Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Королець біловолий Біловолий королець Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Ядерні Euk

Королець біловолий

Королець біловолий
Королець біловолий
image
Біловолий королець
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Інфраряд: Corvida
Надродина: Corvoidea
Родина: Тоутоваєві (Petroicidae)
Підродина: Королечні (Eopsaltriinae)
Рід: Біловолий королець (Quoyornis)
Mathews, 1912
Вид: Королець біловолий
Біноміальна назва
Gennaeodryas placens
(Quoy & Gaimard, 1832)
Синоніми
Muscicapa georgiana

Eopsaltria georgiana
Eopsaltria leucogaster
Eopsaltria leucogastra

Посилання
image Вікісховище: Quoyornis georgianus
image Віківиди: Quoyornis georgianus
image ITIS: 559925
image NCBI: 665142

Королець біловолий (Quoyornis georgianus) — вид горобцеподібних птахів родини тоутоваєвих (Petroicidae). Ендемік Австралії. Єдиний представник монотипового роду Біловолий королець (Quoyornis).

Таксономія

Біловолий королець вперше був описаний французькими натуралістами Жаном-Рене-Констаном Куа і Жозефом-Полєм Гемаром в 1830 році під науковою назвою Muscicapa georgiana (хоча опис був опублікований лише в 1832 році). Він отримав свою назву на честь затоки Кінг-Джордж-Саунд, де був знайдений типовий екземпляр птаха. Пізніше британський орнітолог Джон Гульд повторно описав цей вид під назвою Eopsaltria leucogaster though as the former took precedence, its specific name remains georgiana.. В 1912 році австралійський орнітолог Грегорі Метьюс виділив біловолого корольця в окремий рід Quoyornis, а також виділив підвид Q. g. warreni. на честь річки Воррен, однак цей підвид не був визнаний.

Біловолого корольця довгий час відносили до роду Королець (Eopsaltria), однак за результатами генетичного дослідження 2009 року виявилось, що цей таксон є сестринським до двох видів роду Висвистувач (Tregellasia). Це підтвердило молекулярно-філогенетичне дослідження 2011 року. Його було виділено у відновлений монотиповий рід Біловолий королець (Quoyornis).

Опис

Довжина птаха становить 14,5-17 см, розмах крил 22-25 см. Самець важить 20,5 г, а самка важить 16,5 г. Однак у забарвленні статевий диморфізм відсутній: верхня частина тіла сіро-блакитна, нижня частина тіла білувата. Дзьоб і лапи чорні, очі карі. птахи. що мешкають на півночі ареалу меншого розміру і мають темно-сірий відтінок. Молоді птахи коричнюваті.

Поширення і екологія

image
Біловолий королець біля гнізда

Біловолий королець є ендеміком Західної Австралії, від Джералдтона на півночі до південно-західного узбережжя. В межах цього ареалу виділяються дві популяції, які мешкають у досить різних середовищах. Південна популяція мешкає у високих евкаліптових лісах, де ростуть евкаліпти виду Eucalyptus diversicolor. У цих лісах корольці мешкають в підліску, що зазвичай складається з рослин видів Trymalium odoratissimum, Allocasuarina decussata і Bossiaea aquifolium. Птахи зазвичай живуть поблизу струмків і ярів. Також біловолі корольці мешкають в сухих склерофітових лісах, що складаються з дерев видів Eucalyptus marginata і Banksia grandis.

Північна популяція мешкає на вузькій прибережній смузі від Джералдтона до національного парку . Тут птахи мешкають у прибережних заростях, що складаються з рослин видів Acacia rostellifera, Acacia cyclops і Melaleuca cardiophylla. Там місцевість часто являє собою піщані дюни, порослі рослинністю.

Раціон

Біловолі корольці є комахоїдними, добувають їжу в підліску або на землі.

Розмноження

Біловолі корольці ведуть осілий і територіальний спосіб життя; живуть парами або невеликими зграйками. Молоді самці часто залишаються на батьківській території впродовж року, самки покидають її раніше.

В біловолих корольців спостерігається колективний догляд за пташенятами. Дослідники спостерігали групи, що складалися з пари, що розмножувалася, і одного чи двох молодих самців. Вони припускають, що молоді самці можуть бути минулорічним потомством пари.

Сезон розмноження триває з кінця літа до початку зими, часто за сезон вилупляються два виводки. Гніздо невелике, чашоподібної форми, зроблене з сухої кори, палого листя і павутини. Зазвичай воно розташовується в густому чагарнику поблизу джерел води. В кладці два яйця блідо-оливкового або темно-зеленого кольору, часто з темними плямками, розмірами 16x21 мм. Інкубація триває 16-17 днів, пташенята покидають гніздо через два тижні після вилуплення.

Примітки

  1. BirdLife International (2012). . Архів оригіналу за 8 березня 2014. Процитовано 26 листопада 2013.
  2. Mathews, Gregory (1912). . Austral Avian Record. 1: 105–117 [111]. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 18 червня 2021.
  3. Quoy, Jean; Gaimard, Joseph Paul (1830). Dumont d'Urville, Jules (ред.). (фр.). Т. Volume 1. Paris: J. Tastu. с. 175. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 18 червня 2021.
  4. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  5. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). . World Bird List Version 9.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 15 June 2019.
  6. Australian Biological Resources Study (12 червня 2010). Species Eopsaltria (Quoyornis) georgiana (Quoy & Gaimard, 1830). Australian Faunal Directory. Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts, Australian Government. Процитовано 19 червня 2019.
  7. Mlíkovský, Jiří (2012). . Zoological Bibliography. 2 (2&3): 59—69. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 18 червня 2021.
  8. Cayley, Neville W. (2011). Lindsey, Terence R. (ред.). What bird is that?: a completely revised and updated edition of the classic Australian ornithological work (вид. Signature). Walsh Bay, N.S.W.: Australia's Heritage Publishing. с. 65. ISBN .
  9. Gould, John (1846). . Proceedings of the Zoological Society of London. 14: 18—21. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 18 червня 2021.
  10. Mathews, Gregory M. (1916). . Austral Avian Records. 3 (3): 53–68 [59]. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 18 червня 2021.
  11. Loynes, Kate; Joseph, Leo; Keogh, J. Scott (2009). Multi-locus phylogeny clarifies the systematics of the Australo-Papuan robins (Family Petroicidae, Passeriformes). Molecular Phylogenetics and Evolution. 53 (1): 212—19. doi:10.1016/j.ympev.2009.05.012. PMID 19463962.
  12. Christidis, L.; Irestedt, M.; Rowe, D.; Boles, W.E.; Norman, J.A. (2011). Mitochondrial and nuclear DNA phylogenies reveal a complex evolutionary history in the Australasian robins (Passeriformes: Petroicidae). Molecular Phylogenetics and Evolution. 61 (3): 726—738. doi:10.1016/j.ympev.2011.08.014. PMID 21867765.
  13. Simpson K, Day N, Trusler P (1993). Field Guide to the Birds of Australia. Ringwood, Victoria: Viking O'Neil. с. 392. ISBN .
  14. Russell EM, Brown RJ, Brown MN (2004). Life history of the white-breasted robin, Eopsaltria georgiana (Petroicidae), in south-western Australia. Australian Journal of Zoology. 52 (2): 111—45. doi:10.1071/ZO03049.
  15. ((Cooney SJN)), Watson DM, Young J (2006). (PDF). Emu. CSIRO Publishing. 106: 1—12. doi:10.1071/MU04018. Архів оригіналу (PDF) за 14 жовтня 2009. Процитовано 7 червня 2007.
  16. Beruldsen, Gordon (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 336—337. ISBN .

Джерела

  • Del Hoyo, J.; Elliot, A. & Christie D. (editors). (2007). Handbook of the Birds of the World. Volume 12: Picathartes to Tits and Chickadees. Lynx Edicions.
  • Higgins, Peter J.; Peter, Jeffrey M., ред. (2002). . Volume 6: Pardalotes to Shrike-thrushes. Melbourne: Oxford University Press. ISBN .
  • Internet Bird Collection — videos of white-breasted robin

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Korolec bilovolij Bilovolij korolec Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Yaderni Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Infratip Hrebetni Vertebrata Klas Ptahi Aves Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Pidryad Spivochi ptahi Passeri Infraryad Corvida Nadrodina Corvoidea Rodina Toutovayevi Petroicidae Pidrodina Korolechni Eopsaltriinae Rid Bilovolij korolec Quoyornis Mathews 1912 Vid Korolec bilovolij Binomialna nazva Gennaeodryas placens Quoy amp Gaimard 1832 Sinonimi Muscicapa georgiana Eopsaltria georgiana Eopsaltria leucogaster Eopsaltria leucogastra Posilannya Vikishovishe Quoyornis georgianus Vikividi Quoyornis georgianus ITIS 559925 NCBI 665142 Korolec bilovolij Quoyornis georgianus vid gorobcepodibnih ptahiv rodini toutovayevih Petroicidae Endemik Avstraliyi Yedinij predstavnik monotipovogo rodu Bilovolij korolec Quoyornis TaksonomiyaBilovolij korolec vpershe buv opisanij francuzkimi naturalistami Zhanom Rene Konstanom Kua i Zhozefom Polyem Gemarom v 1830 roci pid naukovoyu nazvoyu Muscicapa georgiana hocha opis buv opublikovanij lishe v 1832 roci Vin otrimav svoyu nazvu na chest zatoki King Dzhordzh Saund de buv znajdenij tipovij ekzemplyar ptaha Piznishe britanskij ornitolog Dzhon Guld povtorno opisav cej vid pid nazvoyu Eopsaltria leucogaster though as the former took precedence its specific name remains georgiana V 1912 roci avstralijskij ornitolog Gregori Metyus vidiliv bilovologo korolcya v okremij rid Quoyornis a takozh vidiliv pidvid Q g warreni na chest richki Vorren odnak cej pidvid ne buv viznanij Bilovologo korolcya dovgij chas vidnosili do rodu Korolec Eopsaltria odnak za rezultatami genetichnogo doslidzhennya 2009 roku viyavilos sho cej takson ye sestrinskim do dvoh vidiv rodu Visvistuvach Tregellasia Ce pidtverdilo molekulyarno filogenetichne doslidzhennya 2011 roku Jogo bulo vidileno u vidnovlenij monotipovij rid Bilovolij korolec Quoyornis OpisDovzhina ptaha stanovit 14 5 17 sm rozmah kril 22 25 sm Samec vazhit 20 5 g a samka vazhit 16 5 g Odnak u zabarvlenni statevij dimorfizm vidsutnij verhnya chastina tila siro blakitna nizhnya chastina tila biluvata Dzob i lapi chorni ochi kari ptahi sho meshkayut na pivnochi arealu menshogo rozmiru i mayut temno sirij vidtinok Molodi ptahi korichnyuvati Poshirennya i ekologiyaBilovolij korolec bilya gnizda Bilovolij korolec ye endemikom Zahidnoyi Avstraliyi vid Dzheraldtona na pivnochi do pivdenno zahidnogo uzberezhzhya V mezhah cogo arealu vidilyayutsya dvi populyaciyi yaki meshkayut u dosit riznih seredovishah Pivdenna populyaciya meshkaye u visokih evkaliptovih lisah de rostut evkalipti vidu Eucalyptus diversicolor U cih lisah korolci meshkayut v pidlisku sho zazvichaj skladayetsya z roslin vidiv Trymalium odoratissimum Allocasuarina decussata i Bossiaea aquifolium Ptahi zazvichaj zhivut poblizu strumkiv i yariv Takozh bilovoli korolci meshkayut v suhih sklerofitovih lisah sho skladayutsya z derev vidiv Eucalyptus marginata i Banksia grandis Pivnichna populyaciya meshkaye na vuzkij priberezhnij smuzi vid Dzheraldtona do nacionalnogo parku Tut ptahi meshkayut u priberezhnih zarostyah sho skladayutsya z roslin vidiv Acacia rostellifera Acacia cyclops i Melaleuca cardiophylla Tam miscevist chasto yavlyaye soboyu pishani dyuni porosli roslinnistyu RacionBilovoli korolci ye komahoyidnimi dobuvayut yizhu v pidlisku abo na zemli RozmnozhennyaBilovoli korolci vedut osilij i teritorialnij sposib zhittya zhivut parami abo nevelikimi zgrajkami Molodi samci chasto zalishayutsya na batkivskij teritoriyi vprodovzh roku samki pokidayut yiyi ranishe V bilovolih korolciv sposterigayetsya kolektivnij doglyad za ptashenyatami Doslidniki sposterigali grupi sho skladalisya z pari sho rozmnozhuvalasya i odnogo chi dvoh molodih samciv Voni pripuskayut sho molodi samci mozhut buti minulorichnim potomstvom pari Sezon rozmnozhennya trivaye z kincya lita do pochatku zimi chasto za sezon viluplyayutsya dva vivodki Gnizdo nevelike chashopodibnoyi formi zroblene z suhoyi kori palogo listya i pavutini Zazvichaj vono roztashovuyetsya v gustomu chagarniku poblizu dzherel vodi V kladci dva yajcya blido olivkovogo abo temno zelenogo koloru chasto z temnimi plyamkami rozmirami 16x21 mm Inkubaciya trivaye 16 17 dniv ptashenyata pokidayut gnizdo cherez dva tizhni pislya viluplennya PrimitkiBirdLife International 2012 Arhiv originalu za 8 bereznya 2014 Procitovano 26 listopada 2013 Mathews Gregory 1912 Austral Avian Record 1 105 117 111 Arhiv originalu za 13 travnya 2021 Procitovano 18 chervnya 2021 Quoy Jean Gaimard Joseph Paul 1830 Dumont d Urville Jules red fr T Volume 1 Paris J Tastu s 175 Arhiv originalu za 19 chervnya 2021 Procitovano 18 chervnya 2021 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Gill Frank Donsker David red 2019 World Bird List Version 9 2 International Ornithologists Union Arhiv originalu za 6 travnya 2014 Procitovano 15 June 2019 Australian Biological Resources Study 12 chervnya 2010 Species Eopsaltria Quoyornis georgiana Quoy amp Gaimard 1830 Australian Faunal Directory Department of the Environment Water Heritage and the Arts Australian Government Procitovano 19 chervnya 2019 Mlikovsky Jiri 2012 Zoological Bibliography 2 2 amp 3 59 69 Arhiv originalu za 13 travnya 2021 Procitovano 18 chervnya 2021 Cayley Neville W 2011 Lindsey Terence R red What bird is that a completely revised and updated edition of the classic Australian ornithological work vid Signature Walsh Bay N S W Australia s Heritage Publishing s 65 ISBN 978 0 9870701 0 4 Gould John 1846 Proceedings of the Zoological Society of London 14 18 21 Arhiv originalu za 19 chervnya 2021 Procitovano 18 chervnya 2021 Mathews Gregory M 1916 Austral Avian Records 3 3 53 68 59 Arhiv originalu za 19 chervnya 2021 Procitovano 18 chervnya 2021 Loynes Kate Joseph Leo Keogh J Scott 2009 Multi locus phylogeny clarifies the systematics of the Australo Papuan robins Family Petroicidae Passeriformes Molecular Phylogenetics and Evolution 53 1 212 19 doi 10 1016 j ympev 2009 05 012 PMID 19463962 Christidis L Irestedt M Rowe D Boles W E Norman J A 2011 Mitochondrial and nuclear DNA phylogenies reveal a complex evolutionary history in the Australasian robins Passeriformes Petroicidae Molecular Phylogenetics and Evolution 61 3 726 738 doi 10 1016 j ympev 2011 08 014 PMID 21867765 Simpson K Day N Trusler P 1993 Field Guide to the Birds of Australia Ringwood Victoria Viking O Neil s 392 ISBN 0 670 90478 3 Russell EM Brown RJ Brown MN 2004 Life history of the white breasted robin Eopsaltria georgiana Petroicidae in south western Australia Australian Journal of Zoology 52 2 111 45 doi 10 1071 ZO03049 Cooney SJN Watson DM Young J 2006 PDF Emu CSIRO Publishing 106 1 12 doi 10 1071 MU04018 Arhiv originalu PDF za 14 zhovtnya 2009 Procitovano 7 chervnya 2007 Beruldsen Gordon 2003 Australian Birds Their Nests and Eggs Kenmore Hills Qld self s 336 337 ISBN 0 646 42798 9 DzherelaDel Hoyo J Elliot A amp Christie D editors 2007 Handbook of the Birds of the World Volume 12 Picathartes to Tits and Chickadees Lynx Edicions ISBN 978 84 96553 42 2 Higgins Peter J Peter Jeffrey M red 2002 Volume 6 Pardalotes to Shrike thrushes Melbourne Oxford University Press ISBN 0 19 553762 9 Internet Bird Collection videos of white breasted robin

Дата публікації:
Топ