Кобилецька Поляна угор Gyertyánliget словац Poľana Kobilská рум Poiana Cobilei селище Великобичківської селищної громади

Кобилецька Поляна (угор. Gyertyánliget, словац. Poľana Kobilská, рум. Poiana Cobilei) — селище Великобичківської селищної громади Рахівського району Закарпатської області, лежить при підніжжі гори Кобила (1177 м).

селище Кобилецька Поляна

Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Рахівський район
Громада	Великобичківська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA21060030020068473
Основні дані
Засновано	1512
Статус	із 2024 року
Населення	▬ 3480 (01.01.2022)
Поштовий індекс	90620
Телефонний код	+380 3132
Географічні координати	48°03′27″ пн. ш. 24°04′02″ сх. д. / 48.05750° пн. ш. 24.06722° сх. д. / 48.05750; 24.06722Координати: 48°03′27″ пн. ш. 24°04′02″ сх. д. / 48.05750° пн. ш. 24.06722° сх. д. / 48.05750; 24.06722
Водойма	Шопурка
Відстань
Найближча залізнична станція:	Великий Бичків
До станції:	12 км
До райцентру:
- фізична:	36 км
- автошляхами:	47 км
До обл. центру:
- автошляхами:	186 км

Селищна влада
Вебсторінка	www.kobpolyana.ucoz.ua
Карта
Кобилецька Поляна
Кобилецька Поляна

Кобилецька Поляна у Вікісховищі

Географія

На північному заході від селища струмок Довгий впадає у річку Малу Шопурку, праву притоку Шопурки.

Історія

Вперше згадується у 1672 році як Кабола Поляна. У 1910 році, будучи частиною Угорського королівства, мала 1 832 мешканців — русинів, угорців і німців. За спогадами старожилів у село Кобилецька Поляна переселилися німецькі спеціалісти, що мали навички плавлення металу із залізної руди. Тут вони працювали на створених залізорудних мануфактурах. Новоприбулі переселенці, в основному, були вихідцями з Австрії — з Імюкдену, Ебензеє та Ішлю. У 1814 році виникло поселення спішських німців з Гонгартену у Рахові, яких називали «ціпцерами», а їх поселення до сьогоднішнього дня зветься Ціпцерай.

В першій половині XIX століття недалеко від села було виявлено сірчані мінеральні джерела, на базі яких тоді ж відкрито лікувальні купелі.

Після Першої світової війни, у 1919 році, як і все Закарпаття, поселення відійшло до Чехословаччини. У 1939 р. в селі добровольці захищали Карпатську Україну від угорських окупантів. У 1945 році селище опинилось у складі УРСР.

Металообробний завод

Закарпатський металообробний (арматурний) завод «Інтернаціонал» — підприємство, яке було засноване у 1770 році римсько-католицькою парафією Кобилецької Поляни. Цей завод створили як металообробне підприємство з виготовлення інструментів (сокири, пилки тощо) для розробки лісів, сільськогосподарських знарядь, а також ланцюгів, якорів. У 1776 уведено в дію першу плавильну піч продуктивністю 1540 кг сталі високої якості. У 1779 році випуск чавуну становив 135 тонн щороку. Під час революційних подій в Австрійській імперії 1848 року завод освоїв випуск зброї. На початку 1850-х років проведено реконструкцію заводу, зокрема удосконалено технологію плавлення металу та розширено процес виробництва, збудовано нові плавильні печі та встановлено нові верстати. Шоста частина виробів використовувалася на Солотвиньких соляних копальнях і в місцевій лісовій промисловості, решта вивозилася за межі Закарпаття. На початку 1870-х років на підприємствіві працювали 114 постійних і 30 сезонних робітників. Від 1903 ливарний завод перебував у приватній власності віденського підприємця Й. Братмана; у березні 1945 – націоналізований і отримав назву «Інтернаціонал».

Присілки

Колишні селища були приєднані до Кобилецької Поляни 15 квітня 1967 року рішенням облвиконкому Закарпатської області №155.

Боркут

Згадки в історичних джерелах за роками: 1864 — Borkut (Pesty), 1896 — Borkút (ComMarmUg. 25), 1910 — Borkút (uo.), 1944 — Borkút (Hnt.).

Освіта

В селищі працюють україномовні і один угорськомовний дитячі садочки. Також в селищі працює загальноосвітня школа I-III ступенів.

Віросповідання

У селищі присутні представники 7 віросповідань:

Греко-католики (Церква Вознесіння Господнього). У 2010 р. греко-католицькою парафією було збудовано новий храм;

Православні Української православної церкви;
Православні Російської православної церкви (Святих жон мироносиць). Богослужіння якої спочатку проходили в церкві Вознесіння Господнього, яка до того належала громаді УГКЦ, але з приходом комуністичної влади, була передана громаді УПЦ МП. У 1995 році було збудовано новий храм;
Римо-католики;
Євангельські християни-баптисти;
Адвентисти сьомого дня;
Свідки Єгови;

Релігійні споруди

Докладніше: Церква Вознесіння Господнього (Кобилецька Поляна)

Церква Вознесіння Господнього

Найбільшою цінністю села була стародавня дерев’яна церква, що була збудована аж ніяк не в XVIII ст., як повідомляла охоронна табличка, а ймовірніше, згідно з переказами, – в 1512 р. разом з дерев’яною дзвіницею біля неї. У 1801 р. в документах записали, що село має церкву дерев’яну, із твердого дерева, добру, забезпечену необхідними речами.

Нава була перекрита високим коробовим склепінням, склепіння вівтарної частини мало форму зрізаної піраміди, а бабинець мав плоске перекриття.

У XIX ст. стіни були полаковані і побілені.

Гребінь даху увінчувала граційна барокова вежа. Однак належно цінувати й охороняти своє багатство в селі не було кому. За 1 метр від вівтарного зрубу в 1992 р. збудовано нову муровану церкву, чергову невдаху з архітектурного погляду.

Згодом дерев’яна перлина була розібрана і скидана на купу. Греко-католицька громада вирішила встановити церкву на іншому місці. Дізнавшись про це, православна громада на чолі з священиком при потуранні голови сільради спалила розібрану церкву і дзвіницю. Цей неймовірний акт вандалізму стався влітку 1994 р. Разом з церквою щезло з архітектурної мапи України і село Кобилецька Поляна. До речі, церкву хотіли врятувати Львівський музей просто неба й аналогічний Ужгородський музей, але не встигли.

Церква Вознесіння Господнього (1992 рік)

На жаль, мурована з цегли церква постала ціною знищення старої церкви – перлини дерев’яної архітектури Закарпаття.

Туристичні місця

У селищі збудовано гірськолижний курорт;
гора Кобила;
гірські хребти Свидовецького мисиву;
неподалік від південної околиці селища розташований водоспад Кобилецький Гук;
джерела мінеральної води.

Персоналії

Бокшай Йосип Йосипович — український живописець, педагог;
Павлюк Петро Васильович (1949 —1995) — радянський та український підприємець, директор у 1986 —1995 роках. Загинув в автокатастрофі. На його честь названо одну з головних вулиць селища;
Девід Вайс Хелінні (1927-2022) — американо-ізраїльський рабин, вчений з питань єврейських наук і професор Талмуду. Народився в Кобилецькій Поляні, дитинство провів у Сиготі, потім емігрував до США.
Єфремов Альберт Альбертович(2002) — учасник російсько-української війни, відзначився під час битви за Київ, збивши ворожий літак з ПЗРК Ігла.

Див. також

Закарпатський металообробний завод «Інтернаціонал»

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кобилецька Поляна

Примітки

http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
М. Андрусяк З БОЇВ ЗА КАРПАТСЬКУ УКРАЇНУ. [ 2 Березня 2019 у Wayback Machine.] — «Галичина», 22.02.2019.
Либавка Б. Закарпатський арматурний завод [ 30 Березня 2018 у Wayback Machine.] Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — .

Посилання

Кобилецька Поляна — Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР [ 18 Лютого 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)
Облікова картка^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
https://archive.today/20140228082631/http://www.woodenchurches.com.ua/ukr/rakh/kobylets.htm
Кобилецький Гук [ 19 Січня 2021 у Wayback Machine.] - відео

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] ttp://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf

[2] М. Андрусяк З БОЇВ ЗА КАРПАТСЬКУ УКРАЇНУ. [ 2 Березня 2019 у Wayback Machine.] — «Галичина», 22.02.2019.

[3] Либавка Б. Закарпатський арматурний завод [ 30 Березня 2018 у Wayback Machine.] Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — 712 с. — .