багатопрофільній лікарні «Вітацентр» у Запоріжжі з приводу перелому ноги, переніс операцію, після чого стався мікроінсульт, потім заразився грипом, що призвело до тромбозу кишки. 13 січня переніс операцію з видалення частини тромбованої кишки. Помер в ніч на 14 січня 2016 року в Запоріжжі. 16 січня 2016 похований на Першотравневому кладовищі в Запоріжжі.

Освіта

• Харківський педагогічний інститут
• Одеське артилерійське училище імені Фрунзе
• Офіцер ВПС.

З професіонального спорту пішов у середині сімдесятих.

• 1975 року Жаботинський переїхав до Москви, працював старшим офіцером спорткомітету Міністерства оборони СРСР, тренером збірної команди Збройних сил.
• З 1987 до 1991 року служив військовим радником з питань спорту на Мадагаскарі.
• Потім працював проректором Московського інституту підприємництва і права. В інтерв'ю 2010-х років названий «генерал-майором», «генералом ФСБ».

Мав двох синів Руслана й Вілена, які нині живуть у Запоріжжі.

Цікаві факти

• Жаботинський був кумиром юного Арнольда Шварценеггера. Під час візиту Жаботинського до США на запрошення Шварценеггера Арнольд йому сказав:

  «З самого дитинства я за тебе вболівав. Навіть під час токійської Олімпіади, хоча там виступали Норберт Шеманскі і Губнер. За них теж, звичайно, переживав, але мені чомусь хотілося, щоб виграв ти…»

• Щорічно в Запоріжжі проводяться турніри на призи Леоніда Жаботинського.

Почесне громадянство

• Почесний громадянин міст Запоріжжя, Суец.

Ушанування пам'яті

• Вулиця Леоніда Жаботинського в його рідному місті Запоріжжя.
• 20 жовтня 2016 року встановлена пам'ятна дошка відомому важкоатлету, за адресою: вулиця імені Леоніда Жаботинського, 20.
• 26 жовтня 2017 року відкрито пам'ятник Леоніду Жаботинському, який виготовлений з бронзи у натуральний зріст 1,93 м. Автор пам'ятника — харківський скульптор . Пам'ятник розташований на Алеї почесних громадян міста Запоріжжя, в парку Трудової Слави поруч з центральною магістраллю міста — на Соборному проспекті.

Примітки

1. Драга В. В. (2009). . Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 28 червня 2017. Процитовано 15 січня 2016.
2. Шаинский Е. (08.07.2008). . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 14 січня 2016.

   А паспорт у вас сейчас российский?
   - Да. Но жена прописана в Запорожье. Летом она там на даче, зимой — здесь, в Москве. (рос.)

3. https://books.google.com/books?ei=HE11VenZMIzbggTUg4GoCA&hl=ru&id=yusNAQAAIAAJ&dq=intitle:%22Олимпийская+энциклопедия%22+%22засл.+мастер+спорта+(1964)%22&focus=searchwithinvolume&q=%22КПСС+с+1964.+Окончил+Харьковский%22
4. https://sobesednik.ru/sport/20160116-istorik-o-dueli-zhabotinskogo-i-vlasova-sporyat-do-sih-por
5. https://books.google.com.ua/books?id=yusNAQAAIAAJ
7. . www.chidlovski.net. Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 24 січня 2018.
8. . Olympics at Sports-Reference.com (англ.). Архів оригіналу за 20 січня 2009. Процитовано 24 січня 2018.
9. Павлов С. П. Жаботинский Леонид Иванович // Олимпийская энциклопедия. — М. : Советская энциклопедия, 1980.
10. [. Архів оригіналу за 22 квітня 2014. Процитовано 6 грудня 2016. Підійди до штанги (рос.)]
11. . Архів оригіналу за 7 лютого 2016. Процитовано 18 січня 2016.
12. . Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 17 січня 2016.
13. . Федерація важкої атлетики України. Архів оригіналу за 26 січня 2016. Процитовано 17 січня 2016. (укр.)
14. . Архів оригіналу за 18 січня 2016. Процитовано 17 січня 2016.
15. Николай ЗУБАШЕНКО. ГЕНЕРАЛ ЖАБОТИНСКИЙ О МАРШАЛЕ ПОКРЫШКИНЕ^{[недоступне посилання з квітня 2019]} — Украинские ведомости. — 14 марта 2013.
16. Цяпка В. (25.08.2010). . . Архів оригіналу за 05.01.2016. Процитовано 14.01.2016.
17. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2018. Процитовано 29 жовтня 2017.
18. . Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 29 жовтня 2017.
19. У Запоріжжі відкрили пам'ятну дошку відомому важкоатлету Жаботинському [ 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.] — Радіо Свобода, 20 жовтня 2016
20. У Запоріжжі 26 жовтня 2017 року відкрили пам'ятник легендарному кумиру Шварценеггера (фоторепортаж) [ 30 жовтня 2017 у Wayback Machine.], — zp.depo.ua, 26 жовтня 2017

Література

• Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Посилання

• Краснопілля Сумської області Україна :: Статті " Слово про земляків " Жаботинський Леонід Іванович^{[недоступне посилання з липня 2019]}