Кримінальний кодекс Туреччини офіційно Закон 5237 Кримінальний кодекс тур Türk Ceza Kanunu збірник кримінальних законів

Кримінальний кодекс Туреччини (офіційно: Закон № 5237. Кримінальний кодекс; тур. Türk Ceza Kanunu) — збірник кримінальних законів, чинних у Туреччині. Прийнятий 26 вересня 2004 року, чинний від 1 червня 2005. Замінив КК Туреччини 1926 року. Є результатом значної реформи турецького кримінального права, котра, серед іншого, мала забезпечити гармонізацію права Туреччини з правом Європейського союзу у рамках підготовки Туречиини до вступу в ЄС. Під час підготовки проекту нового КК турецький законодавець адаптував значну кількість положень КК ФРН.

Загальна характеристика

Кодекс складається із Загальних положень (Книга Перша, ст.ст. 1 — 75 Кодексу) та Особливих положень (Книга Друга, ст.ст. 76 — 343 Кодексу) і містить також три статті Заключних положень (включаючи статті 344 і 345). Книги Загальних та Особливих положень КК Туреччини відповідають за змістом Загальній та Особливій частинам європейських кримінальних кодексів.

Див. також

^[ru]

Примітки

. Архів оригіналу за 29 вересня 2004. Процитовано 18 квітня 2016.
За першою редакцією ст. 344 турецького КК він мав набути чинності з 1 квітня 2005 року, а згідно з Законом Турецької Республіки від 31 березня 2005 року № 5328 (текст цього закону турецькою див. тут [ 27 лютого 2018 у Wayback Machine.]) була встановлена інша дата набуття Кодексом чинності — 1 червня 2005 року.
Див.: Уголовный кодекс Турции. Принят Великим Национальным собранием Турции 1 марта 1926 г. С изм. и доп. на 3 авг. 2002 г. / Науч. ред. и предисл. Н. Сафарова, Х. Аджара; пер. с турец. Н. Сафарова, Х. Бабаева. — СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. — 372 с. — (Законодательство зарубежных стран). — .
Dr. M. Yasin Aslan. Transformation of Turkish Criminal Law from the Ottoman-Islamic Law to the Civil Law Tradition // Ankara Bar Revıew. – 2009/2. — P. 98.
Murat Şen. The Historical Development of Turkish Law // Hufs Global Law Review. – 2014. – Vol. 6. – No. 2. – P. 71.

Література

Criminal Code. Law Nr. 5237. – Passed On 26.09.2004 (Official Gazette No. 25611 dated 12.10.2004). Unofficial English translation by Ministry of Justice. – Istanbul, 2004. – 77 p.
Jahnisa Tate. Turkey's Article 301: A Legitimate Tool for Maintaining Order or a Threat to Freedom of Expression ? // Georgia Journal of International & Comparative Law. — 2008. — Vol. 37. — No. 1. — P. 181 — 217. [ 28 травня 2016 у Wayback Machine.]
Penal Code of Turkey. – Strasbourg: The European Commission for Democracy through Law (Venice Commission), 2016. – 111 p.
Dr. M. Yasin Aslan. Transformation of Turkish Criminal Law from the Ottoman-Islamic Law to the Civil Law Tradition // Ankara Bar Revıew. – 2009/2. – P. 98.
Мехальчук В. П. Система покарань за кримінальним кодексом України та Туреччини // Держава та регіони. Серія Право. - 2012. - Вип. 3. –- С. 133 – 138.
Murat Şen. The Historical Development of Turkish Law // Hufs Global Law Review. – 2014. – Vol. 6. – No. 2. – P. 71.

Це незавершена стаття з права.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про Туреччину.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 29 вересня 2004. Процитовано 18 квітня 2016.

[2] За першою редакцією ст. 344 турецького КК він мав набути чинності з 1 квітня 2005 року, а згідно з Законом Турецької Республіки від 31 березня 2005 року № 5328 (текст цього закону турецькою див. тут [ 27 лютого 2018 у Wayback Machine.]) була встановлена інша дата набуття Кодексом чинності — 1 червня 2005 року.

[3] Див.: Уголовный кодекс Турции. Принят Великим Национальным собранием Турции 1 марта 1926 г. С изм. и доп. на 3 авг. 2002 г. / Науч. ред. и предисл. Н. Сафарова, Х. Аджара; пер. с турец. Н. Сафарова, Х. Бабаева. — СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. — 372 с. — (Законодательство зарубежных стран). — .

[4] Dr. M. Yasin Aslan. Transformation of Turkish Criminal Law from the Ottoman-Islamic Law to the Civil Law Tradition // Ankara Bar Revıew. – 2009/2. — P. 98.

[5] Murat Şen. The Historical Development of Turkish Law // Hufs Global Law Review. – 2014. – Vol. 6. – No. 2. – P. 71.