Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Дмитро Андрійович Купріянов (26 листопада 1901, Лодигіно — 3 березня 1971) — радянський військовокомандувач, Герой Радянського Союзу, в роки радянсько-німецької війни командир 66-го стрілецького корпусу 12-ї армії Південно-Західного фронту.
| Дмитро Андрійович Купріянов | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Дмитрий Андреевич Куприянов | ||||||||||
 | ||||||||||
| Народження | 26 листопада 1901 Лодигіно (тепер Архангельська область) | |||||||||
| Смерть | 3 березня 1971 (69 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||||||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||||||||
| Країна |  СРСР | |||||||||
| Рід військ | піхота | |||||||||
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації | |||||||||
| Роки служби | 1920—1961 | |||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||
| Звання |  Генерал-лейтенант | |||||||||
| Командування | d | |||||||||
| Війни / битви | Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна • Сталінградська битва • Битва за Дніпро | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
 Купріянов Дмитро Андрійович у Вікісховищі | ||||||||||
Біографія
Народився 26 листопада 1901 року в селі Лодигіному (тепер Каргопольського району Архангельської області) в селянській родині. Росіянин.
У Червоній Армії з вересня 1920 року. Учасник Громадянської війни в Росії, воював червоноармійцем в 38-му запасному і 1-му Вологодському полках на Південному фронті проти армії генерала П. М. Врангеля. З листопада 1920 року — червоноармієць 403-го стрілецького полку і 137-го стрілецького полку 45-ї стрілецької дивізії.
В 1921 році закінчив дивізійну школу в 45-й стрілецької дивізії, в 1925 році — 5-ю Київську піхотну школу. З серпня 1925 року служив в 81-му стрілецькому полку 27-ї стрілецької дивізії: командир взводу, помічник командира роти. З вересня 1926 року служив на Смоленських курсах політруків: командир взводу, інструктор. З вересня 1928 року по квітень 1933 року служив в 99-му стрілецькому полку 33-ї стрілецької дивізії: командир роти, помічник начальника штабу полку. Член ВКП (б) з 1930 року.
У 1936 році закінчив Військову академію РСЧА імені М. В. Фрунзе. З листопада 1936 року — викладач тактики Київського піхотного училища. З жовтня 1937 року — помічник начальника 1-го відділення, з квітня по жовтень 1940 року — начальник 2-го відділення 1-го відділу штабу Київського Особливого військового округу. У 1941 році закінчив Академію Генштабу РСЧА імені К. Е. Ворошилова.
У липні 1941 року, незабаром після початку радянсько-німецької війни, полковник Д. А. Купріянов призначений начальником відділення в оперативному відділі, а потім начальником оперативного відділу 31-ї армії, яка формувалася в резерві Ставки Верховного Головнокомандування. З вересня 1941 року разом з армією — в діючій армії у складі Резервного і Західного фронтів. Брав участь в оборонних і наступальних операціях на Ржевському напрямку, а в жовтні 1941 року армія передана Калінінському фронту і брав участь в та операціях.
11 грудня 1941 року був знятий з посади і відданий під суд військового трибуналу 31-ї армії, який через кілька днів засудив його до 10 років виправно-трудових таборів за невиконання бойового наказу з відстрочкою виконання вироку до закінчення військових дій. 20 грудня його призначили з пониженням начальником штабу 250 стрілецької дивізії в 31-й армії. На цьому посту в період боїв за визволення міста Калініна полковник Д. А. Купріянов зумів правильно організувати ведення бойових дій, в результаті було захоплено 24 гармати противника, розгромлений артилерійський полк і кілька полків піхоти німців. 20 січня 1942 року той же армійський трибунал зняв судимість з Д. А. Купріянова як з такого, що викупив в бою свою провину перед Батьківщиною.
У березні 1942 року призначений командиром 5-ї стрілецької дивізії 31-ї армії Калінінського фронту, що билася на Ржевському напрямку. У жовтні 1942 року за успішні бойові дії, організованість та високу дисципліну дивізії їй присвоєно гвардійське звання, вона перейменована в 44-ту гвардійську і спрямована на Південно-Західний фронт. Сам же Д. А. Купріянов в серпні 1942 року був тяжко поранений і повернувся до ладу лише в жовтні того ж року. 27 листопада 1942 року отримав військове звання генерал-майора. У Сталінградської операції дивізія у складі 6-го гвардійського корпусу 1-ї гвардійської армії Південно-Західного фронту прориває оборону противника і успішно виконує поставлені завдання в районі і . Під Арбузівкою військами під командуванням генерал-майора Д. А. Купріянова було оточене і знищене значне угруповання противника і взято в полон близько 7 500 солдатів і офіцерів.
Протягом зими 1942—1943 років 44-я гвардійська стрілецька дивізія вела безперервні бої, наступаючи в напрямку Ворошиловграда, Ізюма, Барвінкового, Олександрівки. Протягом весни—літа 1943 року дивізія утримувала і обороняла лівий берег річки Сіверського Дінця на захід від міста Ізюма, брала участь у Ізюм-Барвінківської операції.
У липні 1943 року Д. А. Купріянов був призначений командиром 66-го стрілецького корпусу в 37-й армії Південно-Західного фронту. В ніч на 26 вересня 1943 року Дмитро Купріянов з частиною корпусу форсували Дніпро і захопив плацдарм у районі села Петро-Свистунового Вільнянського району Запорізької області. Подальшою переправою другого ешелону і частин посилення і введенням їх в бій корпус розширив плацдарм до 7 км по фронту і 4 км в глибину. Відбаваючи численні контратаки противника, з'єднання корпусу закріпилися на плацдармі і міцно утримували його.
У жовтні 1943 року частини корпусу прорвали оборону ворога у північній околиці міста Запоріжжя, штурмом оволоділи частиною міста, заводом «Запоріжсталь», греблею ДніпроГЕСу.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 червня 1944 року за форсування Дніпра та проявлені при цьому стійкість і особисту відвагу, вміле керівництво військами генерал-майору Дмитру Андрійовичу Купріянову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3460).
У лютому 1944 року 66-й стрілецький корпус у складі 6-ї армії 2-го Українського фронту опанував островом Хортицею, Дніпрогесом, містом Нікополем. Надалі війська корпусу наступали в напрямку міст Миколаєва, Одеси, брали участь у складі 37-ї армії 3-го Українського фронту в розгромі Яссо-Кишинівської угруповання противника, форсували річку Дунай, звільняли Молдавію, Румунію і Болгарію.
Після війни продовжував командувати 66-м стрілецьким корпусом. Генерал-лейтенант з 5 липня 1946 року. З серпня 1946 року командував 82-м стрілецьким корпусом. З серпня 1948 року — помічник командувача військами Одеського військового округу. З січня 1953 року — командир 128-го стрілецького корпусу. З лютого 1954 року — головний військовий радник при казарменій народній поліції Німецької Демократичної Республіки. З лютого 1955 року — перший заступник командувача 7-ї механізованої армії. З квітня 1957 року — заступник командувача з бойової підготовки — начальник Управління бойової підготовки Південної групи військ. У січні 1961 року генерал-лейтенант Д. А. Купріянов звільнений у відставку через хворобу.
З 1961 року жив у Києві, активно брав участь у громадській роботі. Помер 3 березня 1971 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Нагороди
Нагороджений двома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом Суворова 2-го ступеня, орденом Кутузова 2-го ступеня, орденом Богдана Хмельницького 2-го ступеня, медалями.
Література
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987;
- Великая Отечественная: Комкоры. Том 1. Биогр. словарь. М.-Жуковский, 2006.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dmitro Andrijovich Kupriyanov 26 listopada 1901 Lodigino 3 bereznya 1971 radyanskij vijskovokomanduvach Geroj Radyanskogo Soyuzu v roki radyansko nimeckoyi vijni komandir 66 go strileckogo korpusu 12 yi armiyi Pivdenno Zahidnogo frontu Dmitro Andrijovich Kupriyanovros Dmitrij Andreevich KupriyanovNarodzhennya26 listopada 1901 1901 11 26 Lodigino teper Arhangelska oblast Smert3 bereznya 1971 1971 03 03 69 rokiv Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRPohovannyaBajkove kladovisheKrayina SRSRRid vijskpihotaOsvitaVijskova akademiya imeni M V Frunze i Vijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi FederaciyiRoki sluzhbi1920 1961PartiyaKPRSZvannya General lejtenantKomanduvannyadVijni bitviGromadyanska vijna v Rosiyi Nimecko radyanska vijna Stalingradska bitva Bitva za DniproNagorodi Kupriyanov Dmitro Andrijovich u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Kupriyanov BiografiyaNarodivsya 26 listopada 1901 roku v seli Lodiginomu teper Kargopolskogo rajonu Arhangelskoyi oblasti v selyanskij rodini Rosiyanin U Chervonij Armiyi z veresnya 1920 roku Uchasnik Gromadyanskoyi vijni v Rosiyi voyuvav chervonoarmijcem v 38 mu zapasnomu i 1 mu Vologodskomu polkah na Pivdennomu fronti proti armiyi generala P M Vrangelya Z listopada 1920 roku chervonoarmiyec 403 go strileckogo polku i 137 go strileckogo polku 45 yi strileckoyi diviziyi V 1921 roci zakinchiv divizijnu shkolu v 45 j strileckoyi diviziyi v 1925 roci 5 yu Kiyivsku pihotnu shkolu Z serpnya 1925 roku sluzhiv v 81 mu strileckomu polku 27 yi strileckoyi diviziyi komandir vzvodu pomichnik komandira roti Z veresnya 1926 roku sluzhiv na Smolenskih kursah politrukiv komandir vzvodu instruktor Z veresnya 1928 roku po kviten 1933 roku sluzhiv v 99 mu strileckomu polku 33 yi strileckoyi diviziyi komandir roti pomichnik nachalnika shtabu polku Chlen VKP b z 1930 roku U 1936 roci zakinchiv Vijskovu akademiyu RSChA imeni M V Frunze Z listopada 1936 roku vikladach taktiki Kiyivskogo pihotnogo uchilisha Z zhovtnya 1937 roku pomichnik nachalnika 1 go viddilennya z kvitnya po zhovten 1940 roku nachalnik 2 go viddilennya 1 go viddilu shtabu Kiyivskogo Osoblivogo vijskovogo okrugu U 1941 roci zakinchiv Akademiyu Genshtabu RSChA imeni K E Voroshilova U lipni 1941 roku nezabarom pislya pochatku radyansko nimeckoyi vijni polkovnik D A Kupriyanov priznachenij nachalnikom viddilennya v operativnomu viddili a potim nachalnikom operativnogo viddilu 31 yi armiyi yaka formuvalasya v rezervi Stavki Verhovnogo Golovnokomanduvannya Z veresnya 1941 roku razom z armiyeyu v diyuchij armiyi u skladi Rezervnogo i Zahidnogo frontiv Brav uchast v oboronnih i nastupalnih operaciyah na Rzhevskomu napryamku a v zhovtni 1941 roku armiya peredana Kalininskomu frontu i brav uchast v ta operaciyah 11 grudnya 1941 roku buv znyatij z posadi i viddanij pid sud vijskovogo tribunalu 31 yi armiyi yakij cherez kilka dniv zasudiv jogo do 10 rokiv vipravno trudovih taboriv za nevikonannya bojovogo nakazu z vidstrochkoyu vikonannya viroku do zakinchennya vijskovih dij 20 grudnya jogo priznachili z ponizhennyam nachalnikom shtabu 250 strileckoyi diviziyi v 31 j armiyi Na comu postu v period boyiv za vizvolennya mista Kalinina polkovnik D A Kupriyanov zumiv pravilno organizuvati vedennya bojovih dij v rezultati bulo zahopleno 24 garmati protivnika rozgromlenij artilerijskij polk i kilka polkiv pihoti nimciv 20 sichnya 1942 roku toj zhe armijskij tribunal znyav sudimist z D A Kupriyanova yak z takogo sho vikupiv v boyu svoyu provinu pered Batkivshinoyu U berezni 1942 roku priznachenij komandirom 5 yi strileckoyi diviziyi 31 yi armiyi Kalininskogo frontu sho bilasya na Rzhevskomu napryamku U zhovtni 1942 roku za uspishni bojovi diyi organizovanist ta visoku disciplinu diviziyi yij prisvoyeno gvardijske zvannya vona perejmenovana v 44 tu gvardijsku i spryamovana na Pivdenno Zahidnij front Sam zhe D A Kupriyanov v serpni 1942 roku buv tyazhko poranenij i povernuvsya do ladu lishe v zhovtni togo zh roku 27 listopada 1942 roku otrimav vijskove zvannya general majora U Stalingradskoyi operaciyi diviziya u skladi 6 go gvardijskogo korpusu 1 yi gvardijskoyi armiyi Pivdenno Zahidnogo frontu prorivaye oboronu protivnika i uspishno vikonuye postavleni zavdannya v rajoni i Pid Arbuzivkoyu vijskami pid komanduvannyam general majora D A Kupriyanova bulo otochene i znishene znachne ugrupovannya protivnika i vzyato v polon blizko 7 500 soldativ i oficeriv Protyagom zimi 1942 1943 rokiv 44 ya gvardijska strilecka diviziya vela bezperervni boyi nastupayuchi v napryamku Voroshilovgrada Izyuma Barvinkovogo Oleksandrivki Protyagom vesni lita 1943 roku diviziya utrimuvala i oboronyala livij bereg richki Siverskogo Dincya na zahid vid mista Izyuma brala uchast u Izyum Barvinkivskoyi operaciyi U lipni 1943 roku D A Kupriyanov buv priznachenij komandirom 66 go strileckogo korpusu v 37 j armiyi Pivdenno Zahidnogo frontu V nich na 26 veresnya 1943 roku Dmitro Kupriyanov z chastinoyu korpusu forsuvali Dnipro i zahopiv placdarm u rajoni sela Petro Svistunovogo Vilnyanskogo rajonu Zaporizkoyi oblasti Podalshoyu perepravoyu drugogo eshelonu i chastin posilennya i vvedennyam yih v bij korpus rozshiriv placdarm do 7 km po frontu i 4 km v glibinu Vidbavayuchi chislenni kontrataki protivnika z yednannya korpusu zakripilisya na placdarmi i micno utrimuvali jogo U zhovtni 1943 roku chastini korpusu prorvali oboronu voroga u pivnichnij okolici mista Zaporizhzhya shturmom ovolodili chastinoyu mista zavodom Zaporizhstal grebleyu DniproGESu Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 3 chervnya 1944 roku za forsuvannya Dnipra ta proyavleni pri comu stijkist i osobistu vidvagu vmile kerivnictvo vijskami general majoru Dmitru Andrijovichu Kupriyanovu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 3460 U lyutomu 1944 roku 66 j strileckij korpus u skladi 6 yi armiyi 2 go Ukrayinskogo frontu opanuvav ostrovom Horticeyu Dniprogesom mistom Nikopolem Nadali vijska korpusu nastupali v napryamku mist Mikolayeva Odesi brali uchast u skladi 37 yi armiyi 3 go Ukrayinskogo frontu v rozgromi Yasso Kishinivskoyi ugrupovannya protivnika forsuvali richku Dunaj zvilnyali Moldaviyu Rumuniyu i Bolgariyu Pislya vijni prodovzhuvav komanduvati 66 m strileckim korpusom General lejtenant z 5 lipnya 1946 roku Z serpnya 1946 roku komanduvav 82 m strileckim korpusom Z serpnya 1948 roku pomichnik komanduvacha vijskami Odeskogo vijskovogo okrugu Z sichnya 1953 roku komandir 128 go strileckogo korpusu Z lyutogo 1954 roku golovnij vijskovij radnik pri kazarmenij narodnij policiyi Nimeckoyi Demokratichnoyi Respubliki Z lyutogo 1955 roku pershij zastupnik komanduvacha 7 yi mehanizovanoyi armiyi Z kvitnya 1957 roku zastupnik komanduvacha z bojovoyi pidgotovki nachalnik Upravlinnya bojovoyi pidgotovki Pivdennoyi grupi vijsk U sichni 1961 roku general lejtenant D A Kupriyanov zvilnenij u vidstavku cherez hvorobu Mogila Dmitra Kupriyanova Z 1961 roku zhiv u Kiyevi aktivno brav uchast u gromadskij roboti Pomer 3 bereznya 1971 roku Pohovanij v Kiyevi na Bajkovomu kladovishi NagorodiNagorodzhenij dvoma ordenami Lenina troma ordenami Chervonogo Prapora ordenom Suvorova 2 go stupenya ordenom Kutuzova 2 go stupenya ordenom Bogdana Hmelnickogo 2 go stupenya medalyami LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Tom 1 M Voeniz 1987 Velikaya Otechestvennaya Komkory Tom 1 Biogr slovar M Zhukovskij 2006