Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Королівські ідилії опублікований з 1859 по 1885 роки цикл творів із дванадцяти віршів англійського поета Альфреда Тенніс

Королівські ідилії

Королівські ідилії

Королівські ідилії - опублікований з 1859 по 1885 роки цикл творів із дванадцяти віршів англійського поета Альфреда Теннісона (1809–1892; Поет-лауреат з 1850 року), який переказує легенду про короля Артура, його лицарів, його любов до Гвіневер та її трагічну зраду йому, а також підйом і падіння королівства Артура.

«Королівські ідилії»
image
АвторАльфред Теннісон
КраїнаВелика Британія
Моваанглійська
ТемаКороль Артур
ЖанрЕпічна поема, білий вірш
Видано1859 - 1885 роки

Твір розповідає про спробу і невдачу Артура піднести людське сумпільство і створити досконале царство, від приходу до влади і до смерті від руки зрадника Мордреда. Окремі вірші детально описують вчинки різних лицарів, зокрема Ланселота, Герайнта, Галахада, Баліна та Балана, а також Мерліна та Володарки Озера. Між ідиліями мало плавних переходів, але центральна фігура Артура пов’язує всі історії. Вірші були присвячені принцу-консорту Альберту.

"Ідилії" написані білим віршом. Описи природи Теннісона випливають із спостережень за його оточенням, зібраних протягом багатьох років. Драматичні наративи не є епосом ні за структурою, ні за тоном, але виводять елегічний смуток у стилі "Ідилій" Феокрита. "Королівські ідилії" часто сприймаються як алегорія суспільних конфліктів у Британії в епоху середини Вікторіанської епохи.

Джерела та ідеалізм

Теннісон базував свій твірз, головним чином, на книзі сера Томаса Мелорі "Смерть Артура" і "Мабіногіоні", але з багатьма розширеннями, доповненнями та декількома переробками, яскравим прикладом яких є доля Гвіневери. У Мелорі вона засуджена до спалення на вогнищі, але врятована Ланселотом, а в Ідиліях Гвіневіра тікає до монастиря, кається, прощається Артуром і служить у монастирі, поки до смерті. Теннісон також змінив традиційні написання декількох назв.

Місце написання

Частина твору була написана в "Hanbury Arms" в (Уельс), де знаходиться відповідна пам’ятна дошка.

Видавнича хронологія

Перше видання "Ідилій", яке містило поеми "Енід", "Вів'єн", "Елейна" і "Гвіневер" було опубліковано у 1859 році . Присвята була опублікована у 1862 році, через рік після смерті принца-консорта. Пізніше "Енід" була розділена на "Шлюб Геранта" та "Герант і Енід", а "Гвіневер" розширено. "Святий Грааль та інші поеми" з’явилися лише за десять років. "Останній турнір" був опублікований у "Сучасному огляді" у 1871 році. "Гарет і Лінетт" вийшов роком пізніше. Епілог «До королеви» був опублікований у 1873 році. Ідилія "Балін і Балан" була опублікована в "Тиресіях та інших віршах" у 1885 році.

Алегорія на вікторіанське суспільство

У "Королівських Ідиліях" Теннісон прагнув ув'язати минуле і сьогодення. Артур у сюжеті часто розглядається як втілення вікторіанських ідеалів: його називають "ідеальною мужністю, замкненою у справжньому чоловікові", і "нержавіючим джентльменом". Артур часто висуває нереальні вимоги щодо лицарів круглого столу та самого Камелота, однак незважаючи на всі зусилля, не може підтримати вікторіанський ідеал у своєму Камелоті. «Ідилії» також містять явні посилання на готичний інтер’єр, романтичне розуміння природи та тривогу щодо зміни гендерних ролей, - все це вказує типовий типовий вікторіанської доби.

У вікторіанську епоху відновлювався інтерес до ідеї куртуазної любові або пошуку духовної реалізації в чистому вигляді романтичної любові. Ця ідея втілена у стосунках між Гвіневерою та Артуром. Гвіневіру звинувачують у злочині, коли вона не відповідає тій чистоті, яку очікував від неї Артур, оскільки вона недостатньо служить йому духовно. Позиція Теннісона як поета-лауреата в цей час і популярність "Ідилій" послужили подальшому пропаганді цього наративу серед жінок вікторіанської доби.

Видання

  • ; edited by George Barker (1961). Idylls of the King and a Selection of Poems. . ISBN .
  • ; edited by J. M. Gray (1983). Idylls of the King. . ISBN .

Примітки

  1. Tennyson, Alfred (1859). Idylls of the King (вид. 1). London: Edward Moxon & Co. Процитовано 13 березня 2016. via Google Books
  2. Tucker, Herbert F. (1991). "The Epic Plight of Troth in Idylls of the King." ELH. 58: 701—720. JSTOR 2873461.
  3. Ahern, Stephen (2004). "Listening to Guinevere: Female Agency and the Politics of Chivalry in Tennyson’s Idylls." Studies in Philology. 101: 88—112. JSTOR 4174780.

Зовнішні посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Korolivski idiliyi opublikovanij z 1859 po 1885 roki cikl tvoriv iz dvanadcyati virshiv anglijskogo poeta Alfreda Tennisona 1809 1892 Poet laureat z 1850 roku yakij perekazuye legendu pro korolya Artura jogo licariv jogo lyubov do Gvinever ta yiyi tragichnu zradu jomu a takozh pidjom i padinnya korolivstva Artura Korolivski idiliyi AvtorAlfred TennisonKrayinaVelika BritaniyaMovaanglijskaTemaKorol ArturZhanrEpichna poema bilij virshVidano1859 1885 roki Korolivski idiliyi u Vikishovishi Tvir rozpovidaye pro sprobu i nevdachu Artura pidnesti lyudske sumpilstvo i stvoriti doskonale carstvo vid prihodu do vladi i do smerti vid ruki zradnika Mordreda Okremi virshi detalno opisuyut vchinki riznih licariv zokrema Lanselota Gerajnta Galahada Balina ta Balana a takozh Merlina ta Volodarki Ozera Mizh idiliyami malo plavnih perehodiv ale centralna figura Artura pov yazuye vsi istoriyi Virshi buli prisvyacheni princu konsortu Albertu Idiliyi napisani bilim virshom Opisi prirodi Tennisona viplivayut iz sposterezhen za jogo otochennyam zibranih protyagom bagatoh rokiv Dramatichni narativi ne ye eposom ni za strukturoyu ni za tonom ale vivodyat elegichnij smutok u stili Idilij Feokrita Korolivski idiliyi chasto sprijmayutsya yak alegoriya suspilnih konfliktiv u Britaniyi v epohu seredini Viktorianskoyi epohi Dzherela ta idealizmTennison bazuvav svij tvirz golovnim chinom na knizi sera Tomasa Melori Smert Artura i Mabinogioni ale z bagatma rozshirennyami dopovnennyami ta dekilkoma pererobkami yaskravim prikladom yakih ye dolya Gvineveri U Melori vona zasudzhena do spalennya na vognishi ale vryatovana Lanselotom a v Idiliyah Gvinevira tikaye do monastirya kayetsya proshayetsya Arturom i sluzhit u monastiri poki do smerti Tennison takozh zminiv tradicijni napisannya dekilkoh nazv Misce napisannyaChastina tvoru bula napisana v Hanbury Arms v Uels de znahoditsya vidpovidna pam yatna doshka Vidavnicha hronologiyaPershe vidannya Idilij yake mistilo poemi Enid Viv yen Elejna i Gvinever bulo opublikovano u 1859 roci Prisvyata bula opublikovana u 1862 roci cherez rik pislya smerti princa konsorta Piznishe Enid bula rozdilena na Shlyub Geranta ta Gerant i Enid a Gvinever rozshireno Svyatij Graal ta inshi poemi z yavilisya lishe za desyat rokiv Ostannij turnir buv opublikovanij u Suchasnomu oglyadi u 1871 roci Garet i Linett vijshov rokom piznishe Epilog Do korolevi buv opublikovanij u 1873 roci Idiliya Balin i Balan bula opublikovana v Tiresiyah ta inshih virshah u 1885 roci Alegoriya na viktorianske suspilstvoU Korolivskih Idiliyah Tennison pragnuv uv yazati minule i sogodennya Artur u syuzheti chasto rozglyadayetsya yak vtilennya viktorianskih idealiv jogo nazivayut idealnoyu muzhnistyu zamknenoyu u spravzhnomu cholovikovi i nerzhaviyuchim dzhentlmenom Artur chasto visuvaye nerealni vimogi shodo licariv kruglogo stolu ta samogo Kamelota odnak nezvazhayuchi na vsi zusillya ne mozhe pidtrimati viktorianskij ideal u svoyemu Kameloti Idiliyi takozh mistyat yavni posilannya na gotichnij inter yer romantichne rozuminnya prirodi ta trivogu shodo zmini gendernih rolej vse ce vkazuye tipovij tipovij viktorianskoyi dobi U viktoriansku epohu vidnovlyuvavsya interes do ideyi kurtuaznoyi lyubovi abo poshuku duhovnoyi realizaciyi v chistomu viglyadi romantichnoyi lyubovi Cya ideya vtilena u stosunkah mizh Gvineveroyu ta Arturom Gvineviru zvinuvachuyut u zlochini koli vona ne vidpovidaye tij chistoti yaku ochikuvav vid neyi Artur oskilki vona nedostatno sluzhit jomu duhovno Poziciya Tennisona yak poeta laureata v cej chas i populyarnist Idilij posluzhili podalshomu propagandi cogo narativu sered zhinok viktorianskoyi dobi Vidannya edited by George Barker 1961 Idylls of the King and a Selection of Poems ISBN 0 45 150123 3 edited by J M Gray 1983 Idylls of the King ISBN 0 14 042253 6 PrimitkiTennyson Alfred 1859 Idylls of the King vid 1 London Edward Moxon amp Co Procitovano 13 bereznya 2016 via Google Books Tucker Herbert F 1991 The Epic Plight of Troth in Idylls of the King ELH 58 701 720 JSTOR 2873461 Ahern Stephen 2004 Listening to Guinevere Female Agency and the Politics of Chivalry in Tennyson s Idylls Studies in Philology 101 88 112 JSTOR 4174780 Zovnishni posilannyaTeksti za temoyu Korolivski idiliyi u Vikidzherelah Citati za temoyu Korolivski idiliyi u Vikicitatah Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Korolivski idiliyi Idylls of the Kingby Alfred Lord Tennysonu proyekti Gutenberg Tennyson s Idylls of the King Literary Relations Sources Influence Analogues Comparisons 15 veresnya 2020 u Wayback Machine from

Дата публікації:
Топ