Костилі вка село в Україні у Рахівській міській громаді Рахівського району Закарпатської області село Костилівка Костилі

Костилі́вка — село в Україні, у Рахівській міській громаді Рахівського району Закарпатської області.

село Костилівка
Костилівка і пам'ятка природи «Скеля Закоханих» Костилівка і пам'ятка природи «Скеля Закоханих»
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Рахівський район
Громада	Рахівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA21060050050013559
Основні дані
Засноване	1605
Населення	4049
Площа	6,850 км²
Густота населення	280 осіб/км²
Поштовий індекс	90623
Телефонний код	+380 3132
Географічні дані
Географічні координати	^{H G O}
Середня висота над рівнем моря	419 м
Водойми	Тиса, Великий
Найближча залізнична станція	Берлибаш


Місцева влада
Адреса ради	90623, с. Костилівка, вул. Миру, 64
Карта
Костилівка
Костилівка
Мапа

Костилівка у Вікісховищі

Географія

У селі струмок Великий впадає у Тису.

Назва

Назва села в різних історичних джералах за роками: 1770/72 — Berlebas (Motzel), 1780-1 — Barlabás, Birlabás (MTH. 102), 1789 — Berlebas, Berlebás (uo.), 1796-9 — Barlabás, Berlatás, Barlabas (uo.), 1804 — Berlábás, Berlebas (Korabinszky), 1808 — Berlebás, Barlabas, Birlabas (Lipszky: Rep. 53), 1828 — Berlebas (Nagy 200), 1838 — Berlebás (Schem. 55), 1851 — Berlebás (Fényes 1: 124), 1898 —Berlebás (Hnt.), 1907 — Barnabás (Hnt.), 1913 — Barnabás (Hnt.), 1944 — Barnabás, Берлебашъ (Hnt.), 1983 — Костилівка, Костылевка (ZO).

Етимологія оригінальної назви — Берлебаш (Berlebas) — неясна, але, найімовірніше, угорського походження. Сучасна угорська версія назви — Барнабаш (Barnabás) — перетворена так, щоб мати чіткішу угорську словесну основу. Можливе читання назви, як барна (barna) — коричневий, (ás) — копати. Сучасна слов'янська назва, скоріше всього, пов'язана з чеським словом berle — милиця (тобто костиль). Дивлячись на те, що нова назва з'явилася тільки наприкінці XX-го століття, вона, ймовірно, була придумана радянською владою — з того й можливе використання саме більш російського (хоч воно й існує в українській) слова «костиль». Цим можна пояснити і чеське натхнення: людина, що перейменовувала село, найімовірніше, була чехом, або знала чеську мову, і помітила схожість. Можливо, що оригінальна назва села саме чеського походження.

Історія

За легендою, це поселення було оточене валом і частоколом. Його мешканці стерегли так званий Солоний шлях (шлях, яким возили сіль із села Солотвино), і коли з'явився загін татар, що прямував з-за Карпат в Угорщину, чи навпаки, поселенці вступили в нерівний бій і всі загинули. Коли тут знову з'явилися люди, то побачили купи людських кісток, що і дало другу назву селу — Костилівка.

Дослідники вважають датою заснування села — 1605 рік, що найбільш наближений до збережених історичних джерел.

Село Костилівка, а до 1945 р. — Берлибаш, притулилося до підніжжя гори Берлибашка, вздовж Тиси, за 9 км від Рахова. Берлибаш відомий з XVII ст. Перша літописна згадка про село збереглася від 1605 року.

У XVIII-ХХ ст. у Костилівці проводились активні лісорозробки. З кінця XVIII ст. і до 1866 р. на горі Берлибашка добували залізну руду для металообробного заводу в Кобилецькій Поляні.

Село Костилівку з обох сторін ніби охороняють дві скелі, на яких встановлено хрести. З ними пов'язано чимало легенд.

На хресті, який височить на скелі у західному кінці села, викарбувано рік — 1863. Саме в цей час італійці та австро-угорці прокладали залізницю через село. Люди працювали і жили в дуже важких умовах, а це спричинило виникнення епідемії чуми. Щоб зупинити поширення епідемії, в одній зі стін тунелю викопали невеликий отвір і всіх хворих людей замурували там. У пам'ять про це тут і встановлено хрест.

Присілки

Колишні селища були об'єднані з Костилівкою 15 квітня 1967 року рішенням облвиконкому Закарпатської області.

Міжгір — перша згадка у ХІХ столітті;

Сурупи — перша згадка у ХІХ столітті.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1630 осіб, з яких 750 чоловіків та 880 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1858 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,21 %
російська	0,37 %
угорська	0,11 %
білоруська	0,05 %
румунська	0,05 %
словацька	0,05 %

Географічні пам'ятки

У селі розташована геологічна пам'ятка природи — «Скеля Закоханих». «Скеля кохання» розташована на південно-західній околиці села у підніжжі гори Скуруш (в урочищі «Підклифа») і є частиною скельного комплексу – «Довбушеві скелі». За легендою, на початку ХХ ст. в цьому селі розгорнулася любовна драма. Дівчина Марічка з багатої родини покохала хлопця Івана з бідної сім’ї, пастуха, який працював у її батька. Одруженню противилися Марійчині батьки. Вони неодноразово підстерігали закоханих і погрожували хлопцю, як не як, а традиції соціальної нерівності, особливо, у сільській місцевості пильно оберігалися. Та не так сталося, як гадалося. Однієї місячної ночі дівчина разом з хлопцем піднялися на вершину скелі, міцно обнялись і стрибнули. Так їх знайшли вранці місцеві жителі. Відтоді гору називають скелею Кохання. Люди поставили великий хрест, який би нагадував про нездоланність любові двох вірних сердець.
геологічна пам’ятка «Скеля стрімчак» — розташована в с. Костилівка (вул. Підгірна) і височіє на фоні урочища Аршиця та більш відома, як «Скеля пам’яті». На хресті, який височить на скелі у західному кінці села, викарбувано рік — 1863 (1840). За однією з версій, наприкінці XIX століття італійці та австро-угорці прокладали залізницю через село. Люди працювали і жили в дуже важких умовах, а це спричинило виникнення епідемії чуми від якої загинуло багато людей. У пам'ять про них тут і встановлено хрест. Скеля отримала символічну назву «Скеля пам’яті».
В межах селах розташований водоспад Та́рничин на однойменному струмку. А на південний захід від села, у межах Карпатського біосферного заповідника, є маловідомий водоспад Лихий.
У селі розташовані Джерело № 1 і Джерело № 2 — гідрологічні пам'ятки природи місцевого значення.

Водоспад Лихий
Водоспад Та́рничин

Релігійні споруди

Церква Вознесіння Господнього (1776 року)

Дерев’яна церква за стилем була близькою до середньогуцульських церков. Двосхилий дах на головному фасаді утворював маленький фронтон, а нижче нього – широкий винос. Вхід було акцентовано дашком на рівні опасання. Невелику вежу увінчувало традиційне для околиці конічне шатро. У шематизмі Мукачівської єпархії 1915 р. йдеться про оновлення церкви в 1886 р. Навпроти західного фасаду спорудили каркасну дерев’яну дзвіницю, вкриту шатровим верхом.

У 1991 р. довкола старої церкви вимурувано нову цегляну церкву, а дерев’яну розібрано і частинами винесено.

Церква св. Івана Предтечі (1991 року)

Дерев’яну церкву св. Івана Предтечі спорудила православна громада в 1926 р., але після перебрання православними колишньої греко-католицької дерев’яної церкви 1 жовтня 1960 р. споруду зняли з реєстрації діючих церков і розібрали.

Від 1988 р. в селі служить о. Василь Липей. За його ініціативою у 1990 р. розпочали спорудження нової цегляної церкви.

У 1991 р. довкола стародавньої церкви, що до кінця 1940-х років була греко-католицькою, виросли мури нової, а стару розібрали.

У 1995 р. будівництво завершили й Іван Андрішко розмалював інтер’єр церкви. Окремі доробки і позолочення іконостаса тривали до 1997 р.

Під час зведення церкви особливо відзначилися голова церковної громади Михайло Ґаврюк та Петро Тодер.

Традиції

У селі традиційно розвинуте вівчарство. У липні на полонині Берлибашка, що за 12 км від Костилівки, проходить Свято Полонини, що вшановує традиції і працю вівчарів.

Відомі люди

Єфрем Ярінко — єпископ Бердянський та Приморський УПЦ.
Гаврюк Іван Дмитрович — поет.
Павло Марінець — художник

Примітки

. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 19 вересня 2013.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Джерела

Погода в селі [ 6 листопада 2016 у Wayback Machine.]
Водоспад Лихий [ 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.]-відео
Водоспад Та́рничин [ 7 червня 2021 у Wayback Machine.]-відео
Струмок Та́рничин [ 9 червня 2021 у Wayback Machine.]-відео

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 19 вересня 2013.

[населення_1989-2] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001-3] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

[населення_2001_мова-4] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.